Провадження № 2/734/492/26 Справа № 734/97/26
іменем України
10 лютого 2026 року селище Козелець
Козелецький районний суд Чернігівської області в складі:
головуючого-судді Бузунко О.А.
за участі секретаря Шапки О. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, укладеного з останнім.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтувала тим, що з 24 липня 2016 року вона перебуває в зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Від шлюбу подружжя мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Протягом останнього часу між позивачем та відповідачем зникло взаємопорозуміння і взаємоповага. Вже певний час, кожен з подружжя живе окремим життям та своїми інтересами, фактично сім'я припинила своє існування.
Позивач через канцелярію суду подала заяву про розгляд справи за її відсутності.
Відповідач через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Суд відповідно до вимог ч. 1 ст.223 Цивільного процесуального кодексу України вирішив справу розглянути за відсутністю сторін.
Відповідно до ст.247 Цивільного процесуального кодексу України в зв'язку з неявкою усіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне позов ОСОБА_1 задовольнити.
За змістом положень ч. 2 ст. 36 та ст. 51Сімейного кодексу України шлюб не може бути підставою для надання особі пільг чи переваг, а також для обмеження її прав та свобод, які встановлені Конституцією України. Дружина та чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань.
Дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги; дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній (ст. 55 Сімейного кодексу України).
За правилом ч. 2 ст.104 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Відповідно до ч. 3 ст.105 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 цього Кодексу.
Проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Судом встановлено, що 24 липня 2016 року Козелецьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області за актовим записом № 61 було зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 ). Прізвище після державної реєстрації шлюбу: чоловіка ОСОБА_5 , дружини ОСОБА_5 .
Сторони знаходилися в шлюбних відносинах з моменту реєстрації шлюбу, однак шлюбні відносини між подружжям з часом були припинені.
За змістом положень ч. 3 ст.109 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі чоловіка та дружини і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.
Відповідно до ч. 1 ст. 110, ст. 112 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Відповідно до ст. 111 Сімейного кодексу України, суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Як роз'яснено у п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року за №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Згідно положень ч. 3, 4 ст.56 Сімейного кодексу України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до норм сімейного законодавства, добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз», підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.
Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків.
Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу.
Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Аналізуючи та оцінюючи всі вищевикладені обставини у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що шлюб підлягає розірванню.
Згідно ч. 2 ст.114 Сімейного кодексу України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Згідно з ч. 3 ст.115 Сімейного кодексу України документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Таким чином, суд вважає, що шлюб між сторонами необхідно припинити шляхом його розірвання.
Враховуючи наведене та керуючись ст. 24, 55, 56, 110, 112 Сімейного кодексу України, ст. 141, 265 ЦПК України,
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити.
Розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований 24 липня 2016 року Козелецьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області за актовим записом № 61 (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 ).
Після розірвання шлюбу прізвища сторін залишити без змін.
Шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про його розірвання.
Відомості про учасників провадження:
ОСОБА_1 / АДРЕСА_1 /.
ОСОБА_2 / АДРЕСА_1 /.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернігівського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Олена БУЗУНКО