Справа №491/831/25
04 лютого 2026 року Ананьївський районний суд Одеської області
у складі: головуючої у справі судді - Надєр Л.М.,
за участю секретаря судового засідання - Білоус А.В.,
за участю сторін по справі:
відповідача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Гусєвої О.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Ананьєві Одеської області цивільну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення переплати пенсії,
Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення переплати пенсії.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області перебуває ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який отримує пенсію по інвалідності відповідно Закону України від 09 липня 2003 року №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Вперше пенсію по інвалідності ІІІ групи загального захворювання відповідачу було призначено з 13 грудня 2023 року відповідно до виписки КУ «Одеській обласний центр медико-соціальної експертизи» з акту огляду МСЕК від 13 грудня 2023 року серії 12ААГ №837090. Згідно розпорядження від 17 грудня 2024 року відповідачу було подовжено виплату пенсії по інвалідності на період дії воєнного стану з 01 січня 2025 по 08 серпня 2025 року. Наказом МОЗ України від 03 грудня 2024 року №2022 було покладено права та обов'язки Центру оцінювання функціонального стану особи на державну установу «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України». Відповідно до інформації з витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України", що надсилається до територіальних органів Пенсійного фонду України від 28 березня 2025 №ЦО-13032, відповідачу не встановлена група інвалідності, що не дає підстав для виплати пенсії по інвалідності. Виплату пенсії припинено з 01 серпня 2025 року. Відповідач мав встановлену групу інвалідності, яка давала право на пенсійне забезпечення, після рішення експертної команди про скасування інвалідності з 13 грудня 2023 року він втратив таке право відповідно до чинного законодавства, зокрема до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». З урахуванням наведеного за період з 13 грудня 2023 року по 31 липня 2025 року виникла переплата пенсії відповідачу в сумі 54474 гривні 52 копійки, у зв'язку з чим винесено рішення про прийняття суми переплати пенсії на облік від 18 липня 2025 року №2607. Головним управлінням відповідачу було надіслано лист від 22 липня 2025 року №1500-0404-8/126477, яким відповідача повідомлено про виникнення переплати пенсії та способи її погашення. Однак, кошти на рахунок Пенсійного фонду України не повернуто. Відповідач отримав пенсійну виплату в сумі 54474 гривні 52 копійки без достатньої на те правової підстави. Таким чином, після встановлення обставин у Головного управління виникло право вимагати повернення безпідставно набутого майна на підставі ч.1 ст.1212 ЦК України, а саме надміру виплачені суми пенсійних виплат за період з 13 грудня 2023 року по 31 липня 2025 року у розмірі 54474 гривні 52 копійки. Станом на теперішній час надміру виплачену суму пенсійних виплат у вказаному розмірі відповідачем добровільно не повернуто. З урахуванням зазначеного представник позивача звернувся до суду та просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 10 жовтня 2025 року було відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.
З урахуванням того, що позовна заява була подана до суду через підсистему «Електронний суд», позивачем відповідачу була направлена копія позовної заяви з додатками до неї, що підтверджується описом вкладення до листа та накладною №6500312605788 від 01 вересня 2025 року, а тому судом відповідачу було надіслано копію ухвали про відкриття провадження у справі за зареєстрованим місцем його проживання - АДРЕСА_1 .
14 листопада 2025 року відповідач подав до суду відзив на позовну заяву з додатками до нього, в якому з відповідним посиланнями на норми чинного законодавства України просить позовні вимоги залишити без задоволення та стягнути з позивача на користь відповідача понесені відповідачем витрати на правничу допомогу. В обґрунтування своєї позиції відповідач у відзиві зазначає, що на підставі акту огляду МСЕК №84/3 та довідки до акту огляду МСЕК серії 12 ААГ №837090, виданої 13 грудня 2023 року відповідачу встановлено третю групу інвалідності загального захворювання на строк до 01 січня 2025 року з датою чергового перегляду 12 грудня 2024 року, внаслідок чого з 13 грудня 2023 року йому призначено пенсію по інвалідності. З огляду на стан здоров'я на протязі 2024 року відповідач неодноразово відвідував лікувальні заклади, а саме: 07 березня 2024 року отримав консультацію лікаря-кардіолога КНП «Одеська обласна клінічна лікарня ООР»; з 20 березня 2024 року по 28 березня 2024 року був госпіталізований до соматичного відділення КПП «Ананьївська багатопрофільна міська лікарня»; з 24 вересня 2024 року по 02 жовтня 2024 року в ургентному порядку був госпіталізований до КНП «Одеська обласна клінічна лікарня ООР»; 19 листопада 2024 року пройшов огляд сімейного лікаря; 27 листопада 2024 року у КНП «АЦПМСД Ананьївської міської ради» отримав виписку із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого для надання у МСЕК та направлення на МСЕК від Ананьївської амбулаторії загальної практики сімейної медицини; 28 листопада 2024 року у КНП «Ананьївська БМЛ» отримав направлення на МСЕК; 13 грудня 2024 року відвідав МСЕК в місті Подільськ, але в наданні висновку щодо інвалідності йому було відмовлено, оскільки в подальшому це питання мало вирішуватись експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи у відповідності до Постанови КМУ від 15 листопада 2024 року №1338, «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи», якою визначено порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи та критерії встановлення інвалідності. Його звернення до лікувальних установ в 2025 році полягали в наступному: з 06 березня 2025 року по 13 березня 2025 року він був госпіталізований в соматичне відділення КНП «Ананьївська багатопрофільна міська лікарня Ананьївської міської ради»; 03 квітня 2025 року відвідав лікаря-пульманолога КНП «Одеська обласна клінічна лікарня ООР»; 04 квітня 2025 року відвідав лікаря-кардіолога КНП «Одеська обласна клінічна лікарня ООР»; 16 квітня 2025 року оформив в КНП «Ананьївський центр первинної медико-санітарної допомоги Ананьївської міської ради» направлення на оцінювання повсякденного функціонування особи з метою вирішення питання щодо встановлення або відмови у встановленні інвалідності. В направленні в п.17 зазначено, що раніше відповідачу було встановлено 3 групу інвалідності з 13 грудня 2023 року та призначено повторний огляд на 12 грудня 2024 року. На підставі зазначеного направлення 03 вересня 2025 року експертна команда з оцінювання повсякденного функціонування особи КНП «Міська клінічна лікарня №11 ОМР» дійшла висновку про доцільність встановлення відповідачу третьої групи інвалідності загального захворювання строком на 2 роки з 01 січня 2025 року з подальшим переглядом 16 квітня 2027 року. Позивачем до позову додано витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, що надсилається до територіальних органів Пенсійного фонду України від 28 березня 2025 року, згідно з яким групу інвалідності відповідачу не встановлено з 13 грудня 2023 року, тобто, фактично, інвалідність скасовано з дня її встановлення, при цьому, відповідача на засідання експертної команди не викликали, рішення прийняте заочно, без повідомлення про це сімейного лікаря, який направляв відповідача для проходження МСЕК (а.с.33-36).
16 січня 2026 року представник позивача подав до суду заяву про уточнення позовних вимог, яка була прийнята судом, в якій зазначає, що у зв'язку з отриманням витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від комунального підприємства “Міська клінічна лікарня №11» Одеської ради від 03 вересня 2025 року №84/25/5795 Головним управлінням було перераховано суму переплати пенсії, яка складає 33834 гривні 52 копійки за період з 13 грудня 2023 року по 31 грудня 2024 року, а тому просить прийняти змінену суму переплати пенсії, яка підлягає стягненню з 54474 гривні 52 копійки на 33834 гривні 52 копійки. В підтвердження зазначеного до заяви додано розрахунок пенсійних виплат (переплати) по особовому рахунку № НОМЕР_1 ОСОБА_1 (а.с.75-77).
В подальшому 04 лютого 2026 року представник позивача в судове засідання не з'явився, однак 03 лютого 2026 року подав до суду письмову заяву, в якій просить розгляд справи проводити без участі представника позивача (а.с.34).
Відповідач в судовому засіданні 04 лютого 2026 року заперечив проти позовних вимог та пояснив, що 13 грудня 2023 року йому було встановлено інвалідність. Він звернувся до Пенсійного фонду, де йому призначили пенсію. 12 грудня 2024 року він повинен був пройти повторно МСЕК, для чого 12 грудня 2024 року приїхав в МСЕК, однак там йому сказали звернутися до сімейного лікаря. Він звернувся до сімейного лікаря, який направив його на обстеження. Відповідач пройшов обстеження, після чого його направили на оцінювання до експертної команди, яке було призначено на 03 вересня 2025 року. 03 вересня 2025 року він приїхав на оцінювання до експертної команди та за результатами оцінювання йому продовжили інвалідність з 01 січня 2025 року, а в червні від Пенсійного фонду прийшов лист про необхідність повернення посвідчення, потім прийшов лист про необхідність повернення відповідачем коштів, оскільки йому не встановили групу інвалідності.
Представник відповідача - адвокат Гусєва О.Д. яка діє на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії ВН №1653056 від 02 лютого 2026 року, договору про надання правової допомоги №16 від 10 листопада 2025 року та додаткової угоди до договору про надання правової від 10 листопада 2025 року, в судовому засіданні 04 лютого 2026 року позовні вимоги не визнала, просила відмовити в їх задоволенні та підтримала пояснення, надані у відзиві на позовну заяву. Також просила стягнути з позивача на користь відповідача понесені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 гривень 00 копійок. Також додала, що вона зверталася до центру оцінювання з запитом про надання роз'яснень причини скасування відповідачу інвалідності, однак її запит був залишений без уваги.
Частиною 1 ст.223 ЦПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч.3 ст.223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з'явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з'явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов'язковою.
При цьому, враховуючи явку в судове засідання відповідача та його представника, заяву представника позивача про розгляд справи без його участі, відсутність, передбачених ч.2 ст.223 ЦПК України, підстав для відкладення розгляду справи, з урахуванням положень ч.ч.1, 3 ст.223 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності представника позивача, та за участі відповідача та його представника.
Дослідивши і оцінивши письмові матеріали справи, взявши до уваги заяву представника позивача, заслухавши відповідача та його представника, та взявши до уваги поданий представником відповідача відзив на позовну заяву, суд приходить до висновку, що позовна заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідачем по справі є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого 15 квітня 1998 року Ананьївським РВ УМВС України в Одеській області (а.с.15-7), відомостями з реєстру територіальної громади про місце проживання особи, виданими Відділом надання адміністративних послуг Ананьївської міської ради за 5870 від 03 вересня 2025 року (а.с.26).
Судом були досліджені письмові докази, надані сторонами у справі.
Відповідно до копії виписки з акта огляду МСЕК серії 12 ААГ №837090 від 13 грудня 2023 року відповідачу було встановлено ІІІ групу інвалідності за загальним захворюванням строком до 01 січня 2025 року з датою чергового переогляду 12 грудня 2024 року (а.с.9 - зворотній бік - 10 , 40).
03 вересня 2025 року відповідачу було продовжено строк дії ІІІ групи інвалідності за загальним захворюванням з 01 січня 2025 року з датою повторного оцінювання 16 квітня 2027 року, що підтверджується копією витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №84/25/5795/В від 03 вересня 2025 року (а.с.55-56).
Встановлено, що відповідач 04 січня 2024 року звернувся до Пенсійного фонду України в Одеській області з заявою про призначення йому пенсії по інвалідності, та згідно вказаної заяви відповідач підтвердив, зокрема, що пенсія на іншій підставі йому не призначалась. Визнаний особою з інвалідністю ІІІ групи з 13 грудня 2023 року по 31 грудня 2024 року. Згідно доданої до заяви розписки-повідомлення, до заяви відповідачем додано трудову книжку, копію паспорта та коду, копії дипломів, виписку МСЕК, тощо (а.с.11-12).
При цьому відповідно до копії витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, що надсилається до територіальних органів Пенсійного фонду України від 28 березня 2025 року №ЦО-13032 відповідачу не встановлено групу інвалідності з 13 грудня 2023 року (а.с.8).
Водночас виписка з акта огляду МСЕК серії 12 ААГ №837090 від 13 грудня 2023 року про встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності була направлена до управління Пенсійного Фонду України в Ананьївському районі Одеської області, що підтверджується копією реєстру передачі вказаних довідок щодо відповідних громадян, в тому числі, відносно позивача (а.с.9)
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області 22 липня 2025 року на адресу відповідача було направлено повідомлення про виникнення у нього переплати пенсії в розмірі 54474 гривні 52 копійки за період з 13 грудня 2023 року по 31 липня 2025 року та зазначено прохання внести добровільно на відповідний рахунок ПФУ суму переплати, а також попереджено відповідача про вирішення вказаного питання в судовому порядку в разі неповернення відповідачем переплати (а.а.14).
З метою підтвердження переплати відповідачу пенсії позивачем до позовної заяви додано індивідуальний перерахунок пенсії за період з 01 грудня 2023 року по 31 серпня 2025 року, відповідно до якого переплата пенсії відповідачу складає 54474 гривні 52 копійки (а.с.18).
Відповідно до копії рішення про прийняття суми переплати пенсі на облік від 18 липня 2025 року №2607, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області за результатами розгляду пенсійної справи і особового рахунку № НОМЕР_1 ОСОБА_1 , який одержував пенсію по інвалідності в розмірі 3038 гривень 00 копійок на місяць, встановлено, що сума переплати становить 54474 гривні 52 копійки згідно з довідкою відділу опрацювання документації №2 управління з питань виплат Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області утворилась за період з 13 грудня 2023 року по 31 липня 2025 року. У зв'язку з тим, що відповідно до інформації з витяту з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи ДУ «Український НДІ медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України», що надсилається до територіальних органів Пенсійного фонду України від 28 березня 2025 року №ЦО 13032, ОСОБА_1 не було встановлено групу інвалідності з 13 грудня 2023 року, утворилася сума переплати 54474 гривні 52 копійки, яка прийнята на облік в липні 2025 року (а.с.20).
Відповідно до перерахунку пенсії відповідачу станом на 17 грудня 2024 року, відповідачу здійснено перерахунок пенсії по інвалідності у зв'язку з уточненням даних в ЕПС, 17 грудня 2024 року. Підстава - Воєнний стан; особливості - продовжено виплату пенсії на період дії воєнного стану з 17 грудня 2024 року по 08 серпня 2025 року, дата встановлення інвалідності - 13 грудня 2023 року (а.с.21).
В підтвердження доводів, зазначених у відзиві на позовну заяву щодо проходження ним лікування та оформлення ІІІ групи інвалідності за загальним захворюванням, відповідачем до відзиву на позову заяву додані письмові докази, які були дослідженні судом: копія індивідуальної програми реабілітації інваліда №84 від 13 грудня 2023 року, видана Подільською МР МСЕК, копія консультативного висновку спеціаліста від 07 березня 2024 року, виданого КНП «Одеська клінічна лікарня ООР», копію виписки з історії хвороби №959 | 326 з медичної картки стаціонарного хворого, виданої 28 березня 2024 року соматичним відділенням КНП «Ананьївська багатопрофільна міська лікарня Ананьївської міської ради», копія виписного епікризу із медичної картки №22076, виданого кардіологічним відділенням КНП «Одеська обласна клінічна лікарня Одеської обласної ради», копія результатів повторного огляду сімейного лікаря від 19 листопада 2024 року, виданих КНП «Ананьївський центр первинної медико-санітарної допомоги Ананьївської міської ради», копія виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 27 листопада 2024 року, виданої КНП «Ананьївський центр первинної медико-санітарної допомоги Ананьївської міської ради», копія направлення на медико-соціально-експертну комісію (МСЕК) від 27 листопада 2024 року, виданого КНП «Ананьївський центр первинної медико-санітарної допомоги Ананьївської міської ради», копія направлення на МСЕК від 28 листопада 2024 року, виданого КНП «Ананьївська багатопрофільна міська лікарня Ананьївської міської ради», копія виписки з історії хвороби №949 | 239 з медичної картки стаціонарного хворого від 13 березня 2025 року, виданої КНП «Ананьївська багатопрофільна міська лікарня Ананьївської міської ради», копія консультативного висновку спеціаліста віл 03 квітня 2025 року, виданого КНП «Одеська обласна клінічна лікарня ООР», копія консультативного висновку спеціаліста віл 04 квітня 2025 року, виданого КНП «Одеська обласна клінічна лікарня ООР», копія направлення на оцінювання повсякденного функціонування особи від 16 квітня 2025 року, копія витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №84/25/5795/В від 03 вересня 2025 року (а.с.41-56).
Також відповідач звертався до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області 11 жовтня 2025 року з заявою про надання йому інформації щодо листа ПФУ про повернення коштів після встановлення йому групи інвалідності 03 вересня 2025 року (а.с.64), та на вказану заяву відповідачу було надано відповідь управлінням обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2025 року, відповідно до якої відповідачу повідомлено, що оскільки відповідачу відповідно до витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, що надсилається до територіальних органів Пенсійного фонду України від 28 березня 2025 року №ЦО-13032 відповідачу не встановлено групу інвалідності з 13 грудня 2023 року, рішенням ГУ ПФУ в Одеській області від 17 липня 2025 року проведено перерахунок по припиненню виплати пенсії по інвалідності з 13 грудня 2023 року, в результаті чого виникла переплата пенсії в розмірі 54471 гривні 52 копійки за період з 13 грудня 2023 року по 31 липня 2025 року. Розпорядженням від 05 вересня 2025 року пенсію по інвалідності подовжено по 30 квітня 2027 року відповідно до витягу з рішення експертної команди від 03 вересня 2025 року №84/25/5795 (а.с.65-66).
Також відповідач 25 листопада 2025 року звертався до центру оцінювання функціонального стану особу з заявою щодо надання йому інформації про те, на підставі чого центром проведено перегляд рішення МСЕК щодо встановлення йому інвалідності; чому перегляд проведено за його відсутності (заочно) та чим така можливість передбачена; що саме було підставою для не встановлення йому інвалідності з 13 грудня 2023 року (а.с.67), та 18 грудня 2025 року на його заяву надано відповідь, розгляд медико-експертної справи відповідача відбувся в заочній формі у відповідності до вимог Постанови КМУ від 15 листопада 2024 року №1338, на підставі запиту робочої групи із забезпечення здійснення моніторингу у сфері оцінювання повсякденного функціонування особи. За результатами розгляду медико-експертної справи експертною командою прийнято відповідне рішення, яке оформлено у вигляді витягу з рішення експертної команди ЦОФСО. Відповідно до вимог п.32 Положення, якщо наявної інформації недостатньо для прийняття рішення щодо оцінювання, експертна команда має право направити особу на додаткове медичне обстеження. У такому разі головуючий у справі формує електронне направлення в електронній системі охорони здоров'я відповідно до порядку ведення реєстру медичних записів, записів про направлення та рецептів в електронній системі охорони здоров'я, затвердженого МОЗ. Відповідно до п.8 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, ПКМУ від 15 листопада 2024 року №1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи», у ЦОФСО ДУ «УКРДЕРЖНДІМСПІ МОЗ України» повноваження щодо скасування власного експертного рішення відсутні. Рішення центру оцінювання повсякденного функціонування особи пацієнт має право оскаржити до адміністративного суду у порядку, передбаченому згідно з КАС України (а.с.79-80).
Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно до ч.1 ст.5 ЦПК України - здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до вимог ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України - кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до вимог ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 79 ЦПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно зі ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до п.4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів.
Згідно ст.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Згідно ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.
Згідно ст.33 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія по інвалідності залежно від групи інвалідності призначається в таких розмірах: особам з інвалідністю I групи - 100 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю II групи - 90 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю III групи - 50 відсотків пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 Закону №1058.
Відповідно до ст.34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія по інвалідності призначається на весь строк встановлення інвалідності.
Відповідно до ст.23 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії по інвалідності призначаються в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату здоров'я, внаслідок: а) трудового каліцтва або професійного захворювання; б) загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства).
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058 затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 №22-1(надалі за текстом - Порядок № 22-1).
У розділі ІІ Порядку №22-1 встановлено перелік документів, необхідних для призначення пенсії. Згідно із п.2.2. до заяви про призначання пенсії по інвалідності додаються документи, перелічені в підпунктах 1-4 пункту 2.1 цього розділу, тобто документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків; документи про стаж; індивідуальні відомості про застраховану особу, додані органом, що призначає пенсію; відомості про місце проживання особи. Орган, що призначає пенсію, додає до заяви одержану ним від МСЕК виписку з акта огляду МСЕК (абзац 2 п. 2.2. Порядку № 22-1).
Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 22.10.2024 «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів» (надалі - Рішення РНБО від 22.10.2024), що введено в дію Указом Президента України від 22.10.2024 № 732/2024, вирішено рекомендувати Офісу Генерального прокурора, Службі безпеки України, Державному бюро розслідувань, Національній поліції України, Національному антикорупційному бюро України прозвітувати у місячний строк про вжиті заходи реагування щодо виявлення, розслідування та протидії корупційним й іншим кримінальним правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів. За результатами проведеної роботи запропонувати відповідні кадрові та організаційні рішення. Підпунктом «б» пункту 2 Рішення РНБО від 22.10.2024 вирішено Кабінету Міністрів України забезпечити утворення Міністерством охорони здоров'я України разом з Державним бюро розслідування, Службою безпеки України, Національною поліцією України, обласними, Київською міською військовими адміністраціями у тижневий строк робочих груп із перевірки рішень медико-соціальних експертних комісій щодо встановлення інвалідності посадовим особам відповідних державних органів. На виконання Рішення РНБО від 22.10.2024 Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова від 15.11.2024 № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи», якою затверджені: Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Критерії направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи; Критерії встановлення інвалідності.
В свою чергу, Наказом МОЗ України від 03.12.2024 № 2022 було покладено права та обов'язки Центру оцінювання функціонального стану особи на державну установу «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» (ідентифікаційний код згідно з ЄДРПОУ 03191673). Експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи зобов'язані до запровадження електронної інформаційної взаємодії між відповідними інформаційно-комунікаційними системами повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду України про результати оцінювання повсякденного функціонування особи в частині встановлення інвалідності у порядку, визначеному законодавством (абз.3 ч.3 ст.35 Закону №1058).
Позивач зазначає, що згідно інформації з витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України», що надсилаються до територіальних органів Пенсійного фонду України, №ЦО 13032 від 28 березня 2025 року ОСОБА_1 не було встановлено групу інвалідності з 13 грудня 2023 року.
В результаті наведеного за період з 13 грудня 2023 року по 31 липня 2015 року виникла переплата пенсії в сумі 54474 гривні 52 копійки, яку прийнято на облік згідно рішення №2607 від 18 липня 2025 року, про що ОСОБА_1 було повідомлено листом №1500-0404-8/126477 від 22 липня 2025 року.
При цьому, як було зазначено вище, 16 січня 2026 року представник позивача подав до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій зазначає, що у зв'язку з отриманням витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від комунального підприємства “Міська клінічна лікарня №11» Одеської ради від 03 вересня 2025 року №84/25/5795 Головним управлінням було перераховано суму переплати пенсії, яка складає 33834 гривні 52 копійки за період з 13 грудня 2023 року по 31 грудня 2024 року, а тому просить прийняти змінену суму переплати пенсії, яка підлягає стягненню з 54474 гривні 52 копійки на 33834 гривні 52 копійки, в підтвердження чого до заяви додано розрахунок пенсійних виплат (переплати) по особовому рахунку № НОМЕР_3 ОСОБА_1 (а.с.77).
Основними завданнями Пенсійного фонду України є участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері пенсійного забезпечення та соціального страхування, забезпечення збирання та акумулювання коштів, призначених для пенсійного страхування, а також ефективне використання коштів Пенсійного фонду України, здійснення в межах своєї компетенції контрольних функцій.
Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управліннях районах, містах і районах у містах.
Отже, Головне управління пенсійного фонду України в Одеській області виступає органом, уповноваженим державою виконувати відповідні функції у даних правовідносинах.
Згідно зі ст.9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком, пенсія по інвалідності, пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Відповідно до ст.1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Згідно ст.50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Відповідно до п.3 Порядку відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, затвердженого постановою Правління Пенсійного Фонду України №64 від 21 березня 2003 року із змінами, суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Отже ст.50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено дві підстави для повернення пенсіонером сплачених йому пенсійних виплат: коли має місце зловживання з боку самого пенсіонера, який надав недостовірні дані, що впливають на призначення пенсії; або коли такі дані були наданні страхувальником.
Зловживанням є умисні протиправні дії пенсіонера, спрямовані на безпідставне отримання пенсій, або отримання пенсії у більшому, ніж визначено законом, розмірі.
Згідно зі ст.103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.
Зловживанням з боку пенсіонера в розумінні ч.1 ст.103 Закону №1788-ХІІ є, зокрема, подання ним документів з явно неправильними відомостями, про які йому було достовірно відомо.
Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 25 жовтня 2016 року у справі №686/26486/14-а та постановах Верховного Суду від 25 вересня 2018 року у справі №340/644/15-а та від 21 лютого 2020 року у справі №173/424/17(2-а/173/41/2017).
Отже, для правильного вирішення питання про утримання надміру сплачених сум пенсії орган, що уповноважений призначати пенсії, має достеменно встановити, що факт переплати пенсії, що враховуються при її обчисленні, відбувся у зв'язку із поданням пенсіонером завідомо недостовірних відомостей.
Оцінюючи докази, що свідчать про можливе зловживання, суду слід виходити з презумпції дійсності документів, наданих для призначення/перерахунку пенсії, та презумпції добросовісності заявника. Ці презумпції може бути спростовано на підставі доказів, що доводять умисел заявника на отримання пенсії без законних для цього підстав.
Правовою позицією Верховного Суду України у справі №6-91цс14 (постанова від 02 липня 2014 року) визначено, що до правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є пенсійною виплатою, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення ст.1215 ЦК України, за якою зазначені грошові кошти поверненню не підлягають.
Тобто, до правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є пенсійною виплатою, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення ст.1215 ЦК, за якою зазначені грошові кошти поверненню не підлягають. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №753/15556/15-ц та постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі №607/4570/17-ц зазначено, що: «правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум».
Суд зазначає, що обов'язок довести недобросовісність набувача грошових сум, зазначених у п.1 ч.1 ст.1215 ЦК України, покладається на сторону, яка вимагає повернення цих коштів.
Отже, позивачем не доведено факт зловживань з боку відповідача ОСОБА_1 , його винуватості чи недобросовісності щодо надання недостовірних даних та отримання пенсії, оскільки правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються.
В пункті 71 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року зазначено, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Аналогічний висновок також міститься у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», у справі «Ґаші проти Хорватії» та у справі «Трґо проти Хорватії» (постанова Верховного Суду від 05 лютого 2018 року у справі № 556/1231/17).
Для правильного вирішення питання про утримання надміру сплачених сум пенсії орган, що уповноважений призначати пенсії мав достеменно встановити факт переплати пенсії у зв'язку із поданням недостовірних відомостей, що враховуються при її обчисленні, та з чиєї вини нараховано суми соціальних виплат у розмірі, що суперечить вимогам Закону.
Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 20.05.2019 у справі №489/205/16-а та від 03.10.2019 у справі №487/3380/16-а.
Ураховуючи викладені обставини суд вважає, що відповідач не може нести відповідальність за зміст та достовірність офіційних документів, на відповідача ОСОБА_1 може бути покладений обов'язок про повернення надміру виплаченої пенсії лише у випадку встановлення і доведення об'єктивними даними зловживань з його боку, тобто наявність об'єктивно встановленої вини в наданні недостовірних даних.
Матеріали справи не містять відомостей, а позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що прийняттю рішення про призначення пенсії та сам факт здійснення надміру виплаченої пенсії, здійснено внаслідок поведінки відповідача, яка б містила ознаки зловживань чи за своїм характером була недобросовісною, а відтак виплачені пенсійні виплати не підлягають поверненню.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення судового рішення суд вирішує питання розподілу між сторонами судових витрат.
Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору за подання вказаного позову до суду слід залишити за позивачем.
Що стосується витрат відповідача на правничу допомогу, про які зазначено у відзиві на позовну заяву, суд приходить до висновку про їх стягнення з позивача на користь відповідача, виходячи з наступного.
Відповідач просить стягнути з позивача на його користь витрати на правничу допомогу у сумі 5000 гривень 00 копійок.
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду у від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15 (провадження №14-382цс19), зазначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону №5076-VI). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до положень ч.1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
В постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд також неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
При визначенні суми відшкодування суд враховує та виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи, доводів сторін та фінансового стану учасників справи.
Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.
У своїй постанові №686/28627/18 від 27 липня 2022 року Верховний Суд дійшов висновку, що до понесених стороною витрат на професійну правову допомогу відносяться як витрати, які оплачені стороною/третьою особою до моменту заявлення вимоги про їх відшкодування так і ті, які будуть оплачені нею в майбутньому, якщо це відповідає умовам договору.
Аналогічні правові висновки сформульовані Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 02 грудня 2020 року у справі №317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі №554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі №753/1203/18, у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 16 червня 2021 року у справі № 640/4126/19 та ін.
Такий підхід прослідковується і в судових рішеннях Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі №925/1137/19 та Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 26 червня 2019 року у справі №813/481/18, провадження №К/9901/13036/19, від 08 вересня 2020 року у справі №640/10548/19, провадження №К/9901/33762/19, від 29 жовтня 2020 року у справі №686/5064/20, провадження №К/9901/22452/20.
У своїй практиці ЄСПЛ керується трьома ключовими принципами під час вирішення питань про відшкодування судових витрат. Звернення про відшкодування таких витрат задовольняються тоді, коли судові витрати, що підтверджено доказами: фактично понесені; необхідні, щоб запобігти порушенню або отримати відшкодування за нього; визначені у розумному розмірі.
У Практичних рекомендаціях: вимоги щодо справедливої компенсації (стаття 41 Конвенції), виданих Головою Європейського суду з прав людини відповідно до Правил 32 Регламенту Суду від 28 березня 2007 року, з поправками від 09 червня 2022 року, ЄСПЛ зазначає, що витрати, понесені (як на національному рівні, так і під час розгляду справи в самому Суді) у спробі запобігти порушенню чи з метою отримання компенсації після того, як воно сталося, мають бути фактично понесені. Фактично понесені означає, що «заявник мав сплатити їх або бути зобов'язаним сплатити їх відповідно до юридичного або договірного зобов'язання. Документи, що підтверджують те, що заявник сплатив або зобов'язаний сплатити такі витрати, мають бути надані суду» (пункт 18)(офіційний сайт ЄСПЛ, за посиланням: https://www.echr.coe.int/Documents/PD_satisfaction_claims_eng.pdf ).
Що стосується гонорарів адвокатів, ЄСПЛ вказує, що заявник повинен показати, що гонорари сплачені або тільки будуть сплачені адвокату.
Відповідні висновки щодо того, що фактичними витратами на правову допомогу є, в тому числі, витрати, оплата яких буде здійснена в майбутньому ЄСПЛ виклав, зокрема, у справі «Теб'єті Мюхафізе Кемійветі та Ісрафілов проти Азербайджану» (заява №37083/03, пункт 106).
Відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так, у матеріалах справи наявні договір про надання правової допомоги №16 від 10 листопада 2025 року адвокатом Гусєвою О.Д. ОСОБА_1 (а.с.57), додаткова угода від 10 листопада 2025 року до договору про надання правової допомоги (а.с.58), опис послуг, наданих адвокатом Гусєвою О.Д. за договором про надання правничої допомоги №16 від 10 листопада 2025 року, відповідно до якого загальна вартість наданих адвокатом послуг становить 5000 гривень 00 копійок (а.с.59), квитанція до прибуткового касового ордера №23 від 10 листопада 2025 року, відповідно до якої адвокатом Гусєвою О.Д. прийнято від ОСОБА_1 5000 гривень 00 копійок за договором №16 від 10 листопада 2025 року (а.с.61), ордер на надання правничої допомоги серії ВН №1653056 від 02 лютого 2026 року (а.с.87).
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч.ч.4-5 ст.137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Таких доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката до справи, відповідачем не надано.
Клопотання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу від відповідача до суду не надходило.
Таким чином, судом встановлено, що відповідачем надано до суду належні докази на підтвердження витрат на професійну правову допомогу, зокрема докази щодо обсягу наданих послуг та виконаних робіт, переліку складових наданих послуг, у зв'язку із чим, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність витрат на правничу допомогу по даній справі в розмірі 5000 гривень 00 копійок, які підлягають стягненню з позивача, оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.
З огляду на наведені вище обставини, суд вважає, що з позивача на користь відповідача слід стягнути витрати на професійну правову допомогу адвоката в розмірі 5000 гривень 00 копійок.
Керуючись ст.ст.12, 13, 19, 76, 81, 133, 141, 263, 264, 265, 268, 352, 354 ЦПК України,
В задоволенні позовних вимог Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення переплати пенсії - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, ЄДРПОУ 20987385, яке знаходиться за адресою: Одеська область, м. Одеса, вул. Канатна, 83, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий 15 квітня 1998 року Ананьївським РВ УМВС України в Одеській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , понесені ним витрати на правову допомогу в розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, тобто в даному випадку через Ананьївський районний суд Одеської області.
У відповідності до ч.2 ст.272 ЦПК України, учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, за їхньою заявою негайно після його проголошення видаються копії скороченого судового рішення.
Після складення повного тексту рішення, копію повного тексту рішення протягом двох днів з дня його складання надіслати учасникам справи. За заявою учасника справи копія повного судового рішення вручається йому під розписку безпосередньо в суді.
Повний текст рішення виготовлено 09 лютого 2026 року.
Суддя: Надєр Л.М.
Рішення набуло законної сили «____» __________________20__ року.