Ухвала від 30.01.2026 по справі 638/12275/18

Справа № 638/12275/18

Провадження № 11-кп/991/28/26

Головуючий суддя в суді першої інстанції ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2026 року місто Київ

Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду у складі колегії суддів:

головуючої судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

секретарі судового засідання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційну скаргу прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_7 на вирок Вищого антикорупційного суду від 27.11.2024, ухвалений за результатами розгляду кримінального провадження № 42017000000000011 від 03.01.2017, за обвинуваченням:

ОСОБА_8 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Харків, є громадянкою України, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 364 Кримінального кодексу України,

за участю:

прокурора ОСОБА_7 ,

обвинуваченої ОСОБА_8 та її захисників адвокатів ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 ,

представника потерпілого ПАТ «Укргазвидобування» ОСОБА_12 ,

УСТАНОВИЛА:

Історія провадження

22.08.2018 до Дзержинського районного суду міста Харкова надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42017000000000011 за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 375 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

Харківський апеляційний суд ухвалою від 11.03.2019 кримінальне провадження передав до Московського районного суду міста Харкова.

Колегія суддів Московського районного суду м. Харкова 25.09.2019 кримінальне провадження передала для розгляду до Вищого антикорупційного суду (далі також суд першої інстанції).

26.05.2021 Вищий антикорупційний суд ухвалив вирок, яким ОСОБА_8 визнав невинуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, у зв'язку із відсутністю в її діях складу кримінального правопорушення.

Цього ж дня суд першої інстанції ухвалою закрив кримінальне провадження № 42017000000000011 в частині обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 375 КК України.

05.12.2022 Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду вирок та ухвалу суду першої інстанції від 26.05.2021 скасувала та призначила новий розгляд в суді першої інстанції.

31.05.2023 Заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_13 погодив обвинувальний акт зі зміненим обвинуваченням у кримінальному провадженні № 42017000000000011 від 03.01.2017 відносно ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України. Обвинувальний акт зі зміненим обвинуваченням складений прокурором четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 .

У судовому засіданні 07.06.2023 обвинувальний акт зі зміненим обвинуваченням наданий суду першої інстанції.

Суд першої інстанції здійснив судовий розгляд кримінального провадження в межах висунутого прокурором зміненого обвинувачення та 27.11.2024 ухвалив вирок, яким визнав ОСОБА_8 невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, та виправдав її у зв'язку з недоведеністю в її діях складу кримінального правопорушення. Також, суд першої інстанції вирішив долю речових доказів та скасував арешти, накладені ухвалами слідчих суддів Солом'янського районного суду міста Києва у справах № 760/7661/18, 760/7667/18, 760/7660/18.

Формулювання обвинувачення, яке пред'явлене ОСОБА_8 і суд першої інстанції визнав недоведеним

17.11.2016 ПАТ «Укргазвидобування» в особі філії Газопромислове управління «Шебелинкагазвидобування» подало до Господарського суду Харківської області позовну заяву до ТОВ «Карпатнадраінвест» про стягнення заборгованості в сумі 3 097 415,58 грн за договором № СДВ-5/12 від 19.12.2012 про надання послуг з видобутку, збору, підготовки та транспортування вуглеводневої продукції, а також пені в сумі 66 285,07 грн та компенсаційної плати у виді трьох відсотків річних в розмірі 6 623,62 грн.

Автоматизованою системою документообігу суду справі присвоєний єдиний унікальний номер № 922/3947/16 та визначено суддю у справі - ОСОБА_8 .

Ухвалою судді Господарського суду Харківської області ОСОБА_8 від 21.11.2016 порушено провадження у справі та призначено розгляд цієї справи на 14.12.2016.

13.12.2016 о 09 год 15 хв представник ТОВ «Карпатнадраінвест» за довіреністю ОСОБА_14 подала до господарського суду Харківської області зустрічну позовну заяву ТОВ «Карпатнадраінвест» до ПАТ «Укргазвидобування» у господарській справі № 922/3947/16, підписану директором ОСОБА_15 09.12.2016. Зустрічна позовна заява зареєстрована в канцелярії суду за вхідним номером № 42577 та передана судді ОСОБА_8 .

Зустрічна позовна заява містила такі вимоги:

-зобов'язати ПАТ «Укргазвидобування» в особі філії Газопромислове управління «Шебелинкагазвидобування» виконувати обов'язок, передбачений п. 2.5 Договору № СДВ-5/12 від 19.12.2012, шляхом підписання та передачі на адресу ТОВ «Карпатнадраінвест», як оператора за договором № 1747 від 13.10.2004, актів приймання-передачі природного газу та газового конденсату видобутку спільної діяльності № 1747 за серпень, вересень, жовтень та листопад 2016 року;

-зобов'язати ПАТ «Укргазвидобування» в особі філії Газопромислове управління «Шебелинкагазвидобування» виконувати обов'язок, передбачений п. 4.1 Договору № СДВ-5/12 від 19.12.2012, шляхом передачі ТОВ «Карпатнадраінвест», як оператора за Договором № 1747 від 13.10.2004 природного газу, видобутку серпня 2016 року в обсязі 2 818,632 тис. куб м, вересня 2016 року в обсязі 2 769,122 тис. куб м, жовтня 2016 року в обсязі 2 769,553 тис. куб м, листопада 2016 року в обсязі 2 590,873 тис. куб м, газового конденсату видобутку серпня 2016 року в обсязі 176,137 тонн, вересня 2016 року в обсязі 170,880 тонн, жовтня 2016 року в обсязі 166,152 тонн, листопада 2016 року в обсязі 156,435 тонн, що видобуті за договором № 1747 про спільну інвестиційну та виробничу діяльність від 13.10.2004.

Таким чином, зустрічна позовна заява ТОВ «Карпатнадраінвест» містила дві вимоги: немайнову та майнову.

Загальна вартість природного газу, який був предметом спору за зустрічним позовом, склала 42 708 324 грн, загальна вартість газового конденсату - 1 265 148 грн (всього 43 970 472 грн).

Виходячи зі змісту статей 4, 6 Закону України «Про судовий збір», сума судового збору, що підлягала сплаті при поданні зустрічної позовної заяви, складала 1 378 грн за вимогу немайнового характеру, а також 206 700 грн (з розрахунку 1,5% від ціни позову, але не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати) за майновою вимогою.

Водночас до зустрічної позовної заяви ТОВ «Карпатнадраінвест» додані платіжні доручення № 481 від 12.12.2016 на перерахування судового збору в розмірі 1 378 грн та № 482 від 12.12.2016 на перерахування судового збору в розмірі 1 378 грн. Тобто судовий збір у розмірі 205 322 грн сплачений не був.

ОСОБА_8 , вирішуючи питання про прийняття зустрічного позову, відповідно до ч. 2 ст. 60, ст. 61, п. 4 ч. 1 і 2 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), ч. 5 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» мала б повернути зустрічну позовну заяву ТОВ «Карпатнадраінвест» не пізніше трьох днів з дня її надходження, про що постановити ухвалу.

Натомість ОСОБА_8 , усвідомлюючи протиправність та суспільну небезпечність своїх дій, передбачаючи настання в результаті їх вчинення суспільно небезпечних наслідків, що полягатимуть у ненадходженні від ТОВ «Карпатнадраінвест» до Державного бюджету України обов'язкового платежу, який мав бути сплачений при поданні зустрічного позову - суми судового збору в розмірі 205 322 грн, а також у порушенні принципу рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, будучи обізнаною про відсутність законних підстав для прийняття зустрічного позову до розгляду, діючи всупереч інтересам служби та грубо порушуючи норми ст. 48, 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст. 63 ГПК України, з метою надання ТОВ «Карпатнадраінвест» неправомірних переваг перед іншими учасниками судочинства у вигляді безпідставного звільнення від сплати судового збору в розмірі 205 322 грн, прийняла зустрічну позовну заяву ТОВ «Карпатнадраінвест» до розгляду сумісно з первісним позовом ПАТ «Укргазвидобування». Розгляд зустрічного позову призначено разом із первісним на 14.12.2016 об 11 год 30 хв.

14.12.2016 суддею ОСОБА_8 оголошена перерва в судовому засіданні до 14 год 00 хв 21.12.2016.

Після ознайомлення представників ПАТ «Укргазвидобування» з матеріалами зустрічного позову ними було встановлено, що за вказаним позовом ТОВ «Карпатнадраінвест» просить суд зобов'язати ПАТ «Укргазвидобування» передати природний газ, на який Солом'янським районним судом м. Києва накладений арешт в межах кримінального провадження № 52015000000000002 від 04.12.2015. У поданому ПАТ «Укргазвидобування» відзиві на зустрічну позовну заяву висловлена позиція стосовно необхідності відмови у задоволенні зустрічного позову, зокрема і з підстави накладення арешту на відповідне майно. До відзиву на зустрічну позовну заяву були додані копії ухвал слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 09.09.2016 у справі №1- кс/760/12222/16 (760/675/16-к) та від 10.10.2016 у справі №1-кс/13747/16 (№ 760/675/16- к) у межах кримінального провадження №52015000000000002 від 04.12.2015.

21.12.2016 о 13 год 45 хв до Господарського суду Харківської області представник ПАТ «Укргазвидобування» подав заяву про відвід судді. Заява мотивована фактом прийняття суддею ОСОБА_8 до розгляду зустрічної позовної заяви ТОВ «Карпатнадраінвест», попри те, що в ній не була визначена ціна позову та відсутні докази сплати судового збору в розмірі, передбаченому законом.

О 14 год 00 хв 21.12.2016 судове засідання у справі № 922/3947/16 було відкрите та розпочате за відсутності належним чином повідомленого про дату та час засідання представника ТОВ «Карпатнадраінвест».

За результатами розгляду заяви про відвід, суддя ОСОБА_8 21.12.2016 постановила ухвала про відмову в її задоволенні. В ухвалі суддя зазначила, що за змістом ст. 32, 34, 44, 49 ГПК України суд в процесі розгляду справи не позбавлений можливості вирішити відповідне питання або шляхом зобов'язання позивачів надати суду докази сплати судового збору в передбачених законом порядку та розмірі або вирішити дане питання при винесенні рішення при розподілі судових витрат.

Переслідуючи мету зловживання владою, наданою судді, в інтересах ТОВ «Карпатнадраінвест» та надання таким діям вигляду законних та обґрунтованих, суддя ОСОБА_8 вирішила продовжити розгляд господарської справи № 922/3947/16 по суті за участі представника ТОВ «Карпатнадраінвест».

З цією метою у невстановлений досудовим розслідуванням спосіб, не передбачений нормами ГПК України щодо виклику сторін, ОСОБА_8 повідомила невстановленим особам, які мали відношення до діяльності ТОВ «Карпатнадраінвест», про необхідність обов'язкового з'явлення його представника для участі в судовому засіданні, на що отримала відповідь про те, що представник товариства з'явиться в засідання та що йому потрібен додатковий час для того, щоб дістатися до суду.

Надалі, після повернення із нарадчої кімнати та оголошення присутньому представнику ПАТ «Укргазвидобування» ОСОБА_16 змісту ухвали про відмову в задоволенні заяви про відвід судді, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на зловживання владою, наданою судді, в інтересах ТОВ «Карпатнадраінвест», з метою затягування часу, необхідного для з'явлення до суду представника останнього, суддя ОСОБА_8 повідомила ОСОБА_16 , що та має покинути кабінет, в якому відбувалося засідання, мотивуючи свої дії тим, що їй потрібна перерва для ознайомлення з матеріалами господарської справи № 922/3947/16. При складанні повного тексту рішення і протоколу судового засідання для приховання доказів наявності свого умислу, ОСОБА_8 не приймала рішення про відкладення розгляду справи, а також не вказала в постановленому нею рішенні та протоколі судового засідання про факт оголошення такої перерви.

З метою надання обґрунтованості тому, що суд не перейшов до подальшого розгляду справи № 922/3947/16, ОСОБА_8 надала вказівку секретарю судового засідання ОСОБА_17 повідомити представнику ПАТ «Укргазвидобування» ОСОБА_16 про те, що суддя буде брати участь у розгляді іншої справи в складі колегії суддів. Проте в цей день суддя ОСОБА_8 брала участь лише в одному судовому засіданні під час розгляду господарської справи № 922/5392/15, яке розпочалося о 12 год 30 хв та закінчилося о 12 год 40 хв, тобто ще до початку судового засідання у справі № 922/3947/16.

ОСОБА_17 , виконуючи вказівку ОСОБА_8 , повідомив представнику ПАТ «Укргазвидобування» про те, що суддя буде брати участь в розгляді іншої справи в складі колегії суддів, при цьому запевнив ОСОБА_16 , що засідання у справі № 922/3947/16 відбудеться того ж дня, тільки пізніше. Крім того, ОСОБА_17 надав ОСОБА_16 контактний номер телефону, за яким слідувало телефонувати для того, щоб дізнатися, о котрій годині розгляд справи буде продовжений.

Після з'явлення до суду представника ТОВ «Карпатнадраінвест» ОСОБА_14 (21.12.2016 в період часу з 16 год 00 хв до 16 год 30 хв) ОСОБА_17 за вказівкою ОСОБА_8 повідомив телефоном ОСОБА_16 про те, що суддя готова продовжувати подальший розгляд господарської справи № 922/3947/16.

Після з'явлення до суду всіх учасників процесу, усунувши формальні процесуальні перешкоди, які заважали доведенню до кінця злочинного умислу, спрямованого на зловживання владою, наданою судді, в інтересах ТОВ «Карпатнадраінвест» щодо задоволення вимог останнього по зустрічному позову шляхом зобов'язання ПАТ «Укргазвидобування», ОСОБА_8 продовжила розгляд господарської справи №922/3947/16.

У судовому засіданні представник ПАТ «Укргазвидобування» ОСОБА_16 підтримала позовні вимоги ПАТ «Укргазвидобування» в повному обсязі, заперечувала проти задоволення зустрічного позову. В обґрунтування своєї позиції ОСОБА_16 додатково надала головуючій примірник відзиву на зустрічну позовну заяву. Інший примірник з додатками поданий через канцелярію суду о 13 год 45 хв того ж дня.

Представник відповідача за первісним позовом ОСОБА_14 повідомила суд, що ТОВ «Карпатнадраінвест» не заперечує проти задоволення позовної заяви ПАТ «Укргазвидобування» в частині стягнення суми основного боргу, який виник у ТОВ «Карпатнадраінвест» внаслідок неналежного виконання умов договору № СДВ-5/12 від 19.12.2012. При цьому в усній формі ОСОБА_14 заявила клопотання про зменшення розміру пені на 60% та надання відстрочення сплати заборгованості на 1 календарний рік. В обґрунтування зазначеного клопотання представник ТОВ «Карпатнадраінвест» не надала жодного доказу.

Своєю чергою, ОСОБА_8 після оголошення ОСОБА_14 вказаного клопотання, повідомила останній про необхідність підготовки та подання письмового клопотання про зменшення розміру пені та надання відстрочення сплати заборгованості через канцелярію суду. Тому на час написання відповідного клопотання в судовому засіданні оголошено перерву.

Надалі суддя не вказала у постановленому рішенні про оголошення такої перерви.

Після надання ОСОБА_14 суду письмового клопотання про зменшення розміру пені та надання відстрочення сплати заборгованості ОСОБА_8 закінчила судовий розгляд та оголосила про видалення суду до нарадчої кімнати для прийняття рішення по справі № 922/3947/16.

21.12.2016 суддя ОСОБА_8 , перебуваючи у приміщенні Господарського суду Харківської області за адресою: м. Харків, площа Свободи 5, 8-й під'їзд, кабінет НОМЕР_15, грубо порушуючи вимоги ст. 43, 82 ГПК України, прийняла рішення, яким під час стягнення з ТОВ «Карпатнадраінвест» на користь ПАТ «Укргазвидобування» в особі філії Газопромислового управління «Шебелинкагазвидобування» 3 097 415,58 грн заборгованості, визначила розмір пені у сумі 26 514,03 грн, 6 623,62 грн річних та 47 554,87 грн судового збору і відстрочила виконання рішення в цій частині до 21.12.2017.

Крім того, попри несплату судового збору, перебування предмета зустрічного позову під арештом у кримінальному провадженні, вказаним рішенням ОСОБА_8 зобов'язала ПАТ «Укргазвидобування» в особі філії Газопромислового управління «Шебелинкагазвидобування»:

- підписати та передати на адресу ТОВ «Карпатнадраінвест» в особі оператора за Договором № 1747 від 13.10.2004 акти приймання-передачі природного газу та газового конденсату видобутку спільної діяльності № 1747 за липень, вересень, жовтень та листопад 2016 року;

- передати ТОВ «Карпатнадраінвест» в особі оператора за Договором № 1747 від 13.10.2004 природний газ видобутку серпня 2016 року в обсязі 2 818,632 тис. куб м, вересня 2016 в обсязі 2 769,122 тис. куб м, жовтня 2016 року в обсязі 2 769,553 тис. куб м, листопада 2016 року в обсязі 2 590,873 тис. куб м, газовий конденсат видобутку серпня 2016 року в обсязі 176,137 тонн, вересня в обсязі 170,880 тонн, жовтня 2016 року в обсязі 166,512 тонн, листопада 2016 року в обсязі 156,435 тонн, що видобуті за договором № 1747 про спільну інвестиційну та виробничу діяльність від 13.10.2004;

- стягнути з ПАТ «Укргазвидобування» в особі філії Газопромислового управління «Шебелинкагазвидобування» на користь ТОВ «Карпатнадраінвест» 2 756,00 грн судового збору.

Таким чином, ОСОБА_8 задовольнила клопотання представника ТОВ «Карпатнадраінвест» про зменшення розміру пені на 60% та відстрочення стягнення на один рік за первісним позовом, а також повністю задовольнила зустрічну позовну заяву ТОВ «Карпатнадраінвест», тим самим зобов'язала ПАТ «Укргазвидобування» передати на користь останнього природний газ, на який накладено та не знято арешт в кримінальному провадженні № 52015000000000002.

При цьому, діючи з умислом, спрямованим на надання ТОВ «Карпатнадраінвест» неправомірної вигоди, ОСОБА_8 , зловживаючи владою, наданою судді, не вирішила питання про зобов'язання вказаного товариства сплатити судовий збір у порядку та розмірі, визначеному законом.

Надалі з метою створення перешкод до викриття у публічному процесі апеляційного оскарження вчинених нею дій, пов'язаних зі зловживанням наданою владою, ОСОБА_8 вжила заходів щодо ускладнення можливості для ПАТ «Украгазвидобування» скористатися своїм правом на оскарження судового рішення.

Зокрема, ОСОБА_8 , ігноруючи норми ч. 4 ст. 85 ГПК України та неодноразові звернення ПАТ «Укргазвидобування» про видачу копії повного тексту рішення, умисно зволікала і зрештою склала, підписала та скріпила печаткою повний текст прийнятого нею 21.12.2016 рішення лише 28.12.2016, а не 26.12.2016, як передбачено нормами ГПК України.

Крім того, з метою приховання вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, ігноруючи вимоги п. 3 ч. 1 ст. 84 ГПК України, згідно з якими у мотивувальній частині вказуються доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін, ОСОБА_8 у мотивувальній частині рішення від 21.12.2016 у справі № 922/3947/16 не надала жодної оцінки та не навела обґрунтування того, чому нею при прийнятті вказаного рішення не врахована наявність в матеріалах справи ухвал слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва про накладення в межах кримінального провадження арешту на спірний природний газ.

Внаслідок прийняття ОСОБА_8 до розгляду зустрічної позовної заяви ТОВ «Карпатнадраінвест», попри несплату останнім судового збору в розмірі, передбаченому законом, а також подальшої її бездіяльності, яка полягала у невчиненні дій щодо визначення ціни позову та невирішенні питання щодо стягнення належного судового збору при розподілі судових витрат, Державний бюджет України недоотримав 205 322 грн, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам.

Надалі Харківський апеляційний господарський суд своєю постановою 28.02.2017 скасував рішення, прийняте суддею ОСОБА_8 , в частині відмови в задоволенні первісного позову щодо стягнення 39 771,03 грн пені, відстрочення виконання рішення до 21.12.2017 та в частині задоволення зустрічного позову.

За таких обставин ОСОБА_8 обвинувачувалась у зловживанні владою, тобто умисному, з метою одержання неправомірної вигоди для іншої юридичної особи, використанні службовою особою влади всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. ст. 364 КК України.

Висновки суду першої інстанції

Суд першої інстанції, ухвалюючи виправдувальний вирок, виходив із того, що сторона обвинувачення не довела наявності в діях обвинуваченої складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Суд зазначив, що на момент розгляду відповідної господарської справи судова практика щодо віднесення позовних вимог про зобов'язання виконати умови договору до майнових або немайнових не була сталою.

Також суд дійшов висновку, що дії обвинуваченої при прийнятті процесуальних рішень у господарській справі відповідали вимогам процесуального закону, були належно мотивованими та не виходили за межі її повноважень як судді.

Доводи сторони обвинувачення щодо вибіркового застосування норм права або штучного створення процесуальних підстав для прийняття зустрічного позову суд визнав припущеннями, які не підтверджені належними та допустимими доказами.

Крім того, суд наголосив, що саме по собі можливе неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, за відсутності доказів умислу, корисливої зацікавленості або настання тяжких наслідків, не утворює складу злочину, передбаченого ст. 364 КК України.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що обвинувачення ґрунтується на оцінювальному тлумаченні процесуальних дій судді та не доводить поза розумним сумнівом факту зловживання владою чи службовим становищем, у зв'язку з чим обвинувачену визнано невинуватою.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

Прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_7 не погодився із вироком від 27.11.2024, а тому звернувся до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з апеляційною скаргою.

Узагальнено посилається на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам кримінального правопорушення та нормам чинного законодавства. На думку сторони обвинувачення:

- суд не взяв до уваги докази сторони обвинувачення, а саме рішення ухвалені ОСОБА_8 в період до 21.12.2016, які вказують на усталеність практики та належності вимог спору саме до вимог майнового характеру;

- низка вчинених ОСОБА_8 дій та прийнятих в інтересах ТОВ «Карпатнадраінвест» проміжних та остаточних рішень таких як, прийняття ухвалою зустрічного позову ТОВ «Карпатнадраінвест» до розгляду спільно зі первісним позовом ПАТ «Укргазвидобування» в особі філії Газопромислове управління «Шебелинкагазвидобування» не зважаючи на відсутність сплати судового збору, перерва в судовому засіданні та відкладення судового засідання та ін., очевидно вказують на наявність інтересу при прийнятті рішення у справі № 922/394/16;

- висновки суду першої інстанції не підтверджуються дослідженими доказами, а саме: проєктом рішення ОСОБА_8 , в якому наявне цитування відсутніх у справі доказів та низкою протоколів огляду мобільних телефонів ОСОБА_15 ;

- суд першої інстанції фактично заперечив можливість притягнення судді до кримінальної відповідальності за ст. 364 КК України, оскільки, на переконання суду дії ОСОБА_8 не можуть бути розцінені як використанням службовою особою влади всупереч інтересам служби;

Отже, за результатами апеляційного розгляду, прокурор просить скасувати оскаржуваний вирок та ухвалити новий, яким ОСОБА_8 визнати її винуватою у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та призначити їй покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням на 3 роки права обіймати посади в органах державної влади зі штрафом у розмірі 1 тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Заперечення на апеляційну скаргу та узагальненні доводи особи, яка їх подала

Захисники обвинуваченої ОСОБА_8 адвокати ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 подали до суду апеляційної інстанції письмові заперечення. Просять відмовити в задоволенні апеляційної скарги прокурора.

Адвокати ОСОБА_9 та ОСОБА_11 посилаються на те, що висновки прокурора суперечать судовим рішенням, які долучені як стороною обвинувачення, так і стороною захисту. Такі рішення суд першої інстанції оцінив належним чином. Сторона обвинувачення не доводить факту завдання реальної шкоди державним інтересам або підтвердження наявності злочинного умислу у ОСОБА_8 .

Адвокат ОСОБА_10 узагальнено зазначає, що повторне дослідження матеріалів провадження є необґрунтованим та немотивованим, оскільки, вони повною мірою досліджені судом першої інстанції.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор у судовому засіданні в повному обсязі підтримав свою апеляційну скаргу з наведених в ній підстав, просив задовольнити.

Представник потерпілого підтримав апеляційну скаргу прокурора.

Обвинувачена та її захисники заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора. Послалися на законність та обґрунтованість виправдувального вироку суду першої інстанції. Уважають, що підстав для скасування вироку немає.

Мотиви суду

Колегія суддів заслухала суддю-доповідача щодо суті оскаржуваного судового рішення та поданої апеляційної скарги, вислухала доводи й заперечення учасників судового провадження, повторно дослідила обставини, встановлені під час кримінального провадження, у межах заявлених сторонами клопотань, провела судові дебати, заслухала останнє слово обвинуваченої, перевірила матеріали кримінального провадження, обговорила доводи апеляційної скарги, та дійшла таких висновків.

Частинами 1 та 2 статті 2 КК України передбачено, що підставою для кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вини не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Згідно зі статтею 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 КПК України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Отже, суд може постановити обвинувальний вирок лише в тому випадку, коли винуватість обвинуваченої особи доведено поза розумним сумнівом.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за пред'явленим обвинуваченням.

Тобто, дотримуючись засад змагальності, та виконуючи свій професійний обов'язок, передбачений ст. 92 КПК України, сторона обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред'явлено обвинувачення.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженим під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги (ч. 1 ст. 404 КПК України).

Отже, для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів у межах наведених сторонами доводів має перевірити законність та обґрунтованість вироку суду першої інстанції, правильність встановлення фактичних обставин та застосування норм права.

Щоб перевірити правильність встановлення судом першої інстанції фактичних обставин, колегія суддів перш за все з урахуванням доводів апеляційної скарги має визначити коло доказів, які можуть бути використані у цьому провадженні, вирішивши чи є вони допустимими, належними та достовірними.

Для перевірки правильності застосування норм права колегія суддів має встановити, чи правильно кваліфіковано дії обвинуваченої на підставі встановлених фактичних обставин з урахуванням попередньо встановленого кола належних та допустимих доказів.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин та перевірка доводів апеляційної скарги сторони обвинувачення щодо допустимості, достовірності та належності доказів

Колегія суддів за клопотанням сторони обвинувачення та захисту повторно дослідила докази, на які вони посилались під час розгляду апеляційної скарги сторони обвинувачення, по суті пред'явленого ОСОБА_8 обвинувачення за ч. 2 ст. 364 КК України.

Щодо інших доказів, які були використані судом першої інстанції при ухваленні вироку та які повторно не були досліджені, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дослідив ці докази з дотриманням засади безпосередності та надав їм правову оцінку. Своєю чергою колегія суддів не змінює оцінку цих доказів, надану судом першої інстанції, і не встановлює на підставі них нових обставин у кримінальному провадженні - суд апеляційної інстанції може посилатись на звукозапис показань свідка, допитаного в суді першої інстанції, без безпосереднього дослідження його показань, якщо при цьому не здійснюються переоцінка показань свідка та встановлення нових обставин кримінального провадження (постанова Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду (далі - ККС ВС) від 21.10.2020 у справі № 345/522/16-к).

Виправдовуючи ОСОБА_8 за пред'явленим їй обвинуваченням, суд першої інстанції урахував, зокрема покази свідків, дані, що містяться у протоколах слідчих дій, висновках експертів та інші письмові докази.

При цьому, у цій справі суд першої інстанції ретельно перевірив докази, надані стороною обвинувачення та стороною захисту і відповідно до ст. 94 КПК України дав належну оцінку кожному з них з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та їх сукупності - з погляду достатності для прийняття рішення.

Перевірка доводів сторони обвинувачення щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам

Щодо доводу стосовно обчислення судового збору при поданні зустрічного позову ТОВ «Карпатнадраінвест»

В апеляційній скарзі сторона обвинувачення посилається на те, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку в частині недоведеності винуватості ОСОБА_8 з огляду на неоднозначність судової практики з питань віднесеної позовної вимоги у зустрічному позові ТОВ «Карпатнадраінвест» як немайнової. Однак, прийняті ОСОБА_8 рішення за аналогічних обставин з віднесенням позовних вимог до майнового характеру, свідчать про усвідомлення нею правової природи позовних вимог як майнової, правильності визначення належних до сплати ставок судового збору, систематичність таких дій, їх тривалості у часі, а отже наявності в діях ОСОБА_8 умислу на вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Суд першої інстанції на підтвердження застосування суддями Господарського суду Харківської області різних підходів у визначенні розміру судового збору дослідив додані стороною захисту до судового провадження матеріали господарської справи № 922/3655/16 за позовом ТОВ «Елікор Капітал» до ТОВ «Карпатнадраінвест» та ПАТ «Укргазвидобування» про зобов'язання вчинити дії (т. 15-17, т. 18 а.с. 1-114).

Господарським судом Харківської області була розглянута судова справа за позовом ТОВ «Елікор Капітал» до ТОВ «Карпатнадраінвест» та ПАТ «Укргазвидобування» про 1) зобов'язання ТОВ «Карпатнадраінвест», оператора спільної діяльності за Договором № 1747 про спільну інвестиційну та виробничу діяльність від 13.10.2004, виконати умови договору №220816/1 від 22.08.2016 шляхом передачі в натурі у власність Позивача - ТОВ «Елікор Капітал» природного газу власного видобутку в кількості 2 510 тис. куб. м; 2) зобов'язання ПАТ «Укргазвидобування» підписати акти приймання-передачі природного газу видобутку спільної діяльності за договором № 1747 про спільну інвестиційну та виробничу діяльність від 13.10.2004. Позовна заява подана до суду 27.10.2016 (т. 15 а.с. 8-11).

Відповідно до умов договору № 220816/1 від 22.08.2016 (т. 15 а.с. 18-20) загальна вартість природного газу, що підлягала постачанню, становила 14 809 010,04 грн.

Позивачем сплачений судовий збір в розмірі 2 756 грн (т. 15 а.с. 25, 27, 28), тобто за дві немайнові вимоги по 1 378 грн за кожну.

Ухвалою Господарського суду Харківської області в складі судді ОСОБА_18 прийнято позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду (т. 15 а.с. 6-7).

Рішенням Господарського суду Харківської області від 10.01.2017 (т. 15 а.с. 221-227) у задоволенні позову відмовлено.

Подальші рішення судів апеляційної та касаційної інстанції підтвердили правильність застосованого підходу щодо немайнового характеру заявлених позовних вимог про зобов'язання виконати умови договору шляхом передачі природного газу.

Зазначені матеріали господарської справи дійсно свідчать про застосування судами всіх рівнів, зокрема й Верховним Судом, підходу, за якого позовна вимога про зобов'язання виконати умови договору, зокрема шляхом передачі в натурі природного газу у певній кількості, визнана саме немайновою вимогою з метою визначення розміру судового збору.

Також, матеріали кримінального провадження містять надані стороною захисту судові рішення, зокрема: постанову Донецького апеляційного господарського суду у справі № 908/3252/16 від 06.09.2017 (т. 18 а.с. 165-169), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.02.2018 у справі № 908/3262/16 (т. 18 а.с. 170-174), рішення господарського суду Запорізької області від 20.02.2017 у справі № 908/3262/16 (т. 8 а.с. 175-182), постанову Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 10.04.2018 у справі № 916/804/17 (т. 18 а.с. 183-188), рішення господарського суду міста Києва від 28.08.2017 у справі № 916/804/17 (т. 18 а.с. 189-199).

З цих судових рішень вбачається, що під час розгляду господарських справ № 908/3262/16 та № 916/804/17 позовна вимога про зобов'язання виконати умови договору оцінена судами як немайнова та сплата судового збору у розмірі однієї мінімальної заробітної плати визнана правильною.

На підтвердження цієї позиції стороною захисту також надані суду ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 25.06.2016 у справі № 922/3267/15 (т. 28 а.с. 68-70), від 17.08.2016 у справі № 922/2687/15 (т. 28 а.с. 71-73), від 28.10.2016 у справі № 922/2796/16 (т. 28 а.с. 74-76), від 24.03.2016 у справі № 922/6542/15 (т. 28 а.с. 77-78), від 26.05.2016 у справі № 922/1030/16 (т. 28 а.с. 79-81), постанови Вищого господарського суду України від 07.07.2015 у справі № 910/7614/15-г (т. 28 а.с. 82-85), від 02.04.2015 у справі № 916/4619/14 (т. 28 а.с. 86-89). У зазначених ухвалах та постановах колегії суддів виснували про немайнових характер таких позовних вимог: про розірвання договору купівлі-продажу, зобов'язання повернути пакет акцій, зобов'язання списати з рахунку в цінних паперах простих іменних акцій, визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання недійсним договору оренди та повернення майна, зобов'язання вчинити певні дії, зобов'язання банку виконати зобов'язання з переказу, конвертування та зарахування грошових коштів, які виникли з рішення суду та кредитного договору.

Крім того, 25.08.2020 Великою Палатою Верховного Суду у справі № 910/13737/19 було ухвалено постанову. Підставою для розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду стала різна судова практика щодо визначення характеру (майнового або немайнового) позовних вимог про зобов'язання виконати умови договору (зобов'язання вчинити дії).

За наслідками розгляду Велика Палата Верховного Суду виснувала, що будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов'язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього. Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову. Натомість до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що наведені судові рішення, зокрема й постанова Великої Палати Верховного Суду, свідчать про неоднозначність судової практики щодо визначення майнового або немайнового характеру позовних вимог про зобов'язання виконати умови договору на час розгляду ОСОБА_8 судової справи № 922/3947/16.

Не залишились без оцінки суду першої інстанції доводи сторони обвинувачення на підтвердження своєї позиції. Зокрема сторона обвинувачення посилалась на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28.02.2017 у справі № 922/3947/16 та надала судові рішення, ухвалені суддею ОСОБА_8 , в аналогічних спорах, де суддя, на думку сторони обвинувачення, дійшла протилежних висновків щодо питання майнові/немайнові позовні вимоги.

Проаналізувавши вказані рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що ці рішення не свідчать про будь-які обставини, пов'язані з кримінальним провадженням №42017000000000011. Що більше, ці рішення є нерелевантними до обставин справи та спростовують довід сторони обвинувачення про усвідомлення ОСОБА_8 правової природи позовних вимог як майнових, оскільки предметом позовних вимог були перехід права власності, стягнення вартості майна тощо.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що в наданих на підтвердження своїх доводів прокурором рішеннях у справах розміри судового збору за подачу позову майнового характеру були визначені позивачем самостійно і сплачені одночасно з поданням позовної заяви, а не визначені суддею ОСОБА_8 .

На думку колегії суддів, судова практика, яка формувалась впродовж тривалого часу після винесення рішення суддею ОСОБА_8 створює стійке переконання про неоднозначність її застосування. А тому доводи сторони обвинувачення щодо нерелевантності судової практики, яка була сформована після винесення ОСОБА_8 судового рішення, не є прийнятними.

Отже, встановлені судом першої інстанції обставини на підтвердження неоднозначності застосування судової практики зі спірного питання повністю нівелюють позицію сторони обвинувачення щодо умисності дій ОСОБА_8 .

З огляду на викладене, колегія суддів відхиляє вказаний довід сторони обвинувачення.

Щодо доводів про оголошення під штучним приводом перерви в судовому засіданні 21.12.2016 у справі № 922/3947/16 з метою участі судді у колегіальному розгляді іншої справи

За твердженням прокурора, в судовому засіданні 21.12.2016 суддя ОСОБА_8 оголосила перерву під штучним приводом, а саме для участі у колегіальному розгляді іншої справи. На підтвердження цього прокурор послався на відповідь керівника апарату Господарського суду Харківської області від 02.03.2018 № 04.01.09/005027/04.01.-44/204 (т. 6 а.с. 73), відповідно до якої за інформацією, яка міститься в КП «Діловодство спеціалізованого суду», 21 грудня 2016 року колегія у складі головуючого судді ОСОБА_19 , судді ОСОБА_20 та судді ОСОБА_8 в період часу з 12 години 30 хвилин по 12 годину 40 хвилин розглянула у відкритому судовому засіданні справу № 922/5392/15. Інформація щодо розгляду інших справ суддею ОСОБА_8 у колегіальному складі 21.12.2016 в КП «Діловодство спеціалізованого суду» відсутня.

Допитана як під час розгляду в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції, ОСОБА_8 зазначила, що в той день 21.12.2016 вона дійсно брала участь у колегіальному розгляді іншої господарської справи. Проте протокол судового засідання може не відображати реальний час судового засідання. Справа була призначена на 12 год 30 хв, але фактично могла бути розглянута значно пізніше, оскільки це залежить від можливостей кожного судді - члена колегії, від учасників судового засідання та інших обставин.

У цілому колегія суддів також погоджується з тим, що протоколи судових засідань у господарських справах у той час, враховуючи відсутність вимог щодо обов'язкової аудіо- та відеофіксації судового процесу, могли не відображати точного перебігу подій та обставин судового розгляду, часто мали формальний характер.

Отже, на думку колегії суддів, відповідь керівника апарату Господарського суду Харківської області від 02.03.2018 № 04.01.09/005027/04.01.-44/204 (т. 6 а.с. 73) не може однозначно свідчити про неучасть ОСОБА_8 у розгляді колегіальної справи 21.12.2016 після 14 години.

Також відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Однією з таких обставин є нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.

Також суддя має право оголосити перерву в засіданні в межах встановленого строку вирішення спору з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.

Статтею 69 ГПК України встановлений двомісячний строк розгляду справи.

21.12.2016 суддя мала достатньо часу для відкладення судового засідання (оголошення перерви) та проведення засідання (засідань) по цій справі. Ця обставина, на думку колегії суддів, ставить під сумнів твердження прокурора про намагання обвинуваченої забезпечити розгляд справи за присутності представника ТОВ «Карпатнадраінвест». Також ОСОБА_8 не була позбавлена процесуальної можливості розглянути справу та задовольнити зустрічний позов за відсутності представника ТОВ «Карпатнадраінвест», а тому вказані доводи сторони обвинувачення колегія суддів відхиляє.

Щодо доводів про неврахування суддею ОСОБА_8 арешту, накладеного на природний газ ухвалами слідчих суддів Солом'янського районного суду міста Києва

Аналізуючи вказані доводи суд першої інстанції встановив, що представником ПАТ «Укргазвидобування» до Господарського суду Харківської області 21.12.2016 був поданий відзив на зустрічну позовну заяву від 20.12.2016 №2-136523 (т. 8 а.с. 7-12). У відзиві, зокрема, позивач послався на накладення арешту на природний газ, що зберігається у газосховищах ПАТ «Укртрансгаз» та належить, зокрема ТОВ «Карпатнадраінвест». До відзиву додані відповідні ухвали слідчих суддів.

Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 09.09.2016 у справі № 760/675/16-к (1-кс/760/12222/16) (т. 8 а.с. 45-47) накладено арешт на природний газ, що зберігається у газосховищах ПАТ «Укртрансгаз» та належить, зокрема, договір про спільну діяльність № 1747 від 13.10.2004 - уповноважена особа ТОВ «Карпатнадраінвест». Арештоване майно передано ПАТ «Укргазвидобування» для подальшої реалізації.

Слідчий суддя дійшов висновку, що майно (природний газ), виходячи з обставин кримінального провадження № 52015000000000002, планувалось до використання учасниками злочинної організації для одержання доходів від злочину, а також виступило предметом злочинних дій, має значення речових доказів та підлягає спеціальній конфіскації. Тому з метою забезпечення спеціальної конфіскації на природний газ, що перебуває в газосховищах ПАТ «Укртрансгаз» та належить на праві власності зокрема ТОВ «Карпатнадраінвест», необхідно накласти арешт. Оскільки зберігання зазначеного майна неможливо без зайвих труднощів та витрати по забезпеченню спеціальних умов його зберігання є значними й співмірні з вартістю останнього, слідчий суддя дійшов висновку, що вказаний природний газ необхідно передати для реалізації ПАТ «Укргазвидобування», яке є державним підприємством, що здійснює діяльність з постачання природного газу, та наряду з цим є стороною договорів про спільну діяльність з певними підприємствами.

Також ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 10.10.2016 у справі № 760/675/16-к (№ 1-кс/760/13747/16) (т. 8 а.с. 48-51) накладено арешт на природний газ, що зберігається у газосховищах ПАТ «Укртрансгаз» та належить, зокрема, за договором про спільну діяльність від 13.10.2004 № 1747 уповноваженій особі ТОВ «Карпатнадраінвест». Арештоване майно передано ПАТ «Укргазвидобування» для подальшої реалізації.

У цій ухвалі слідчий суддя дійшов аналогічних висновків.

Оскільки копії цих ухвал містяться в матеріалах господарської справи № 922/3947/16, ОСОБА_8 безперечно була обізнана з ними та з тим, що на природний газ, який належить ТОВ «Карпатнадраінвест» як уповноваженій особі за договором про спільну діяльність від 13.10.2004 № 1747 був накладений арешт.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Господарський процесуальний кодекс України (в редакції, яка діяла на час розгляду господарської справи № 922/3947/16) не містив будь-яких положень щодо обов'язку врахування перебування майна під арештом під час прийняття рішення. ГПК України не визначає наявність арешту, накладеного й зокрема в кримінальному провадженні, як підставу для відмови у задоволенні позову.

Крім того, колегія суддів додатково зазначає, що за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов'язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому ст. 174, 539 КПК України, до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок (п. 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 03.06.2016 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна»).

Суд першої інстанції дійшов висновку, з чим погоджується і колегія суддів, що ця обставина впливає лише на подальше виконання судового рішення. А постановлене ОСОБА_8 рішення не впливало та не могло вилинути на подальше розпорядження майном, яке арештоване у кримінальному провадженні, без звернення з клопотанням про скасування арешту. Слід зазначити, що про реалізацію газу на підставі ухвал слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва представником ПАТ «Укргазвидобування» під час розгляду справи не зазначалося.

Щодо доводу про посилання в рішенні суду на документи, які не містяться в матеріалах господарської справи № 922/3947/16

В апеляційній скарзі сторона обвинувачення посилається на те, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку в частині недоведеності винуватості ОСОБА_8 з огляду на те, що постановляючи рішення, суддя ОСОБА_8 посилалась на документи, які не містяться в матеріалах господарської справи № 922/3947/16.

У рішенні від 21.12.2016 по цій справі суддя ОСОБА_8 послалася на договір № 42 від 11.04.2016 про надання послуг по зберіганню вуглеводневої продукції.

Зокрема, в абзацах 10-12 сторінки 7 повного тексту рішення (т. 8 а.с. 80) суддя зазначила: «Згідно з наявним у матеріалах справи Договору № 42, укладеного між сторонами по справі 11.04.2016 року (далі за текстом - Договір зберігання №42), про надання послуг зі зберігання вуглеводневої продукції, на залишок видобутої, зібраної та підготовленої сировини, яка не відвантажена замовником, виконавець нараховує послуги зі зберігання, починаючи з одинадцятої доби включно місяця, наступного за звітним.

Судом встановлено, що навмисне не відвантаження та збереження позивачем за первісним позовом газового конденсату, всупереч вимогам договору № СДВ 5/12, штучно створює умови для виникнення у позивача за зустрічним позовом додаткових зобов'язань за договором зберігання № 42.

Разом з тим, суд зазначає, що акти зберігання вуглеводнів підписані обома сторонами без застережень та заперечень, що свідчить про виникнення зобов'язань у сторін за Договором зберігання № 42 та необхідність виконувати дані зобов'язання».

Водночас матеріали господарської справи № 922/3947/16 (томи 7, 8) не містять договору № 42 від 11.04.2016 про надання послуг по зберіганню вуглеводневої продукції, а посилання на договір № 42 міститься у зустрічному позові (т. 7 а.с. 169-173).

Також у реєстрі переданих документів від ГПУ «Шебелинкагазвидобування» до ПАТ «Укргазвидобування» для ТОВ «Карпатнадраінвест» (т. 7 а.с. 77) зазначені кілька документів, складених та переданих на виконання договору № 42 від 11.04.2016 (зберіганню вуглеводної сировини):

-Акт прийому-передачі газового конденсату до договору зберігання за вересень 2016 року у 2 екз;

-Акт приймання-передачі наданих послуг зі зберігання газового конденсату в вересні 2016 року у 2 екз;

-Рахунок-фактура № СД/482 від 30.09.2016;

-Рахунок-фактура № СД/483 від 30.09.2016.

Самі ці документи відсутні в матеріалах господарської справи.

Будь-яких інших документів, які б містили інформацію про договір № 42, в матеріалах господарської справи судом не виявлено.

Також на аркуші 8 рішення (т. 8 а.с. 81) зазначено:

«Матеріали справи містять докази фактичного видобутку вуглеводнів відповідачем за первісним позовом та зберігання позивачем за первісним позовом, а саме: акт приймання-передачі наданих послуг за серпень 2016 року № 08/16-1 від 31.08.2016; акт приймання-передачі наданих послуг за серпень 2016 року № 08/16-2 від 31.08.2016; акт приймання-передачі наданих послуг за вересень 2016 року № 09/16-1 від 30.09.2016; акт приймання-передачі наданих послуг за вересень 2016 року № 09/16-2 від 30.09.2016; акт приймання-передачі наданих послуг за жовтень 2016 року № 10/16-1 від 31.10.2016; акт приймання-передачі наданих послуг за жовтень 2016 року № 10/16-2 від 31.10.2016. За таких обставин, в матеріалах справи наявні необхідні та достатні належні докази, на підставі яких судом встановлено, що відповідач за первісним позовом видобув та зберігає вуглеводні у позивача, за що заборгував останньому з урахуванням пені 3 170 324,27 грн.

Разом з тим, судом встановлено, що всупереч вимогам п. 2.5 договору № СДВ 5/12, позивач не підписав та не передав акти приймання-передачі відповідачу вуглеводнів, а саме: Акти приймання-передачі газового конденсату видобутку серпня 2016 року в обсязі 176,137 т.; Акти приймання-передачі природного газу видобутку серпня 2016 року в обсязі 2 818,632 тис. куб. м; Акти приймання-передачі газового конденсату видобутку вересня 2016 року в обсязі 170,880 т, Акти приймання-передачі природного газу видобутку вересня 2016 року в обсязі 2 769,553 тис. куб. м; Акти приймання-передачі газового конденсату видобутку жовтня в обсязі 166,512 т, Акти приймання-передачі природного газу видобутку жовтня в обсязі 2 769,553 тис. куб. м; Акти приймання-передачі газового конденсату видобутку листопада в обсязі 156,435 т, Акти приймання-передачі природного газу видобутку листопада в обсязі 2 590,873 тис. куб. м».

Однак матеріали господарської справи № 922/3947/16 містять лише акти приймання-передачі наданих послуг за серпень та вересень 2016 року. Предметом первісного позову є заборгованість ТОВ «Карпатнадраінвест» перед ПАТ «Укргазвидобування» саме за цей період.

Копії акта приймання-передачі наданих послуг за серпень 2016 року № 08/16-1 від 31.08.2016, акта приймання-передачі наданих послуг за серпень 2016 року № 08/16-2 від 31.08.2016; акта приймання-передачі наданих послуг за вересень 2016 року № 09/16-1 від 30.09.2016; акта приймання-передачі наданих послуг за вересень 2016 року № 09/16-2 від 30.09.2016 також додані ТОВ «Карпатнадраінвест» до зустрічного позову (т. 7 а.с. 190-193).

Будь-яких актів приймання-передачі наданих послуг, зокрема, за жовтень та листопад 2016 року або будь-яких інших документів, які б свідчили про кількість видобутого газу та газового конденсату у жовтні та листопаді 2016 року згідно з укладеними між ПАТ «Укргазвидобування» та ТОВ «Карпатнадраінвест» договорами, матеріали господарської справи № 922/3947/16 не містять.

На зазначені акти за період із серпня по жовтень 2016 рік посилалося ТОВ «Карпатнадраінвест» у зустрічному позові (т. 7 а.с. 171). Зокрема на сторінці третій зустрічного позову в абзаці другому зазначено:

«Відповідач, порушуючи умови договору, а саме п. 2.5. Договору, не передав позивачу підписані з боку відповідача Акти приймання-передачі газового конденсату видобутку серпня 2016 року в обсязі 176,137 т., Акти приймання-передачі природного газу видобутку серпня 2016 року в обсязі 2 818,632 тис. куб. м; Акти приймання-передачі газового конденсату видобутку вересня 2016 року в обсязі 170,880 т, Акти приймання-передачі природного газу видобутку вересня 2016 року в обсязі 2 769,553 тис. куб. м; Акти приймання-передачі газового конденсату видобутку жовтня в обсязі 166,512 т, Акти приймання-передачі природного газу видобутку жовтня в обсязі 2 769,553 тис. куб. м; Акти приймання-передачі газового конденсату видобутку листопада в обсязі 156,435 т, Акти приймання-передачі природного газу видобутку листопада в обсязі 2 590,873 тис. куб. м».

Допитана як під час розгляду в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції, ОСОБА_8 пояснила, що посилання на договір № 42 від 11.04.2016 містяться в матеріалах справи. Також можливо, що в судовому засіданні сторони надавали певні документи суду для огляду, в тому числі й договір № 42.

Колегія суддів звертає увагу, що обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи в цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.

Відповідно до ст. 62 Конституції Україні особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Як зазначалось вище, з огляду на те, що протоколи судових засідань у господарських справах у той час, враховуючи відсутність вимог щодо обов'язкової аудіо- та відеофіксації судового процесу, могли не відображати точного перебігу подій та обставин судового розгляду, часто мали формальний характер, тому підтвердити чи спростувати обставини дослідження ОСОБА_8 договору та актів безпосередньо в судому засіданні не є можливим. Водночас практика огляду доказів в судовому засіданні могла мати місце. Отже, обставини дослідження доказів, як на підставу недоведеності вини ОСОБА_8 , поза розумним сумнівом мають трактуватись на її користь.

Щодо доводів про виготовлення проєкту рішення у справі № 922/3947/16 невідомою особою та пов'язаності судді ОСОБА_8 з ТОВ «Карпатнадраінвест»

В апеляційній скарзі сторона обвинувачення наполягала на необґрунтованості висновку суду першої інстанції в частині недоведеності винуватості ОСОБА_8 з огляду на те, що проєкт рішення у справі у справі № 922/3947/16 був виготовлений невідомою особою, та суддя ОСОБА_8 під час розгляду справи була пов'язана з ТОВ «Карпатнадраінвест».

Як вбачається з протоколу огляду від 02.04.2018 (т. 10 а.с. 32-48) зафіксовано результати огляду накопичувача на жорстких магнітних дисках Western Digital WD2500JS-00SGB0 (250 Gb, s/n WCANY33541 12), належного ОСОБА_21 (помічник судді ОСОБА_8 ), вилученого 21.03.2018 під час обшуку кабінету № НОМЕР_15 Господарського суду Харківської області.

На накопичувачеві виявлено файл «проект ОСОБА_22 », що містить текст рішення у справі № 922/3947/16 без зазначення особи, що його виносила. Текст файлу доданий до протоколу.

Оглядом встановлено, що

- 26.12.2016 о 16:01 UTC користувачем «ОСОБА_33» створено вміст файлу «проект ОСОБА_22 »;

- 26.12.2016 о 19:08 UTC користувачем «ОСОБА_33» внесено останні зміни в файл «проект ОСОБА_22 »;

- 27.12.2016 о 09:01:30 розпочато завантаження файлу «проект ОСОБА_22 » (розмір 39 444 байт) з поштового сервісу «mail.google.com» до папки «Downloads»;

- 27.12.2016 о 09:01:32 завершено завантаження файлу «проект Д.docx» (розмір 39 444 байт) з поштового сервісу «mail.google.com» до папки «Downloads».

Згідно з відповіддю начальника Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області від 21.02.2018 № 03-43/520/18 від 19.02.2018 на запит НАБУ (т. 6 а.с. 83) рішення господарського суду Харківської області (вступна та резолютивна частина) від 21.12.2016 по справі № 922/3947/16 «ідентифікатор *22*3589961*1*0» зареєстроване в КП «Діловодство спеціалізованого суду» 28.12.2016 о 14 год 33 хв користувачем - суддя ОСОБА_8 .. Корегування даного документу після вказаної дати відсутні. Рішення господарського суду Харківської області від 21.12.2016 по справі № 922/3947/16 «ідентифікатор *22*3587905*1*0*» зареєстроване в КП «Діловодство спеціалізованого суду» 27.12.2016 о 09 год 15 хв помічником судді ОСОБА_8 ОСОБА_21 . Останнє корегування даного документу відбулось 28.12.2016 о 13 год 16 хв користувачем - суддя ОСОБА_8 .

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_23 пояснила, що процес виготовлення рішення у цій справі не пам'ятає. Якісь рішення готувала суддя, якісь - вона. Суддя завжди корегує кінцевий проєкт рішення. У базу даних рішення вносила частіше саме помічник шляхом створення відповідного документу у системі. З приводу цієї справи ні з ким не контактувала, зокрема й за вказівкою судді. Будь-які треті особи до підготовки проєкту рішення не залучались.

Допитана як під час розгляду в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції, ОСОБА_8 пояснила, що в той час у грудні 2016 року діти були маленькі, тому часто працювала вдома. Можливо файл був створений на іншому комп'ютері суддею або помічником, присланий будь-якою зручною електронною поштою. Невідомо чия саме електронна пошта. Тобто проєкт рішення у справі № 922/3947/16 був створений 26.12.2016 користувачем «ОСОБА_33». 27.12.2016 проєкт рішення був завантажений з електронної пошти помічником судді ОСОБА_8 ОСОБА_21 на її комп'ютер та зареєстрований нею в КП «Діловодство спеціалізованого суду». Надалі 28.12.2016 відбулося останнє редагування документа суддею ОСОБА_8 .

Інших відомостей (хто саме створив файл, з якої електронної пошти він надійшов, на якому комп'ютері був створений файл тощо) орган досудового розслідування не встановив.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неможливість стверджувати, що проєкт рішення у справі № 922/3947/16 створений сторонніми особами, пов'язаними з ТОВ «Карпатнадраінвест».

Також, перевіряючи доводи сторони обвинувачення в частині пов'язаності судді ОСОБА_8 з ТОВ «Карпатнадраінвест», судом першої інстанції був досліджений, а судом апеляційної інстанції перевірений, протокол огляду від 19.03.2018 (т. 6 а.с. 138), яким були зафіксовані результати огляду інформації, отриманої внаслідок тимчасового доступу до речей і документів інформації про з'єднання абонентів. У ході огляду встановлена наявність номерів телефонів, зв'язки з якими є спільними для належних ОСОБА_15 та ОСОБА_8 .

Зокрема встановлено, що 14.12.2016 ОСОБА_15 мав 4 розмови з власником номера мобільного телефону НОМЕР_1 ( ОСОБА_24 ). ОСОБА_8 09.12.2016 та 01.01.2017 також мала розмови з власником вказаного номеру.

Також встановлено, що ОСОБА_15 мав значну кількість розмов з власником номера мобільного телефону НОМЕР_2 (голова господарського суду Харківської області ОСОБА_25 ). ОСОБА_8 26.12.2016 мала розмову з власником вказаного номеру. ОСОБА_15 мав значну кількість розмов з власником номера мобільного телефону НОМЕР_3 ( ОСОБА_26 ). ОСОБА_8 також мала 4 розмови з цією особою 08.02.2018.

Дослідженням CD-диска з інформацією про з'єднання абонента НОМЕР_4 ( ОСОБА_8 ) (т. 6 а.с. 113) встановлено наявність таких з'єднань цього абонента:

з абонентом НОМЕР_1 ( ОСОБА_24 ) 09.12.2016 о 17:47:00 тривалістю 37 с, 01.01.2017 о 12:36:32 тривалістю 41 с;

з абонентом НОМЕР_5 (голова Господарського суду Харківської області ОСОБА_25 ) 26.12.2016 о 12:45:01 тривалістю 21 с;

з абонентом НОМЕР_6 10.02.2017 о 10:36:40 тривалістю 52 с, 10.04.2017 о 15:53:49 тривалістю 19 с;

з абонентом НОМЕР_7 ( ОСОБА_26 ) 08.02.2018 о 08:34:59 тривалістю 37 с, о 08:36:05 тривалістю 201 с, о 10:04:37 тривалістю 0 с, о 10:04:38 тривалістю 0 с, 10:04:38 тривалістю 0 с, 10:05:14 тривалістю 62 с.

Дослідженням CD-диска з інформацією про з'єднання абонента НОМЕР_8 ( ОСОБА_15 ) (т. 6 а.с. 134) встановлено наявність з'єднань цього абонента:

з абонентом НОМЕР_1 ( ОСОБА_24 ) 14.12.2016 о 12:30:19 тривалістю 5 с, о 12:30:35 тривалістю 39 с, 12:43:46 тривалістю 9 с, о 13:08:57 тривалістю 23 с. Всі з'єднання вихідні;

з абонентом НОМЕР_2 (голова Господарського суду Харківської області ОСОБА_25 ) понад 20 з'єднань за період з 31.03.2016 до 01.08.2016;

з абонентом НОМЕР_6 15.02.2016, 30.03.2016, 24.06.2016, 02.07.2016, 17.08.2016, 29.11.2016, 29.12.2016 та кілька з'єднань у 2017 році;

з абонентом НОМЕР_7 ( ОСОБА_26 ) 01.05.2016 о 15:11:54 (SMS-повідомлення), вхідні та вихідні дзвінки протягом 2017 року.

Протоколом огляду від 24.03.2018 з додатками (т. 10 а.с. 145-234) зафіксовано результати огляду мобільних телефонів, належних ОСОБА_15 :

1) мобільний телефон Samsung SM-G955FD чорного кольору s/n НОМЕР_16 в захісному чохлі («бампер») REMAX, чорного кольору (телефон №1);

2) мобільний телефон Samsung Galaxy S6 edge SM-G925F IMEI НОМЕР_9 IMEI SV02 чорного кольору (телефон №2).

У ході огляду телефону № 1 встановлено, що у ньому містяться контакти, які можуть мати відношення до вчинення кримінального правопорушення:

- ОСОБА_27 НОМЕР_10 ;

- ОСОБА_28 ;

- ОСОБА_29 НОМЕР_11 .

У ході огляду телефону № 2 встановлено, що у ньому містяться контакти, які можуть мати відношення до вчинення кримінального правопорушення:

- ОСОБА_30 із зазначенням номерів телефонів НОМЕР_12 та НОМЕР_13 ;

- ОСОБА_28 ;

- ОСОБА_29 НОМЕР_14 ;

У ході огляду також виявлено інші контакти, які можуть мати відношення до кримінального провадження, що розслідується.

Зафіксоване листування з особою, позначеною як КАВ, щодо питань діяльності ТОВ «Карпатнадраінвест», з 26.07. і далі протягом цього року (рік листування невідомий).

Допитаний свідок ОСОБА_15 підтвердив своє знайомство з ОСОБА_24 . З останнім працював в органах МВС. Періодично зустрічаються, спілкуються та підтримують приятельські відносини. Наприкінці 2016 року відбулася зустріч у Києві. ОСОБА_31 - знайомий, приятель. Спілкування часті, мабуть, кожного тижня. Стосунків з головою господарського суду Харківської області ОСОБА_25 не має. Було знайомство у 2016 році. Планували разом поїздку у Грецію. З цього приводу відбувалось певне спілкування. З ОСОБА_10 познайомився під час роботи в УБОЗі Харківської області в 1995-1998 роках. Чи спілкувався з ним у 2016-2018 роках не пам'ятає. З ОСОБА_8 не контактував.

Допитаний свідок ОСОБА_24 пояснив суду, що ОСОБА_8 - дружина його родича. Стосунки рівні. У 2016 році спілкувались, але приводів для спілкування не пригадує. У грудні 2016 році спілкування було можливо загального характеру, можливо з приводу дітей. У січні 2017 року - можливо з приводу Нового року. В УБОЗі Харківської області працював з 1994 по 1999 роки. ОСОБА_15 також там працював в цей період. З останнім має товариські відносини. Проте тісних відносин з ОСОБА_32 не має. В останній раз спілкувався десь 3 роки тому - у 2019-2020 роках. До ОСОБА_24 за допомогою у вирішенні будь-яких питань ОСОБА_15 не звертався. Чому телефонував ОСОБА_15 , не пам'ятає. Спілкування з ОСОБА_8 відбуваються приблизно раз на місяць.

Оцінивши зазначені докази, суд першої інстанції дійшов таких висновків.

09.12.2016 (тобто до розгляду справи №922/3947/16) відбулась телефонна розмова між ОСОБА_24 та ОСОБА_8 тривалістю 37 сек.

14.12.2016 з 12 год 30 хв (скоріш за все після судового засідання) відбулося телефонне спілкування між ОСОБА_15 та ОСОБА_24 : чотири телефонні розмови тривалістю від 5 до 39 сек та дві смс. Контактування відбулось за ініціативою ОСОБА_15 .

В цей же день відбувалось спілкування між ОСОБА_15 та ОСОБА_14

21.12.2016 (в день розгляду справи №922/3947/16) відбувалось спілкування між ОСОБА_15 та ОСОБА_14 : 11 телефонних розмов починаючи з 12:06:12 до 17:33:15.

01.12.2017 відбулась розмова між ОСОБА_24 та ОСОБА_8 тривалістю 41 сек.

Інші розмови з вищевказаними знайомими між собою особами відбувались в період, не пов'язаний з розглядом господарської справи № 922/3947/16.

На підставі досліджених доказів колегія суддів також як і суд першої інстанції не може дійти однозначного висновку про опосередковане контактування ОСОБА_8 та ОСОБА_15 щодо вирішення господарської справи № 922/3947/16.

Колегія суддів звертає увагу не лише на відсутність безпосереднього зв'язку між суддею ОСОБА_8 та службовими особами ТОВ Карпатнадраінвест», а й на те, що хронологія та тривалість дзвінків не дають можливості прив'язати їх до розгляду господарської справи № 922/3947/16. Навпаки дані телефонні розмови дають суду дійти висновку про їх логічність, оскільки спілкування ОСОБА_14 та ОСОБА_15 пояснюються робочими відносинами, розмови між іншими особами - чи то приятельськими, дружніми чи родинними відносинами, які не заперечувалися учасниками цих розмов.

Також протоколом огляду від 12.04.2018 (т. 10 а.с. 235-237) зафіксовано результати огляду блокнота чорного кольору, вилученого у ході обшуку 21.03.2018 за адресою: Харків, вул. Кільцева, 62 (блокнот належить ОСОБА_15 ).

В ході огляду блокнота встановлено, що на його аркушах № 36-329 - 39-326 (за 5-8 лютого) міститься рукописні написи, що мають значення для кримінального провадження.

Зокрема на аркуші № 36-329 міститься рукописний текст такого змісту:

«КНИ

- зарплати

- газы

- суды (предприятие работает, договор не разорван)».

На аркуші 38-327 міститься рукописний текст наступного змісту:

«КНИ

-Возможны ли суды по КНИ в Х-ве

-Письмо в НАБУ, НАК газдобычи о продаже газа и уплате ренты».

На думку суду першої інстанції, з чим погоджується колегія суддів, зв'язок цих записів з обставинами розгляду судової справи № 922/3947/16 не вбачається.

З огляду на викладене, колегія суддів відхиляє довід сторони обвинувачення щодо пов'язаності судді ОСОБА_8 з ТОВ «Карпатнадраінвест».

Перевірка доводів апеляційної скарги сторони обвинувачення щодо неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність

Сторона обвинувачення під час апеляційного розгляду посилалась на те, що неналежна оцінка доказів судом першої інстанції призвела до неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність, що полягає у незастосуванні судом закону - ч. 2 ст. 364 КК України, який підлягав застосуванню, та не призначенні винній особі покарання, необхідного й достатнього для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Склад кримінального правопорушення включає чотири елементи: два об'єктивних (об'єкт, об'єктивну сторону) і два суб'єктивних (суб'єкт, суб'єктивну сторону). Кожен елемент включає певний набір обов'язкових і факультативних ознак, які дозволяють кваліфікувати діяння як злочин.

Щодо суб'єкта кримінального правопорушення

Згідно з приміткою до ст. 364 КК України службовими особами у ст. 364, 368, 368-2, 369 цього Кодексу є, зокрема, особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування.

Аналогічні положення містяться у ч. 3 ст. 18 КК України.

Згідно з ч. 2 ст. 1 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судову владу реалізовують судді та, у визначених законом випадках, присяжні шляхом здійснення правосуддя у рамках відповідних судових процедур.

Указом Президента України № 29/2012 від 23.01.2012 (т. 11 а.с. 72-76) ОСОБА_8 призначена строком на п'ять років суддею господарського суду Харківської області. Відповідно остання наприкінці 2016 року під час розгляду господарської справи № 922/3947/16 як суддя виконувала функції представника влади. Тобто ОСОБА_8 є суб'єктом злочину, передбаченого частиною другою статті 364 КК України.

Щодо об'єктивної сторони кримінального правопорушення

Стороною обвинувачення дії ОСОБА_8 кваліфіковано за ч. 2 ст. 364 КК України, саме як зловживання службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання неправомірної вигоди для іншої юридичної особи, використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки.

Диспозиція ч. 1 ст. 364 КК передбачає кримінальну відповідальність за зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.

Частина друга зазначеної статті передбачає кримінальну відповідальність за вчинення такого самого діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки.

Зловживання владою або службовим становищем визнається злочином за наявності трьох ознак у їх сукупності: 1) використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби; 2) вчинення такого діяння з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб; 3) заподіяння такими діями істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб. Відсутність однієї із зазначених ознак свідчить про відсутність складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 364 КК України.

Тобто об'єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, передбачає такі обов'язкові ознаки: діяння - використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, що полягає у певних діях або бездіяльності суб'єкта, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи; тяжкі наслідки; причинний зв'язок між діянням і наслідками.

Аналізуючи обставини та докази, надані стороною обвинувачення, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неоднозначність судової практики наприкінці 2016 року щодо визначення майнових або немайнових позовних вимог та обов'язку сплати судового збору у відповідному обсязі.

Такий висновок виключає можливість кваліфікації діяння обвинуваченої як використання службовою особою влади всупереч інтересам служби.

Сукупність дій та бездіяльності обвинуваченої, навіть поєднані з посиланням в рішенні на недосліджені судом докази, з неналежним обґрунтуванням позиції суду про зменшення пені та відстрочення виконання рішення, не можуть бути використанням службовою особою влади всупереч інтересам служби (неотримання Державним бюджетом певних сум судового збору) з метою одержання неправомірної вигоди для юридичної особи (несплата судового збору у належному розмірі до Державного бюджету).

Також суд першої інстанції правомірно врахував положення Великої Хартії суддів (основоположні принципи) щодо незалежності суддів. Зокрема, відповідно до п.п. 20,21 судді несуть кримінальну відповідальність згідно із загальним законодавством за скоєні злочини, які не пов'язані з виконанням професійних обов'язків. Судді не несуть кримінальну відповідальність за ненавмисні помилки при виконанні своїх професійних обов'язків. Засоби для виправлення суддівських помилок слід передбачити відповідною системою апеляційного оскарження.

В цьому випадку питання щодо правильності обчислення судового збору виправлено судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів звертає увагу, що винесення судового рішення не є і ніколи не було механічною роботою. З цієї причини європейські стандарти у сфері судочинства захищають право й обов'язок окремого судді на всіх рівнях судової ієрархії щодо незалежного від будь-якого органу (зовнішнього або внутрішнього) здійснення ним функції із винесення судового рішення.

Немеханічний аспект винесення судового рішення означає, що індивідуальна відповідальність за здійснення судових функцій не повинна залежати від результату справи у суді вищої інстанції. Відповідальність повинна стосуватися тільки дотримання суддею професійних стандартів поведінки, етики та винесення рішення. Власне, сам факт скасування судового рішення у суді вищої інстанції не означає, що суддя суду нижчого рівня порушив професійні стандарти чи діяв усупереч закону. Для того щоб суддя ніс особисту індивідуальну відповідальність за свої рішення, недостатньо посилання на той факт, що його рішення були скасовані судом вищої інстанції (Висновок Венеціанської комісії щодо кримінальної відповідальності суддів № 880/2017 від 13.03.2017).

Відповідно до примітки до статті 364 КК України тяжкими наслідками у статтях 364-367 вважаються такі наслідки, які у двісті п'ятдесят і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Згідно з пунктом 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України в частині кваліфікації кримінальних правопорушень сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року. Тобто у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 01 січня звітного податкового року.

З 01.01.2016 прожитковий мінімум для працездатної особи становив 1 378 грн (стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2016 рік). Розмір податкової пільги (або неоподатковуваний мінімум доходів громадян з метою кваліфікації кримінального правопорушення) на цей рік становив 689 грн.

Таким чином, тяжкими наслідками для ч. 2 ст. 364 КК України у 2016 році є такі наслідки, які перевищують 172 250 грн.

Сума недоплаченого ТОВ «Карпатнадраінвест» судового збору становить 205 322 грн, що, за твердженням прокурора, і є тяжкими наслідками, та перевищує 250 неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Тобто за цим критерієм тяжкі наслідки у виді недоплаченого судового збору у розмірі 205 322 грн відповідають розміру тяжких наслідків, закріплених у частині другої статті 364 КК України.

Разом з тим, згідно з ч. 5 ст. 83 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

За ч. 1 ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України й виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Рішення Господарського суду Харківської області від 21.12.2016 по справі № 922/3947/16 було оскаржене в апеляційному порядку. І відповідно не набрало законної сили.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 28.02.2017 у справі № 922/3947/16 зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатнадраінвест» залишений без розгляду.

Тим самим процедура розгляду зустрічного позову припинена, апеляційним судом застосовані передбачені законодавством наслідки для подання позову без сплати судового збору в належному розмірі. І саме це рішення набрало законної сили і стало остаточним у цій справі.

Колегія суддів також звертає увагу, що кримінальна відповідальність судді може бути сумісною з принципом незалежності суддів, але тільки відповідно до вузько сформульованого закону і не може базуватись лише на тому факті, що рішення у справі було скасовано в апеляційному порядку.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про неможливість спричинення діями судді ОСОБА_8 тяжких наслідків державі та констатував відсутність причинно-наслідкового зв'язку між діями судді та тяжкими наслідками.

Щодо суб'єктивної сторони

Суб'єктивна сторона службового зловживання характеризується виною у формі прямого умислу. Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони цього злочину є мета (одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи) та корисливий мотив. Такий мотив полягає у прагненні особи шляхом зловживання своїм службовим становищем одержати матеріальні блага для себе чи інших осіб, одержати або зберегти певні майнові права, уникнути матеріальних витрат, досягти іншої матеріальної вигоди.

При кваліфікації діяння за ст. 364 КК України достатньо встановити наявність у поведінці службової особи хоча б одного із зазначених мотивів, можливе і сполучення різних мотивів при вчиненні одного злочину.

Обов'язковою ознакою зловживання владою та службовим становищем є мета - одержання будь-якої неправомірної вигоди для службової особи чи іншої фізичної або юридичної особи.

Неоднозначність судової практики щодо сплати судового збору внаслідок визначення, чи є позовні вимоги майновими або немайновими, на думку суду, виключає наявність умислу в діях обвинуваченої в аспекті спричинення тяжких наслідків у виді неотримання судового збору Державним бюджетом, а також наявність зазначеної мети - одержання неправомірної вигоди ТОВ «Карпатнадраінвест». За наявності різної судової практики, різного тлумачення законодавства виключається «неправомірність» вигоди, яку б могло отримати ТОВ «Карпатнадраінвест» під час розгляду зустрічного позову у господарській справі № 922/3947/16.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що для мети встановлення складу інкримінованого ОСОБА_8 кримінального правопорушення судом оцінюється не правильність прийнятого нею рішення, а наявність умисли при його винесенні.

Також не знайшло свого підтвердження й опосередковане контактування ОСОБА_8 та ОСОБА_15 щодо вирішення господарської справи № 922/3947/16.

Тобто оцінені докази не можуть свідчити про наявність в діях обвинуваченої ОСОБА_8 мети злочину - одержання неправомірної вигоди ТОВ «Карпатнадраінвест».

До того посилаючись в рішенні суду від 21.12.2016 року на докази, які відсутні в матеріалах справи, зокрема акти приймання-передачі наданих послуг за жовтень-листопад 2016 року, суддя ОСОБА_8 встановила наявність у ТОВ «Карпатнадраінвест» заборгованості на користь саме первісного позивача, а не ТОВ «Карпатнадраінвест», що суперечить версії обвинувачення.

Інші аспекти розгляду господарської справи № 922/3749/16, зокрема посилання на недосліджені докази, не обґрунтування позиції щодо зменшення пені та відстрочення виконання рішення не можуть бути вчинені неумисно. Проте наявність цих аспектів не може свідчити про наявність загального умислу, спрямованого на зловживання владою та настання тяжких наслідків. Разом з тим, ці обставини можуть бути предметом дисциплінарного провадження, оскільки дисциплінарні санкції можуть так само застосовуватися у кримінальній справі з виправдувальним вироком.

Таким чином, в ході змагального судового процесу судом першої інстанції обґрунтовано не було встановлено наявності в діях ОСОБА_8 будь-яких ознак прагнення обвинуваченої шляхом зловживання своїм службовим становищем одержати матеріальні блага для інших осіб, одержати або зберегти певні майнові права, уникнути матеріальних витрат, досягти іншої матеріальної вигоди.

Колегія суддів вбачає, що сторона обвинувачення не надала доказів того, що ОСОБА_8 умисно використала своє службове становище всупереч інтересам служби з метою одержання неправомірної вигоди для юридичної особи, а отже і не надала достатніх доказів висунутого ОСОБА_8 обвинувачення.

Таким чином, суд першої інстанції зробив правильний висновок, що пред'явлене ОСОБА_8 обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду, з чим погоджується колегія суддів.

Щодо інших доводів сторін

В апеляційній скарзі містяться також інші аргументи, які не потребують детального аналізу суду та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні. У цій частині колегія суддів виходить з усталеної практики ЄСПЛ.

Так, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. З рішення має бути чітко зрозуміло, що головні проблеми, порушені у цій справі, були розглянуті (Boldea v. Romania від 15.02.2007, № 19997/02, § 30) і що конкретні та ясні відповіді були надані на аргументи, які є вирішальними для результату розгляду справи (Moreira Ferreira v. Portugal (№ 2) [GC] від 11.07.2017, № 19867/12, § 84; S.C. IMH Suceava S.R.L. v. Romania від 29.10.2013, № 24935/04, § 40). Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (Ruiz Torija v. Spain від 09.12.1994, № 303-A, § 29; Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява № 4909/04, § 58).

Відхиляючи апеляції, апеляційний суд може, в принципі, просто схвалити обґрунтування рішення суду нижчої інстанції (див. рішення у справах «Хелле проти Фінляндії» (Helle v. Finland), від 19.12.1997, §§ 59-60, Звіти про судові рішення та ухвали 1997-VIII, «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, § 30, від 27.09.2001, «Степанян проти Вірменії» (Stepanyan v. Armenia), № 45081/04, § 35, від 27.10.2009 та «Емель Бойраз» (Emel Boyraz), згадане вище, § 74) (рішення «Їлдиз проти Туреччини» (Yildiz v. Turkey), заява № 47124/10, від 27.04.2021, § 31), Гарсіа Руїс проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain), № 30544/96, § 26, від 21.01.1999.

Отже, у цьому провадженні колегія суддів надала відповіді на всі вагомі аргументи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Крім того, враховуючи вищевикладені висновки про недоведеність наявності між ОСОБА_8 і службовими особами ТОВ «Карпатнадраінвест» як прямого зв'язку, так і опосередкованого, який давав би підстави для висновків про наявність у обвинуваченої мотиву та наміру сприяти ТОВ «Карпатнадраінвест» та підтверджував домовленість ОСОБА_8 зі службовими особами ТОВ «Карпатнадраінвест» між собою про вчинення дій, які їй інкримінуються, суд не знаходить підстав і для перекваліфікації її дій на підставі ч. 3 ст. 337 КПК України, зокрема й на ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 382 КК України. Щобільше, оцінюючи дії ОСОБА_8 в контексті наявності в них складу вищезазначеної статті кримінального кодексу, колегія суддів ще раз звертає увагу на те, що рішення судді ОСОБА_8 в частині задоволення вимог ТОВ «Карпатнадраінвест» саме по собі жодним чином не змінювало статус майна (природного газу) як арештованого і могло бути виконане лише в разі зняття арешту з майна за рішенням іншого суду у кримінальному провадженні.

Висновки суду за результатами розгляду

За встановлених судом першої інстанції фактичних обставин кримінального провадження, а також виходячи з досліджених в судовому засіданні доказів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про недоведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Доводи апеляційної скарги сторони обвинувачення не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 411 КПК України вирок та ухвала підлягають скасуванню чи зміні із зазначених підстав лише тоді, коли невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження вплинула чи могла вплинути на вирішення питання про винуватість або невинуватість обвинуваченого, на правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність, на визначення міри покарання або застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру.

Отже, під час ухвалення оскаржуваного вироку судом дотримано передбачені кримінальним процесуальним законодавством вимоги, порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування вироку, в тому числі за вимогами та обставинами, викладеними в апеляційній скарзі, колегія суддів не встановила, у зв'язку з чим оскаржуваний вирок є законним, обґрунтованим та таким, що підлягає залишенню без змін, а вимоги апеляційної скарги без задоволення.

Керуючись ст. 376, 404, 405, 407, 412, 418, 419, 424, 426, 532 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а вирок Вищого антикорупційного суду від 27.11.2024 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуюча суддя ОСОБА_2

Судді ОСОБА_3

ОСОБА_4