Іванівський районний суд Одеської області
Іванівський районний суд Одеської області
Справа № 499/143/26
Провадження № 3/499/58/26
Іменем України
10 лютого 2026 року селище Іванівка
Суддя Іванівського районного суду Одеської області Тимчук Руслан Миколайович розглянувши матеріали справи відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.3 ст..173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП),
В провадженні Іванівського районного суду Одеської області перебуває справа про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ознаками вчинення правопорушення передбаченого ч.3 ст.173-2 КУпАП.
Як встановлено в судовому засіданні згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №760/443 - 24.01.2026 року о 19.00 годині ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 кидався в бійку та штовхався до своєї співмешканки ОСОБА_2 , тобто вчинив домашнє насилля фізичного характеру, Правопорушення вчинено повторно протягом року.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, проте про дату та час повідомлявся, шляхом направлення смс-повісток на номер телефону, зазначений ним в заяві про направлення смс-повісток. СМС повістку отримав, про у судове засідання не з'явився.
Про причини неявки не повідомив, заяв клопотань не надавав.
Відповідно до рішення Ради суддів України № 26 від 05 серпня 2022 року, яким рекомендовано судам здійснювати виклики та повідомлення учасників проваджень за допомогою електронної пошти або з використанням вказаних учасниками мобільних телефонів (в тому числі й з використанням месенджерів, які дозволяють отримати інформацію про доставку відповідного повідомлення), ОСОБА_1 вважається повідомленим належним чином про день та час судового розгляду, так як до матеріалів справи долучено його письмову заяву про направлення йому смс повідомлень.
Враховуючи зазначене, суд бере до уваги ту обставину, що особа яка притягається до відповідальності повідомлялася належним чином про дату та час судового засідання, проте не з'явилася, тому в порядку ч.2 ст.268 КУпАП суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність правопорушника.
Європейський Суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 наголосив, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження».
Крім того, враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суддя вважає за необхідне провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Стаття 268 КУпАП не містить імперативної заборони розглядати справу про адміністративне правопорушення за статтею 173-2 КУпАП без обов'язкової присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
З огляду на те, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, будучи обізнаною про складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, не вжила заходів для явки до суду, тому суддя вважає, що наведена поведінка учасника процесу є такою, що направлена на затягування розгляду справи, з метою спливу строку притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченого статтею 38 КУпАП.
Відповідно до змісту вимог ст.245 КУпАП, завданням судді при розгляді справи про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Процесуальна форма та зміст протоколів відповідають вимогам ст. 256 КУпАП.
Стамбульська конвенція визначає домашнє насильство як всі акти фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, які відбуваються в лоні сім'ї чи в межах місця проживання або між колишніми чи теперішніми подружжями або партнерами, незалежно від того, чи проживає правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні.
Також у протоколі про адміністративне правопорушення вказано, що ОСОБА_1 роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст. 268 КУпАП.
Як вбачається в протоколі зафіксовано факт вчинення правопорушень, що підтверджено відповідними доказами, протокол підписаний особою відносно якої він складений.
При підписанні протоколу своїх заперечень він не вносив, про невідповідність протоколу не заявляв, про примусове підписання протоколу не повідомляв, на дії працівників поліції не скаржився.
Вина у вчиненні правопорушення доведена матеріалами справи, дослідженими в судовому засіданні, а саме: протоколами про адміністративне правопорушення, поясненнями потерпілої, та поясненнями особи, що притягається, в яких він зазначив про обставини правопорушення, постановою про вчинення правопорушення за ч.1 ст.173-2 КУпАП.
За таких обставин, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст..173-2 КУпАП.
Тому вина ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 ч.3 КУпАП, є доведеною.
Відповідно до ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Наведене вказує на те, що зазначене вище правопорушення повинне розглядатись за процедурою кримінального судочинства. У зв'язку із цим, при розгляді даної справи, при наданні оцінки доказам та вирішенні питання про законність та обґрунтованість судового рішення суд вважає за необхідне застосовувати відповідні положення кримінального процесуального закону, в тому числі і щодо сутності адміністративного правопорушення, яке за своєю юридичною природою фактично є обвинуваченням.
Приймаючи до уваги характер вчиненого правопорушення, дані про особу правопорушника, ступінь його вини, ставлення до вчиненого суддя вважає за необхідне накласти на нього адміністративне стягнення в межах санкції статті, за якими він притягується.
Обставин, що виключають адміністративну відповідальність, не встановлено.
Обставин, що обтяжують чи пом'якшують відповідальність, не встановлено.
Підстав для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудовому колективу немає. Підстав звільнення від адміністративної відповідальності не встановлено.
З врахуванням всіх у сукупності вище перелічених обставин, місця, способу вчинення правопорушення, так як адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником так і іншими особами, з метою виховання особи, яка вчинила правопорушення, суддя вважає, що необхідною і достатньою мірою стягнення для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, буде накладення штрафу в межах санкції статті ч. 3 ст. 173-2 КУпАП у вигляді штрафу.
Санкція ч. 3 ст. 173-2 КУпАП передбачає накладення штрафу від шістдесяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або адміністративний арешт на строк від трьох до п'ятнадцяти діб.
Також приходжу до висновку, що в даному випадку таке стягнення буде достатньою мірою відповідальності для виховання особи, що вчинила дане адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також в повній мірі забезпечить запобігання вчинення нових правопорушень порушником, та повністю відповідатиме меті його застосування.
Відповідно до ч.5 ст.4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення стягується судовий збір у розмірі 0,2 від прожиткового мінімуму для працездатних осіб .
Таким чином, відповідно до вимог ст..4 Закону України «Про судовий збір» стягненню з правопорушника в дохід держави підлягає 665 грн. 60 коп.
Керуючись ст.40-1, ч.1 ст.173-2, ст.ст. 283, 284 КУпАП, суддя,
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень передбачених ч.3 ст.173-2 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірівісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1020,00 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в сумі 665 грн. 60 коп.
Термін пред'явлення постанови до виконання 3 (три) місяці.
Штраф має бути сплачений не пізніше, як через п'ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати штрафу у вищезазначений строк постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення стягується подвійний розмір штрафу, а також витрати на облік вчиненого правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на постанову судді подається протягом десяти днів з дня її винесення до Одеського апеляційного суду через Іванівський районний суд Одеської області.
Суддя:Руслан ТИМЧУК