Справа № 930/186/25
Провадження № 22-з/801/13/26
Категорія:
Головуючий у суді 1-ї інстанції
Доповідач:Сало Т. Б.
10 лютого 2026 рокуСправа № 930/186/25м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сала Т.Б., суддів Ковальчука О.В., Шемети Т.М., секретар Кулішко Б.А., розглянувши заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації в порядку розподілу спільного сумісного майна подружжя,
встановив:
На розгляді суду перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації в порядку розподілу спільного сумісного майна подружжя.
Рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 03 листопада 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 27 січня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 03 листопада 2025 року в частині відмови у стягненні грошової компенсації вартості 1/2 частки автомобіля марки FORD TRANSIT CUSTOM, 2015 року випуску, скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення цієї позовної вимоги.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості 1/2 частки автомобіля марки FORD TRANSIT CUSTOM, 2015 року випуску, в розмірі 264 685 (двісті шістдесят чотири тисячі шістсот вісімдесят п'ять) гривень в порядку розподілу спільного сумісного майна подружжя.
У решті рішення суду залишено без змін.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір, сплачений за подання позовної заяви в розмірі 2 646 (дві тисячі шістсот сорок шість) гривень 85 копійок, та судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, в розмірі 3 176 (три тисячі сто сімдесят шість) гривень 58 копійок.
01 лютого 2026 року ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подала заяву, в якій просила прийняти додаткову постанову у даній справі, якою стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати: - 19 200 грн витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції; - 3 360 грн витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції; - 1 500 грн витрат за проведення оцінки транспортного засобу.
В обґрунтування заяви ОСОБА_1 зазначила, що 27 січня 2026 року судом було ухвалено постанову про часткове задоволення її апеляційної скарги на рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 03 листопада 2025 року. Відсоток задоволення позовних вимог становить 40%. При поданні позовної заяви нею було надано попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які позивач очікував понести в зв'язку з розглядом справи. При поданні апеляційної скарги нею також було надано попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які вона очікувала понести в зв'язку з розглядом справи. Відповідно до п. 3.1. договору про надання правничої допомоги від 29 листопада 2024 року, гонорар є фіксованим та становить 48 000 грн. Відповідно до п. 3.1. договору про надання правничої допомоги від 20 листопада 2025 року, гонорар є фіксованим та становить 8 400 грн. Крім того нею було замовлено оцінку транспортних засобів та сплачено 4 500 грн за оцінку трьох транспортних засобів, що підтверджується рахунком 19 від 11 квітня 2025 року, актом приймання-передачі виконаних робіт та квитанцією.
10.02.26 року на адресу Вінницького апеляційного суду адвокатом Лепетухою Я.В. подано клопотання про зменшення витрат на правову допомогу, в якому остання просить відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 у повному обсязі.
Клопотання мотивоване тим, що до закінчення судових дебатів у суді першої інстанції адвокатом не було подано детального опису виконаних адвокатом робіт, а також не надано належних та допустимих доказів фактичного їх виконання та оплати. Представником необґрунтовано подано договір в якому відображена фіксована сума послуг 48000 грн, хоча в позові згадується про орієнтовну суму послуг в розмірі 24000 грн, і це вдвічі більше. При цьому детальний опис виконаних робіт до суду так і не подано. Крім цього, розмір витрат на правничу допомогу в розмірі 19200 грн є завищеним та не відповідає складності даної справи. Адже справ про стягнення грошової компенсації в порядку поділу майна подружжя не є складною ні з фактичної, ні з правової точки зору, не містить значного обсягу доказів, не пов'язана з необхідністю проведення експертиз, допиту багатьох свідків та вирішення складних правових питань, матеріали не містять значного обсягу процесуальних документів, складних правових позицій або нестандартних процесуальних дій, які б об'єктивно виправдовували заявлений розмір витрат на правничу допомогу. Розгляд справи здійснювався у межах усталеної судової практики. Проти вимоги заяви про стягнення з відповідача 1500 грн витрат на проведення оцінки транспортного засобу не заперечує.
Розглянувши заяву ОСОБА_1 та клопотання про зменшення витрат на правову допомогу, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового її задоволення з огляду на наступне.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
У ч. 3 ст. 270 ЦПК України зазначено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
У ч. 1 ст. 133 ЦПК України зазначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; (п. 1, 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 134 ЦПК України).
Встановлено, що у позовній заяві ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2 понесені нею судові витрати. Вказала, що орієнтовна сума витрат на правову допомогу складає 24 000 грн. Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України, її представником буде подано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) до закінчення судових дебатів у зазначеній справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, про що робить відповідну заяву.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначила, що орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу становить 48000 грн. Відповідно до ч.3 ст. 137 ЦПК України, представником апелянта до суду буде поданий детальний опис, обсяг робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) до закінчення судових дебатів у зазначеній справі або протягом 5-ти днів після ухвалення рішення суду, про що робить суду відповідну заяву.
За результатами апеляційного перегляду позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, а саме на 40% від ціни позову.
При ухваленні постанови питання стягнення витрат на правничу допомогу з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 не вирішувалося, з огляду на зроблену останньою заяву про подальше надання доказів на підтвердження їх розміру в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
01 лютого 2026 року ОСОБА_1 , в межах визначеного ч. 8 ст. 141 ЦПК України строку, подала заяву про ухвалення додаткового рішення.
У вказаній заяві зазначено, що ОСОБА_1 понесла наступні судові витрати, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог:
- 19 200 грн витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції;
- 3 360 грн витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції;
- 1 500 грн витрат за проведення оцінки транспортного засобу
Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витратна правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
У ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України зазначено, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
У частині шостій вказаної статті зазначено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження витрат на правничу допомогу стороною позивача надано:
- ордер серії АВ №1175542 від 13 січня 2024 року на надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_1 адвокатом Тетева-Родюк І.О. у Немирівському районному суді Вінницької області (а.с.38);
- ордер серії АВ №1232692 від 30 листопада 2025 року на надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_1 адвокатом Тетева-Родюк І.О. у Вінницькому апеляційному суді (а.с.163);
- договір про надання правничої допомоги від 29 листопада 2024 року, укладений між ОСОБА_1 та адвокатським бюро «Ірини Тетевої-Родюк», на надання правничої допомоги клієнту в Немирівському районному суді Вінницької області, у пункті 3.1 якого сторони погодили вартість послуг (гонорар) - складає 48 000 грн (а.с.232);
- договір про надання правничої допомоги від 20 листопада 2025 року, укладений між ОСОБА_1 та адвокатським бюро «Ірини Тетевої-Родюк», на надання правничої допомоги клієнту при розгляді справи №930/186/25 у Вінницькому апеляційному суді, у пункті 3.1 якого сторони погодили вартість послуг (гонорар), що є фіксованим та складає 8 400 грн (а.с.233);
- платіжні інструкції: від 29 листопада 2024 року про сплату ОСОБА_1 адвокату Тетевій-Родюк І.О. 12 000 грн; від 27 грудня 2024 року про сплату ОСОБА_1 адвокату Тетевій-Родюк І.О. 12 000 грн; від 28 січня 2025 року про сплату ОСОБА_1 адвокату Тетевій-Родюк І.О. 12 000 грн; від 28 лютого 2025 року про сплату ОСОБА_1 адвокату Тетевій-Родюк І.О. 12 000 грн; (а.с.235, 236).
Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
При цьому для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату певного гонорару, в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи це питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18).
Апеляційний суд бере до уваги положення ч. 2 ст. 141 ЦПК України, відповідно до якої у разі часткового задоволення позову судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Визначаючи у позовній заяві орієнтовний розмір витрат на правову допомогу у суді першої інстанції ОСОБА_1 зазначила, що орієнтовна сума таких витрат складає 24 000 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 стверджує, що відповідно до умов укладеного договору нею було понесено витрати на правову допомогу у суді першої інстанції в загальному розмірі 48 000 грн. Тобто, вказана сума з незрозумілих для суду причин, вдвічі перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку.
Представник позивач не виконала те, про що говорила в позові з приводу надання суду детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) до закінчення судових дебатів у зазначеній справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
У ч. 1 ст. 134 ЦПК України зазначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку (ч. 4 ст. 141 ЦПК України).
Позовну заяву ОСОБА_1 подано 14 січня 2025 року.
Договір про надання правничої допомоги укладено між ОСОБА_1 та адвокатом Тетева-Родюк І.О. 29 листопада 2024 року, тобто майже за два місця до подання позовної заяви.
У пункті 3.1 цього договору сторони погодили, що вартість послуг за збір документів (доказів), підготовку заяви (позову) та інших процесуальних документів складає 48 000 грн.
Тому незрозумілим є, чому при погодженій сумі у 48 000 грн ОСОБА_1 вказала, що орієнтовна сума витрат на правничу допомогу становить 24 000 грн.
А відтак, саме до вказаної у позовній заяві суми - 24 000 грн слід застосовувати пропорційність до задоволених вимог.
Клопотання адвоката Лепетухи Я.В. про зменшення витрат на правову допомогу апеляційний суд не бере до уваги, оскільки мотивація клопотання, яка зводиться до безпідставного завищення ціни послуг адвоката йде в розріз з вимогами цього клопотання - відмовити в стягненні судових витрат в повному обсязі.
Враховуючи викладене, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають до стягнення витрати на правову допомогу, понесені в суді першої інстанції, в розмірі 9 600 грн та витрати на правову допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції, в розмірі 3 360 грн.
Також за змістом ч. 6-9 ст. 139 ЦПК України, розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
На підтвердження витрат за проведення оцінки транспортного засобу ОСОБА_1 було надано:
- рахунок №19 від 11 квітня 2025 року на суму 4 500 грн (а.с.237);
- акт №13 приймання-передачі виконаних робіт (послуг) від 14 квітня 2025 року на суму 4 500 грн (а.с.237 на звороті);
- квитанцію про сплату ФОП ОСОБА_3 4 500 грн за послуги з оцінки транспортних засобів (а.с.238).
Враховуючи, що адвокатом Лепетухою Я.В. не заперечувалась вимога заяви щодо стягнення з відповідача цих витрат, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати за проведення оцінки транспортного засобу в розмірі 1500 грн (оскільки позовні вимоги задоволено стосовно одного з трьох автомобілів).
Керуючись ст. 137, 139, 141, 270, 381 ЦПК України,
постановив:
Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) витрати: на професійну правничу допомогу, понесені в суді першої інстанції, в розмірі 9600 (дев'ять тисяч шістсот) гривень; на професійну правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції, в розмірі 3 360 (три тисячі триста шістдесят) гривень; пов'язані із залученням експерта в розмірі 1 500 (одна тисяча п'ятсот) гривень.
У задоволенні решти вимог заяви - відмовити
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Т.Б. Сало
Судді О.В. Ковальчук
Т.М. Шемета