10.02.26
22-ц/812/420/26
Справа №490/2822/25
Провадження № 22-ц/812/420/26
Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М.
Іменем України
10 лютого 2026 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого - Яворської Ж.М.,
суддів: Базовкіної Т.М., Крамаренко Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи
апеляційну скаргу
Акціонерного товариства «Універсал Банк»
на заочне рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 03 листопада 2025 року, ухвалене у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Чулупом О.С., дата складання повного тексту не зазначена, у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
У квітні 2025 року акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - АТ «Універсал Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Обґрунтовуючи позовні вимоги вказували, що monobank - це проєкт АТ «Універсал Банк», в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом, яких є платіжні картки monobank. Після перевірки кредитної історії на платіжних картках monobank за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Особливістю проекту monobank є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень.
18 грудня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «Універсал Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг. Своїм підписом в Анкеті-заяві відповідач підтвердив, що підписана ним Анкета-заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг, а також, що ознайомився та отримав у мобільному додатку примірники вищезазначених документів, що складають Договір та зобов'язується виконувати його умови.
Таким чином, 18 грудня 2018 року між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 укладено Договір, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 100 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, а спеціальним платіжним засобом є платіжна картка НОМЕР_1 .
Вказують, що банк свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме - надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором, та в межах встановленого кредитного ліміту. Проте у відповідача наявне прострочення зобов'язання зі сплати щомісячного мінімального платежу за договором понад 90 днів, у зв'язку з чим, на підставі положення підпункту 5.17 пункту 5 Розділу II Умов відбулось істотне порушення клієнтом зобов'язань, вся заборгованість за кредитом стала простроченою.
Банк відповідачу направив повідомлення «пуш» про істотне порушення умов договору та про необхідність погасити суму заборгованості. Проте відповідач на контакт не виходить та не вчиняє жодної дії, направленої на погашення заборгованості, у зв'язку з чим та відповідно до пунктів 5.18, 5.19 кредит став у формі «на вимогу». Загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 , становить 21893,14 грн та складається з: 21893,14 грн загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту).
Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з відповідача вищевказану заборгованість, а також судові витрати.
Заочним рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 03 листопада 2025 року позов задовольнити частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг від 18 грудня 2018 року у розмірі 15778 грн 12 коп., а також судовий збір у сумі 2182 грн 28 коп.
В задоволенні решти вимог відмовлено.
Мотивуючи рішення суд першої інстанції зазначив, що свої зобов'язання за договором АТ «Універсал банк» виконав в повному обсязі, однак відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, у зв'язку з чим станом на 03 грудня 2024 року у нього утворилася заборгованість за договором розмір якої визначено позивачем у сумі 21893,14 грн. Між тим, як вбачається з виписки з особового рахунку відповідача та розрахунку заборгованості відповідачу банком на тіло кредиту було нараховано відсотки за період з 31 липня 2023 року по 30 квітня 2024 року в розмірі 6115,02 грн.
Суд звернув увагу на те, що анкета заява до договору про надання банківських послуг в АТ «Універсал банк» від 18 грудня 2018 року, підписана відповідачем, не містить інформації щодо погодженого розміру відсотків.
Також витяг з Умов та правил надання банківських послуг, які передбачали сплату процентів не містять підпису відповідача, а отже, позивачем не доведено, що відповідач, підписуючи анкету-заяву, погодився на приєднання до цих Умов та правил надання банківських послуг Банку, ознайомившись з ними.
Позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що відповідач розумів саме ці умови та погодився з ними, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, саме у зазначених у цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. Тому у цій справі не можна вважати Умови та Правила надання банківських послуг Банку складовою частиною укладеного між сторонами договору.
За такого, суд першої інстанції, вважав вимоги в частині стягнення з відповідача коштів в розмірі 6115,02 грн, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 15778,12 грн заборгованості за кредитом.
В апеляційні скарзі АТ «Універсал Банк», посилаючись на ті ж самі обставини, які зазначали у позовній заяві, вказують, що заочне рішення суду першої інстанції, є таким, що винесено на підставі неповного та необ'єктивного з'ясування обставин справи, а також наявних доказів та з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просили заочне рішення суду першої інстанції в частині вирішення вимог у задоволенні яких відмовлено скасувати, та ухвалити в цій частині нове судове рішення, про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвалюючи оскаржуване рішення, судом першої інстанції не було досліджено механізму отримання банківських послуг проєкту Monobank, а також процедуру ознайомлення Споживача з Умовами, правилами обслуговування, Тарифами, Таблицею розрахунку вартості кредиту, Паспортом споживчого кредиту. Тим самим, суд першої інстанції дійшов передчасних висновків відносно того, що Клієнт не був ознайомлений із вищезазначеними Умовами, правилами обслуговування, Тарифами, Таблицею розрахунку вартості кредиту, Паспортом споживчого кредиту.
Зазначають, що Умови і правила, крім тих, що надавались та були отримані відповідачем у мобільному додатку, перебувають в загальному доступі, розміщені на офіційному сайті фінансової установи.
Також, в самому мобільному додатку на постійній основі містяться тарифи, до яких відповідач з використанням власного ПІН-коду має постійний доступ.
Відповідно до п.п. 2,3 Анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг клієнт підтверджує, що погоджується з тим, шо ця анкета-заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг, укладання якого я підтверджую і зобов'язуюсь виконувати його умови. Підписанням цього Договору клієнт підтвердив, що ознайомився з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту та отримав їх примірники у мобільному додатку, вони йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення. Окрім цього, Клієнт беззастережно погодився з тим, що Банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту (пункт 3 Анкети-заяви). Поміж цього, Клієнт підтвердив, що ця Анкета-заява є також заявою на відкриття рахунку і карткою із зразком його підпису (пункт 9 Анкети заяви). У Анкеті-заяві зазначено, що Клієнт просить відкрити поточний рахунок у гривні на його ім'я та встановити кредитний ліміт на суму, вказану у мобільному додатку.
Підписання Анкети - заяви є засвідченням того, що відповідач ознайомився з умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, що є доступним у мобільному додатку, та зобов'язався виконувати їх під час користування банківськими послугами.
Вказують, що розмір відсоткової ставки визначено в п. 8 розділу ІІ Умов , а саме: базова відсоткова ставка становить 3,2% на місяць або 38,4 на рік. При цьому в період, за який нарахована заборгованість, розмір відсоткової ставки становив 3,1% на місяць (37,2% річних), що відповідає редакції Умов на дату коригування кредитними коштами та пункту 7 розділу 21 умов щодо погодження сторонами внесення змін в умови користування послугами за договором про надання банківських послуг.
Також, право банку самостійно перерозподіляти кошти, що надійшли в рахунок погашення грошових зобов'язань, відповідно до зазначеної черговості шляхом проведення відповідних бухгалтерських проводок зазначено у п.4.13 розділу ІІ Умов.
Звертають увагу, що судова практика, яка є поширеною у подібних правовідносинах, які виникли між АТ КБ «ПриватБанк» та позичальниками цього банку, зокрема постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, якою керувався суд першої інстанції, проте така судова практика не може бути застосована, оскільки стосується правовідносин до запровадження суттєвих змін законодавства у сфері споживчого кредитування.
Крім того відповідач тривалий час користувався послугами банку у сфері кредитування, що засвідчує обставини наявності договірних правовідносин та акцептування них.
Доказів, які б спростовували правильність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором, боржником не надано.
Правом на подання відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористався.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до положень статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Таким вимогам закону оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає в повній мірі.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що 18 грудня 2018 року відповідач звернувся до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 18.12.2018 року. Положеннями Анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Підписавши Анкету-заяву Відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають Договір та зобов'язується виконувати його умови.
На підставі укладеного Договору відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом, якого є платіжна картка № НОМЕР_1 . АТ УНІВЕРСАЛ БАНК свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
Згідно довідки про наявність рахунку від 26 серпня 2025 року ОСОБА_1 було видано картку № НОМЕР_1 .
З виписки з особового рахунку, виписки про рух коштів по рахунку відповідача ОСОБА_1 за період з 18 грудня 2018 року по 03 грудня 2024 року вбачається, що він користувався кредитними коштами, здійснюючи операції щодо зняття кредитних коштів та поповнення картки та здійснював погашення заборгованості.
Відповідно до довідки про розмір встановленого кредитного ліміту від 26 серпня 2025 року ОСОБА_1 , починаючи з 19 грудня 2018 року було встановлено кредитні ліміти, які неодноразово змінювались. Останній кредитний ліміт було встановлено 20 червня 2023 року в розмірі 20000 грн.
До позовної заяви додані Умови і правила обслуговування в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» в редакції з 04 грудня 2018 (а.с. 9-17 том 2), витяг з тарифів картка monobank та чорна картка (а.с18-20 том 2).
Надані банком документи, які є складовою договору про надання банківських послуг, не містять ні особистого підпису відповідача, ні їх підписання у інший спосіб у спеціальному мобільному додатку, який можна було б ідентифікувати, як узгодження з позичальником умов кредитування.
З наданих позивачем доказів на підтвердження умов укладеного між сторонами договору кредиту, позичальником підписана лише Анкета-заява до договору про надання банківських послуг.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
На підставі статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Статтею 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно з частиною 1 статті 634 ЦПК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).
Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частини 1 та 2 статті 633 ЦК України).
Оскільки умови договору розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі споживачу і доведені до його відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.
Відповідно до статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору невстановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року зроблено наступні висновки про правильне застосування норм права: «під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація. Правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами. Першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін. Зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину».
Колегія суддів вважає, що до спірних правовідносин неможливо застосувати правила частини 1 статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки умови та правила обслуговування при наданні банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим АТ «Універсал Банк» у період - з часу виникнення спірних правовідносин (03 жовтня 2019 року) до моменту звернення до суду з указаним позовом (02 липня 2025 року).
За приписами статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За правилами статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Як вбачається із матеріалів справи, на підтвердження заявлених вимог, позивач надав до суду копію Анкети - заяви до договору про надання банківських послуг, Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank?Universal Bank, які набули чинності з 04 грудня 2018 року, витяг з тарифів картка monobank та чорна картка, таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача, розрахунок заборгованості та виписку про рух коштів по картці відповідача.
Частина 1 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» приписує, що у договорі про споживчий кредит зазначається, зокрема, таке: тип кредиту (п. 2), відсоткова ставка, її тип та порядок обчислення, у тому числі порядок зміни та сплати процентів (пункт 8), орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору; усі припущення, використані для обчислення орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту (пункт 9), загальний розмір наданого кредиту (пункт 3), строк, на який надається кредит (пункт 5).
Надані позивачем Умови і правила обслуговування, які містяться в матеріалах справи, не містять підпису відповідача, а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного сторонами 18 грудня 2018 року підписанням Анкети-заяви, або в електронній формі.
При цьому, тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову процесуальним законом, за загальним правилом, покладається на позивача.
Твердження позивача про те, що редакція Умов та Правил, що наявна у матеріалах справи може носити показовий характер та може доповнюватись позивачем є неприйнятними, оскільки для визначення які саме умови кредитного договору укладалися між сторонами, до матеріалів справи повинні долучатися ті Умови і Правила, які діяли на час укладення такого договору, у цій справі на 18 грудня 2018 року та підписані відповідачем за допомогою електронного підпису.
АТ «Універсал Банк» не надало суду ні в оригіналі, ні в електронних, ні у паперових копіях Умови і правила надання банківських послуг, Тарифи, Таблицю обчислення вартості кредиту та Паспорт споживчого кредиту, які були надані ним ОСОБА_1 через мобільний додаток та які були ним підписані накладенням електронного цифрового підпису.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що АТ «Універсал Банк» не довело належними та допустимими доказами підписання відповідачем Умов і правил надання банківських послуг.
Підписана ОСОБА_1 . Анкета-заява до договору про надання банківських послуг містить лише його анкетні дані та контактну інформацію, та не містить жодних даних про умови кредитування та обрання певної банківської послуги. Скаржник зазначав, що факт ознайомлення відповідача з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту підтверджується тим, що на підставі Анкети-заяви відповідач висловив свою згоду з вищевказаними документами в електронному вигляді у мобільному додатку «Monobank» шляхом застосування електронного цифрового підпису.
Між тим аргументи апеляційної скарги про те, що відповідачу було надано послуги з кредитування дистанційно та всі документи, у тому числі, Умови та правила надання банківських послуг, Паспорт споживчого кредиту, Тарифи підписані електронним цифровим підписом відповідача та отримані ним у мобільному додатку Monobank не заслуговують на увагу з огляду на таке.
Відповідно до пункту 23 частини 1 статті 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» (в редакції на час виникнення правовідносин сторін) кваліфікований електронний підпис - удосконалений електронний підпис, який створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа.
Пунктом 24 частини 1 статті 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» передбачено, що кваліфікований надавач електронних довірчих послуг - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, фізична особа - підприємець, яка надає одну або більше електронних довірчих послуг, діяльність якої відповідає вимогам цього Закону та відомості про яку внесені до Довірчого списку.
Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» довірчий список - перелік кваліфікованих надавачів електронних довірчих послуг та інформації про послуги, що ними надаються.
Приписами статті 35 Закону України «Про електронні довірчі послуги» центральний засвідчувальний орган впроваджує, підтримує в актуальному стані та публікує на своєму офіційному веб-сайті Довірчий список, в якому міститься інформація про кваліфікованих надавачів електронних довірчих послуг разом з інформацією про кваліфіковані електронні довірчі послуги, які вони надають.
Довірчий список повинен впроваджуватися, підтримуватися в актуальному стані та публікуватися в безпечному режимі з обов'язковим додаванням електронної печатки центрального засвідчуваного органу у вигляді, придатному для автоматичної обробки.
Інформація, що міститься у Довірчому списку, є відкритою. Обов'язкові вимоги до Довірчого списку встановлюються Кабінетом Міністрів України. Порядок ведення Довірчого списку затверджується головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері електронних довірчих послуг.
За інформацією з відомостей електронного реєстру чинних блокованих та скасованих сертифікатів відкритих ключів, АТ «Універсал Банк» не входить до Довірчого списку кваліфікованих надавачів електронних довірчих послуг.
Отже, аргументи апеляційної скарги про надання відповідачу банківських послуг із застосуванням електронного цифрового підпису є неприйнятними.
Твердження в апеляційній скарзі, що Умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк», опубліковані на офіційному сайті Банку та публічно доступні в режимі реального часу для ознайомлення, а редакція Умов та правил, що наявні у матеріалах справи може носити показовий характер та може змінюватися позивачем є безпідставними, оскільки суперечать наведеним нормам матеріального права щодо оформлення договірних відносин сторін.
Також доводи апеляційної скарги про те, що суд безпідставно всупереч приписам Закону України «Про електрону комерцію» послався на недоведеність з боку Банку, що саме надані Умови і правила розуміла відповідачка та ознайомилась і погодилась з ними, не заслуговують на увагу, з огляду на те, що АТ «Універсал Банк» не довело належними та допустимими доказами підписання відповідачкою Умов і правил надання банківських послуг, Тарифів, Таблиці обчислення вартості кредиту та Паспорту споживчого кредиту саме шляхом використання електронного цифрового підпису, як того передбачають вимоги Закону України «Про електрону комерцію».
Фактичне використання кредитної картки позичальником, що свідчить про визнання ним наявності між сторонами справи відповідних правовідносин, не дає суду можливість задовольнити позовні вимоги в цій справі в частині стягнення боргу за відсотками, оскільки відсутні погоджені сторонами умови для нарахування таких платежів. При цьому наявність правовідносин між сторонами під сумнів судом не ставиться.
З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що списання АТ «Універсал Банк» коштів в рахунок погашення заборгованості за процентами не свідчить про узгодження відповідачем умов про порядок сплати та розмір процентної ставки. Відтак, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь АТ «Універсал Банк» заборгованості у визначеному ним обсязі та виникнення підстав для перерахунку заборгованості з урахуванням сум сплачених процентів в рахунок боргу, заявленого позивачем.
Доводи апеляційної скарги представника АТ «Універсал Банк» не спростовують висновків суду першої інстанції. Рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим. Суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права, надав належну оцінку дослідженим доказам.
Та обставина, що відповідач доводи банку в обґрунтування заявлених вимог не спростував, не дає підстав для суду вирішувати спір у справі всупереч наданих доказів лише па підставі позицій сторін.
Сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки сама концепція змагальності втрачає сенс.
Така правова позиція відображена в постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18.
У матеріалах справи також у формі додатків до Умов наявні копія тарифів, в яких викладені основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, санкції за порушення зобов'язань, таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача, які мають бути підписані споживачем у вигляді його електронного цифрового підпису (т.1 а.с. 18-20).
У зазначених документах викладені основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, санкції за порушення зобов'язань, таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та відомості про необхідність їх підписання споживачем у електронному вигляді до підписання договору кредиту.
Однак всупереч визначеного у статей 12, 81 ЦПК України процесуального обов'язку позивач не надав до суду належних і допустимих доказів про те, що вказані документи були підписані електронним цифровим підписом відповідача, а наведені з цього приводу доводи скарги належними і допустимими доказами також не підтверджені.
Отже відсутні підстави вважати, що наданий позивачем витяг з Умов за відсутності доказів, що відповідач з ними ознайомився при підписанні Анкети-заяви є достатнім доказом укладення договору кредиту на тих умовах, які там зазначені.
Доводи скарги щодо нерелевантності цієї правової позиції є безпідставними виходячи з наведених вище мотивів.
Наданий позивачем розрахунок заборгованості без його узгодження з іншою стороною є одностороннім документом, у справі відсутні докази, що цей розрахунок ґрунтується на реальних банківських операціях відповідача, тому є безпідставним посилання апелянта на відсутність заперечень відповідачки проти цього розрахунку, як доказ його належності та допустимості. Такий стандарт доказування є доречним лише у разі доведеності бухгалтерських даних про отримання відповідачем кредитних коштів, які позивач використовував у своєму розрахунку.
Згідно зі статтею 41 Закону України "Про Національний банк України" та частинами першою, другою статті 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), Національний банк України встановлює обов'язкові для банківської системи стандарти та Правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі Правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов'язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 30 грудня 1998 року № 566, чинного на час виникнення спірних правовідносин, зі змінами та доповненнями, є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з пунктом 5.4 цього Положення, особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
Пунктом 5.6 вказаного Положення визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Отже, виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Подібні висновки зроблені у постанові Верховного Суду від 20 листопада 2024 року у справі № 214/1423/15-ц (провадження № 61-8821св24).
Згідно з складеним позивачем розрахунком заборгованості з 13 травня 2023 року по 03 грудня 2025 року загальний залишок заборгованості ОСОБА_1 за наданим кредитом (тілом кредиту) становить 21893,14 грн (т.2 а.с.121). Проте, фактично ця сума не є заборгованістю лише за тілом кредиту, оскільки банком також нараховувались проценти на заборгованість за кредитом та на їх погашення списано 6 115,02 грн, які суд першої інстанції обґрунтовано зарахував в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту зменшивши суму заборгованості до 15778,12 грн, які підлягають стягненню з відповідача.
Оскільки фактично отримані та використані позичальником кошти не повернуті, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 15778,12 грн заборгованості за кредитним договором від 18 грудня 2018 року.
Інші доводи апеляційної скарги представника АТ «Універсал Банк» не спростовують висновків суду першої інстанції. Рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим. Суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права, надав належну оцінку дослідженим доказам.
Відповідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги представника Банку.
Виходячи з викладеного вище, на основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються учасники справи, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів уважає, що рішення районного суду підлягає залишенню без змін, оскільки воно ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не містять підстав для його скасування.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» залишити без задоволення, заочне рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 03 листопада 2025 року без змін.
Постанова набирає законної сили з дня ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Ж.М. Яворська
Судді Т.М. Базовкіна
Т.В. Крамаренко
Повний текст постанови складено 10 лютого 2026 року.