Справа № 478/33/26 Провадження № 2/478/148/2026
10 лютого 2026 року смт. Казанка
Казанківський районний суд Миколаївської області, в складі:
головуючого судді Томашевського О.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Шинкарюка М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження, в с-щі Казанка, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У січні 2026 року ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ», через свого представника - Незамай А.Д., звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, де просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 23 872,20 грн, з яких: 5 943,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 7 069,20 грн - сума заборгованості за відсотками; 10 860,00 грн - сума заборгованості за пенею, штрафами.
Також позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 04.11.2024 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 8450921, який підписано електронним підписом позичальника за допомогою одноразового ідентифікатора, за умовами якого відповідач отримав грошові кошти у кредит у безготівковій формі, шляхом їх перерахування за реквізитами власної платіжної картки.
17 липня 2025 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" було укладено договір факторингу №17072025, відповідно до умов якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за вищевказаним договором на суму 23 872,20 грн, з яких: 5 943,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 7 069,20 грн - сума заборгованості за відсотками; 10 860,00 грн - сума заборгованості за пенею, штрафами.
Посилаючись на вищевикладене, а також на невиконання відповідачем зобов'язань перед кредитором з повернення кредиту (позики), несплаті відсотків за користування кредитом (позикою) та нарахованої неустойки, а також, з огляду на перехід права вимоги до відповідача, представник позивача просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за вищевказаним кредитним договором у розмірі 23 872,20 грн, з яких: 5 943,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 7 069,20 грн - сума заборгованості за відсотками; 10 860,00 грн - сума заборгованості за пенею, штрафами та понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 3028,00 грн та орієнтовних витрат пов'язаних з розглядом справи (витребування доказів, проведення огляду доказів за місцем їх знаходження, забезпечення доказів) в розмірі 1514,00 грн.
Ухвалою суду від 13.01.2026 року провадження по справі було відкрито, призначено розгляд справи по суті та витребувано у позивача докази отримання відповідачем грошових коштів.
В судове засідання сторони не прибули, про дату, час та місце судового засідання повідомлялись належним чином. Клопотань щодо відкладення судового засідання до суду не надходило.
Згідно зазначеного в позовній заяві, представник позивача просив провести судовий розгляд справи без його участі.
Відповідач про причини своєї неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву не надав.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
В постанові від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 Верховний Суд зазначив, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Суд вважає можливим провести судовий розгляд справи за відсутності сторін на підставі наявних матеріалів справи.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали цивільної справи, судом встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 04.11.2024 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання кредиту № 8450921.
Згідно з п. 1.1 укладення цього Договору здійснюється сторонами за допомогою ІКС Товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через Веб-сайт або мобільний застосунок «CreditPlus» (за вибором споживача).
На умовах встановлених Договором, Товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені Договором (п. 1.2 Договору).
З огляду на п.п. 1.3-1.5 Договору сума кредиту складає 6 000,00 грн, строк кредиту 360 днів, із періодичністю сплати процентів - кожні 30 днів.
Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком № 1 до цього Договору. Тип процентної ставки - фіксований. За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов: стандартна процентна ставка становить 1,00% в день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 Договору (360 дні). Знижена процентна ставка складає 0,95% в день та застосовується, якщо Споживач до 04.12.2024 року або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, споживач, як учасник програми лояльності, отримує індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв'язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У випадку невиконання споживачем умов для отримання індивідуальної знижки від Товариства. користування кредитом для споживача здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим Договором.
З огляду на п. 2.1 Договору, кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 .
Зі змісту п. 3.1 Договору вбачається, що проценти нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту.
Сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватиметься згідно Графіка платежів (п. 5.1 Договору).
Допущення прострочення платежів, вказаних у Графіку платежів (нового Графіку платежів) для споживача може мати наслідки, зокрема: необхідність сплати штрафу у розмірі та порядку, визначеному п. 6.4 Договору (п..п. 5.5.1 п. 5.1 Договору).
За умовами п. 6.4 Договору у випадку невиконання та/або неналежного виконання споживачем зобов'язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, споживач зобов'язаний сплатити штраф: у розмірі 540,00 грн на 4 день такого невиконання та/або неналежного виконання; та у розмірі 120,00 грн починаючи з 5 дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання.
У п. 9.6 Договору передбачено, що Договір укладається в електронній формі та підписується електронним підписом споживача шляхом введення коду одноразового ідентифікатора.
З Таблиці обчислення вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит вбачається, що сторони узгодили порядок повернення позики шляхом сплати 12 платежів, які включають суму кредиту та процентну ставку. Загальна вартість кредиту складає 27 510,00 грн, в тому числі: 6 000,00 грн розмір кредиту та 21 510,00 грн розмір процентів.
Договір та Таблицю обчислення вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором: С9184.
Аналогічні умови кредитування передбачено Паспортом споживчого кредиту, підписаного відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором: ТВ3853.
Згідно з повідомленням ТОВ «ПЕЙТЕК» від 22.07.2025 року № 20250722-1.1 підтверджується перерахування коштів на банківський рахунок № НОМЕР_1 в розмірі 6 000,00 грн.
З картки обліку Договору (розрахунок заборгованості) вбачається, що: протягом періоду з 04.11.2024 року по 16.07.2025 року відповідачу було нараховано знижену процентну ставку від суми кредиту, яка складала 1 709,46 грн; нараховано стандартну процентну ставку від суми кредиту, яка складала 7 012,74 грн. Відповідачем було проведено часткову оплату на суму 1 710,00 грн.
З 05.01.2025 року по 01.04.2025 року відповідачу було нараховано штраф в загальному розмірі 10 860,00 грн.
Таким чином, із вказаного розрахунку вбачається, що залишок заборгованості відповідача станом на 16.07.2025 року складає 23 872,20 грн, з яких: 5 943,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 7 069,20 грн - сума заборгованості за відсотками; 10 860,00 грн - сума заборгованості за пенею, штрафами.
З матеріалів справи вбачається, що 17.07.2025 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" було укладено договір факторингу №17072025.
За умовами п. 1.1 Договору факторингу визначено, що Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов'язання (Позики), плати за Позикою (процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов'язань, право на одержання яких належить Клієнту.
За актом прийому - передачі Реєстру Боржників № 2 від 17.07.2025 року Фактор прийняв Реєстр Боржників кількістю 2150 осіб та стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей.
Оплата за Договором факторингу підтверджується платіжною інструкцією від 22.07.2025 року № 71.
Як вбачається із Витягу з Реєстру боржників від 17.07.2025 року, позивач прийняв право вимоги до відповідача за кредитним договором № 8450921 на загальну суму 23 872,20 грн, з яких: 5 943,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 7 069,20 грн - сума заборгованості за відсотками; 10 860,00 грн - сума заборгованості за пенею, штрафами.
Встановивши наведені обставини, суд керується наступним.
Відповідно до положень частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статей 12, 13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності.
Частиною 3 статті 12 ЦПК України та частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до положень статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
З огляду на статтю 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до пункту першого частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі статтею 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з яким договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчених.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Відповідно до частин 1, 3, 4, 7 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладенним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується у порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Проаналізовані судом докази дають підстави для висновку, що сторони договорів позики уклали відповідні договору в електронній формі, якими узгодили розмір позики, грошову одиницю, в якій надано позику, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення таких договорів.
Відповідач отримав на належний йому банківський (картковий) рахунок суми позики, що свідчить про укладення відповідних договорів. При цьому, як зі змісту самих договорів позики так і зі змісту наведених вище правових норм, убачається дотримання певного алгоритму дій, супутніх підписанню договорів (документів) в електронному, що мало б відбутись лише за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідачем.
Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Відповідно до частини першої статті 1049 та статті 1050 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути кредитодавцю кредит у строк та в порядку, що встановлені договором.
При цьому, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст 1050 ЦК України (постанова Великої Палати ВС від 28.03.2018 року у справі №444/9519/12).
Зі змісту правового висновку Великої Палати ВС убачається, що в охоронних правовідносинах права та інтереси кредитора забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочки виконання грошового зобов'язання. Таким чином, період правомірного користування коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування супроводжується нарахуванням процентів у порядку та розмірі, що визначені у кредитному договору, а у разі прострочки позичальником виконання зобов'язань зі своєчасного повернення кредиту права кредитора захищаються шляхом нарахування процентів річних, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України.
Зазначена правова позиція є сталою та узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду викладеним в постанові від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, в постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року по справі № 723/304/16-ц, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року по справі № 638/13683/15-ц та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 та інш.
При цьому, зі змісту пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України вбачається, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан, який у подальшому був неодноразово продовжений Указами Президента України із затвердженням відповідними Законами України та діє безперервно до теперішнього часу.
Відповідно до наведеного, з 22.02.2022 року позичальник звільняється від відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання за кредитним договором.
В ході розгляду справи встановлено, що первісний кредитор виконав свої зобов'язання за кредитним договором, надавши відповідачу кредитні кошти. Однак, в порушення умов кредитних договорів, відповідач свої зобов'язання виконав частково, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за вказаним вище договором.
Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора; зобов'язання в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Положеннями ст. 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
За приписами ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно зі ст. 1080 ЦК України презюмується дійсність договору факторингу незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивач отримав право вимоги до відповідача за договором кредиту від 04.11.2024 року № 8450921 на підставі договору факторингу та за отриманим реєстром боржників.
Висновки за результатами розгляду справи.
Суд вважає, що обґрунтованість позовних вимог позивача доведені перед судом частково.
Так, судом встановлено, що, 04.11.2024 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання кредиту № 8450921 за умовами якого відповідач отримав кредит в розмірі 6 000,00 грн зі строком кредитування протягом 360 днів. Докази отримання відповідачем кредиту, судом встановлено із повідомлення ТОВ «ПЕЙТЕК» від 22.07.2025 року № 20250722-1.1, а наявність заборгованості відповідача вбачається з картки обліку Договору (розрахунок заборгованості)
Проте, із вказаного розрахунку вбачається нарахування відповідачу штрафу, в розмірі 10 860,00 грн, у зв'язку із чим, позивачем заявлено позовні вимоги за вказаним договором на загальну суму 23 872,20 грн, з яких: 5 943,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 7 069,20 грн - сума заборгованості за відсотками; 10 860,00 грн - сума заборгованості за пенею, штрафами.
Між тим, як вже зазначалось вище, у п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан, який у подальшому був неодноразово продовжений Указами Президента України із затвердженням відповідними Законами України та діє безперервно до теперішнього часу.
Оскільки ж договір про надання кредиту № 8450921 від 04.11.2024 року було укладено сторонами в період дії воєнного стану, то штрафні санкції до відповідача було застосовано неправомірно.
Виходячи з цього, суд приходить до висновку, що стягненню на користь позивача з відповідача підлягає заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 8450921 від 04.11.2024 року в розмірі 13 012,20 грн, з яких: 5 943,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 7 069,20 грн - сума заборгованості за відсотками.
У задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача нарахованих сум штрафів, пені в розмірі 10 860,00 грн слід відмовити.
Вирішуючи питання щодо розміру судового збору, який покладається на відповідача у зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог позивача, суд виходить з наступного.
Ціна пред'явленого позову складає 23 872,20 грн, а розмір задоволених позовних вимог складає 13 012,20 грн, тобто 54,5% від ціни позову. Таким чином, розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача становить 1650,26 грн.
Вирішуючи питання щодо заявлених позивачем орієнтовних судових витрат пов'язаних з розглядом справи (витребування доказів, проведення огляду доказів за місцем їх знаходження, забезпечення доказів) в розмірі 1514,00 грн, то суд виходить з наступного.
За змістом частин першої та другої статті 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Відповідно до статті 140 ЦПК України особа, яка надала доказ на вимогу суду, має право вимагати виплати грошової компенсації своїх витрат, пов'язаних із наданням такого доказу. Розмір грошової компенсації визначає суд на підставі поданих такою особою доказів здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат, пов'язаних з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов'язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
У випадках, коли сума витрат, пов'язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов'язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, повністю не була сплачена учасниками справи попередньо або в порядку забезпечення судових витрат, суд стягує ці суми зі сторони, визначеної судом відповідно до правил про розподіл судових витрат, встановлених цим Кодексом.
З урахуванням наведених норм, суд враховує, що стороною позивача не було надано суду жодних здійснення витрат пов'язаних із витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження, забезпечення доказів чи інших.
У зв'язку із наведеним, суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача заявлених позивачем витрат в розмірі 1514,00 грн.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 12, 81, 137, 141, 263, 264, 265, 280, 281, 282, 283 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, ЄДРПОУ 35625014) заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 8450921 від 04.11.2024 року в розмірі 13 012,20 грн, з яких: 5 943,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 7 069,20 грн - сума заборгованості за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, ЄДРПОУ 35625014) судовий збір в розмірі 1650,26 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Повний текст заочного рішення складено 10.02.2026 року.
Суддя