Іменем України
10 лютого 2026 року
м. Харків
справа №635/8441/25
провадження № 22-ц/818/1616/26
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Маміної О.В.
суддів: Мальованого Ю.М., Тичкової О.Ю.,
за участю секретаря: Шнайдер Д.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харків цивільну справу за позовом Комунального підприємства “Харківводоканал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Харківводоканал» на ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 20 листопада 2025 року, постановлену під головуванням судді Якішиної О.М., -
У жовтні 2025 року КП «Харківводоканал» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
07.11.2025 року від представника позивача надійшла заява про закриття провадження у справі в зв'язку зі сплатою відповідачем заборгованості та відсутністю предмету спору.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 20 листопада 2025 року провадження у цивільній справі за позовом Комунального підприємства «Харківводоканал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - закрито. Комунальному підприємству «Харківводоканал» (код ЄДРПОУ 03361715, р/р НОМЕР_1 в АТ КБ «Приват Банк») повернуто з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, тобто, 1 211,20 (одну тисячу двісті одинадцять) грн. 20 коп., відповідно до платіжної інструкції № 8303 від 03.10.2025 р. на р/р НОМЕР_2 , код отримувача 03361715.
В апеляційній скарзі КП «Харківводоканал» просить ухвалу суду першої інстанції в частині відмови повернення КП «Харківводоканал» судового збору, сплаченого при поданні позову, скасувати та постановити нову, якою задовольнити заяву та повернути 100% судового збору.
В обґрунтування апеляційних вимог, посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Вказує, що судом першої інстанції помилково застосовано до даних обставин справи норми ч.1 ст.142 ЦПК України, відповідно до яких, у разі відмови позивача від позову до прийняття рішення у справі, судом першої інстанції, в порядку, встановленому законом, повертається 50% судового збору, оскільки позивач не відмовлявся від позовних вимог. Як зазначає апелянт, позивач подав до суду заяву про закриття провадження по справі, враховуючи ту обставину, що відповідачем було повністю сплачено заборгованість, що свідчить про відсутність предмету спору, а тому, є підставою для закриття провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України. Тому, наявні підстав для повернення судового збору в повному обсязі.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішень суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Ухвала суду першої інстанції оскаржується лише в частині повернення судового збору, тому в іншій частині ухвала суду, судом апеляційної інстанції не переглядається.
Закриваючи провадження у справі та повертаючи позивачу 50 відсотків сплаченого судового збору, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні передбачені законом підстави для повернення суми судового збору в повному обсязі у разі відмови позивача від позову.
Проте, такий висновок суду першої інстанції не відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судому передбачених цим Кодексом випадках.
Підстави для закриття провадження у справі визначені у статті 255 ЦПК України.
Пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 255 ЦПК України суд закриває провадження у справі у разі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.
Закриття провадження у справі це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній, як на час пред'явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Зазначене узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20.
Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.
Таким чином, відсутність неврегульованих питань, як факт який став доконаним під час розгляду справи у суді, може бути підставою для закриття провадження у справі з підстав відсутності предмета спору.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №13/51-04, а також у постановах Верховного Суду від 26 липня 2018 року у справі №910/23359/15, від 18 червня 2019 року у справі №914/891/16, від 18 липня 2019 року у справі № 916/3147/16, від 26 листопада 2019 року у справі №920/240/18, від 18 липня 2023 року у справі №906/1357/20 та від 16 серпня 2023 року у справі №910/5571/22 викладено висновки, за змістом яких закриття провадження у справі можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Момент припинення існування (зникнення) предмета спору має важливе значення для розгляду та вирішення справи та повинен ураховуватися судами при вирішенні питання про наявність підстав для закриття провадження у справі, та з яких підстав.
Відповідно до частини 1 статті 206 ЦПК України позивач може відмовитись від позову на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суту справи або в окремій письмовій заяві.
До ухвалення судового рішення, у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем, суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.
Отже, відмова від позову є одностороннім вільним волевиявлення позивача шляхом здійснення процесуальної дії, спрямованої на завершення розгляду судом справи. У разі подання позивачем такої заяви, суд зобов'язаний перевірити, чи відповідає подана заява дійсній волі позивача та роз'яснити позивачу наслідки вчинення такої дії.
Наведене дає підстави для висновку про те, що як підстави подання заяв про закриття провадження у справі за відсутності предмета спору чи відмови від позову, так і правові наслідки вирішення таких заяв (задоволення таких судом чи відмова), є різними.
Матеріали справи свідчать проте, що у жовтні 2025 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 08 жовтня 2025 року відкрито провадження по справі.
07 листопада 2025 року представник позивача подав до суду заяву про закриття провадження у справі, у зв'язку з відсутністю предмету спору та просив повернути суму сплаченого судового збору в розмірі 2422,40 гривень.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції послався на відмову позивача від позову.
Проте, матеріали справи не містять заяви позивача про відмову від позову. В даному випадку наявна заява позивача про закриття провадження у справі за відсутністю предмету спору.
Сам факт посилання позивача в заяві про закриття провадження у справі на відсутність предмету спору, у зв'язку з погашенням відповідачем заборгованості, не свідчить про відмову від позову.
А тому, висновок суду першої інстанції про часткове повернення суми судового збору, на підставі ч.3 ст.7 Закону України “Про судовий збір», у зв'язку з відмовою позивача від позову, не відповідає фактичним обставинам справи.
Натомість, у даному випадку, застосуванню підлягає ч.2 ст.7 Закону України «Про судовий збір».
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції, в частині повернення судового збору, підлягає зміні, та поверненню позивачу підлягає судовий збір в повному обсязі - у розмірі 2422,40 грн.
Доводи апеляційної скарги в частині повернення судового збору спростовують висновки суду першої інстанції.
Ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, які привели до постановлення помилкової ухвали.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до пункту 2 частини 1статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до положень статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст.367,368, 374, 376,381,382-384,389,390 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Харківводоканал» задовольнити.
Ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 20 листопада 2025 року, в частині повернення судового збору, - змінити.
Повернути Комунальному підприємству «Харківводоканал» на рахунок НОМЕР_1 , в АТ КБ "ПриватБанк", код ЄДРПОУ 03361715 з державного бюджету судовий збір - у розмірі 2422 гривень 40 копійок, сплачений при поданні позову, відповідно до платіжної інструкції №8314 від 03 жовтня 2025 року, на р/р UA898999980313121206000020429, отримувач: ГУК Харківська обл/ХарківР/22030101, код отримувача: 37874947, надавач платіжних послуг отримувача: Казначейство України.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: Ю.М. Мальований
О.Ю. Тичкова