Ухвала від 04.02.2026 по справі 127/3493/26

Справа №127/3493/26

Провадження №1-кс/127/1455/26

УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

слідчого ОСОБА_4 ,

адвокатів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

підозрюваного ОСОБА_7 ,

розглянувши у судовому засіданні клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_4 про продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в рамках кримінального провадження № 12025020000001029 від 17.11.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених, ч. 4 ст. 189, ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 146, ч. 1 ст. 353, ч. 2 ст. 263 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчий відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП у Вінницькій області капітан поліції ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області з клопотанням про продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 .

Клопотання мотивовано тим, що 10.12.2025 близько 10 години 30 хвилин ОСОБА_8 , переслідуючи корисливий мотив, маючи умисел на вчинення нападу з метою заволодіння чужим майном автомобілем марки «Мерседес» з державним номерним знаком НОМЕР_1 прибув до готельного комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за адресою: АДРЕСА_1 .

У подальшому ОСОБА_8 , діючи умисно, з метою самовільного привласнення владних повноважень та звання службової особи для полегшення вчинення нападу, підійшов до адміністратора зазначеного готельного комплексу ОСОБА_9 та представився йому працівником поліції, яким він насправді не був. Ввівши ОСОБА_9 в оману, на екрані свого мобільного телефону ОСОБА_8 продемонстрував йому фото ОСОБА_10 та ОСОБА_11 та запитав чи ці особи проживають на території даного комплексу.

Будучи впевненим, що ОСОБА_8 є працівником поліції, ОСОБА_9 повідомив йому, що запитувані особи дійсно проживають у готельному комплексі. Тоді, ОСОБА_8 застеріг ОСОБА_9 , щоб той нікому не повідомляв про те, що цих осіб найближчим часом затримають.

Приблизно через 30 хвилин до готельного комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_2 » прибули ОСОБА_7 та ОСОБА_12 , які діяли за попередньою змовою з ОСОБА_8 з наміром на вчинення нападу на ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_13 .

Надалі на запитання ОСОБА_8 ОСОБА_9 повідомив, що ОСОБА_10 та ОСОБА_11 проживають у будинку АДРЕСА_2 та провів ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_12 до зазначеного будинку.

Тоді ж, реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя особи, яка зазнала нападу, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_12 , діючи умисно, за попередньою змовою, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та свідомо бажаючи їх настання, з метою незаконного заволодіння чужим майном увійшли до вищезазначеного будинку та вчинили напад на ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_13

ОСОБА_7 та ОСОБА_8 дістали предмети, зовні схожі на пістолети, спрямували їх на ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_13 та, погрожуючи вбивством, висунули вимогу щодо передачі їм грошових коштів. В цей час ОСОБА_12 здійснював пошук цінностей у приміщенні даного будинку та серед особистих речей потерпілих.

У подальшому ОСОБА_7 підійшов до ОСОБА_11 та завдав їй удар кулаком правої руки в обличчя. В цей час ОСОБА_8 спрямував схожий на пістолет предмет на ОСОБА_10 та, погрожуючи їй вбивством, наказав віддати йому мобільні телефони. Після цього ОСОБА_8 підійшов до ОСОБА_13 та завдав йому два удари кулаком в ділянку губи та носа, від чого в нього почала йти кров.

Хвилюючись за життя та здоров'я своїх рідних, ОСОБА_10 на вимогу ОСОБА_8 передала йому свої мобільні телефони «Ксіаомі Редмі Нот 4Х» (ІМЕІ: НОМЕР_2 ) з абонентським номером НОМЕР_3 та «ZTE Blade A73» (ІМЕІ: НОМЕР_4 ) без сім карти. Після цього ОСОБА_8 у сумці ОСОБА_10 знайшов ще один її мобільний телефон «Айфон 14 Про Макс» (ІМЕІ: НОМЕР_5 ) з абонентським номером НОМЕР_6 , а також мобільний телефон ОСОБА_11 «Айфон 12 Про Макс» (ІМЕІ: НОМЕР_7 ) з абонентським номером НОМЕР_8 , забравши їх.

Не виявивши у ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_13 грошових коштів, ОСОБА_7 виліз на ліжко у кімнаті та завдав ОСОБА_10 удар ногою в ліву скроневу область. Це побачив її син - ОСОБА_13 та намагався захистити ОСОБА_10 , у зв'язку з чим ОСОБА_7 завдав йому удар кулаком в обличчя.

Після цього, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 разом з ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_13 залишили будинок.

З метою полегшення вчинення нападу, спрямованого на заволодіння чужим майном, вирішили незаконно позбавити волі ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_13 , перемістивши потерпілих поза їх волею до домогосподарства за адресою: АДРЕСА_3 . Тоді ж, реалізуючи свій спільний злочинний намір, ОСОБА_7 , погрожуючи вбивством, висунув ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_13 вимогу проїхати у зазначений будинок, де ОСОБА_13 мав написати боргові розписки на ім'я дружини ОСОБА_7 ОСОБА_14 .

На виконання цієї вимоги та вказівок ОСОБА_7 ОСОБА_10 , хвилюючись за життя своїх рідних, сіла на праве заднє пасажирське сидіння автомобіля «Шкода Супер Б» з державним номерним знаком НОМЕР_9 під керуванням ОСОБА_7 , ОСОБА_11 - на ліве заднє пасажирське сидіння автомобіля «Мерседес» з державним номерним знаком НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_12 , а ОСОБА_8 сів на переднє пасажирське сидіння цього ж автомобіля. У цей же час ОСОБА_13 сів на переднє пасажирське сидіння автомобіля «Хюндай» з державним номерним знаком НОМЕР_10 під керуванням ОСОБА_15 , який не був обізнаний про протиправні дії ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_8 , спрямовані на незаконне позбавлення волі ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_13 .

Прибувши до домогосподарства по АДРЕСА_3 , ОСОБА_8 , діючи на виконання єдиного злочинного умислу, погрожуючи фізичною розправою ОСОБА_10 та ОСОБА_13 , висунув ОСОБА_10 вимогу віддати йому паспорт громадянина України та довідку про реєстраційний номер облікової картки платника податків, повідомивши, що наступного дня ОСОБА_10 має передати йому свої майнові права на автозаправну станцію ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 ». На виконання цієї вимоги ОСОБА_10 передала ОСОБА_8 відповідні документи.

Далі ОСОБА_7 , погрожуючи фізичною розправою, висунув ОСОБА_13 вимогу написати боргові розписки на ім'я його дружини ОСОБА_14 , яка не будучи обізнаною про протиправні наміри ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 та ОСОБА_15 , також прибула до вищезазначеного вказаного домогосподарства.

Виконуючи вказівки ОСОБА_7 , ОСОБА_13 написав на ім'я ОСОБА_14 розписку про нібито отримання ним грошових коштів у сумі 265830 тис. доларів США, та дві аналогічні розписки на суму 197 тис. доларів США кожна.

Після цього ОСОБА_15 автомобілем «Хюндай» з державним номерним знаком НОМЕР_10 відвіз ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_13 до відділення « ІНФОРМАЦІЯ_4 » біля ринку «Мрія» у мікрорайоні «Тяжилів» у м. Вінниці та висадив їх з автомобіля.

У ході досудового розслідування 11.12.2025 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , було затримано у порядку ст. 208 КПК України та 11.12.2025 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 4 ст. 187 КК України, тобто у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із погрозою застосування насильства небезпечного для життя особи, яка зазнала нападу, вчиненому за попередньою змовою групою осіб в умовах воєнного стану (розбій) та у вимозі передачі чужого майна та права на майно з погрозою насильства над потерпілим та його близькими родичами, вчинене за попередньою змовою групою осіб в умовах воєнного стану.

Слідчим суддею Вінницького міського суду Вінницької області до підозрюваного ОСОБА_7 12.12.2025 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном на 60 (шістдесят) днів з моменту затримання, тобто до 09.02.2026 року без визначення розміру застави.

У подальшому в ході досудового розслідування даного кримінального провадження 19.12.2025 ОСОБА_7 повідомлено про нову підозру та зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 146 КК України, тобто у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із погрозою застосування насильства небезпечного для життя особи, яка зазнала нападу, вчиненому за попередньою змовою групою осіб в умовах воєнного стану (розбій); у вимозі передачі чужого майна та права на майно з погрозою насильства над потерпілим та його близькими родичами, вчинене за попередньою змовою групою осіб в умовах воєнного стану та у незаконному позбавленні волі людини, вчиненому з корисливих мотивів, щодо двох чи більше осіб, за попередньою змовою групою осіб.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_7 підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами у їх сукупності.

Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області строк досудового розслідування у кримінальному провадженні було продовжено.

В ході досудового розслідування кримінального провадження необхідно провести наступні слідчі та процесуальні дії, які потребують додаткового часу, а саме: отримати висновки судових експертиз зброї; отримати висновки судових біологічних експертиз; на підставі ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області отримати тимчасовий доступ до документів, які перебувають у володінні ІНФОРМАЦІЯ_6 ; на підставі ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області отримати тимчасовий доступ до документів, які перебувають у володінні КП « ІНФОРМАЦІЯ_7 »; на підставі ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області отримати тимчасовий доступ до документів, які перебувають у володінні ІНФОРМАЦІЯ_8 ; на підставі ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області отримати тимчасовий доступ до документів, які перебувають у володінні АТ « ІНФОРМАЦІЯ_9 »; допитати в якості свідків службових осіб АТ « ІНФОРМАЦІЯ_9 »; встановити та допитати в якості свідків у кримінальному провадженні осіб які володіють інформацією про обставини вчинених кримінальних правопорушень; розсекретити матеріали, які стали підставою для проведення негласних слідчих (розшукових) дій у зазначеному кримінальному провадженні; повідомити підозрюваним про зміну раніше повідомленої підозри; здійснити відкриття сторонам матеріалів кримінального провадження в порядку ст. 290 КПК України; скласти обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування; виконати інші слідчі (розшукові) та процесуальні дії, в яких виникне необхідність для закінчення досудового розслідування у кримінальному провадженні.

Також наразі продовжують існувати ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КК України.

ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні особливо тяжких кримінальних правопорушень, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від восьми до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна та від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна відповідно, а тому може в будь-який момент покинути місце проживання та під загрозою застосування суворої міри покарання, може здійснити спроби переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, в тому числі за межами України, тобто наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Здобуті докази дають підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_7 перебуваючи на волі без застосування дієвого запобіжного заходу, може незаконно впливати у кримінальному провадженні на свідків, потерпілих та інших причетних осіб, а також знищити, сховати, спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, тобто наявні ризики, передбачені п. 2 та п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Крім того, характер вчиненого ОСОБА_7 кримінального правопорушення дає підстави вважати, що перебуваючи на волі без застосування дієвого запобіжного заходу може продовжити свою злочинну діяльність та вчинити інший злочин, що є ризиком передбаченим п. 5 ч. 1 ст. 177 КК України.

Всі вищевказані обставини, у своїх сукупності свідчать про те, що застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_7 не зможе запобігти встановленим ризикам, а тому існує необхідність у продовженні застосування до підозрюваного ОСОБА_7 забіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави, тому слідчий просив клопотання задовольнити.

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні клопотання підтримав.

Слідчий ОСОБА_4 в судовому засіданні клопотання підтримав.

Адвокати ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в судовому засіданні просили відмовити у задоволенні клопотання та застосувати домашній арешт або визначити розмір застави - 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Підозрюваний ОСОБА_7 в судовому засіданні підтримав позицію адвокатів.

Вислухавши думку сторін, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя прийшов до наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що згідно підозри, оголошеної ОСОБА_7 , останній підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 146 КК України, тобто у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із погрозою застосування насильства небезпечного для життя особи, яка зазнала нападу, вчиненому за попередньою змовою групою осіб в умовах воєнного стану (розбій); у вимозі передачі чужого майна та права на майно з погрозою насильства над потерпілим та його близькими родичами, вчинене за попередньою змовою групою осіб в умовах воєнного стану та у незаконному позбавленні волі людини, вчиненому з корисливих мотивів, щодо двох чи більше осіб, за попередньою змовою групою осіб.

Ухвалою слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_10 від 12.12.2025 до підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави, який в подальшому ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_11 від 08.01.2026 залишено без змін.

Щодо обґрунтованості підозри слідчий суддя зазначає, що оскільки чинне законодавство не розкриває це поняття, враховуючи ст. ст. 8, 9 КПК України, слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини. З точки зору практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. При чому факти, які викликали підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред'явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи.

При цьому, слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження.

Дослідивши матеріали клопотання з додатками, слідчий суддя приходить до висновку, що на час розгляду клопотання причетність ОСОБА_7 до інкримінованих кримінальних правопорушень доведена, про що свідчать докази, які зібрані в кримінальному провадженні та доведені прокурором при розгляді даного клопотання.

В судовому засіданні прокурором доведено, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме: переховування від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки ОСОБА_7 усвідомлює тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання винним в інкримінованих кримінальних правопорушеннях, а саме позбавлення волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна та від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Згідно із позицією Європейського суду з прав людини, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав від свідків під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (ч.4ст.95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на свідків може існувати не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Враховуючи, що підозрюваному відомі персональні дані свідків, а також потерпілих у кримінальному провадженні, враховуючи насильницький характер правопорушення, слідчий суддя приходить до переконання, що останній може незаконно впливати на вказаних осіб, шляхом проведення зустрічей з ними, спонуканням до зміни показів з метою надання останніми показань, які є вигідними саме для обвинуваченого, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч.1 ст. 177 КПК України.

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що до вчинення кримінальних правопорушень причетна інша особа, яка на даний час перебуває у розшуку. Враховуючи, що підозрюваному відомі усі учасники правопорушення, останній може здійснювати вплив на співучасників, яким також відомі обставини провадження, переконуючи їх давати неправдиві показання, а також узгоджувати показання між собою, з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Саме тому однією з основних цілей продовження запобіжного заходу є зведення до мінімуму можливостей ОСОБА_7 контактувати з іншими особами, окрім як у межах, достатніх для забезпечення встановлених законом прав підозрюваного.

Характер вчиненого ОСОБА_7 кримінального правопорушення та наявність попередніх притягнень до кримінальної відповідальності, у тому числі особливо тяжких злочинів, дає підстави вважати, що перебуваючи на волі без застосування дієвого запобіжного заходу підозрюваний може продовжити свою злочинну діяльність або вчинити інший злочин, що є ризиком передбаченим п. 5 ч. 1 ст. 177 КК України.

При цьому слід зазначити, що чинне законодавство не вимагає підтвердження того, що підозрюваний обов'язково здійснюватиме такі дії, однак має об'єктивну можливість їх реалізації в майбутньому.

На момент розгляду клопотання відомостей, які б вказували про неможливість перебування ОСОБА_7 в умовах СІЗО зокрема, за станом здоров'я, сторонами не надано, тому слідчий суддя вважає, що заявлені ризики виправдовують тримання особи під вартою, що також доведено прокурором при розгляді даного клопотання.

Відповідно до ст. 178 КПК України, слідчий суддя враховує, що ОСОБА_7 , в силу ст. 89 КК України не судимий, одружений, має на утриманні двох дітей та вагітну дружину, працевлаштований. Разом з тим, це не є безумовними підставами для застосування більш м'якого запобіжного заходу, оскільки вказані обставини на даний час не мають такого ступеню довіри, які можуть бути враховані судом, як такі, що мають запобіжний вплив на поведінку підозрюваного, та не є такими, що спростовують встановлені судом ризики.

Вирішуючи питання доцільності продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує вимоги пунктів 3 і 4 статті п'ятої Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до статті 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, не допускається автоматичне продовження строків тримання під вартою (справи «Тейс проти Румунії», «Чанєв проти України»).

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси поваги до особистої свободи.

За змістом ст. 131 КПК запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження, а відтак їх застосування має на меті досягнення дієвості цього провадження. Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до висновку, що застосування іншого запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та запобігти встановленим ризикам, які вказані слідчим та доведені матеріалами справи.

При вирішенні питання щодо можливості визначення застави та її розміру, суд бере до уваги усі обставини кримінального правопорушення, а саме вчинення особливо тяжких кримінальних правопорушень, в період воєнного стану, з корисливих мотивів та застосуванням психологічного та фізичного насильства, в результаті якого, відповідно до наявних в матеріалах клопотання медичних довідок, потерпілі отримали ряд тілесних ушкоджень.

Своїми діями підозрюваний показав зневагу до існуючих правил і норм поведінки, вчиняючи інкриміновані кримінальні правопорушення, розуміючи суспільну небезпеку злочину, проявив самовпевненість у безкарності за свій вчинок, з корисливих мотивів.

Зважаючи на обсяг підозри, враховуючи тяжкість та характер кримінальних правопорушень, у вчиненні яких ОСОБА_7 підозрюється, в умовах воєнного стану, суспільний резонанс, необхідність забезпечення безпеки свідків та потерпілих, суд приходить до переконання, що визначення будь-якого розміру застави не зможе наразі забезпечити належну поведінку підозрюваного та виконання ним покладених обов'язків.

На підставі наведеного, керуючись ст. 176, 177, 197, 199, 309, 370, 372 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_4 задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів, тобто до 04.04.2026 року включно.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя

Попередній документ
133964214
Наступний документ
133964216
Інформація про рішення:
№ рішення: 133964215
№ справи: 127/3493/26
Дата рішення: 04.02.2026
Дата публікації: 12.02.2026
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Кримінальне
Суд: Вінницький міський суд Вінницької області
Категорія справи: Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про; продовження строків тримання під вартою
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто у апеляційній інстанції (16.02.2026)
Результат розгляду: скасовано
Дата надходження: 02.02.2026
Предмет позову: -
Розклад засідань:
11.02.2026 10:00 Вінницький апеляційний суд
16.02.2026 14:00 Вінницький апеляційний суд