Справа № 490/889/26
нп 2-а/490/57/2026
ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. МИКОЛАЄВА
вул. Захисників Миколаєва, 41/12, м. Миколаїв, 54607 тел. (0512) 53-31-08
e-mail: inbox@ct.mk.court.gov.ua, web: ct.mk.court.gov.ua Код ЄДРПОУ 02892528
10 лютого 2026 року м. Миколаїв
Суддя Центрального районного суду м. Миколаєва Саламатін О.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дії щодо внесення відомостей про порушення правил військового обліку та зобов'язання вчинити певні дії,
05.02.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Центрального районного суду міста Миколаєва з позовом, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дії щодо внесення відомостей про порушення правил військового обліку та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.02.2026 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.
306.02.2026 року матеріали справи передано судді.
Відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Ознайомившись зі змістом позовної заяви та доданих до неї матеріалів, суд зазначає наступне.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач просить суд:
визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 , що полягали у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про порушення правил військового обліку з боку ОСОБА_1 , а також направлення до органів Національної поліції повідомлення щодо доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 для складання протоколу про адміністративне правопорушення;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості про порушення правил військового обліку з боку ОСОБА_1 , а також скасувати повідомлення до органів Національної поліції стосовно доставлення ОСОБА_1 до районного ТЦК та СП для складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду. Для реалізації кожним конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).
Відповідно до частини 1 статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Частиною п'ятою статті 125 Конституції України визначено, що з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди.
За змістом пунктів 1 та 2 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Пунктом 7 частини 1 статті 4 КАС України визначено, що суб'єктом владних повноважень є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Відповідно до ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (пункт 1 частини першої статті 19 КАС України).
Отже, до справ адміністративної юрисдикції належать публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб'єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб'єктом владних повноважень публічно-владних управлінських функцій, крім спорів, для яких закон установив інший порядок судового вирішення.
Стосовно терміну «владні управлінські функції», то зміст поняття «владні» полягає в наявності у суб'єкта повноважень застосовувати надану йому владу, за допомогою якої він може впливати на розвиток правовідносин, а «управлінські функції» - це основні напрямки діяльності органу влади, його посадової чи службової особи або іншого уповноваженого суб'єкта, спрямовані на управління діяльністю підлеглого суб'єкта.
Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Згідно п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 р. №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Таким чином, з огляду на положення п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України ІНФОРМАЦІЯ_5 , як орган військового управління, є суб'єктом владних повноважень.
В даному випадку позивачем оскаржуються дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформації про вчинення ОСОБА_1 порушень правил військового обліку.
Похідними від цих основних вимог є вимоги про зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_4 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів дані про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку.
Таким чином зі змісту позовних вимог та суб'єктного складу учасників справи вбачається, що в даному випадку позивачем оскаржуються дії ІНФОРМАЦІЯ_2 , саме як суб'єкту владних повноважень.
В статті 20 КАС України розмежовано предметну юрисдикцію адміністративних судів. Так, у відповідності до частини першої статті 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні:
1) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності;
2) адміністративні справи, пов'язані з виборчим процесом чи процесом референдуму, щодо:
оскарження рішень, дій чи бездіяльності дільничних виборчих комісій, дільничних комісій з референдуму, членів цих комісій;
уточнення списку виборців;
оскарження дій чи бездіяльності суб'єктів у сфері медіа, підприємств, установ, організацій, їх посадових та службових осіб, творчих працівників суб'єктів у сфері медіа, що порушують законодавство про вибори та референдум;
оскарження дій чи бездіяльності кандидата у депутати сільської, селищної ради, кандидатів на посаду сільського, селищного голови, їх довірених осіб;
3) адміністративні справи, пов'язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України, щодо:
примусового повернення в країну походження або третю країну іноземців та осіб без громадянства;
примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України;
затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України;
продовження строку затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України;
затримання іноземців або осіб без громадянства до вирішення питання про визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового захисту в Україні, або особами без громадянства;
затримання іноземців або осіб без громадянства з метою забезпечення їх передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;
4) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті;
5) адміністративні справи щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років";
6) адміністративні справи за позовними заявами територіального центру комплектування та соціальної підтримки з приводу тимчасового обмеження громадян України у праві керування транспортним засобом під час мобілізації.
Натомість частиною другою статті 20 КАС України встановлено, що окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частинами першою та третьою цієї статті.
Статтею 27 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що у разі невиконання під час мобілізації громадянином обов'язків, передбачених частинами першою, третьою статті 22 цього Закону, та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки звертається до органів та підрозділів, що входять до системи поліції, щодо здійснення адміністративного затримання та доставлення такого громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Аналогічні положення містить пункт 15 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. №560, згідно з яким керівники районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з набранням чинності Указом Президента України про оголошення (продовження) мобілізації та/або з отриманням розпорядження відповідного керівника обласного (Київського та ІНФОРМАЦІЯ_6 з визначеними строками та обсягами призову резервістів та військовозобов'язаних звертаються до територіального органу (підрозділу) поліції для адміністративного затримання та доставлення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Також пунктом 16 зазначеного Порядку №560 передбачено, що керівники територіальних органів (підрозділів) поліції з набранням чинності Указом Президента України про оголошення (продовження) мобілізації та/або з отриманням розпорядження про проведення заходів мобілізації відповідного голови (начальника) обласної, Київської та Севастопольської міської, районної держадміністрації (військової адміністрації) організовують за зверненням територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ або розвідувальних органів України, адміністративне затримання та доставлення органами (підрозділами) поліції до зазначених центрів та органів резервістів та військовозобов'язаних, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Адміністративне затримання таких осіб здійснюється незалежно від їх місця перебування на військовому обліку. У такому разі особа доставляється до найближчого територіального центру комплектування та соціальної підтримки або органів СБУ, або відповідних підрозділів розвідувальних органів.
Крім того забезпечують внесення до реєстрів та баз (банків) даних, що входять до єдиної інформаційної системи МВС, інформацію про осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, провадження у справах за якими здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки; повідомляють районному (міському) територіальному центру комплектування та соціальної підтримки про неможливість здійснити адміністративне затримання та доставлення протягом 30 календарних днів до такого центру осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Таким чином, ІНФОРМАЦІЯ_4 наділений правом на звернення до органів та підрозділів, що входять до системи поліції, щодо здійснення адміністративного затримання та доставлення такого громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки в силу Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», який встановлює, зокрема, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
З огляду на наведене вище, та на підставі закону територіальні центри комплектування та соціальної підтримки наділені певними повноваженнями, необхідними для виконання завдань та функцій держави, що покладені на нього.
Крім того, згідно положень Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, є органами ведення Реєстру (частина 8 статті 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів»).
Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів - це інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Таким чином позовні вимоги стосуються, оскарження дій ІНФОРМАЦІЯ_2 , як суб'єкта владних повноважень при здійсненні ним визначених чинним законодавством владних управлінських функцій, та направлені на захист порушеного саме в публічно-правових відносинах права позивача, тому розгляд таких вимог повинен здійснюватися окружним адміністративним судом.
Вказаний висновок узгоджується із позицією висловленою в постановах П'ятого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2025 у справі №420/29041/25 а також від 21.11.2025 у справі №420/25076/25).
За таких обставин, підстави для висновку про те, що дана справа підсудна місцевому загальному суду як адміністративному в порядку ст. 286 КАС України відсутні.
Суд враховує інфомацію наведену в листі КАС ВС «Про надання методичної допомоги в частині розмежування предметної юрисдикції в справах про оскарження дій та бездіяльності посадових осіб ТЦК», згідно якого касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду розглянув листи П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11.11.2025 № 2.10-02/10/2025 (вх. № 1149/0/57-25 від 11.11.2025) та Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 09.12.2025 № 01-35/1161/2025 (вх. № 4418/0/1-25 від 09.12.2025) про надання методичної допомоги в частині розмежування предметної юрисдикції в адміністративних справах про оскарження дій посадових осіб територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України (ТЦК). Необхідність надання такої допомоги мотивована тим, що наразі в судовій практиці відсутній усталений підхід до визначення предметної підсудності адміністративних справ, пов'язаних з оскарженням дій посадових осіб ТЦК. Предметом спору в цих справах є: 1) визнання протиправними дій щодо звернення до органів Національної поліції з метою доставлення до ТЦК громадян як осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення; 2) визнання протиправними дій посадових осіб ТЦК щодо внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про порушення фізичною особою позивачем правил військового обліку; звернення до органів Національної поліції з метою доставлення фізичної особи відповідача до ТЦК і зобов'язання посадових осіб ТЦК вилучити або виправити такі відомості в Реєстрі.
Верховний Суд вказав, що відносини у справах, які узагальнено описані в згаданих листах П'ятого апеляційного адміністративного суду та Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя, регулюються Законом України від 21.10.1993 №3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Законом України від 16.03.2017 №1951-VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487, Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, Кодексом України про адміністративні правопорушення та Інструкцією зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 01.01.2024 №3.
Вивчення практики Верховного Суду дає змогу констатувати, що до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надходили касаційні скарги про перегляд рішень окружних адміністративних судів та апеляційних адміністративних судів, предметом спору в яких були вимоги, аналогічні тим, що зазначені в листах П'ятого апеляційного адміністративного суду та Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя. Під час розгляду матеріалів Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду не встановив підстав для визнання цих справ такими, що розглянуті з порушенням предметної підсудності, водночас відмовив у відкритті касаційного провадження або повернув касаційні скарги з інших правових підстав (зокрема, це ухвали від 10.02.2025 в справі №560/9615/24 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/125046381); від 25.09.2025 в справі №260/8402/24 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/130513563); від 23.10.2025 в справі №400/3648/25 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/131264738); від 23.10.2025 в справі №260/8400/24 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/131264640); від 24.10.2025 в справі №560/11256/25 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/131281857); від 04.12.2025 в справі №400/2559/25 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/132335002); від 30.12.2025 в справі №400/5725/25 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/133024485) та інших).
З огляду на викладене, Верховний Суд акцентував, що судова практика в справах, предметом спору в яких є визнання протиправними дій щодо звернення до органів Національної поліції з метою доставлення громадян до ТЦК як осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення; визнання протиправними дій посадових осіб ТЦК щодо внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про порушення фізичною особою позивачем правил військового обліку; звернення до органів Національної поліції з метою доставлення фізичної особи відповідача до ТЦК і зобов'язання посадових осіб ТЦК вилучити або виправити такі відомості у реєстрі, є усталеною та такою, що не викликає дискусій щодо визначення предметної підсудності цих справ.
Європейський суд з прав людини у справі «Zand v. Austria» у рішенні від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Таким чином, враховуючи предмет та підстави позову, дана адміністративна справа підсудна окружному адміністративному суду, а тому відносно даного спору Центральний районний суд міста Миколаєва не може вважатись «судом, установленим законом» у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та вимог КАС України.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 317 КАС України, порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо справу розглянуто неповноважним судом.
Оскільки, КАС України не містить норм, що регулюють питання передачі на розгляд до належного суду справ у разі порушення правил предметної підсудності, згідно з ч. 6 ст. 7 КАС України у такому випадку підлягає застосуванню аналогія закону, а саме, підлягають застосуванню положення п. 2 ч.1 ст. 29 КАС України.
Враховуючи вищевикладене, а також місцезнаходження відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд дійшов висновку, що адміністративну справу необхідно передати на розгляд Миколаївського окружного адміністративного суду.
Адміністративна справа, передана з одного адміністративного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження адміністративним судом, до якого вона надіслана (ч. 2 ст.30 КАС України).
Керуючись статтями 7, 20, 29, 243 КАС України, суд,
Адміністративну справу №490/889/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дії щодо внесення відомостей про порушення правил військового обліку та зобов'язання вчинити певні дії - передати за підсудністю на розгляд Миколаївського окружного адміністративного суду..
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її постановлення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя О.В. Саламатін