Справа № 643/22659/25 Головуючий 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-сс/818/102/26 Доповідач: ОСОБА_2
02 лютого 2026 року м. Харків
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
- головуючого судді ОСОБА_2 ,
- суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
- секретаря ОСОБА_5 ,
- прокурора ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу слідчого судді Салтівського районного суду м. Харкова від 18.12.2025, -
Цією ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого СВ ХРУП №2 ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_7 прозастосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, поданого в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України.
Інформовано для вжиття заходів у межах компетенції про викладені у мотивувальній частині ухвали факти, щодо порушенням з боку сторони обвинувачення основних права людини на свободу та особисту недоторканість Харківську обласну прокуратуру та Слідче Управління ГУНП в Харківській області.
Як зазначено в оскаржуваній ухвалі, 18.12.2025 старший слідчий СВ ХРУП №2 ГУНП в Харківській області майор поліції ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді Салтівського районного суду м. Харкова з клопотанням, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у кримінальному провадженні №12025221170001950 від 30.06.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 125, ч. 1 ст. 345 КК України.
В обґрунтування клопотання вказував, що СВ ХРУП №2 ГУНП в Харківській області проводиться досудове слідство у кримінальному провадженні №12025221170001950 від 30.06.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 125, ч. 1 ст. 345 КК України.
10.09.2025 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 125, ч. 1 ст. 345 КК України, шляхом отримання її його матір'ю - ОСОБА_9 .
Відмовляючи у задоволені клопотання слідчого слідчий суддя послався на те, що у клопотанні відсутні всі необхідні елементи для застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у правовідносинах, що виникли у зв'язку з розслідуванням цього кримінального провадження.
Не погодившись з ухвалою слідчого судді прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Салтівського районного суду м. Харкова від 18.12.2025 та постановити нову, якою задовольнити клопотання.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що ухвала слідчого судді є незаконною та такою, що підлягає скасуванню внаслідок порушення вимог КПК України.
Заслухавши суддю доповідача, доводи прокурора, який просив задовольнити апеляційну скаргу перевіривши матеріали справи та розглянувши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних причин.
Відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до положень ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
В обґрунтування клопотання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий посилався на те, що в ході досудового розслідування вказаного кримінального провадження вжитими оперативно-розшуковими заходами встановити місце перебування підозрюваного ОСОБА_8 не виявилось можливим, у зв'язку з чим орган досудового розслідування не мав можливості провести з ним усі необхідні слідчі (розшукові) дії. З цих підстав слідчим, з дотриманням вимог ст. 135, 136, 278 КК України, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 10.09.2025 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 125, ч. 1 ст. 345 КК України, яку було спрямовано за місцем його реєстрації та отримано його матір'ю - ОСОБА_9 . Надалі підозрюваного було оголошено в розшук, а досудове розслідування у кримінальному провадженні зупинено. Згідно з інформацією, отриманою з Головного центру обробки спеціальної інформації державної прикордонної служби України №19/97716-25 від 11.12.2025, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 03.09.2025 о 04.16 год. перетнув державний кордон України у пункті пропуску «Рава-Руська», у зв'язку з чим 17.12.2025 слідчим ОСОБА_8 оголошено у міжнародний розшук.
З ухвали слідчого судді вбачається, що відмовляючи у задоволенні клопотання слідчого про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, він послався на те, що факт переховування підозрюваного від органу досудового розслідування стороною обвинувачення не доведений. Із доданих до клопотання документів не вбачається, що підозрюваному повідомлено про нову підозру або що він перешкоджав кримінальному провадженню, оскільки, як убачається з долучених до клопотання матеріалів, він не знав та не знає про існування кримінального провадження. За правовою кваліфікацією, складеною щодо ОСОБА_8 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 183 КПК України, до нього взагалі не може бути застосований. Крім того не доведено факту оголошення підозрюваного ОСОБА_8 у міжнародний розшук.
Судова колегія приходить до висновку, що відмовлено у задоволенні клопотання слідчого необґрунтовано і передчасно, а на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів слідчим суддею не оцінено всі обставини, передбачені ст. 177, 178 КПК України, що враховуються при обранні та продовженні запобіжного заходу та не враховано в належній мірі вимоги ст. 194 КПК України.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
У розумінні положень, що наведені у чисельних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Мета затримання полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання.
Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.2007 року - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Керуючись практикою Європейського Суду з прав людини («Боротюк проти України», «Амбрушкевич проти Польщі»), колегія суддів зауважує, що саме на основі не загальних фраз, а доведених конкретних фактів та відомостей, суд, вирішуючи питання щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою чи його продовження, має оцінювати можливість запобігти встановленим ризикам застосуванням більш м'яких запобіжних заходів, таких як особисте зобов'язання, особиста порука, застава, домашній арешт. І лише посилаючись на обставини конкретної справи, які доводять, що застосування більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою не здатне запобігти встановленим ризикам, до особи може бути застосовано такий винятковий захід або продовжено строк його дії. За відсутності таких доказів тримання підозрюваного під вартою буде вважатися свавільним.
Як вбачається з матеріалів справи, 10.09.2025 старшим слідчим СВ ХРУП №2 ГУНП в Харківській області майор поліції ОСОБА_7 було складено повідомлення про підозру ОСОБА_8 та цього ж дня в зв'язку з тим, що місце перебування ОСОБА_8 не встановлено, копію повідомлення про підозру було отримано ОСОБА_9 , яка є його матір'ю, тобто з дотриманням вимог ст. 135, 136, 278 КПК України.
12.09.2025 слідчим винесено постанову про оголошення в розшук підозрюваного ОСОБА_8
12.09.2025 було зупинене досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025221170001950 від 30.06.2025, у зв'язку з оголошенням у розшук ОСОБА_8 .
Згідно з інформацією, отриманою з Головного центру обробки спеціальної інформації державної прикордонної служби України №19/97716-25 від 11.12.2025, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 03.09.2025 о 04.16 год. перетнув державний кордон України у пункті пропуску «Рава-Руська», у зв'язку з чим 17.12.2025 слідчим ОСОБА_8 оголошено у міжнародний розшук.
Абзацем 2 ч. 1 ст. 281 КПК України передбачено, що до оголошення підозрюваного в розшук слідчий, прокурор зобов'язаний вжити заходів щодо встановлення його місцезнаходження.
При цьому, хоча чинний КПК України і не визначає, якими саме доказами має бути доведено, що особу оголошено у розшук, однак зобов'язує сторону обвинувачення відповідно до ч. 2 ст. 281 КПК України при оголошенні розшуку (державного, міждержавного, міжнародного) прийняти відповідну постанову. Отже, винесення постанови про оголошення розшуку є підставою для його здійснення. Положення КПК України при цьому покладають на сторону обвинувачення обов'язок надати докази на підтвердження саме оголошення підозрюваного у міжнародний розшук, проте не зобов'язують доводити існування підстав для прийняття відповідного рішення про оголошення у міжнародний розшук.
Тобто момент, з якого особа вважається такою, що оголошена у міжнародний розшук, відповідає часу винесення відповідної постанови, а доказом, яким сторона обвинувачення має доводити перед слідчим суддею факт того, що підозрюваний оголошений у міжнародний розшук, є наявність у матеріалах клопотання процесуального рішення про оголошення особи в міжнародний розшук, оформленого у виді постанови.
Аналогічні висновки викладені в ухвалах колегії суддів АП ВАКС від 28.07.2022 р. у справі № 991/2277/22, від 26.05.2023 р. у справі № 991/1865/23, від 21.04.2023 р. у справі № 991/1941/23, від 09.10.2023 р. у справі № 991/7919/23.
Вказана правова позиція ґрунтується на положеннях ст. 281 КПК України, яка визначає загальні правила оголошення у розшук і здійснення розшуку. За змістом вказаної статті, якщо під час досудового розслідування підозрюваний перебуває за межами України та не з'являється без поважних причин на виклик слідчого за умови його належного повідомлення про такий виклик, слідчий оголошує його розшук. Про оголошення розшуку виноситься окрема постанова. Відтак, факт оголошення особи у розшук (міжнародний розшук, як один з різновидів розшуку) підтверджується окремою постановою слідчого (детектива). Вказана умова в даному випадку була дотримана.
За таких обставин, постанова про оголошення особи в міжнародний розшук є єдиним доказом існування юридичного факту оголошення такої особи в міжнародний розшук у розумінні вимог ст. 281 КПК України. В той же час, ч.7 ст.110 КПК України визначено, що постанова слідчого, прийнята в межах компетенції згідно із законом, є обов'язковою для виконання фізичними та юридичними особами, прав, свобод чи інтересів яких вона стосується.
На теперішній час точне місце перебування ОСОБА_8 не відоме, до ХРУП №2 ГУНП в Харківській області до цього часу не з'явився, за місцем реєстрації не проживає, тобто орган досудового розслідування не має можливості провести всі необхідні процесуальні дії з ОСОБА_8 для прийняття остаточного процесуального рішення по кримінальному провадженню.
Оскільки наявна лише інформація щодо перетину кордону, а не точне місце перебування ОСОБА_8 , вручення повідомлення про підозру за допомогою дипломатичного (консульського) представництва наразі є неможливим.
За таких обставин в силу вимог ч. 3 ст. 407 КПК України ухвалу слідчого судді Салтівського районного суду м. Харкова від 18.12.2025щодо відмови у задоволенні клопотання про обрання у відношенні ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід скасувати на підставі пп. 1, 3 ст. 409 та ч. 1 ст. 412 КПК України.
Керуючись вимогами ч. 3 ст. 407 КПК України, враховуючи позицію Європейського Суду з прав людини в рішенні «Ілійков проти Болгарії» (Ilijkov v.Bulgaria), № 33977/96, судова колегія вважає, що ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 125, ч. 1 ст. 345 КК України.
При цьому, апеляційний суд зазначає, що на даній стадії кримінального провадження суд позбавлений можливості аналізувати матеріали кримінального провадження та добуті органом досудового розслідування докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатність для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Водночас, колегія суддів вважає, що прокурором доведено наявність існування ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Всі інші питання - фактичні обставини кримінального провадження, питання винності чи не винності в скоєнні кримінальних правопорушень, а також питання належності, допустимості, достовірності доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу - судовому провадженні під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції.
Згідно ч. 4 ст. 197 КПК України, у разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого на підставі частини шостої статті 193 цього Кодексу строк дії такої ухвали не зазначається.
Визначення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, тобто визначення, таким чином строку тримання особи під вартою, здійснюється лише під час застосування щодо особи запобіжного заходу, що відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України, можливе після затримання особи, а слідчий суддя, суд не пізніш як через сорок вісім годин з часу доставки такої особи до органу досудового розслідування, зобов'язаний розглянути питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід за обов'язкової присутності такого підозрюваного, обвинуваченого.
Керуючись ст. 392, 404, 405, 407, 418, 419, 423 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Салтівського районного суду м. Харкова від 18.12.2025 щодо відмови у застосуванні до підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою скасувати та постановити нову.
Задовольнити клопотання старшого слідчого СВ ХРУП №2 ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_7 прозастосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, поданого в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України.
У порядку ч. 6 ст. 193 КПК України застосувати до підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в державній установі «Харківській слідчий ізолятор».
Роз'яснити, що згідно з положеннями ч. 6 ст. 193 КПК України, після затримання підозрюваного, не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, за участю підозрюваного, повинен розглянути питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Відповідно до ч. 4 ст. 197 КПК України, у разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого на підставі частини шостої статті 193 цього Кодексу, строк дії такої ухвали не зазначається.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді