Справа № 484/5782/25
Провадження № 2/484/125/26
10 лютого 2026 року м. Первомайськ
Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:
головуючого - судді Маржиної Т.В.,
за участю секретаря судового засідання - Ткаченко К.А.,
у відсутність сторін, їх представників згідно заяв,
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання непрацездатної матері, -
17.10.2025 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Вялової І.М. звернулася до суду з наданим позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на її утримання як непрацездатної матері, мотивуючи тим, що їй наразі 71 рік, вона є непрацездатною, отримує пенсію за віком в сумі 3 572 грн. 86 к. на місяць. У власності має земельні ділянки, які перебувають в оренді, один раз на рік отримує орендну плату, однак цих коштів недостатньо для забезпечення нормального рівня життя, так як велику частину коштів вона витрачає на забезпечення житлово-побутових умов, сплату комунальних платежів, придбання продуктів харчування та ліків. Державних пільг та субсидій вона не отримує. Її матеріальне становище є скрутним, оскільки в силу свого віку та стану здоров'я потребує постійного лікування, через що й не має змоги утримувати домашнє господарство. Наразі через погіршення стану здоров'я їй планується проведення оперативного втручання, яке є дороговартісним для неї та потребує додаткових матеріальних затрат. Крім того, вона проживає в сільській місцевості в будинку з пічним опаленням, для проживання в якому необхідно купувати дрова. Відповідачка є її донькою, вона здорова і працездатна, а тому має можливість сплачувати кошти на утриманні непрацездатної матері. В ст. 202 СК України закріплене зазначене як обов'язок. За таких обставин просила ухвалити рішення про стягнення з доньки на її користь аліментів в твердій грошовій сумі 3 000 грн. щомісячно, починаючи з дня звернення з наданим позовом до суду.
Ухвалою суду від 22.10.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено справу до підготовчого засідання. Сторонам роз'яснено порядок подання відзиву, відповіді на відзив, письмових пояснень щодо позову, заперечень, клопотань і доказів.
12.11.2025 року від представника відповідача - адвоката Сікорського М.М. до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він зазначив про те, що позов не визнає, просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що позивачка є пенсіонером за віком, у зв'язку з чим регулярно та стало отримує пенсію. Відповідно до довіідки про доходи № 9523 5356 9173 2562 ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Миколаївській області і отримує пенсійне забезпечення, розмір якого за 2025 рік становить за: січень - 3 204 грн., лютий - 3 204 грн., березень - 3 572,86 грн., квітень - 3 572,86 грн., травень - 3 572,86 грн., червень - 3 572,86 грн., а всього 20 699,44 грн. Крім пенсійного забезпечення, як зазначено в позові, ОСОБА_1 має у приватній власності земельні ділянки, з яких отримує дохід, однак вона не зазначає в якій саме сумі. Так, з отриманих даних, які містяться в інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав № 451308733 від 10.11.2025 року встановлено, що позивачка є власницею п'яти земельних ділянок з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровими номерами 4825485700:03:000:1034 площею 0,04 га, 4825485700:05:000:0079 площею 13,53 га, 4825485700:03:000:0747 площею 0,04 га, 4825485700:03:000:0461 площею 0,04 га та 4825485700:03:000:1321 площею 0,26 га. Дані земельні ділянки передані в оренду ФГ «Оазис» з 2015 року строком на 49 років. Зазначив, що складовою матеріального стану позивачки є наявність в її власності приватного будинку по АДРЕСА_1 , успадкованого після смерті її батька. За цією адресою вона зареєстрована та проживає. Також в позові зазначено про те, що в силу свого віку позивачка хворіє та витрачає кошти на лікування. З наданих чеків та квитанцій встановлено, що в середньому вона витрачає щомісячно 500-600 грн. на купівлю ліків. Всі інші витрати, заявлені в позові, жодними документами не підтверджені. Щодо майнового стану відповідачки зазначив наступне. ОСОБА_2 має двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (повнолітній) та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (неповнолітня). Відповідачка власного житла не має, вимушена проживати з донькою в будинку старшого сина по АДРЕСА_2 . Відповідачка не має постійного доходу, вимушена на життя та утримання неповнолітньої доньки заробляти неофіційними підробітками. Значні кошти, крім тих, що потрібні для проживання та задоволення достатніх потреб з купівлі продуктів харчування, одягу, оплати комунальних платежів та іншого, вона витрачає гроші на лікування зубів зі встановлення брекетів доньці ОСОБА_4 та оплату додаткового вивчення іноземної мови. Також в середині цього року вона придбала котел у будинок, так як попередній вийшов з ладу. Вказав, що обов'язок повнолітніх дітей утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги, не є абсолютним. Сам факт непрацездатності батьків не зумовлює виникнення у дітей обов'язку надання їм утримання, стан непрацездатності має супроводжуватися необхідністю отримувати сторонню матеріальну допомогу. Так, прожитковий мінімум в 2025 році на одну особу в розрахунку на місяць становить 2 920 грн., а для осіб, які втратили працездатність - 2 361 грн., позивачкою ж зазначено й підтверджується офіційно отримання нею пенсії за віком у сумі 3 572,86 грн. щомісячно, що перевищує розмір прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць, в тому числі і для осіб, які втратили працездатність. Також вбачається, що її пенсія, навіть після сплати необхідних витрат на лікування, все одно перевищує прожитковий мінімум, а з врахуванням отриманих коштів від оренди землі, позивачка має в розпорядженні дохід у вигляді майже мінімальної заробітної плати приблизно в сумі 8 000 грн. Вважає, що позивачкою не надано належних та допустимих доказів того, що вона потребує матеріальної допомоги, а тому зазначає, що позов є необґрунтованим та безпідставним.
Ухвалою суду від 14.11.2025 року за клопотанням представника відповідача ОСОБА_5 зобов'язано Головне управління ДПС у Миколаївській області (код ЄДРПОУ 44104027, адреса: 54005, м. Миколаїв, вул. Героїв Рятувальників, 6; телефон: 0800 501 007; E-mail: mk.official@tax.gov.ua) надати суду відомості з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , за 2015 рік.
25.11.2025 року від ГУ ДПС у Миколаївській області надійшли витребувані докази.
Ухвалою суду від 26.11.2025 року за клопотанням представника відповідача ОСОБА_5 зобов'язано зобов'язано Головне управління ДПС у Миколаївській області (код ЄДРПОУ 44104027, адреса: 54005, м. Миколаїв, вул. Героїв Рятувальників, 6; телефон: 0800 501 007; E-mail: mk.official@tax.gov.ua) надати суду відомості з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , за 2025 рік.
11.12.2025 року від ГУ ДПС у Миколаївській області надійшли витребувані докази.
15.12.2025 року від представника позивача - адвоката Вялової І.М. до суду надійшла відповідь на відзив, в якій вона позов підтримала, просила задовольнити, мотивуючи тим, що обов'язок повнолітніх дітей піклуватися про своїх непрацездатних батьків закріплено в ст. 51 Конституції України. Крім того, такий обов'язок закріплено й в ст.ст. 172, 202 СКУ України. Зазначила, що обов'язок повнолітніх дітей по утриманню своїх батьків виникає на підставі складу юридичних фактів: походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв'язків (усиновлення); непрацездатність матері, батька; потреба батька, матері в матеріальній допомозі. Зобов'язання повнолітніх дітей по утриманню батьків не виникає у разі відсутності хоча б однієї з вказаних обставин. Вважає, що при вирішенні питання про стягнення аліментів на утримання батьків необхідно враховувати, що таке право батьків, якому кореспондує обов'язок повнолітніх дітей, виникає за умови непрацездатності батьків та наявності у них потреби у матеріальній допомозі і не залежить від майнового стану повнолітніх дітей. Майновий стан дітей впливає на розмір аліментів і не є підставою для звільнення від обов'язок утримувати матір, батька. Зазначила, що отримання матір'ю чи батьком доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, автоматично не свідчить про те, що батько (мати) не потребують матеріальної допомоги. При встановленні того, чи батьки потребують матеріальної допомоги, повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність у матеріальній допомозі. Таким чином, право на утримання від дочки, сина мати та батько матимуть за умови, якщо вони є непрацездатними та потребують матеріальної допомоги. Непрацездатними вважається той з батьків, хто досяг загального пенсійного віку або є інвалідом І, ІІ чи ІІІ групи. Позивачка досягла пенсійного віку. Зазначила, що з матеріалів справи не вбачається підстав, передбачених ст. 204 СК України для звільнення відповідачки від сплати аліментів на утримання позивачки. Оскільки позивачка є непрацездатною і за станом здоров'я та необхідністю постійного лікування, вона потребує матеріальної допомоги від своєї повнолітньої доньки - відповідачки по справі. Відповідачка не надала суду належних та допустимих доказів того, що її мати не потребує матеріальної допомоги, а також неможливості з її боку надання такої допомоги, оскільки є особою молодого віку, працездатною, на праві власності має земельні ділянки які перебувають в оренді ФГ «Оазис», від чого отримує дохід у вигляді орендної плати. Більш того вважає, що не є слушними та не заслуговують на увагу доводи відповідачки про те, що з наданих позивачкою квитанцій на придбання ліків слідує, що позивачка не має матеріальної можливості на придбання ліків у кількості, необхідній для забезпечення підтримання належного стану здоров'я, оскільки значна сума коштів витрачається нею на оплату комунальних послуг, так як будь-яких пільг та субсидій вона не має, й на придбання життєво необхідних продуктів харчування, сезонного одягу, а також забезпечення паливом в зимовий період. Тож через скрутне матеріальне становище вона не має можливості оплатити оперативне лікування, необхідне їй. Також додала, що інших дітей, чоловіка в неї не має.
Ухвалою суду від 15.12.2025 року за клопотанням представника позивача ОСОБА_6 зобов'язано Головне управління ДПС у Миколаївській області (код ЄДРПОУ 44104027, адреса: 54005, м. Миколаїв, вул. Героїв Рятувальників, 6; телефон: 0800 501 007; E-mail: mk.official@tax.gov.ua) надати суду відомості з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , за 2025 рік.
29.12.2025 року від ГУ ДПС у Миколаївській області надійшли витребувані докази.
Ухвалою суду від 07.01.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 10.02.2026 року, 10:00 годину.
Сторони, їх представники належним чином повідомлені про місце, дату та час розгляду справи.
Від представника позивача Вялової І.М. надійшла заява про розгляд справи без участі позивача та її представника; зазначила, що позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити.
Від представника відповідача ОСОБА_5 надійшла заява, в якій він просить розглянути справу в його та відповідача відсутність за наявними матеріалами справи з врахуванням позиції, викладеної у відзиві на позовну заяву, та відмовити в задоволенні позову.
Сторонами, їх представниками не подано будь-яких інших заяв, клопотань тощо.
Вирішуючи надану справу у порядку загального позовного провадження та дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про те, що в задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є матір'ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим повторно 18.06.2025 року Первомайським відділом ДРАЦС у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис № 17 /а.с.10/.
Відповідно до ч.1 ст. 202 СК України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Згідно з ч.1 ст. 205 СК України суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін.
Згідно із роз'ясненнями, викладеними у п.21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», обов'язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги (ст. 202 СК України), не є абсолютним. У зв'язку з цим суд на вимогу дочки, сина, до яких пред'явлено позов про стягнення аліментів, зобов'язаний перевірити їхні доводи про ухилення батьків від виконання своїх обов'язків щодо них (ст. 204 СК України).
Таким чином, право на утримання від дочки, сина мати та батько матимуть за умови, якщо вони є непрацездатними та потребують матеріальної допомоги. Непрацездатними вважається той з батьків, хто досяг загального пенсійного віку або є інвалідом I, II чи III групи.
Необхідність матеріальної допомоги визначається в кожному конкретному випадку в залежності від матеріального становища батьків. До уваги приймається отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід тощо. Сам факт непрацездатності батьків не зумовлює виникнення у дітей обов'язку надання їм утримання - стан непрацездатності має супроводжуватися необхідністю отримувати сторонню матеріальну допомогу.
ОСОБА_1 , відповідно до довідки про доходи № 9523 5356 9173 2562, перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Миколаївській області і отримує пенсію за віком, розмір якої за 2025 рік, становить за: січень - 3 204 грн., лютий - 3 204 грн., березень - 3 572,86 грн., квітень - 3 572,86 грн., травень - 3 572,86 грн., червень - 3 572,86 грн., а всього 20 699,44 грн. /а.с.11/.
Крім того, з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав № 451308733 від 10.11.2025 року вбачається, що позивачка є власницею п'яти земельних ділянок з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровими номерами 4825485700:03:000:1034 площею 0,04 га, 4825485700:05:000:0079 площею 13,53 га, 4825485700:03:000:0747 площею 0,04 га, 4825485700:03:000:0461 площею 0,04 га та 4825485700:03:000:1321 площею 0,26 га. Дані земельні ділянки передані в оренду ФГ «Оазис» з 2015 року строком на 49 років /а.с.51-53/.
Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за період з січня 2025 року по жовтень 2025 року в червні 2025 року сума нарахованого ОСОБА_1 доходу від ФГ «Оазис» становить 32 467,54 грн., сума нарахованого податку - 5 844,16 грн., сума нарахованого військового збору - 1 623,38 грн.; за липень 2025 року сума нарахованого ОСОБА_1 доходу від ФГ «Оазис» становить 32 467,53 грн., сума нарахованого податку - 5 844,15 грн., сума нарахованого військового збору - 1 623,38 грн.; за вересень 2025 року сума нарахованого ОСОБА_1 доходу від ФГ «Оазис» становить 40 259,74 грн., сума нарахованого податку - 7 246,75 грн., сума нарахованого військового збору - 2 012,99 грн.
Тож з вищевикладеного вбачається, що ОСОБА_1 отримує дохід з надання земельних ділянок в оренду.
Крім того, складовою матеріального стану позивачки є наявність в її власності приватного будинку по АДРЕСА_1 , успадкованого після смерті її батька. За цією адресою вона зареєстрована та проживає. Зазначене позивачкою не оспорювалося.
Також в обґрунтування позову зазначено про те, що в силу свого віку позивачка хворіє та витрачає кошти на лікування.
З наданих чеків та квитанцій встановлено, що в середньому вона витрачає щомісячно 500-600 грн. на купівлю ліків /а.с.13/, водночас суду не надано призначення лікаря щодо підтвердження необхідності вживання придбаних лікарських засобів.
Витрати позивачки щодо придбання дров на опалювальний сезон, забезпечення житлово-побутових умов, сплату комунальних платежів, необхідність лікування шляхом оперативного втручання жодними документами не підтверджені.
Відповідно до висновку про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, внаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 22.08.2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проживає по АДРЕСА_1 , рекомендовано соціальні послуги денного догляду, догляду вдома, паліативного догляду вдома, отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи. Висновок дійсний до 22.08.2026 року /а.с.12/.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 має двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (повнолітній) та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (неповнолітня). Зазначене підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , виданим повторно 24.02.2016 року відділом ДРАЦС по Первомайському району Первомайського міськрайонного управління юстиції у Миколаївській області, актовий запис № 13, та свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 , виданим повторно 26.03.2019 року Первомайським районним відділом ДРАЦС Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, актовий запис № 06 /а.с.36, 42/.
Відповідно до записів будинкової книги для прописки (реєстрації) громадян, які проживають по АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 постійно проживає за цією адресою разом з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 /а.с.39-41/.
Зазначений будинок на праві власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого 25.09.2023 року приватним нотаріусом Первомайського районного нотаріального округу Миколаївської області Цихонею В.А., зареєстровано в реєстрі за № 4907, належить ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_7 , 1957 р.н., який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 . Право власності зареєстроване в Державному реєстрі речових прав, на підтвердження чого наявний витяг № 347942615 від 25.09.2023 року /а.с.37, 38/.
Відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за період з січня 2025 року по жовтень 2025 року підтверджується відсутність офіційних доходів ОСОБА_2 /а.с.96/.
Витрати ОСОБА_2 на оплату стоматологічного та ортодонтичного лікування зі встановлення та обслуговування брекетів доньки ОСОБА_4 підтверджуються відповідними документами, а саме: актом виконаних робіт з надання медичних послуг та чеком від 30.10.2025 року, щоденником лікаря із записами /а.с.43-46/; витрати з оплати вивчення доньки іноземної мови підтверджуються заявою-приєднанням до публічного договору про надання послуг із вивчення іноземної мови від 29.09.2025 року та квитанціями перерахунку коштів /а.с. 47-49/; надано й чек магазину сантехніки Вогонь та Вода від 09.05.2025 року, який підтверджує придбання котла /а.с.50/.
Відповідно до ст. 46 Конституції України кожному громадянину України держава має забезпечити рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Разом з тим, відповідно до частини четвертої статті 75 СК України особа, є такою, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження (ч. 3 ст. 4 вказаного Закону).
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік» прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2025 року становить 2 920 гривень, а прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2025 року - 2 361 гривні.
Так, позивачкою зазначено й підтверджується офіційно, що вона отримує пенсійне забезпечення за віком в сумі 3 204 грн., а в подальшому 3 572,86 грн., щомісячно, що перевищує розмір прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць, у тому числі, і для осіб, які втратили працездатність.
Також вбачається, що сума грошових коштів, отриманих з пенсійного забезпечення, навіть після сплати необхідних витрат на лікування, перевищує прожитковий мінімум. А з урахуванням отримання коштів від оренди землі, позивачка має дохід, який майже дорівнює мінімальній заробітній платі в сумі приблизно 8 000 грн., до того ж вона проживає одна й на її утриманні не перебувають інші особи.
Положення статей 202, 203 СК України, які регулюють спірні правовідносини, не передбачають врахування лише прожиткового мінімуму, встановленого законом, як обов'язкової умови для стягнення чи відмови у стягненні аліментів із дітей на утримання непрацездатних батьків, водночас зазначене необхідне для встановлення повної картини відомостей по справі.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до принципу диспозитивності, закріпленого у статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Аналіз наведених норм процесуального та матеріального права дає підстави вважати, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів (Постанова Верховного Суду від 08.08.2019 року у справі № 450/1686/17).
Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з положеннями статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.
Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов'язків у сторін.
Згідно зі статтею 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Частина 1 та 2 статті 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достовірність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Згідно зі ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Частинами 1, 2, 8 статті 83 ЦПК України передбачено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинний подати докази разом з поданням позовної заяви. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Розмір аліментів на утримання батьків повнолітніми дітьми визначається судом у кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи. До уваги береться матеріальний та сімейний стан сторін, можливість одержання батьками утримання від інших осіб: дітей, дружини, чоловіка. Також до уваги приймається отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність в батьків майна, що може приносити дохід тощо.
Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що позивачка не довела тих обставин, на які посилається в обґрунтуванні позовних вимог, суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що позивачка дійсно потребує матеріальної допомоги, а тому в задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 10-13, 77-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 279 ЦПК України, суд, -
В задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання непрацездатної матері, - відмовити повністю.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .
Повний текст судового рішення виготовлено 10 лютого 2026 року.