Справа № 539/5696/24 Номер провадження 22-ц/814/345/26Головуючий у 1-й інстанції Коваленко О. А. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.
28 січня 2026 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючий суддя: Триголов В.М.
Судді: Чумак О.В., Лобов О.А.
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 , адвоката Павелка Руслана Сергійовича на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 17 червня 2025 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, -
У грудні 2024 р. позивач - Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу.
В обґрунтування своїх вимог зазначили, що ними було укладено Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АТ 1111435. Забезпеченим транспортним засобом за цим Полісом є ГАЗ 3309, д.н. НОМЕР_1 .
23 вересня 2021 р. о 12.35 год. в с. Білоцерківка Миргородського району Полтавської області по вул. Лесі Українки, 28, на території Приватного підприємства «Біагр», водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом ГАЗ 3309, д.н. НОМЕР_1 , здійснив зіткнення з нерухомою опорою, а саме, воротами.
У результаті зазначеної ДТП було пошкоджено майно (ворота приватного підприємства «Біагр»).
Постановою Великобагачанського районного суду Полтавської області від 11 жовтня 2021 р. (справа № 525/1073/21) відповідача визнано винним у вчинені даної ДТП.
Враховуючи наявність Полісу, власник Приватного підприємства «Біагр» звернувся до АТ «СГ «ТАС» (приватне) з повідомленням про ДТП.
З метою визначення вартості відновлювального ремонту здійснено огляд пошкодженого майна, про що складено звіт про результати огляду майна/ визначення розміру матеріального збитку завданого об'єкту оцінки, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до Звіту, вартість збитку, нанесеного через пошкодження майна, складає 41 476,40 грн.
Внаслідок цього позивачем на підставі зібраних документів складено Страховий акт № 34944/13/921 від 10.12.2021 р. на суму 38976,40 грн. та здійснено виплату в якості страхового відшкодування, що підтверджується платіжною інструкцією № 235417 від 14.12.2021 р.
У звязку із чим позивач просив суд стягнути з відповідача вищевказану суму та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028,00 грн.
Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 17 червня 2025 року позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (ЄДРПОУ 30115243, адреса: 03062, м. Київ, пр-т Перемоги, 65) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) про відшкодування шкоди в порядку регресу - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» 38976 (тридцять вісім тисяч дев'ятсот сімдесят шість) гривень 40 копійок матеріальної шкоди в порядку регресу.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» 3028,00 грн. судового збору.
Не погодившись із вказаним рішенням його в апеляційному порядку оскаржив відповідач. Скарга мотивована тим, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Апелянт вказує, що не оспорює той факт, що він під час заподіяння шкоди, не був найманим працівником ФОП ОСОБА_2 , однак суд першої інстанції не звернув увагу на положення ч. 2 ст. 1187 ЦК України та дійшов хибного висновку про задоволення позову.
Скаржник зазначає, що судом вірно було встановлено, що між ФОП ОСОБА_2 , який є власником джерела підвищеної небезпеки, як замовником та ОСОБА_1 - водієм, як підрядником укладено договір про надання послуг з перевезення, ФОП ОСОБА_2 , як замовник передав підряднику належний йому автомобіль ГАЗ 3309, реєстраційний номер НОМЕР_3 . Отже, саме замовник ФОП ОСОБА_2 відшкодовує шкоду завдану підрядником водієм - ОСОБА_1 , який діяв за завданням замовника, здійснюючи перевезення.
За таких обставин, апелянт вважає, що саме у ФОП ОСОБА_2 виник обов'язок перед позивачем щодо відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. При вирішенні даного спору, суд першої інстанції не вірно застосував норми, ч. 2 ст. 1172, ч. 2 ст. 1187 ЦК України. А відтак ОСОБА_1 є неналежним відповідачем у справі.
Підсумовуючи викладене ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 просив скасувати рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 17 червня 2025 року, та постановити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.
Згідно зі статями 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК).
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України).
Відповідно до положень статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
З матеріалів справи встановлено, що 23 вересня 2021 р. о 12.35 год. в с. Білоцерківка Миргородського району Полтавської області по вул. Лесі Українки, 28, на території Приватного підприємства «Біагр», водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом ГАЗ 3309, д.н. НОМЕР_1 , здійснив зіткнення з нерухомою опорою, а саме, воротами.
У результаті зазначеної ДТП було пошкоджено майно (ворота приватного підприємства «Біагр»).
Постановою Великобагачанського районного суду Полтавської області від 11 жовтня 2021 р. (справа № 525/1073/21) винуватість відповідача, який перед виїздом не забезпечив технічну справність транспортного засобу ГАЗ 3309, д.н. НОМЕР_3 , тобто експлуатував транспортний засіб з технічними несправностями, у вчинені даної ДТП, внаслідок якої було пошкоджено майно (ворота приватного підприємства «Біагр»), доведена, та притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 850,00 грн.(а.с.6).
Згідно з Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АТ/1111435 від 12.08.2021 страхувальником ТЗ ГАЗ-3309 д.н.з. НОМЕР_3 є ФОП ОСОБА_2 (а.с.5).
З метою визначення вартості відновлювального ремонту здійснено огляд пошкодженого майна, про що складено Звіт про результати огляду майна/ визначення розміру матеріального збитку завданого об'єкту оцінки, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до Звіту вартість збитку, нанесеного через пошкодження майна, складає 41 476,40 грн.
Внаслідок цього позивачем на підставі зібраних документів складено Страховий акт № 34944/13/921 від 10.12.2021 р. на суму 38 976,40 грн. та здійснено виплату в якості страхового відшкодування, що підтверджується платіжною інструкцією № 235417 від 14.12.2021 р.(а.с.32, 34.).
Із наданої суду 17 червня 2025 р. копії Договору про надання послуг перевезення № 01/09-2021 від 01 вересня 2021 р., який був укладений на строк з 01 вересня 2021 р. по 30 вересня 2021 р. між Замовником - ФОП ОСОБА_2 , що діє на підставі запису в ЄДР від 22.10.2007 р. № 25710000000000909, та ОСОБА_4 , вбачається, що: Виконавець надає Замовнику послуги перевезення вантажу за маршрутом: с. Білоцерківка, Миргородський район, Полтавська область (ПП «Білоцерківська агропромислова група») - с. Ялосовецьке, Лубенський район, Полтавська область (ДП ДГ ім. 9 Січня) - п.1.2.
п.1.3. - Цей Договір не містить умов трудового договору і на нього, відповідно, не поширюються норми трудового законодавства.
1.4. - Виконавець надає послуги на власний страх і ризик, самостійно організовує виконання роботи, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку Замовника.
1.5. - Замовник надає Виконавцю для здійснення перевезень наступний транспортний засіб (Автомобіль): ГАЗ 3309, реєстраційний номер НОМЕР_3 .
З огляду на вищезазначене, у відповідача виникло зобов'язання відшкодувати завдані збитки в порядку регресу у розмірі сплаченого страховиком страхового відшкодування.
Відповідно до ст.11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Таким актом є Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який містить спеціальні норми щодо регулювання даних правовідносин.
Відповідно до ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно п. 22.1 ст. 21 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон), у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст. 8 Закону № 85/96-ВР страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Відповідно до статті 22.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Підпунктом «г» підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування власників наземних транспортних засобів» визначено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду,якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху.
У ч. 1 ст. 367 ЦПК України зазначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Так, до матеріалів справи долучено постанову Великобагачанського районного суду Полтавської області від 11 жовтня 2021 року справа №525/1073/21 , згідно якої ОСОБА_1 вчинено правопорушення передбачене ст.124 КУпАП . Згідно вказаної постанови ОСОБА_1 порушено п.2.3.А,Б, та п.31.4 Правил дорожнього руху України .
Відповідно до 2.3.А,Б Правил дорожнього руху України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:
перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу;
бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Згідно з п.1.4 ст.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» особами, відповідальність яких застрахована, є страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.
Частиною першою ст.1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно п. 27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» при вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика суди повинні розрізняти поняття «регрес» та «суброгація». Наприклад, у випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов'язанні (заміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. У випадку регресу одне зобов'язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається. При цьому, регрес регулюється загальними нормами цивільного права (зокрема,статтею 1191 ЦК), а також статтею 38 Закону № 1961-IV, а для суброгації відповідно до статті 993 ЦК і статті 27 Закону України «Про страхування» встановлено особливий правовий режим. При суброгації перебіг строку позовної давності починає обчислюватися з моменту виникнення страхового випадку, а при регресі - з того моменту, коли страховик виплатив страхове відшкодування. Оскільки при суброгації відбувається заміна особи в зобов'язанні, тому з урахуванням положення статті 515 ЦК суброгація застосовується лише до майнового страхування.
Таким чином, до ПАТ «СК «ТАС» перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 в порядку регресу.
Як зазначалось вище, для відшкодування шкоди в порядку регресу за правилами підпункту «г» підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування власників наземних транспортних засобів» обов'язково необхідно довести в сукупності такі факти, як спричинення страхувальником або водієм забезпеченого транспортного засобу дорожньо-транспортної пригоди та визначення в установленому порядку, що дорожньо-транспортна пригода була безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху.
Пункт 12.1. ПДР передбачає, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
Вимоги щодо технічного стану та обладнання транспортного засобу передбачені п. 31 ПДР «Технічний стан транспортних засобів та їх обладнання», про порушення яких в постанові про притягнення до адміністративної відповідальності від 11 жовтня 2021 року безпосередньо зазначено.
Тож, при наявності судового рішення, в якому встановлені причини ДТП, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задовлення позову.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що страховик, який виплатив страхове відшкодування, має право самостійно обирати спосіб захисту свого порушеного права, зокрема, право вимоги до винної особи про стягнення коштів у розмірі виплаченого страховиком відшкодування.
Позивач, ПрАТ «СГ «ТАС», виконав свої зобов'язання за договором добровільного страхування відповідно до умов, визначених у ньому, здійснивши відшкодування завданих збитків у повному обсязі.
Враховуючи положення ст. ст. 22, 1192 ЦК, розмір шкоди встановлюється на підставі оцінки витрат для відновлення пошкодженої речі, що дозволяють визначити розмір реальних збитків. Така оцінка втрат надає висновок про фактичний розмір шкоди завданої потерпілій особі.
Відповідний розмір завданих збитків відповідачем у справі не спростовано.
Скаржник зазначає, що у нього не виникло обов'язку з відшкодування шкоди оскільки він не є власником КТЗ яким було завдано майнову шкоду , кермування відповідним транспортом ОСОБА_1 здійснювалося на підставі договору про надання послуг перевезення , як підрядником. Відтак ОСОБА_1 не є належним відповідачем у даній справі.
Згідно зі ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
У свою чергу , відповідно до ст.837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Колегія суддів відхиляє посилання скаржника на те , що належним відповідачем у даній справі є саме ФОП ОСОБА_2 , оскільки згідно договору про надання послуг перевезення №01/09-2021 від 01 вересня 2021 року , а саме п.п.5.1 виконавець (Динька В.І. ) був зобовязаний повідомити Замовника про всі технічні несправності , виявлені під час користування автомобілем. Проте , матеріали справи відповідних відомостей про повідомлення ФОП ОСОБА_2 про наявність несправностей не містять. Виконавець зобов'язаний був надати послуги з перевезення протягом періоду часу з 01.09.2021 року по 30.09.2021 року , ДТП сталася 23.09.2021 , відповідно у період надання відповідачем послуг з перевезення та експлуатації транспортного засобу. Зважаючи на викладене , вказані доводи апеляційної скрги не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи , та були спростовані судом першої інстанції.
Інші докази та обставини, на які посилається відповідач в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановлені судом дотримані норми матеріального і процесуального права.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає.
Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги були предметом дослідження судом першої інстанції, спростовуються вищенаведеними обставинами страви та не містять встановлених законом підстав для скасування рішення суду, ухваленого з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , адвоката Павелка Руслана Сергійовича залишити без задоволення.
Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 17 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення
Головуючий суддя: В.М.Триголов
Судді: О.В.Чумак
О.А.Лобов