Провадження номер 2/741/213/26
Єдиний унікальний номер 741/1536/25
іменем України
10 лютого 2026 року м. Носівка
Носівський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого - судді Крупини А.О.,
з участю секретаря судового засідання Кузьменка І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Носівка у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У серпні 2025 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» ТОВ «Споживчий центр» звернулося до Носівського районного суду Чернігівської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 18450 грн та понесених судових витрат по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн.
Заявлені позовні вимоги обґрунтовані тим, що 24 липня 2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) № 24.07.2024-100002580, відповідно до якого позичальнику надано кредит у розмірі 6000 гривень строком на 105 дні з дати його надання. Відповідачем за допомогою електронного цифрового підпису підписано Пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), заявку на отримання кредиту, підтверджено укладення кредитного договору та отримано на свій рахунок кошти в розмірі 6000 грн, а, отже, акцептовано умови договору.
ТОВ «Споживчий центр» зобов'язання за договором виконано в повному обсязі. Відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим станом на дату подання позовної заяви в нього утворилася заборгованість у розмірі 18450 гривень, яка складається із: 6000 грн заборгованості по тілу кредиту, 8190 грн заборгованості по процентах, 420 грн комісії, 3000 грн неустойки, 840 грн додаткової комісії. Саме вказаний розмір заборгованості позивач просить стягнути судовим рішенням.
Ухвалою судді Носівського районного суду Чернігівської області від 26 серпня 2025 року відкрито позовне провадження в цивільній справі, постановлено розгляд даної справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, призначено розгляд справи по суті на 24 листопада 2025 року.
Ухвалою суду від 24 листопада 2025 року розгляд справи відкладено до 10 лютого 2026 року для здійснення повторного виклику відповідача в судове засідання.
Представник позивача ТОВ «Споживчий центр» Логош Т.В. у судове засідання не з'явилася, у позовній заяві просила суд здійснювати розгляд справи за відсутності представника позивача, не заперечувала проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з'явився, про дату, час та місце проведення судових засідань сповіщався належним чином шляхом надсилання судових повісток про виклик за адресою зареєстрованого місця проживання в порядку ч. ч. 7, 8 ст. 128 ЦПК України, про причини неявки до суду не повідомив, відзиву на позов та жодних заяв чи клопотань до суду не подавав. Поштові конверти із судовими повістками про виклик відповідача повернулися на адресу суду без вручення із зазначенням причин повернення: «Адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до вимог ст. 44 ЦПК України учасники судового розгляду повинні добросовісно користуватися своїми правами. Тому суд вважає, що відповідач не з'явилася в судове засідання без поважних причин.
Відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Рішенням ЄСПЛ у справі «В'ячеслав Корчагін проти Росії» (№ 12307/16) визначено, що якщо повістку було направлено за однією з відомих адрес, а особа ухиляється від її отримання то особа може стежити за ходом справи з офіційних джерел, таких як веб-сторінка суду, а тому права такої особи щодо розгляду справи у його відсутності, порушені не були.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною правової системи України, кожна особа має право на справедливий судовий розгляд справи. Це право включає в себе доступність до правосуддя.
Отже, сторони у справі на власний розсуд розпорядилися своїми правами щодо предмета спору, а тому несуть ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ними відповідних процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
У відповідності до вимог частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Відповідно до ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі за текстом - ЦПК України) суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За письмовою згодою позивача суд постановив 10 лютого 2026 року ухвалу про заочний розгляд справи, у відповідності до ст. 223 ЦПК України.
У відповідності до вимог частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, робить нижченаведений висновок.
24 липня 2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 24.07.2024-100002580 шляхом прийняття пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), яка розміщена на сайті кредитора та підписання заявки після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов кредитування та схвалення їх кредитором, а також підписання відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), які сформовані на сайті кредитора та підписані позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (коду), отриманого позичальником в sms-повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті (а. с. 25-31).
Так, 24 липня 2024 року за допомогою одноразового ідентифікатора Е871 ОСОБА_1 підписав заявку кредитного договору № 24.07.2024-100002580, яка є невід'ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), з якою позичальник ознайомився 24 липня 2024 року за посиланням https:/sgroshi.com.ua/ua/informaciya-o-kompanii згідно зі ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» (а. с. 28-29).
За умовами заявки № 24.07.2024-100002580 від 24 липня 2024 року ОСОБА_1 надано кредит на таких умовах:
1. дата надання/видачі кредиту - 24 липня 2024 року;
2. сума кредиту - 6000 грн.;
3. строк, на який надається кредит, - 105 днів з дати його надання;
4. дата повернення (виплати) кредиту - 05 листопада 2024 року;
5. період користування кредитом - кожні наступні 21 день з дня надання кредиту;
6. продовження (лонгація, пролонгація) строку договору не передбачена;
7. процентна ставка «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1,5 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 3 чергових періодів. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку;
8. процентна ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами , в яких застосоується процентна ставка «Стандарт». Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку;
11. комісія, пов'язана з наданням укредиту, - 420 грн. Комісія за надання нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту, сплачується згідно графіку платежів;
12. комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 420 грн у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом;
17. неустойка - 60 грн 00 коп, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання.
20. спосіб (способи) ідентифікації та верифікації споживача: отримання ідентифіаційних даних через Систему BankID НБУ.
Відповідно до заявки № 24.07.2024-100002580 від 24 липня 2024 року реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для перерахування коштів позичальнику за даним та наступними договорами: 5457-08хх-хххх-9507.
Згідно з п. 4.1 пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальниу коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5457-08хх-хххх-9507.
Згідно з п. 11.10 пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) позичальник підтверджує, що вказаний ним для перерахування коштів платіжний засіб/поточний рахунок належить виключно позичальнику на законних підставах, право на його використання не зупинене, не припинене, не обмежене іншим чином, платіжний засіб не є втраченим, безперешкодно використовується виключно позичальником.
24 липня 2024 року о 15:55:18 через сервіс онлайн платежів iPay.ua позичальнику на платіжну картку НОМЕР_1 здійснено виплату грошових коштів у сумі 6000 грн за договором № 24.07.2024-100002580, що підтверджується повідомленням ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 1-1408 від 14 серпня 2025 року (а. с. 14).
Зі змісту довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 24.07.2024-100002580 від 24 липня 2024 року вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 складає 18450 грн, з яких: 6000 грн - основний борг, 8190 грн - проценти за період з 24 липня 2024 року по 05 листопада 2024 року, 420 грн - комісія за надання, 840 грн - комісія за обслуговування, 3000 грн - неустойка (а. с. 15).
За ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли всіх істотних умов договору. За правилами ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Частиною першою статті 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Як слідує з матеріалів справи, кредитний договір № 24.07.2024-100002580 від 24.07.2024 містить основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, у ньому зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування. Указаний договір підписано відповідачем 24 липня 2024 року з використанням позичальником електронного підпису одноразовим ідентифікатором Е871.
Крім того, у договорі сторони погодили суму кредиту 6000 грн, строк кредиту - 105 днів з дати його надання, розмір процентнної ставки за 1 день користування кредитними коштами.
За вказаних обставин, суд уважає встановленим факт укладення між ОСОБА_1 та ТОВ «Споживчий центр» кредитного договору № 24.07.2024-100002580 від 24.07.2024. Доказів протилежного відповідачем до суду не подано.
Факт перерахування відповідачеві коштів в розмірі 6000 грн підтверджується вищевказаним повідомленням ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 1-1408 від 14 серпня 2025 року (а. с. 14).
При укладенні кредитного договору відповідач сам надав відомості, які його ідентифікують: свої прізвище, ім'я, по батькові, паспортні дані, РНОКПП, адресу проживання, номер телефону, номер банківської картки. Саме на вказаний ним номер телефону позивачем було надіслано одноразовий ідентифікатор, яким відповідач скористався, увівши його у відповідне поле на сайті товариства, тим самим підписавши договір. При цьому кошти були перераховано на зазначену позичальником банківську картку.
Отже, TOB «Споживчий центр» виконало свої зобов'язання за кредитним договором № 24.07.2024-100002580 у повному обсязі, надавши відповідачеві кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору.
В обґрунтування наявності заборгованості відповідача позивачем надано довідку-розрахунок про стан заборгованості ОСОБА_1 , відповідно до якої заборгованість складає 18450 грн, з яких: 6000 грн - основний борг, 8190 грн - проценти за період з 24 липня 2024 року по 05 листопада 2024 року, 420 грн - комісія за надання, 3000 грн - неустойка, 840 грн - комісія за обслуговування (а. с. 15).
Оскільки ОСОБА_2 належним чином не виконав умови укладеного з ТОВ «Споживчий центр» кредитного договору № 24.07.2024-100002580 від 24 липня 2024 року, суму отриманих від позивача грошових коштів не повернув, суд уважає за необхідне стягнути з відповідача заборгованість за тілом кредиту в сумі 6000 грн.
Вирішуючи питання про правомірність заявленої вимоги товариства про стягнення з відповідача заборгованості за процентами, суд виходить з того, що позивач, крім тіла кредиту, просив стягнути з відповідача заборгованість за процентами за період з 24 липня 2024 року по 05 листопада 2024 року в сумі 8190 грн.
Обґрунтовуючи право вимоги в цій частині заявлених вимог, ТОВ «Споживчий центр» указувало на те, що за умовами договору № 24.07.2024-100002580 сторонами погоджено сплату процентів за ставкою 1,5 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 3 чергових періодів, та ставку 1 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосоується процентна ставка «Стандарт».
За розрахунком позивача заборгованість за процентами за період з 24 липня 2024 року по 05 листопада 2024 року розрахована в межах строку кредитування - за 105 днів.
Однак, 24 грудня 2023 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким, зокрема, було доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» новими частинами.
Так частиною п'ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» №1734-VIII передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Указана норма законодавства була введена в дію Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 498-IX та набрала чинності 24 грудня 2023 року.
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Оскільки кредитний договір № 24.07.2024-100002580 укладений між сторонами 24 липня 2024 року, тобто після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року №3498-IX, яким внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування» (в частині обмеження розміру денної процентної ставки), то він повинен був ураховувати положення чинного на момент укладення договору законодавства щодо максимального розміру денної процентної ставки, яка не може перевищувати 1 %. А тому відповідні умови договору щодо нарахування процентів у розмірі 1,5 % в день, які застосовуються протягом перших 3 чергових періодів, є нікчемними, оскільки відсоткова ставка, встановлена законом, який регулює спірні правовідносини між сторонами, не може бути збільшена умовами договору. Тому суд вважає за необхідне навести власний розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за відсотками, ураховуючи умови договору та норми чинного на час виникнення правовідносин законодавства, які встановлюють максимальний розмір денної процентної ставки, яка не може перевищувати 1 %.
Таким чином, виходячи із суми позики у розмірі 6000,00 грн, процентної ставки у розмірі 1 % за 1 день користування кредитом та строку кредитування (строку договору) тривалістю 105 днів, заборгованість відповідача по відсотках за кредитним договором становить 6300 грн (6000,00 грн * 1%*105 днів).
Щодо стягнення з відповідача заборгованості за комісією за надання кредиту та комісією за обслуговування кредиту суд робить нижченаведений висновок.
Пунктом 11 заявки кредитного договору 24.07.2024-100002580 від 24 липня 2024 року (кредитної лінії) визначено, що комісія, пов'язана з наданням кредиту (надалі "Комісія за надання", "Комісія"; економічна сутність - плата за надання кредиту) - 420 грн. Комісія за надання нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту, сплачується згідно Графіку платежів (а. с. 28, на звороті).
Пунктом 12 заявки кредитного договору 24.07.2024-100002580 від 24 липня 2024 року (кредитної лінії) визначено, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості (надалі "Комісія за обслуговування", "Комісія") - 420 грн у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування нараховується кредитором та обліковується в перший день кожного з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно графіку платежів. Комісія за обслуговування встановлюється (економічна сутність) за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено кредитодавцем та пов'язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. До комісії за обслуговування кредитної заборгованості не включено послуги, які кредитодавець зобов'язаний надавати позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, зокрема, за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит (а. с. 28, на звороті).
Відтак, комісія за надання пов'язана із наданням послуги, зокрема, перерахування кредитодавцем коштів на рахунок, указаний позичальником, з використанням стороннього сервісу інтернет-еквайрингу.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про споживче кредитування" у цьому законі терміни вживаються в такому значенні, зокрема, загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Таким чином включення до загальної суми заборгованості за кредитним договором комісії на надання кредиту в сумі 420 грн є обґрунтованим і узгоджується з умовами укладеного між сторонами договору та положеннями ЗУ «Про споживче кредитування».
Також позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача 840 грн додаткової комісії, однак матеріали справи не містять жодного розрахунку нарахування додаткової комісії, який би дав можливість перевірити правильність і підстави її нарахування.
Суд має право перевірити правильність нарахування, однак не вправі самостійно обраховувати додаткову комісію, а тому суд робить висновок про необхідність відмови в задоволенні позовної вимоги про стягнення 840 грн додаткової комісії.
Вирішуючи питання стягнення неустойки у розмірі 3000 грн суд зважає на таке.
Особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).
Критерії правомірності примусу суб'єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов'язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов'язковими для такого суб'єкта.
У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).
Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Керуючись вказаними нормами закону, а також встановивши, що позивач, окрім заборгованості за тілом кредиту, відсотками та комісією, просив стягнути неустойку у розмірі 3000 грн, яка відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України підлягає списанню кредитодавцем, суд уважає вказані вимоги необґрунтованими, безпідставними, та такими, що не підлягають задоволенню.
Отож, ураховуючи те, що відповідач, будучи ознайомленим з умовами кредитування, уклавши кредитний договір, не виконує належним чином його істотні умови щодо порядку та строків погашення кредиту, суд робить висновок, що позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» підлягають частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача тіла кредиту в сумі 6000 грн, процентів у сумі 6300 грн та комісії за надання кредиту в сумі 420 грн, а всього підлягає стягненню з відповідача 12720 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на результат розгляду справи суд відповідно до вимог статті 141 ЦПК України покладає на відповідача сплачений позивачем судовий збір відповідно до задоволеної частини позовних вимог.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у сумі 1670,00 грн пропорційно до задоволеної частини вимог (позов задоволено на 68,94 %).
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст.12, 13, 81, 224-226, 228, 258-259, 263, 264, 265, 352, 354, 355, п.п.15.5 п.15 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, суд
Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути зі ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», ЄДРПОУ 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_3 , заборгованість за кредитним договором № 24.07.2024-100002580 від 24 липня 2024 року в розмірі 12720 (дванадцять тисяч сімсот двадцять) гривень 00 копійок, з яких: 6000 гривень 00 копійок заборгованості за тілом кредиту, 6300 гривень 00 копійок заборгованості за процентами, 420 гривень 00 копійок заборгованості за комісією.
Стягнути зі ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», ЄДРПОУ 37356833, судовий збір у розмірі 1670 (одна тисяча шістсот сімдесят) гривень 00 копійок.
У задоволенні решти позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, ЄДРПОУ 37356833.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено 10 лютого 2026 року.
Суддя Анатолій КРУПИНА