Справа № 991/636/26
Провадження № 1-кс/991/639/26
05 лютого 2026 року місто Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 ,
за участі:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
детектива - ОСОБА_3
власника майна - ОСОБА_4 ,
підозрюваного - ОСОБА_5 ,
представника власника майна - адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні представника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_6 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 52025000000000579 від 16.10.2025 (далі - кп № 52025000000000579),
Суть питання, що вирішується, за чиєю ініціативою воно розглядається
1.На розгляд слідчого судді Вищого антикорупційного суду (далі - слідчий суддя, ВАКС) надійшло зазначене клопотання про скасування арешту майна.
2.Клопотання обґрунтоване тим, що детективами Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) здійснюється досудове розслідування у кп № 52025000000000579 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.368 Кримінального кодексу України (далі - КК).
3.Ухвалою слідчого судді ВАКС від 14.11.2025 надано дозвіл на проведення обшуку за фактичним місцем проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого, серед іншого, вилучено кошти в сумі 10 000 доларів США.
4.Адвокат зазначала, що відповідно до змісту клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - прокурор, САП) про арешт майна, а також ухвали слідчого судді ВАКС у справі № 991/12408/25, арешт накладено з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання у розумінні п. 3 ч. 2 ст. 170 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
5.Водночас під час розгляду цього клопотання, адвокатом ОСОБА_7 зазначалося, що кошти в розмірі 10 000 доларів США належать дружині підозрюваного ОСОБА_5 - ОСОБА_4 , яка отримала їх у борг, що підтверджується розпискою від 01.11.2025, наданою слідчому судді під час судового засідання. Натомість в ухвалі про накладення арешту, слідчий суддя зазначив, що кошти ОСОБА_4 вилучені за місцем проживання ОСОБА_5 .
6.На переконання адвоката ОСОБА_6 , такі покликання слідчого судді є необґрунтованими та не відповідають вимогам закону, оскільки подружжя ОСОБА_8 перебувають у зареєстрованому шлюбі та спільно проживають за однією адресою. Також, на переконання адвоката, факт спільного проживання подружжя не змінює правового режиму майна - вилучених коштів та, сам по собі не може свідчити про їх належність іншій особі або про відсутність у ОСОБА_4 права приватної власності на них. Окрім цього, адвокат звертала увагу на те, що місце фактичного виявлення та вилучення коштів не є юридичним критерієм для визначення права власності. У цьому випадку таке право підтверджується договором позики, укладеним у письмовій формі шляхом складання відповідно до вимог ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) розписки від 01.11.2025.
7.Водночас адвокат звертала увагу на те, що слідчим суддею також зазначено, що право власності на позичені кошти переходить до позичальника з моменту їх передання, у зв'язку із чим такі кошти не можуть належати позикодавцю. Натомість під час розгляду клопотання про арешт, представник власника майна не стверджував, що спірні кошти належать позикодавцю, а навпаки - наполягав на тому, що вилучені кошти в сумі 10 000 доларів США є приватною власністю ОСОБА_4 .
8.Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму коштів (суму позики), або ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Отже, з урахуванням положень зазначеної норми, а також наданої слідчому судді розписки від 01.11.2025, право приватної власності ОСОБА_4 на кошти в сумі 10 000 доларів США, вилучені під час обшуку, є належним чином підтвердженим.
9.Також адвокат звертала увагу на те, що згідно із ухвалою слідчого судді ВАКС від 04.12.2025 арешт майна, що належить ОСОБА_4 , застосовано з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання. Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК арешт майна з цією метою може бути накладено виключно на майно підозрюваного, обвинуваченого або засудженого, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється кримінальне провадження.
10.Водночас підставою для скасування арешту майна, у порядку, передбаченому ст. 174 КПК є відсутність потреби у подальшому застосуванні цього заходу забезпечення або необґрунтованість його застосування. Отже, з огляду на те, що ОСОБА_4 не має процесуального статусу підозрюваної чи обвинуваченої у цьому кримінальному провадженні, накладення арешту на належне їй майно з метою забезпечення конфіскації суперечить вимогам, передбаченим ч. 5 ст. 170 КПК.
11.З огляду на викладене, адвокат вважала, що арешт коштів у сумі 10 000 доларів США, накладений ухвалою слідчого судді ВАКС від 04.12.2025 у справі № 991/12408/25, є необґрунтованим та таким, що підлягає негайному скасуванню.
Позиція учасників у судовому засіданні
12.Представник власника майна - адвокат ОСОБА_6 у судовому засіданні клопотання підтримала, здебільшого покликаючись на обставини, викладені у ньому. Також зазначала, що під час проведення обшуку була присутня адвокат, яка висловила зауваження, зокрема щодо належності вилучених коштів у сумі 10 000 доларів США дружині підозрюваного - ОСОБА_4 , а також зазначала, що ці кошти ОСОБА_4 отримала у позику від ОСОБА_9 . Водночас під час судового розгляду клопотання про накладення арешту на майно адвокат ОСОБА_7 зазначала, що кошти у сумі 10 000 доларів США належать ОСОБА_4 .
13.Також адвокат звертала увагу на те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перебувають у зареєстрованому шлюбі та проживають однією сім'єю, однак кошти у сумі 10 000 доларів США були отримані у позику саме ОСОБА_4 для вирішення житлових питань, пов'язаних із будівництвом житлового будинку, а тому, на переконання адвоката, вони не є доходом або майном підозрюваного ОСОБА_5 .
14.На підтвердження зазначених обставин адвокат покликалася на розписку від 01.11.2025, зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_9 передала кошти у сумі 10 000 доларів США у позику ОСОБА_4 . Окрім цього, адвокат зазначала, що оригінал цієї розписки наразі перебуває у ОСОБА_9 . Водночас остання у зв'язку зі станом здоров'я у судове засідання не з'явилася та відмовилася надати її оригінал.
15.Власник майна ОСОБА_4 підтримала позицію адвоката. Під час судового засідання також повідомила, що під час проведення обшуку, усі наявні у помешканні кошти були добровільно пред'явлені та передані нею детективам НАБУ для огляду. Надалі, у процесі з'ясування походження цих коштів, ОСОБА_4 повідомила, що кошти у сумі 10 000 доларів США були отримані в позику 01.11.2025 у знайомої ОСОБА_9 на ремонт житлового будинку, який придбано 05.11.2025 у місті Мукачево за ціною 63 000 доларів США та оформлено у власність доньки - ОСОБА_10 .
16.Окрім цього, ОСОБА_4 зазначала, що будинок придбано за рахунок власних коштів сім'ї, які були заощаджені ще на початку повномасштабного вторгнення. Загальна сума заощаджень на той момент становила близько 120 000 доларів США. ОСОБА_4 пояснила, що частина цих коштів була витрачена на навчання доньки за кордоном
(у Словацькій Республіці), після чого залишок становив 70 000 доларів США. Із цієї суми подружжям ОСОБА_8 було сплачено вартість будинку - 63 000 доларів США, а додаткові витрати на ремонт виникли у зв'язку із тим, що будинок є старим та потребує значних відновлювальних робіт. Тому саме з метою фінансування ремонтних робіт, ОСОБА_4 отримала у ОСОБА_9 позику на суму 10 000 доларів США.
17.Окрім цього, пояснюючи джерела доходів, ОСОБА_4 зазначала, що є фізичною особою - підприємцем. До початку повномасштабного вторгнення вона здійснювала підприємницьку діяльність на тимчасово окупованій наразі території, де мала магазини, а також здавала в оренду комерційні приміщення. Уся ця діяльність залишилася на тимчасово окупованій території та фактично припинилася. Тобто у 2024 році доходи подружжя ОСОБА_8 формувалися, зокрема і за рахунок продажу майна, що залишалося на тимчасово окупованій території, а також коштів, які передавали знайомі під час поїздок. Окрім того, після смерті матері, яка проживала на тій території, ОСОБА_4 отримала належні матері кошти.
18.Також ОСОБА_4 зазначала, що під час обшуку одразу повідомила детективам НАБУ про належність вилучених коштів їй особисто. Водночас вона перебувала у стані значного емоційного напруження, що ускладнило надання повних та чітких пояснень щодо обставин їх отримання. Щодо взаємовідносин із ОСОБА_9 пояснила, що знайома з нею близько двох років та підтримує добрі, довірливі стосунки.
19.Підозрюваний ОСОБА_5 під час судового засідання підтримав позицію адвоката та ОСОБА_4 . Водночас зазначав, що кошти у сумі 10 000 доларів США, які були вилучені під час обшуку за місцем їх проживання, 05.11.2025 були отримані у позику у ОСОБА_9 під розписку, яка була складена у закладі «Фільварок».
20.Окрім цього, із ОСОБА_9 подружжя ОСОБА_8 знайомі близько трьох років, а тому у зв'язку із недостатністю власних коштів для проведення ремонтних робіт у житловому будинку, який був придбаний для доньки та оформлений на неї, вони звернулися до ОСОБА_9 із проханням про надання позики. Повернення коштів, узятих у позику планувалося здійснити протягом одного року за рахунок заробітної плати, яку він отримував, обіймаючи посаду судді.
21.Також ОСОБА_5 зазначав, що на момент проведення обшуку він безпосередньо участі у ньому не брав, оскільки перебував окремо, а з дружиною зустрівся вже після завершення слідчих дій.
22.Детектив НАБУ під час судового засідання заперечував проти задоволення клопотання. Обґрунтовуючи свої доводи, покликався на те, що під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 вилучено кошти у сумі 10 000 доларів США. Водночас відповідно до відомостей, задекларованих особою, уповноваженою на виконання функцій держави, ОСОБА_5 , у його декларації зазначено наявність коштів у сумі 24 500 доларів США. Однак жодні повідомлення про суттєві зміни в майновому стані ним не подавалися, а отже, на переконання детектива, це свідчить про відсутність будь-яких офіційних відомостей щодо витрат задекларованих ним коштів.
23.Водночас детектив зазначав, що надані адвокатом пояснення та документи, на його думку, не спростовують установлених під час досудового розслідування обставин щодо відсутності будь-яких підтверджених відомостей про використання або витрачання ОСОБА_5 коштів, задекларованих ним у встановленому законом порядку. Такі відомості у відповідних реєстрах та повідомленнях про суттєві зміни в майновому стані відсутні.
24.Окрім цього, детектив зазначав, що навіть за умови прийняття доводів адвоката щодо належності цих коштів дружині підозрюваного ОСОБА_5 - ОСОБА_4 , на його переконання, це не впливає на оцінку правомірності накладення арешту, оскільки відповідно до норм сімейного та цивільного законодавства України діє презумпція спільності майна подружжя та спільності їхніх майнових інтересів. У межах розгляду клопотання про скасування арешту суд не наділений повноваженнями встановлювати чи розмежовувати частки у праві спільної сумісної власності.
25.З огляду на викладене, детектив уважав, що накладений арешт на кошти відповідає вимогам кримінального процесуального закону, є обґрунтованим та законним, а доводи адвоката не містять належних підстав для його скасування.
Установлені слідчим суддею обставини, положення закону та мотиви, якими він керувався, постановляючи цю ухвалу
26.Детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування у кп № 52025000000000579 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.368КК.
27.28.11.2025 детективами НАБУ у межах кп № 52025000000000579 проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 .
28.За результатами обшуку складений опис вилучених та тимчасово вилучених документів від 28.11.2025, згідно із яким, серед іншого, було виявлено та вилучено кошти у сумі 10 000 доларів США.
29.Ухвалою слідчого судді ВАКС від 04.12.2025 у справі № 991/12408/25 накладено арешт на майно, вилучене 28.11.2025 під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , зокрема на кошти у розмірі 10 000 доларів США. Згідно із цією ухвалою, арешт на кошти накладений з метою конфіскації майна як виду покарання.
30.Обґрунтовуючи ухвалу, слідчий суддя зазначав, що оскільки кошти, вилучені за місцем фактичного проживання ОСОБА_5 , існують обґрунтовані підстави вважати, що вони належать саме йому. Водночас, на переконання слідчого судді, існує сукупність достатніх підстав уважати, що ці кошти є предметом можливої конфіскації як виду покарання, що передбачено санкцією ч. 3 ст. 368 КК та, яке може бути призначене ОСОБА_5 судом, у разі направлення обвинувального акта щодо нього до суду, а також визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.
31.У клопотанні про скасування арешту майна адвокат зазначала, що кошти у сумі 10 000 доларів США є власністю ОСОБА_4 , яка перебуває з підозрюваним ОСОБА_5 у зареєстрованому шлюбі та спільно з ним проживає. Водночас наголошувала, що факт спільного проживання та місце виявлення коштів не є визначальними критеріями для установлення права власності. Також адвокат зазначала, що арешт майна ОСОБА_4 накладено з метою забезпечення конфіскації як виду покарання, тоді як відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК такий арешт може застосовуватися виключно щодо майна підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження, у зв'язку із чим накладення арешту на майно особи, яка не має відповідного процесуального статусу, є безпідставним.
32.Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши доводи сторін, слідчий суддя дійшов таких висновків.
33.Відповідно до ст. 41 Конституції України (далі - КУ), право власності є непорушним, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
34.Наведена конституційна норма гарантує, що позбавлення права власності, невід'ємними складовими частинами якого є володіння, користування та розпорядження об'єктом власності, можливе виключно у випадках та у спосіб, які передбачені відповідними правовими нормами.
35.Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом (ч. 1 ст. 16 КПК).
36.Згідно із ч. 1 та п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.
37.Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: (1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; (2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; (3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
38.Згідно із ч. 1 ст. 170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
39.Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК арешт майна допускається з метою забезпечення:
(1)збереження речових доказів; (2) спеціальної конфіскації; (3) конфіскації майна як виду покарання; (4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
40.Згідно із ч. 10 ст. 170 КПК арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, зокрема кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
41.Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
42.Згідно із ч. 1 ст. 174 КПК арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
43.Розглядаючи клопотання про скасування арешту, слідчий суддя установлює обґрунтованість (необґрунтованість) накладеного арешту та наявність (відсутність) підстав для його подальшого застосування в залежності від того, на яку підставу вказує заявник. У клопотанні представник ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_6 вказує на необґрунтованість накладеного арешту майна, що обумовлює межі дослідження і оцінки обставин справи слідчим суддею у цьому провадженні.
44.Обґрунтованість накладення арешту обумовлюється наявністю підстав для накладення арешту; співвідношенням майна, на яке накладено арешт, із заявленою у клопотанні про його арешт, метою; обґрунтованістю належності майна певній особі; належним мотивуванням застосованого заходу забезпечення кримінального провадження в ухвалі слідчого судді про його арешт; розумністю і співмірністю арешту.
45.28.11.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК, а саме: у проханні службовою особою, яка займає відповідальне становище, надати та одержанні неправомірної вигоди для себе та третіх осіб за вчинення такою службовою особою в інтересах третьої особи дій з використанням наданої їй влади.
46.Існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368 КК та, обґрунтованість підозри ОСОБА_5 представник власника майна у клопотанні не оспорює, а тому слідчий суддя ці обставини не досліджує.
47.Свою позицію адвокат ОСОБА_6 мотивувала, зокрема накладенням арешту з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання на кошти у сумі 10 000 доларів США, котрі належать дружині підозрюваного ОСОБА_5 - ОСОБА_4 .
48.Слідчим суддею установлено, що відповідно до відомостей, які містяться у матеріалах клопотання, зокрема копії декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, підозрюваний ОСОБА_5 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 , а відомості про майновий стан членів сім'ї декларанта подаються відповідно до вимог антикорупційного законодавства.
49.Ці відомості самі по собі не є доказом набуття конкретного майна, однак у сукупності з іншими встановленими обставинами, зокрема фактом перебування осіб у шлюбі та спільного проживання, підтверджують наявність правового зв'язку між подружжям та обґрунтовують висновок про можливість існування спільної сумісної власності на майно, виявлене за місцем їх проживання.
50.Водночас із матеріалів клопотання та доданих до нього документів убачається, що кошти у сумі 10 000 доларів США були виявлені та вилучені за місцем фактичного проживання ОСОБА_5 , а отже, місця спільного проживання подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , які перебувають у зареєстрованому шлюбі.
51.Рівність прав і обов'язків у шлюбі та сім'ї включає в себе також їх рівність у майнових відносинах, які регулюються положеннями Сімейного кодексу України (далі - СК) та ЦК. Основою майнових відносин подружжя є положення про те, що майно, набуте ними за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу); вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, окрім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (ст. 60 СК).
52.Частинами 1, 3, 4 ст. 368 ЦК визначено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі. Отже, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного із цивільного обороту (ч. 1 ст. 61 СК).
53.Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентовано ст. 63 СК, згідно із якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не установлено домовленістю між ними.
54.З огляду на вищенаведені норми, слідчий суддя дійшов висновку про те, що власність у сім'ї існує у двох правових режимах: (1) спільна сумісна власність подружжя та, (2) особиста приватна власність кожного з подружжя. Підставами набуття права спільної сумісної власності подружжя є юридично визначений факт шлюбних відносин або проживання чоловіка і жінки однією сім'єю, а особистої приватної власності кожного з подружжя є, зокрема поділ, виділ належної частки за законом та спадкування.
55.Тобто вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, окрім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, що, не підлягає доказуванню, але може бути спростовано особою, яка не визнає цей факт. Отже, на майно, набуте за час шлюбу, діє презумпція виникнення права спільної сумісної власності подружжя, а визнання такого майна особистою приватною власністю дружини чи чоловіка потребує доведення - така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06.02.2018 у справі № 235/9895/15-ц, провадження № 61-2446св18, від 05.04.2018 у справі № 404/1515/16-ц, провадження № 61-8518св18.
56.Окрім цього, під час розгляду клопотання, адвокат звертала увагу на те, що належність цих коштів ОСОБА_4 підтверджується розпискою від 01.11.2025 про отримання позики від ОСОБА_9 .
57.Водночас слідчий суддя враховує, що оригінал цієї розписки не був наданий під час судового засідання, а в матеріалах клопотання міститься лише її копія.
58.Тому з метою об'єктивного, всебічного та повного розгляду цього клопотання, слідчим суддею було здійснено виклик ОСОБА_9 , як свідка у судове засідання для надання показань, а також пред'явлення оригіналу розписки від 01.11.2025. Однак, у зв'язку зі станом здоров'я остання до суду не з'явилася, а також відмовилася надати оригінал документа, що вбачається зі змісту наданої адвокатом ОСОБА_6 під час судового засідання копії листування ОСОБА_9 із ОСОБА_4 .
59.Водночас слідчий суддя бере до уваги, що відсутність оригіналу розписки зумовлено обставинами, які під час розгляду цього клопотання не було спростовано детективом, а саме перебування її оригіналу у ОСОБА_9 , як позикодавця, що є логічним та відповідає змісту правовідносин позики, як і не надано жодних доказів того, що така розписка є фіктивною чи будь-яких відомостей, що вся сума коштів - 10 000 доларів США належить виключно підозрюваному ОСОБА_5 .
60.Слідчий суддя звертає увагу на те, що під час розгляду клопотання, предметом судового контролю є не встановлення факту цивільно-правових зобов'язань між сторонами договору позики, а перевірка обґрунтованості застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна та дотримання принципу пропорційності втручання у право власності особи.
61.Також слідчий суддя враховує, що обставини отримання ОСОБА_5 коштів у сумі 10 000 доларів США у позику в ОСОБА_9 підтверджуються узгодженими поясненнями ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , наданами у судовому засідання, які, на переконання слідчого судді, не містять істотних суперечностей між собою.
62.Тому, на переконання слідчого судді, наявність у матеріалах копії розписки від 01.11.2025 у сукупності із поясненнями учасників є достатньою для висновку про існування альтернативного правового походження спірних коштів, що виключає можливість безумовного ототожнення всієї суми вилучених коштів із майном підозрюваного ОСОБА_5 та, обґрунтовує необхідність застосування арешту лише у межах частки, яка може належати підозрюваному.
63.Тому з огляду на відсутність доказів іншого розміру часток у праві спільної сумісної власності, слідчий суддя дійшов висновку, що частка підозрюваного ОСОБА_5 у спільному майні становить частину, що еквівалентно 5 000 доларів США, тоді як інша частина належить ОСОБА_4 .
64.Водночас слідчий суддя дійшов висновку, що з урахуванням презумпції рівності часток подружжя, передбаченої ч. 1 ст. 70 СК, накладення арешту на майно, яке належить ОСОБА_4 , може призвести до непропорційного втручання у її право на мирне володіння майном, гарантоване ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
65.Такий висновок також узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який рішенням у справі «Денисова та Мойсеева проти Росії» (Denisova and Moiseyeva v. Russia) від 01.04.2010 (заява 16903/03) установив порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції у зв'язку із тим, що спочатку було накладено арешт на майно дружини (а згодом, здійснена і його конфіскація) на підставі вироку суду, ухваленого щодо її чоловіка.
66.Окрім цього, слідчий суддя враховує, що арешт коштів у сумі 10 000 доларів США, з урахуванням попередньо визначеної правової кваліфікації кримінального правопорушення, накладено з метою, передбаченою п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК, а саме - для забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання. Однак, слідчий суддя вважає, що у разі вирішення питання щодо накладення арешту на майно, що перебуває у спільній сумісній власності, зокрема з метою конфіскації як виду покарання, підлягає арешту не все майно, а лише частина такого майна, яка може бути конфіскована. Така позиція слідчого судді узгоджується із висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі 2-3392/11 (провадження 14-105цс19).
67.Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК у випадку, передбаченому п. 3 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КПК, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
68.Будь-якого із цих статусів ОСОБА_4 у цьому кримінальному провадженні не має.
69.Отже, на переконання слідчого судді, застосування арешту в частині майна, що належить особі, яка не є суб'єктом кримінального переслідування, не узгоджується з вимогами кримінального процесуального закону, усталеною практикою Верховного Суду, а також практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), відповідно до якої, арешт майна з метою можливої конфіскації не може поширюватися на частку у спільному майні, що належить іншому співвласнику, який не має процесуального статусу підозрюваного чи обвинуваченого.
70.Однак, з огляду на те, що саме ОСОБА_5 є особою, стосовно якої застосовуються заходи забезпечення кримінального провадження у зв'язку з його ймовірною причетністю до вчинення кримінально караного діяння та можливістю притягнення до кримінальної відповідальності, арешт майна з метою забезпечення можливої конфіскації як виду покарання може бути застосований лише у межах частки коштів, що належить ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності подружжя. Такий підхід, на переконання слідчого судді, забезпечить досягнення мети застосування заходу забезпечення кримінального провадження та дотримання принципу пропорційності втручання у право власності іншого співвласника - ОСОБА_4 .
71.За таких обставин, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання адвоката ОСОБА_6 про скасування арешту майна належить задовольнити частково.
Керуючись статтями 371, 372, 375, 376 КПК, слідчий суддя
Клопотання представника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_6 про скасування арешту майна задовольнити частково.
Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04.12.2025 у справі № 991/12408/25 у кримінальному провадженні № 52025000000000579 від 16.10.2025, а саме на кошти у сумі 5 000 доларів США, вилучені 28.11.2025 під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , що становлять частину від загальної суми у розмірі 10 000 доларів США, як частку ОСОБА_4 у праві спільної сумісної власності з ОСОБА_5 .
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти цієї ухвали можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Слідчий суддя ОСОБА_11