09.02.26
22-ц/812/167/26
09 лютого 2026 року м. Миколаїв
справа №490/6714/25
провадження №22-ц/812/167/26
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого Локтіонової О. В.,
суддів: Коломієць В. В., Серебрякової Т. В.,
із секретарем судового засідання - Коростієнко Н. С.,
без участі учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на рішення Центрального районного суду м.Миколаєва від 16 жовтня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Гуденко О. А. у приміщенні суду у місті Миколаєві, за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплаченої пенсії,
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2025 року Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - ГУ ПФУ в Миколаївській області або Управління) звернулося до суду з зазначеним вище позовом, який обґрунтовувало наступним.
Позивач зазначав, що ОСОБА_1 , 1980 року народження, перебував на обліку в Управлінні та отримував пенсію по інвалідності ІІІ групи відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-ІV від 09.07.2003), що призначена за його заявою від 09.01.2024. До заяви було надано виписку з акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №511417 від 05.12.2023 терміном до 01.01.2025.
Згідно з рішенням про призначення пенсії від 15.01.2024 вона була призначена з 01 грудня 2023 року та становила 4991,26 грн. З 01 березня 2024 року розмір пенсії становив 6186,14 грн, а з 01 грудня 2024 року - 6253,14 грн, з 01 березня 2025 року - 6382,23 грн.
Після закінчення встановленого терміну продовження виплати пенсії проводилося на підставі пункту 14-6.1 Розділу ХV Закону №1058-ІV від 09.07.2003 з 01 січня 2025 року на період дії воєнного стану.
Згідно з витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 21.02.2025 №ЦО-6632 ОСОБА_1 не визнано особою з інвалідністю з 12 вересня 2024 року.
Позивач зазначав, оскільки відповідача не визнано особою з інвалідністю, то підстава виплати йому пенсії по інвалідності з моменту скасування статусу особи з інвалідністю відсутня.
На підставі зазначеного вище ГУ ПФУ в Миколаївській області 21 квітня 2025 року здійснило перерахування пенсії відповідачу, у зв'язку з чим утворилася переплата надміру виплаченої пенсії за період з 12.09.2024 до 31.03.2025 у сумі 41 608,25 грн.
Управління надіслало відповідачу листа з пропозицією повернення переплачених сум пенсії, однак він в добровільному порядку кошти не повернув
Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ГУ ПФУ в Миколаївській області надміру виплачену пенсію за період з 12.09.2024 до 31.03.2025 у сумі 41 608,25 грн та судовий збір.
Позиція відповідача в суді першої інстанції
ОСОБА_1 не погодився з позовом ГУ ПФУ в Миколаївській області.
У наданому суду відзиві він вказав, що рішення про скасування інвалідності було прийняте 21 лютого 2025 року. Отже, він мав законне право отримувати пенсію до цієї дати.
Крім того, він зазначав про відсутність його вини в отримані нарахованої пенсії. Відповідач наголошував, що отримував пенсію на підставі чинного рішення про встановлення інвалідності, не подавав недостовірних даних і не приховував жодної інформації.
На підставі викладеного відповідач просив застосувати вимоги ст.1215 ЦК України і відмовити позивачу у задоволенні позову.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Центрального районного суду м.Миколаєва від 16 жовтня 2025 року ГУ ПФУ в Миколаївській області відмовлено у задоволенні позову.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять відомостей, а позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що прийняття рішення про призначення пенсії та сам факт здійснення надміру виплаченої пенсії, здійснено внаслідок поведінки відповідача, яка б містила ознаки зловживань чи за своїм характером була недобросовісною, а відтак виплачені пенсійні виплати не підлягають поверненню.
Також судом вказано, що позивачем не доведено належними доказами зловживань з боку відповідача чи подання ним недостовірних даних, не встановлено ні факту недобросовісного отримання відповідачем зазначених коштів, ні наявності рахункової помилки, у зв'язку з чим підстави для стягнення надмірно виплаченої пенсії відсутні.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Не погодившись із рішенням суду, ГУ ПФУ в Миколаївській області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач зазначав, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини справи, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що призвело до ухвалення помилкового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Управління.
Позивач наполягав на тому, що надані ним докази свідчать про наявність підстав для стягнення з відповідача надміру виплаченої пенсії за період з 12.09.2024 до 31.03.2025 у сумі 41 608,25 грн.
Доводи інших учасників справи
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Фактичні обставини справи
ОСОБА_1 є учасником бойових дій, про що свідчить посвідчення серії НОМЕР_1 від 29.02.2024.
Згідно з випискою з акта огляду МСЕК серії 12 ААГ №511417 від 05.12.2023 року ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності (захворювання пов'язане з проходженням військової служби) строком до 01 січня 2025 року, дата чергового переогляду - 01.12.2024.
До проходження МСЕК відповідачеві було надано направлення №373 ВЧ НОМЕР_2 від 14.11.2023 для визначення відсотку втрати працездатності або втрати здоров'я та визначення причинного зв'язку втрати працездатності та довідка №4019 ВЛК ВЧ НОМЕР_3 від 13.11.2023 про проведення медичного огляду.
09 січня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Миколаївській області з заявою про призначення пенсії по інвалідності.
Вказана пенсія була призначена з 01 грудня 2023 року на підставі рішення Управління від 15 січня 2024 року.
Під час отримання пенсії здійснювався її перерахунок, у зв'язку з чим її розмір збільшувався. З 01 грудня 2023 року розмір пенсії становив 4991,26 грн, з 01 березня 2024 року - 6186,14 грн, а з 01 грудня 2024 року - 6253,14 грн, з 01 березня 2025 року - 6382,23 грн.
Згідно з витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» від 21.02.2025 №ЦО-6632 анатомо-функціональні порушення не відповідають критеріям встановлення групи інвалідності. Попереднє рішення МСЕК неправильне. Рішення ЦО: інвалідність не встановлена від 12.09.2024 року. Перевірка проводилася на підставі листа ГУНП в Миколаївській області від 17.01.2025 року в межах кримінального провадження №1202315000000415 від 17.08.2023 року. Дата перевірки обґрунтованості рішення, що підлягає перевірці - з 12.09.2024 до 01.01.2025.
24 березня 2025 року Центром оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» було складено акт №74 про приймання-передачу витягів з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, у тому числі і щодо ОСОБА_1 , який був отриманий ГУ ПФУ в Миколаївській області 03 квітня 2025 року.
21 квітня 2025 року ГУ ПФУ в Миколаївській області ухвалило рішення про перерахунок пенсії ОСОБА_1 .
Відповідно до довідки Управління за період з 12.09.2024 до 31.03.2025 ОСОБА_1 була надміру сплачена пенсія по інвалідності ІІІ групи в сумі 41 608, 25 грн.
Згідно з листом Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» від 07.07.2025 року датою скасування інвалідності ОСОБА_1 є 12.09.2024 року на підставі перевірки обґрунтованості рішення обласної МСЕК м.Миколаєва від 12.09.2024 (Акт позапланової контрольної перевірки від 12.09.2024).
Позиція апеляційного суду та нормативно-правове обґрунтування
Згідно з вимогами статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з ч.1 ст.30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV від 09.07.2003), в редакції тут і далі виникнення спірних правовідносин, пенсія по інвалідності призначається у разі встановлення особі інвалідності, за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.
Стаття 31 Закону №1058-ІV від 09.07.2003 передбачає, що залежно від ступеня втрати працездатності визначено три групи інвалідності. Причина, група, час настання інвалідності, строк, на який встановлюється інвалідність, визначаються органом медико-соціальної експертизи згідно із законодавством.
Органи Пенсійного фонду та застрахована особа мають право в установленому законом порядку оскаржити рішення органів медико-соціальної експертизи.
Відповідно до ч.1 ст.33 вказаного Закону пенсія по інвалідності залежно від групи інвалідності призначається в таких розмірах: особам з інвалідністю I групи - 100 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю II групи - 90 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю III групи - 50 відсотків пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону.
Стаття 34 Закону №1058-ІV від 09.07.2003 регламентує, що пенсія по інвалідності призначається на весь строк встановлення інвалідності. Особам з інвалідністю, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 цього Закону, пенсії по інвалідності призначаються довічно. Повторний огляд цих осіб з інвалідністю провадиться тільки за їх заявою.
Частина перша статті 35 зазначеного Закону передбачає, що у разі зміни групи інвалідності пенсія в новому розмірі виплачується з дня зміни групи інвалідності. Якщо особі встановлено інвалідність нижчої групи, пенсія виплачується за попередньою групою до кінця місяця, в якому змінено групу інвалідності. У разі визнання особи, яка пройшла повторний огляд, здоровою пенсія виплачується до кінця місяця, по який встановлено інвалідність.
Пункт 14-6.1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV від 09.07.2003 визначає, що для осіб з інвалідністю, яким призначено пенсію по інвалідності або пенсію у зв'язку з втратою годувальника, у яких строк припинення виплати такої пенсії припадає на період дії воєнного стану, надзвичайного стану в Україні, у разі неможливості проходження повторного огляду виплата пенсії продовжується до припинення або скасування воєнного стану, надзвичайного стану в Україні та протягом шести місяців після його припинення або скасування (для осіб, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятих на військову службу за контрактом у період воєнного стану - не менш як на весь строк їх військової служби). Якщо при повторному огляді особі з інвалідністю встановлено іншу групу (підгрупу) інвалідності, розмір пенсії, продовженої відповідно до цього пункту, переглядається з місяця, наступного за місяцем надходження висновку медико-соціальної експертизи до територіального органу Пенсійного фонду.
Згідно з частиною 1 статті 50 Закону №1058-ІV від 09.07.2003 суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Проте стаття 1215 ЦК України передбачає, що не підлягають поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.
Отже, законодавцем передбачені два винятки із вказаного правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати.
При цьому, правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.
У пункті 71 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року вказано, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Аналогічний висновок також міститься у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», у справі «Ґаші проти Хорватії» та у справі «Трґо проти Хорватії».
Відповідно до статей 76, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13 сформулювала висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що підстави, визначені ст.1212, 1215 ЦК України для повернення відповідачем отриманої пенсії, відсутні.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, з огляду на таке.
Позивач мотивує свої позовні вимоги недобросовісністю відповідача при набутті пенсії по інвалідності, що підтверджується рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 21.02.2025 №ЦО-6632, яким встановлено відсутність групи інвалідності та підстав визнати відповідача особою з інвалідністю з 12 вересня 2024 року.
Матеріали справи свідчать, що відповідача було визнано особою з інвалідністю третьої групи до 01 січня 2025 року після огляду МСЕК, про що свідчить виписка з акту огляду МСЕК серії 12 ААГ №511417 від 05.12.2023 (захворювання пов'язане з проходженням військової служби).
До проходження МСЕК відповідачеві було надано направлення №373 ВЧ НОМЕР_2 від 14.11.2023 для визначення відсотку втрати працездатності або втрати здоров'я та визначення причинного зв'язку втрати працездатності та довідка №4019 ВЛК ВЧ НОМЕР_3 від 13.11.2023 про проведення медичного огляду.
Відсутність підстав для встановлення відповідачу групи інвалідності було встановлено у рішенні експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи 21 лютого 2025 року, у якому вказано, що на їх думку, попереднє рішення МСЕК було неправильним. Датою скасування інвалідності було вказано 12.09.2024, тому що перевірялася обґрунтованість рішення МСЕК м.Миколаєва від 12.09.2024.
Після отримання рішення про скасування інвалідності ГУ ПФУ у Миколаївській області здійснило ОСОБА_1 перерахування пенсії 21 квітня 2025 року, нарахувавши йому переплату за період з 12.09.2024 до 31.03.2025 у сумі 41 608,25 грн.
Системний аналіз вказаних обставин свідчить про відсутність з боку відповідача недобросовісності.
ОСОБА_1 , отримавши від військової частини направлення для проходження МСЕК, з'явився для огляду комісією. Медико-соціальна експертна комісія встановила, що наявні підстави для встановлення інвалідності ІІІ групи. У зв'язку з цим відповідач подав документи для призначення пенсії по інвалідності. Рішення про помилковість висновку МСЕК від 12.09.2024 (Акт позапланової контрольної перевірки від 12.09.2024) було прийнято Центром оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» 21 лютого 2025 року, а перерахунок відповідачу пенсії здійснено 21 квітня 2025 року.
Вказане доводить, що надмірна виплата відповідачу пенсії в розмірі 41 608,25 грн відбулася не внаслідок недобросовісності ОСОБА_1 , а через помилковість МСЕК, яка була усунута тільки у лютому 2025 року, та неузгодженість дій Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» та ГУ ПФУ у Миколаївській області, оскільки Центр ухвалив рішення про скасування інвалідності 21 лютого 2025 року, а Управління здійснило перерахунок пенсії тільки 21 квітня 2025 року, тому що вказане рішення отримало 03 квітня 2025 року.
Суд першої інстанції правильно встановив характер правовідносин, у мотивувальній частині рішення зазначив відповідні норми законодавства, навів їх зміст, дав оцінку наданим сторонами доказам.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункти 1 і 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).
Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки воно є законним та обґрунтованим.
Щодо судових витрат
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки судове рішення суду першої інстанції залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, немає.
Керуючись статтями 374, 375, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області залишити без задоволення, а рішення Центрального районного суду м.Миколаєва від 16 жовтня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий О. В. Локтіонова
Судді В. В. Коломієць
Т. В. Серебрякова
Повне судове рішення складено 10 лютого 2026 року.