Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області
Справа № 695/2269/25
номер провадження 2/695/413/26
04 лютого 2026 року м. Золотоноша
Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого - судді Ушакової К.М.
за участю: секретаря судового засідання - Демченко Л.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «САНФОРД КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги мотивовані тим, що 24.07.2019 ПАТ «ІДЕЯ БАНК» та ОСОБА_1 та ТОВ «НЬЮ ФАЙНЕНС СЕРВІС» був укладений договір кредиту та страхування №Z75.00609.005517485, що є змішаним договором. Після укладення кредитного договору банк свої зобов'язання виконав і перерахував на банківський поточний рахунок позичальника грошові кошти в сумі 12000,00 грн., із яких також за рахунок суми кредиту сплатив на користь ПрАТ "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ПЗУ УКРАЇНА СТРАХУВАННЯ ЖИТТЯ" страховий платіж від імені позивальника в сумі 1655,17 грн., що підтверджується випискою з транзитного рахунку позивальника, а також відповідними ордерами-розпорядженнями на перерахування коштів. У подальшому позичальник виконав свої зобов'язання з повернення суми кредиту разом з процентними платежами лише частково. Станом на 24.07.2020 утворилася заборгованість позичальника перед банком за договором у розмірі 15783,62 грн., із яких: заборгованість за основним боргом в сумі 12000,00 грн.; заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками в сумі 3783,62 грн. Станом на 16.11.2023 розмір заборгованості за основним боргом і відсотками не змінився. 16 листопада 2023 року між АТ ІДЕЯ БАНК» та ТОВ «ФК «СОНАТІ» був укладений договір факторингу №16/11-23. 29 грудня 2023 року ТОВ «ФК «СОНАТІ» уклало з ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» договір факторингу №29/12-23. Всі нарахування, що відбувались до дати отримання ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» права грошової вимоги, здійснювались безпосередньо АТ «ІДЕЯ БАНК» станом на день відступлення права вимоги 16.11.2023. ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» та ТОВ «ФК «СОНАТІ» не здійснювали жодних додаткових нарахувань, умови кредитного договору в односторонньому порядку не змінювали. Беручи до уваги приписи п.18 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України поточний кредитор має право правомірно нарахувати і вимагати сплати індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми за період починаючи з наступного дня з дати закінчення строку дії кредитного договору 25.07.2020 до 23.02.2022 включно. Таким чином, додатково до суми боргу та процентів, що були нараховані протягом строку дії кредитного договору, відповідно до його умов, відповідач має також сплатити інфляційні втрати в сумі 2721,06 грн. та три проценти річних в сумі 750,56 грн.
Враховуючи викладене вище, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 19 255,24 грн., судові витрати у розмірі 2422,40 грн., витрати на оплату послуг поштового зв'язку та витрати на правову допомогу у розмірі 7200,00 грн.
Ухвалою судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 26.06.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та вирішено справу розглядати з повідомленням (викликом) сторін.
Представник ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» у судове засідання не з'явився. Направив до суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача. Проти заочного розгляду справи не заперечував.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Про причини неявки суд не повідомив.
У зв'язку з тим, що належним чином повідомлений відповідач не з'явився в судове засідання, причини неявки не повідомив, відзив на позовну заяву не надав, суд вважає за можливе, відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, провести заочний розгляд справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши письмові матеріали справи та докази в їх сукупності, на підставі повного, об'єктивного та всебічного дослідження, суд встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.
Судом встановлено, що 24.07.2019 ПАТ «ІДЕЯ БАНК» та ОСОБА_1 та ТОВ «НЬЮ ФАЙНЕНС СЕРВІС» був укладений договір кредиту та страхування №Z75.00609.005517485.
Відповідно до п.п. 3.2, 3.4 вказаного договору позичальник акцептував Публічну пропозицію Банку про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, що з моменту його акцептування є невід'ємною складовою договору кредиту та страхування. Таким чином обидва дані договори у сукупності визначають правове регулювання та регламентують взаємовідносини банку та позичальника в рамках кредитних правовідносин про що зазначено у п. 6 кредитного договору.
Згідно п. 9.1. договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб банк надає Позичальнику споживчий кредит на підставі цього договору та договору кредиту, укладеного з позичальником. Умови договору кредиту в сукупності з умовами цього договору визначають цілісні умови кредитування позичальника, передбачені законом України «Про споживче кредитування». У разі виявлення суперечностей між нормами договору кредиту та цього договору застосовуються норми договору кредиту.
Договір кредиту та страхування був підписаний позичальником власноручно. Від імені банку договір був підписний з використанням аналогу власноручного підпису уповноваженої особи банку та відтиску печатки банку, відтворених за допомогою технічного пристрою відповідно п.13.3. публічної пропозиції АТ «ІДЕЯ БАНК» про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб в редакції, що діяла з 15.07.19 по 30.09.2019. Страховий агент, підписуючи договір кредиту та страхування, діяв від імені ПрАТ "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ПЗУ УКРАЇНА СТРАХУВАННЯ ЖИТТЯ", із використанням аналогу власноручного підпису уповноваженої особи та відтиску печатки, відтворених за допомогою технічного пристрою.
Відповідно до п.1.7. кредитного договору банк надає позичальнику кредит (грошові кошти) на власні потреби в сумі 12000,00 грн., включаючи витрати на страховий платіж в сумі 1655,17 грн., а позивальник відповідно до п. 9.9. та п. 9.14.2. договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб зобов'язується повернути кредит разом з процентами до дня/числа кожного місяця, згідно з графіком.
У пунктах 1.4. та 1.6. кредитного договору сторони погодили, що строк кредитування становить 12 місяців і датою повернення кредиту є 24.07.2020.
Згідно п.1.3. кредитного договору позичальник за користування кредитом сплачує банку річну змінювану процентну ставку, яка на день укладення кредитного договору становила 9.99% % річних і в подальшому не змінювалася.
Відповідно до п. 9.12, 9.13 договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб нарахування процентів здійснюється два рази на місяць за методом «факт/факт». Базою для нарахування процентів є неповернена сума кредиту.
Згідно п.1.6 кредитного договору повернення заборгованості за договором здійснюється відповідно до графіку, що міститься у додатку №1 до кредитного договору.
Договір кредиту та страхування є змішаним і у розділі 2 містяться умови щодо страхування, відповідно до яких позичальник уклав з ПрАТ "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ПЗУ УКРАЇНА СТРАХУВАННЯ ЖИТТЯ" договір добровільного страхування життя. Розмір страхового внеску за цим договором страхування становить 1655,17 грн. Вигодонабувачем за цим договором страхування є Банк.
Відповідно до п. 1.7 кредитного договору та до п. 9.31 договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб позивальник доручає, а банк бере на себе зобов'язання сплатити за рахунок наданого кредиту та від імені позичальника страховий платіж за таким договором страхування в день надання кредиту.
Згідно довідки-розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №Z75.00609.005517485 від 24.07.2019 станом на 16.11.2023 становить 25186,59 грн., із яких: 12000,00 грн. - заборгованість за основним боргом; 3783,62 грн. - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками; заборгованість за нарахованими та несплаченими комісіями - 9402,97 грн.
16 листопада 2023 року між АТ ІДЕЯ БАНК» та ТОВ «ФК «СОНАТІ» був укладений договір факторингу №16/11-23, за умовами якого до останнього перейшло право вимоги до боржників за первинними договорами, серед яких і право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № Z75.00609.005517485 від 24.07.2019.
Згідно п. 2.1. цього договору клієнт відступає фактору, а фактор приймає права вимоги та в їх оплату зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором.
Пунктом 5.4. договору факторингу №16/11-23 передбачено, що фактор може відступити або передати всі або будь-які права та/або зобов'язання за цим договором третім особам, які згідно із законодавством мають на це право.
29 грудня 2023 року між ТОВ «ФК «СОНАТІ» та ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» був укладений договір факторингу №29/12-23, за умовами якого до останнього перейшло право вимоги до боржників за первинними договорами, серед яких і право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № Z75.00609.005517485 від 24.07.2019.
Згідно п .2.1. цього договору клієнт відступає фактору, а фактор приймає права вимоги та в їх оплату зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором.
Пунктом 5.4. договору факторингу №29/12-23 передбачено, що фактор може відступити або передати всі або будь-які права та/або зобов'язання за цим договором третім особам, які згідно із законодавством мають на це право.
З розрахунку інфляційних втрат та 3% від суми боргу за період 25.07.2020 по 23.02.2022 становить , із яких: 2721,06 грн. - інфляційні втрати; 750,56 грн. - три проценти річних. Відповідно до ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Відповідно до частини першої ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що була передана йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому.
Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.
Ст. 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання, а в ч.1 ст. 625 ЦК України зазначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно ст.ст. 526, 530, 610, частиною першою ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Ст. 1054 ЦК України вказує, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 1082 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 23.09.2015 по справі № 6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.
Оскільки фактично отримані та використані відповідачем кредитні кошти на час звернення до суду не повернуті, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача тіла кредиту та відсотків за кредитним договором №Z75.00609.005517485 від 24.07.2019 у загальній сумі 15783,62 грн.
Щодо заявленої вимоги про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних, суд зазначає наступне.
Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Разом з тим, заявляючи зазначену вимогу, позивачем не враховано положення п. 15 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, відповідно до якого у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов'язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», прийнятої відповідно дост. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», на усій території України встановлений карантин з 12 березня 2020 року, який, у свою чергу, постановами Кабінету Міністрів України був неодноразово продовжений (від 25 березня 2020 року № 338, від 20 травня 2020 року № 392, від 22 липня 2020 року № 641, від 26 серпня 2020 року № 760, від 13 жовтня 2020 року № 956, від 09 грудня 2020 року № 1236, від 17 лютого 2021 року № 104, від 21 квітня 2021 року № 405, від 23 лютого 2022 року № 229, від 27 травня 2022 року № 630, від 19 серпня 2022 року № 928).
Таким чином, наслідки невиконання цивільно-правових зобов'язань за кредитними договорами змінились. Зокрема, боржники за такими договорами звільняються від оплати штрафу, пені, трьох відсотків річних, інфляційних втрат та іншої відповідальності.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Отже, з аналізу вищевказаних норм вбачається, що неустойка та інші платежі, як захід відповідальності, за період включно із 12 березня 2020 року і на період дії карантину та тридцятиденний строк після його припинення або скасування, не нараховуються за кредитними договорами (договорами позики) і підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (на відміну від мораторію, який передбачає лише відстрочення).
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 2721,06 грн. інфляційних втрат та 750,56 грн. трьох процентів річних за період з 25.07.2020 по 23.02.2022 є необґрунтованими та не відповідають приписам п. 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відтак задоволенню не підлягають.
Щодо судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
За змістом пункту 9 частини 1 статті 1 Закону України від 5 липня 2012 року №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі Закон №5076-VI) представництво вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону №5076-VI).
Згідно зі статтею 19 Закону №5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Статтею 30 Закону №5076-VI передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ЦПК України).
Статтею 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 статті 133 ЦПК України).
Із положень ч.ч. 1-5 статті 137 ЦПК України слідує, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що сторона, на користь якої ухвалене судове рішення, має право на відшкодування понесених судових витрат, у тому числі витрат на професійну правничу допомогу.
До складу витрат на професійну правничу допомогу включаються витрати з оплати винагороди адвоката за здійснення представництва інтересів учасника справи в суді та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Розмір гонорару адвоката та порядок його обчислення визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом на підставі укладеного ними договору, при цьому гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Склад і розмір судових витрат входить до предмета доказування у справі, тому особа, яка заявила про витрати на професійну правничу допомогу, має документально підтвердити та довести, що такі витрати є дійсними, необхідними та розумними.
Чинне законодавство визначає критерії, які мають бути враховані судом при вирішенні питання про відшкодування понесених учасником справи витрат на професійну правничу допомогу.
Зокрема, відповідно до статті 137 ЦПК України відшкодуванню підлягають витрати на правову допомогу адвоката, розмір яких є співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені в установленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені чи мають бути понесені витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Об'єднана палата Верховного Суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 зробила висновок про те, що: «витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини друга статті 137 ЦПК України) При прийнятті рішення щодо відшкодування витрат на правову допомогу слід керуватися такими критеріями: дійсність витрат, необхідність витрат, розумність розміру витрат, співмірність витрат».
Водночас, у разі, якщо понесені особою витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критеріям співмірності, то за обґрунтованим клопотанням іншої сторони суд може зменшити розмір указаних судових витрат.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем подано докази щодо понесених ним витрат на правову допомогу.
На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу надано: копію договору про надання правничої допомоги №1/04 від 01.04.2024; додаток №2 до договору про надання правничої допомоги №1/04 від 01.04.2024; акт приймання-передачі послуг з правничої допомоги №5 від 05.05.2025; копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю; копія ордера представника позивача.
Враховуючи малозначність та типовість справи, обсяг та характер наданих послуг та виконаних робіт, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження, суд вважає, що понесені витрати є неспівмірними із складністю справи, наданим обсягом послуг, затраченим часом на надання таких послуг, які не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.
Тому, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 3000,00 грн.
На підставі вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, із відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 1985,65 грн.
Керуючись ст.ст. 259, 263-265, 280, 354, 355 ЦПК України, суд
позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «САНФОРД КАПІТАЛ» (місцезнаходження: вул. Сімферопольська буд. 21, приміщення 68,69, м. Дніпро, Дніпропетровська обл.; ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 43575686) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «САНФОРД КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором №Z75.00609.005517485 від 24.07.2019 в розмірі 15783,62 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «САНФОРД КАПІТАЛ» 1985,65 грн. судового збору та витрати на правову допомогу в розмірі 3000,00 грн..
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення у порядку, встановленому чинним законодавством.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст судового рішення буде складено 09.02.2026.
Суддя К. М. Ушакова