Справа № 946/563/25
Провадження № 2/946/2074/25
12 грудня 2025 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:
головуючого судді - Смокіної Г.І.,
за участю секретаря судового засідання - Вітенко А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному порядку в м. Ізмаїлі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, про позбавлення батьківських прав,
Короткий зміст позовних вимог
28.01.2025 ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, про позбавлення батьківських прав та просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Свої вимогимотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народився онук позивачки - ОСОБА_3 . Відповідачка є невісткою позивачки, яка не виконує своїх батьківських обов'язків відносно сина ОСОБА_4 . Після розірвання шлюбу 16.11.2021 між ОСОБА_2 та ОСОБА_2 , відповідачка попросила батька забрати дитину до себе, оскільки має намір влаштувати власне життя, а дитина заважає їй це зробити. З того часу спілкування відповідачки з сином почало зменшуватися та у результаті з 2023 року взагалі припинила усі контакти та участь у його вихованні та матеріально-фінансовому утриманні. Увесь тягар по утриманню, догляду та вихованню дитини на теперішній час покладено на позивачку, її сина та чоловіка. Відповідачці зовсім не цікаво як син росте, який стан його здоров'я, що він їсть, чим захоплюється, як навчається у школі, тощо. виховує хлопчика батько ОСОБА_5 та бабуся ОСОБА_1 .
Процесуальні дії суду
Ухвалою судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 06.02.2025 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 29.05.2025 закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду по суті.
Аргументи учасників справи
В судовому засідання позивачка позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила позбавити відповідачку батьківських прав відносно неповнолітньої дитини. Додатково пояснила, що мати привела дитину до батька 4 роки назад, з того часу дитина проживає з нею - бабусею, її сином - батьком дитини, та чоловіком, мати не приймає участі у вихованні сина, матеріально не допомагає, влаштовує своє особисте життя. Дитина знаходиться на її утриманні та утриманні батька. Позов подано у зв'язку з тим, що батько проходить військову службу у ВСУ.
В судове засідання відповідачка не з'явилася, про розгляд справи повідомлена належним чином, про причини неявки не повідомила, відзиву на позов не подала.
В судове засідання представник третьої особи не з'явився, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, згідно заяв від 21.05.205, 29.09.2025, 02.12.2025 просив справу розглядати у відсутність представника, при винесенні рішення просить врахувати інтереси дитини та висновку органу опіки та піклування.
Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснила, що знає сім'ю близько 26 років, на протязі 4-х років мати дитини не бачила, остання дитиною не цікавиться, дитина відноситься до бабусі як до матері, дитиною опікується бабуся, батько служить у ЗСУ.
Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснила, що знає сім'ю більше 40 років, дитину забезпечує батько, дитина живе у гарних умовах, але часто хворіє, у лікарні з дитиною лежала бабуся, мати не бачила близько 4-х років, остання дитиною не займається, ніякої участі у її житті не приймає.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_3 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 18.08.2017 Ізмаїльським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис № 868, батьками вказано ОСОБА_5 та ОСОБА_2 .
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 27.02.1985 актовий запис № 245, позивачка ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 16.11.2021 № 946/6489/21 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_2 розірвано.
Відповідно до характеристики ОСОБА_3 , наданої Ізмаїльською гімназією № 11 з початковою школою, ОСОБА_3 , навчається у 2-А класі з 0109.2023. ОСОБА_4 активний і старанний учень, має високі досягнення у навчанні. Відвідує школу систематично, але часто хворіє. До школи приходить охайно одягнутий, Забезпечений сезонним одягом т шкільним приладдям. З 01.09.2023 мати дитини ОСОБА_2 до школи не приходила, навчанням сина не цікавилась, батьківські збори не відвідувала.
Згідно довідки КНП ІМР ІР ОО «Ізмаїльська міська центральна лікарня» від 24.01.2025 № 01/10-97, неповнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , неодноразово (7 разів) проходив стаціонарне лікування в педіатричному відділенні КНП ІМР ІР ОО «Ізмаїльська міська центральна лікарня» за період часу з 2023 року по 2025 рік, у відділенні перебував разом із бабусею ОСОБА_1 .
Відповідно до консультативного висновку спеціаліста від 16.01.2025, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , під наглядом у лікаря-нарколога не знаходиться, за медичною допомогою не зверталась.
Відповідно до акту обстеження умов проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 від 25.03.2025, приватний будинок складається з 4 житлових кімнат, кухні, санвузла, вітальні. Умови проживання відповідають санітарно-гігієнічним вимогам: малолітній займає окрему кімнату, в якій є ліжко, робочий стіл. Мати ОСОБА_2 не проживає з сім'єю з осені 2022, матеріальну допомогу не надає, телефонує дуже рідко.
Відповідно до протоколу бесіди від 25.03.2025, проведеної з малолітнім ОСОБА_3 , за адресою: АДРЕСА_1 , зі слів малолітнього, він проживає з батьком давно, хоче проживати з ним надалі. З матір'ю спілкується рідко, інколи він може їй зателефонувати у суботу. Коли він приходить до матері у гості, грає з двоюрідним братом. В цей час мати займається молодшою донькою. Мати не купує йому подарунків.
Згідно довідки в/ч НОМЕР_3 від 04.04.2025 № 1634/6486, солдат ОСОБА_5 перебуває на військовій службі у в/ч НОМЕР_3 з січня 2025 року.
Згідно висновку органу опіки та піклування Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області від 12.05.2025 № 543/01-21-04, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі, зареєстрованому 15.02.2017 Ізмаїльським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис № 70. Від шлюбу в них народився син, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стосунки між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 не склалися, вони припинили спільне проживання з серпня 2021 року. Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 16.11.2021 шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 розірвано (справа № 946/6489/21). Малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишився проживати разом з матір'ю за адресою: АДРЕСА_2 . ОСОБА_2 створила іншу сім'ю та з осені 2022 року малолітній проживає разом з батьком за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до акту обстеження умов проживання від 25.03.2025, приватний будинок складається з 4 житлових кімнат, кухні, передпокою, санвузла. Умови проживання відповідають санітарно-гігієнічним вимогам: малолітній займає окрему кімнату, в якій є шафа, диван, робочий стіл, комп'ютер. Малолітній ОСОБА_3 навчається у 2-А класі Ізмаїльської гімназії № 11 з початковою школою Ізмаїльського району Одеської області з 01.09.2023. Батько, ОСОБА_5 , приділяє достатньо уваги вихованню та навчанню сина. Мати, ОСОБА_2 , з 01.09.2023 навчанням сина не цікавилася, батьківські збори не відвідувала. Батько, ОСОБА_5 , перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_3 з 13.01.2025. Він повідомив, що ознайомлений з позовною заявою щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яку подала до Ізмаїльського міськрайонного суду його мати, та підтримує позовні вимоги. ОСОБА_5 просить розглянути питання щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на засіданні комісії з питань захисту прав дитини у його відсутність, оскільки він є військовослужбовцем Збройних Сил України та умови служби виключають можливість взяття участі у засіданні, про що написав заяву 09.04.2025. З малолітнім ОСОБА_3 25.03.2025 проведено бесіду, про що складено протокол. Під час розмови з'ясовано, що він давно проживає з батьком та бабусею, які займаються вихованням та утриманням малолітнього. Мати проживає окремо, має іншу сім'ю та доньку, спілкується з сином рідко, подарунки не дарує, матеріальної допомоги не надає, успіхами та досягненнями сина не цікавиться. Спеціалісти служби у справах дітей Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області 25.03.2025 обстежили умови проживання за адресою: АДРЕСА_2 , та провели бесіду з ОСОБА_2 . Вона повідомила, що проживає окремо з кінця 2022 року, створила сім'ю, виховує доньку, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , підтвердила, що вихованням та утриманням сина займається батько. ОСОБА_2 просить розглянути питання щодо позбавлення її батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на засіданні комісії з питань захисту прав дитини у її відсутність та не заперечує проти позбавлення її батьківських прав відносно малолітнього сина (заява від 25.03.2025). Орган опіки та піклування Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області дійшов висновку, що у наданих матеріалах по справі наявні підстави для позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , відносно малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позиція суду
Згідно ч. 1, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 76, ч. 1 ст. 80 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Вислухавши позивачку, свідків, перевіривши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Відповідно до ст. 27 Конвенції про права дитини, держави-учасники визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) несуть основну відповідальність за забезпечення умов життя, необхідних для розвитку дитини, в межах своїх здібностей і фінансових можливостей.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно ч. 1, 2, 6 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 150 СК України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
У відповідності до ч. 4 ст. 155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, зокрема, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Тлумачення п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.
Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
При вирішенні такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров'я та психічного розвитку.
Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише за наявності вини у діях батьків.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20), від 23 грудня 2020 року у справі № 522/21914/14 (провадження № 61-8179св19), від 22 листопада 2023 року у справі № 1915/2789/12 (провадження № 61-14726св23), від 07 лютого 2024 року у справі № 455/307/22 (провадження № 61-16965св23).
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді цієї категорії справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Стаття 9 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною згідно із Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов'язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
У справі "Хант проти України" від 07 грудня 2006 року Європейський суд з прав людини наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).
У справі "Мамчур проти України" від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
У постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 461/7387/16 (провадження № 61-29266св18) зазначено, що судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров'я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, беруть участь у вихованні не достатньою мірою не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості (стаття 5 Декларації про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо у разі передачі дітей на виховання та їх усиновлення від 03 грудня 1986 року). Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та освідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.
У постанові Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17 (провадження № 61-13752св19) вказано, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.
У постанові Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20) зазначено, що під час вирішення судом питання щодо позбавлення батьківських прав визначальним є ставлення матері (батька) до дитини, бажання спілкуватися і брати участь у її вихованні. Та обставина, що на час розгляду справи матеріальним забезпеченням дитини, її вихованням і розвитком займається мати, не свідчить безумовно про те, що батько дитини не бажає брати участь у її утриманні і вихованні, тобто свідомо умисно нехтує батьківськими обов'язками.
Відповідно до частин п'ятої, шостої статті 19 СК України, орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Згідно з частинами першою та другою статті 171 СК України, дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.
Таким чином, з досягненням віку 10 років у дитини з'являється право не тільки бути вислуханою і почутою, але й право брати активну участь у вирішенні своєї долі, зокрема, у питанні позбавлення своїх батьків чи одного із них батьківських прав.
Аналогічні положення закріплені у статті 12 Конвенції про права дитини, згідно з якою держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.
Відповідно до статті 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей від 25 січня 1996 року під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки і приділяє їм належну увагу.
Про необхідність заслуховування думки дітей, які досягли певного віку, та її врахування при вирішенні спорів про відібрання дітей зазначено, зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року "Савіни проти України" (заява № 39948/06). У параграфі 59 цього рішення вказано, що суд також зауважує, що на жодному етапі провадження у справі судді не заслуховували дітей.
З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою під час будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що стосується дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства. Закріплення цього права підкреслює, що дитина є особистістю, з думкою якої потрібно рахуватись, особливо при вирішенні питань, які безпосередньо її стосуються.
Згідно із протоколом бесіди від 25.03.2025, проведеної з малолітнім ОСОБА_3 , за адресою: АДРЕСА_1 , він проживає з батьком давно, хоче проживати з ним надалі. З матір'ю спілкується рідко, інколи він може їй зателефонувати. Коли приходить до матері, грає з двоюрідним братом. В цей час мати займається молодшою донькою. Мати не купує йому подарунків.
Враховуючи відносини, які склалися між дитиною та матір'ю, підтримання контакту та спілкування між ними, суд дійшов висновку про відсутність підстав, передбачених частиною першою статті 164 СК України, для застосування до відповідачки такого крайнього заходу як позбавлення її батьківських прав.
Самі по собі факти, що мати спілкується з дитиною, бере участь у вихованні та утриманні не достатньою мірою не може бути підставою для позбавлення батьківських прав.
Здійснивши аналіз наданих суду доказів, а також з урахуванням якнайкращих інтересів дитини та відсутності виключних обставин для позбавлення відповідачки батьківських прав, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, попередивши відповідачку про необхідність належним чином виконувати передбачені сімейним законодавством обов'язки щодо виховання та утримання дитини.
Судові витрати
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
У відповідності до ч. 1, 6 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Враховуючи, що у задоволенні позову відмовлено, відповідно до ст. 141 ЦПК України сплата судового збору покладається на позивачку.
Керуючись ст. 12, 13, 76, 80, 81, 259, 263-265, 280 ЦПК України, ст. 150, 155, 164 СК України, суд,
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, про позбавлення батьківських прав, - відмовити.
Попередити ОСОБА_2 про необхідність належним чином виконувати передбачені сімейним законодавством обов'язки щодо виховання та утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного повного судового рішення.
Суддя: Г.І.Смокіна