Справа № 127/3449/26
Провадження № 1-кп/127/91/26
10 лютого 2026 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
в складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,
розглядаючи у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, відомості про який внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025020040000190 від 16.03.2025, та клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою-
На розгляді Вінницького міського суду Вінницької області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, відомості про який внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025020040000190 від 16.03.2025.
Прокурор у підготовчому судовому засіданні зазначив, що підстав для закриття, зупинення провадження немає. В справі наявні всі необхідні для розгляду в судовому засіданні матеріали, порушень КПК України при проведенні досудового розслідування не встановлено. На підставі викладеного, просив призначити кримінальне провадження до судового розгляду у відкритому судовому засіданні, в яке викликати учасників кримінального провадження.
Крім того, у підготовчому судовому засіданні прокурор також просив суд продовжити обвинуваченому термін дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою з альтернативою внесення застави. Клопотання мотивував тим, що ризики, які стали підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не відпали та продовжують існувати. Підстав для зміни чи скасування обраного запобіжного заходу немає. На переконання прокурора, жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти наявним ризикам.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 просив суд змінити своєму підзахисному застосований запобіжний захід на більш м'який, або ж зменшити розмір застави до 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Проти призначення кримінального провадження до судового розгляду не заперечував.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав думку свого захисника.
Потерпілий ОСОБА_6 в підготовче судове засідання не з'явився, в письмовій заяві просив суд проводити судове засідання без його участі.
Вислухавши заявлене прокурором клопотання, думку обвинуваченого та його захисника з цього приводу, дослідивши обвинувальний акт та додані до нього документи, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного терміну з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, вчинити інші кримінальні правопорушення, незаконно впливати на потерпілих у кримінальному провадженні, перешкоджати розгляду кримінального провадження іншим чином.
За змістом ст. 178 КПК України, при обранні запобіжного заходу враховуються такі обставини, а саме: вік та стан здоров'я обвинуваченого, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності та місце проживання, а також інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.
Також суд враховує положення п. с) ч. 1 ст. 5 «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод» відповідно до якого, нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Відповідно до положень ст. 194 КПК України, суд при вирішенні клопотання про застосування запобіжного заходу повинен встановити чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно із ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Метою і підставою продовження тримання під вартою є запобігання спроби переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжувати кримінальне правопорушення у якому підозрюється.
У розумінні практики ЄСПЛ, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Тяжкість обвинувачення може бути достатньою причиною разом з іншими причинами в сукупності для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою (рішення ЄСПЛ від 12.03.2013 у справі «Волосюк проти України»).
ОСОБА_4 обвинувачується у вчинені тяжкого злочину, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років, що свідчить про те, що останній усвідомлює можливість подальшого відбування покарання в місцях позбавлення волі, в зв?язку із чим може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, тому наявні ризики, передбачені п.п. 1,5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім того, ОСОБА_4 неодружений, не має постійного місця проживання, не має власного житла, до взяття під варту не був офіційно працевлаштованим, що підтверджує відсутність у нього стійких соціальних зв'язків.
Окрім того, під час досудового розслідування обвинувачений ухилявся від явки до слідчого та прокурора, в зв'язку з чим оголошувався в розшук та у подальшому був затриманий.
Відтак, застосування до обвинуваченого іншого більш м'якого запобіжного заходу буде недостатньо суворим запобіжним заходом, з огляду на вищезазначені обставини.
Застава у кримінальному провадженні вважається процесуальним примусом, який застосовується до обвинуваченого та накладає відповідні зобов'язання не тільки на обвинуваченого, а також на іншу особу, яка погодилась внести заставу за обвинуваченого, а саме на заставодавця. Так, застава забезпечує виконання обвинуваченим обов'язків, покладених на нього як процесуальним законом, так і обов'язків, покладених судом, що передбачені пунктами 1-9 частини 5 статті 194 КПК, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків.
За змістом ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Згідно з ч. 5 ст. 182 КК України розмір застави визначається у таких межах: 1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до абз. 4 ч. 5 ст. 182 КК України у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Відтак, враховуючи вимоги ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», особу обвинуваченого, тяжкість інкримінованого йому злочину, у їх взаємозв'язку з можливими ризиками по справі, суд приходить до переконання про необхідність задоволення клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою ще на 60 днів, зможливістю внесення застави в сумі 80 (вісімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якої на час обрання такого запобіжного заходу складав 242 240,00 грн.
Крім того, під час підготовчого судового засідання підстав для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини третьої статті 314 КПК України, не встановлено.
З метою підготовки до судового розгляду встановлено, що угоди про примирення, про визнання винуватості до суду в порядку ст. 468-475 КПК України не надійшло. Підстав для закриття провадження згідно ст. 284 КПК України не вбачається. Обвинувальний акт складено у відповідності до вимог КПК України, при його затвердженні прокурором дотримані вимоги закону, підстав для повернення обвинувального акта немає. Підстав для направлення обвинувального акта для визначення підсудності не встановлено, дане кримінальне провадження підсудне Вінницькому міському суду Вінницької області.
Суд вважає за можливе на підставі обвинувального акта у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, призначити судовий розгляд, який здійснювати суддею одноособово у відкритому судовому засіданні.
Враховуючи наведене та керуючись ст. 178, 182, 183, 194, 314-317, 331, 372 КПК України, суд -
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою ще на 60 днів, починаючи з 10 лютого 2026 року до 10 квітня 2026 року включно, з можливістю внесення застави в сумі 80 (вісімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) грн 00 коп.
Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, відомості про який внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025020040000190 від 16.03.2025, призначити до судового розгляду в залі №20 Вінницького міського суду Вінницької області на 10 лютого 2026 року о 16 год 10 хв.
Судовий розгляд кримінального провадження здійснювати одноособово у відкритому судовому засіданні.
У відкрите судове засідання для розгляду кримінального провадження викликати учасників судового провадження.
Копію ухвали направити начальнику Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)» для виконання та прокурору Вінницької окружної прокуратури для відома.
На ухвалу суду в частині продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення. В решті ухвала суду остаточна та оскарженню не підлягає.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду не зупиняє її виконання.
Суддя: