Справа № 761/25369/25
Провадження № 2/761/2850/2026
09 лютого 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі
головуючого: судді -Притули Н.Г.,
при секретарі: Войновському О.І.,
за участі:
позивача: ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в м.Києві цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У червні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» через систему «Електронний суд» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Договором позики №75968421 у розмірі 13 232,85 грн., судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 3 500,00 грн.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 31.07.2021 р. між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір позики №75968421, який підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором PR7u6RО45m (31.07.2021 18:46:23).
Умовами кредитного договору передбачено: сума кредиту становить 5 100,00 грн., строк кредитування 16 днів, зі сплатою процентів за користування коштами.
На банківську картку позичальника № НОМЕР_1 року 31.07.2021 року було перераховано кредитні кошти у розмірі 5 100,00 грн.
21.12.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія Управління активами» укладено договір відступлення прав вимоги №2112 від 21.12.2021 року, за умовами якого до ТОВ «Фінансова компанія Управління активами» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за Договором позики№75968421 від 31.07.2021 року.
31.03.2023 року ТОВ «Фінансова компанія Управління активами» та ТОВ «Фінпром Маркет» уклали договір факторингу №310323 -ФМ від 31.03.2023 р., за умовами якого до ТОВ «Фінпром Маркет» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за Договором позики №75968421 від 31.07.2021 року.
Позивач зазначає, що ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» належним чином виконало власні зобов'язання та та надало грошові кошти відповідачу, однак відповідач власні зобов'язання належним чином не виконав та станом на 28.05.2025 має заборгованість перед ТОВ «Фінпром Маркет», яка становить 13 232,85 грн. та складається: заборгованість за тілом позики - 5 100,00 грн. та заборгованість за процентами - 8 132,85 грн., яку не сплачено у позасудовому порядку, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
В судове засідання представник позивача не з'явився, подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити з підстав викладених у позові.
Відповідач в судовому засіданні заявлені вимоги не визнав та просив відмовити в їх задоволенні з наступних підстав: позивачем пропущено строк звернення до суду з позовними вимогами, позивач не надав розрахунку заборгованості за процентами, який відповідав би умовам укладеного між сторонами договору. В той же час відповідач не заперечував проти задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсотками, розмір яких визначений в додатку №1 - 568,34 грн.
На підставі положень статті 223 ЦПК України суд ухвалив про подальший розгляд справи за відсутності представника позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов'язок доказування покладений на сторони.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши відповідача, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, на підставі наступного.
Як встановлено судом, 31.07.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (далі - Позикодавець) та ОСОБА_1 (далі - Позичальник) було укладено Договір позики №75968421, за умовами якого Позикодавець надає Позичальнику позику шляхом перерахування на банківський картковий рахунок Позичальника, а Позичальник зобов'язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково та сплатити Позикодавцю плату (проценти) від суми позики (п. 1 Договору).
Сторонами визначено умови позики: сума позики становить 5100, 00 грн., строк позики (строк договору) 16 днів (16.08.2021 року), базова процентна ставка фіксована - 1,99% в день, знижена процентна ставка (застосовується у відповідності до умов програми лояльності) - 0,70%, процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) за день (не застосовується в період карантину) - 2,70%, орієнтовна реальна річна процента ставка - 1013,72%; орієнтовна загальна вартість позики - 5 668,34 грн.; дата повернення кредиту - 16.08.2021 року.
Відповідно до п. 5.2 Договору позики №75968421, позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику, що розміщені на сайті та наслідки укладення цього договору, а також зазначена в правилах процедура і наслідки оформлення позичальником продовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгацї, які йому зрозумілі.
Договір позики №75968421 від 31.07.2021 року підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором PR7u6RО45m (31.07.2021 18:46:23).
В судовому засіданні відповідач не заперечував факт підписання договору.
31.07.2021 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» перерахував на рахунок відповідача грошові кошти в сумі 5100,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №2d406ffd-190f-47fb-876f-c31264e8cd04 від 31.07.2021.
Крім того, відповідач в судовому засіданні не заперечував отримання вказаної суми позики.
Відповідно до розрахунку заборгованості, проведеного позивачем, сума заборгованості за договором №75968421 від 31.07.2021 за період з 31.07.2021 по 28.05.2025 складає 13 232,85 грн., з яких: заборгованість за позикою - 5100,00 грн.; заборгованість за процентами - 8 132,85 грн.
Як встановлено судом, позивач не звертався до відповідача з досудовою вимогою про дострокове стягнення заборгованості.
Відповідач не заперечував існування заборгованості за основною сумою позики.
Доказів того, що відповідач здійснив оплату заборгованості по сумі позики матеріали справи не містять.
В той же час, як вбачається з матеріалів справи, 21.12.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія Управління активами» укладено договір факторингу №2112, за умовами якого до ТОВ «Фінансова компанія Управління активами» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за Договором позики №75968421 від 31.07.2021 року в загальній сумі 13 232,85 грн.
В подальшому, 31.03.2023 року між ТОВ «Фінансова компанія Управління активами» та ТОВ «Фінпром Маркет» укладено Договір факторингу №310323 - ФМ, за умовами якого до ТОВ «Фінпром Маркет» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за Договором позики №75968421 від 31.07.2021 року в загальній сумі 13 232,85 грн..
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Згідно ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Положеннями ст. 639 ЦК України передбачено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно дост. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Під час розгляду справи встановлено, що ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» свої зобов'язання за договором виконало, надало відповідачу позику у розмірі 5100,00 грн. Однак всупереч умов Договору позики та норм закону відповідач не здійснював платежів, передбачених договором для виконання його договірних зобов'язань внаслідок чого виникла заборгованість за позикою в сумі 5 100,00 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Позивач також просив стягнути з відповідача 8 132,85 грн. відсотків, які нарахував за період з 31.07.2021 по 14.11.2021 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Такі висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року в справі №310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 р по справі № 300/438/18.
Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.
Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України».
За умовами договору позики №75968421 від 31.07.2021 року позика надавалися до 16.08.2021. Отже, ТОВ «Фінпром Маркет» має право на стягнення процентів за користування кредитними коштами у розмірі, передбаченому договором, за період з 31.07.2021 по 16.08.2021 р.
Матеріали справи не містять доказів що сторони укладали додаткові угоди за якими продовжувався строк надання позики.
Сума відсотків за період з 31.07.2021 по 16.08.2021 р., згідно з розрахунком позивача становить 1 623,84 грн.. Саме у такому розмірі відсотки можуть бути стягнуті з відповідача.
Посилання позивача на те, що Правилами надання грошових коштів у позику була передбачена пролонгація договору на 90 днів, тобто позивач мав право нараховувати відсотки у встановленому договором розмірі впродовж 90 днів, висновків суду про те, що відсотки у розмірі 1,99% в день можуть нараховуватися лише до 16.08.2021, не спростовують. Суд вважає недоведеними позивачем ті обставини, що позивач був ознайомлений з Правилами на сайті кредитора саме у такій редакції.
Матеріали справи не містять доказів про те, що позивач був ознайомлений саме з цими Правилами надання грошових коштів у позику, з огляду на їх мінливий характер, які долучені позивачем до позовної заяви. Правила не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені у договорі. Факт підписання договору позики не може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому додатковим умов кредитування за Правилами надання грошових коштів у позику.
Судом не встановлено підстав для нарахування зниженої процентної ставки за користування коштами.
Повно та всебічно дослідивши обставини справи, оцінивши надані докази у їх сукупності, врахувавши те, що відповідач не виконував належним чином взяті на себе зобов'язання за вищезазначеним договором, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та такі, що підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором позики - 5 100,00 грн. позика та 1 623,84 грн. відсотків, а всього 6 723,84 грн.
Водночас, як вбачається з розрахунку заборгованості, відповідач здійснив два платежі: 17.08.2021 року в сумі 819,04 грн. та 29.08.2021 року в сумі 1 806,05 грн., всього 2 625,09 грн., а тому зазначені суми мають бути враховані при вирішенні питання стягнення заборгованості з відповідача на користь позивача. Таким чином з відповідача з врахуванням здійснених оплат підлягає стягненню загальна сума 4 098,75 грн.
У власних поясненнях відповідач просив застосувати наслідки спливу строків позовної давності та відмовити в задоволенні заявлених вимог. Однак, враховуючи положення п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, позивачем не пропущено строки звернення до суду із вимогами про стягнення заборгованості.
Щодо стягнення судових витрат суд зазначає наступне.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Стаття 133 ЦПК України визначає види судових витрат і передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. У свою чергу, одним з видів витрат, пов'язаних з розглядом справи є витрати на професійну правничу допомогу, які несуть сторони судової справи (крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Частинами 2-4 статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
На підтвердження понесення втрат на правничу допомогу позивач надав: договір про надання правничої допомоги №01-11/24 від 01 листопада 2024року, витяг з акту №10-П від 20.03.2025 року про приймання-передачу наданої правничої допомоги; платіжну інструкцію №579933657.1 від 20.03.2025 року.
В судовому засіданні відповідач просив зменшити розмір витрат на правничу допомогу, оскільки заявлена сума є необгрунтованою, не співмірна із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт.
В той же час судом встановлено, що позивачу надавалась правнича допомога в обсязі, зазначеному в акті від 20.03.2025 року. З огляду на викладене, витрати на правничу допомогу підлягають стягненню у розмірі 3500,00 грн., як просив позивач, однак з урахуванням принципу пропорційності.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Понесення позивачем судових витрат підтверджується платіжною інструкцією № 579934795.1 від 27.05.2025 року про сплату судового збору у розмірі 2 422,40 грн.
Позивач просив стягнути на його користь 13 232,85 грн. заборгованості за договором позики. Суд визнав доведеними вимоги на суму 4 098,75 грн., що становить 30,97%.
Отже, оскільки суд задовольнив позов на 30,97%, відтак, компенсації позивачу підлягають 30,97% від сплаченого судового збору, тобто 750,22 грн., та 30,97% від суми 3500,00 грн. витрат на правничу допомогу, тобто 1083,95 грн.
Керуючись ст. 2, 7, 10, 12, 19, 81, 83, 141, 258-260, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» (ЄДРПОУ 43311346, місце знаходження 08200, Київська область, м. Ірпінь, вул. М.Стельмаха, 9-А, офіс 204) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» заборгованість за Договором позики №75968421 від 31.07.2021 року у розмірі 4 098 (чотири тисячі дев'яносто вісім) гривень 75 копійок, витрати по сплаті судового збору у розмірі 750,22 грн, витрати на правничу допомогу в сумі 1083,95 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: Н.Г.Притула