Справа № 127/19778/22
Провадження № 2/127/2704/23
09 лютого 2026 рокум. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі головуючого судді Жмудя О.О., при секретарі судового засідання Чех А.А.,
за участі позивача/відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя,
До Вінницького міського суду Вінницької області звернулась з позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.06.2022 справа №127/19778/22 передана на розгляд судді Вінницького міського суду Вінницької області Воробйову В.В.
Ухвалою суду від 29.09.2022 (суддя Воробйов В.В.) призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання. Окрім того відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву.
18.10.2022 на адресу суду надійшла спільна заява ОСОБА_1 , і ОСОБА_2 про укладення мирової угоди.
20.10.2022 Вінницьким міським судом Вінницької області винесено ухвалу про затвердження мирової угоди.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 13.07.2023 ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 20.10.2022 скасовано. Справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.07.2023 справа №127/19778/22 передана на розгляд судді Вінницького міського суду Вінницької області Жмудю О.О.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 21.07.2023 справу прийнято до свого провадження в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
29.08.2023 позивач ОСОБА_1 подала до суду заяву про зменшення (уточнення) позовних вимог, відповідно до якої просить визнати автомобіль AUDI Q7, 2010 року випуску, номер шасі (кузова, рами, VIN-код): НОМЕР_1 , об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію в розмірі 1/2 від вартості автомобіля AUDI Q7, 2010 року випуску, номер шасі (кузова, рами, VIN-код): НОМЕР_1 .
Судові витрати покласти на відповідача.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 29.08.2023 в задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі відмовлено.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 29.08.2023 витребувано у Територіального сервісного центру МВС № 0546 договір від 28.09.2022, на підставі якого відбулася перереєстрація автомобіля AUDI Q7, 2010 року випуску, номер шасі: НОМЕР_1 від ОСОБА_1 на ОСОБА_2 .
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 29.08.2023 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя в частині позовних вимог щодо визнання квартири АДРЕСА_1 , спільною сумісною власністю подружжя та її розподілу між подружжям в порядку поділу майна подружжя та визнання права власності на 1/2 її частину залишено без розгляду.
12.09.2023 ОСОБА_2 через свого представника адвоката Федчук Т.М. подав до суду зустрічну позовну заяву, яка мотивована тим, що позивач і відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі з 20.01.1995, який було розірвано рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 14.10.2022 у справі №127/18502/22. Сторони мають двох дітей від цього шлюбу - неповнолітній ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та повнолітній ОСОБА_4 та повнолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
За час перебування у шлюбі сторонами придбано у спільну сумісну власність майно щодо якого виник спір та з приводу якого було подано позов ОСОБА_5 :
30.03.2007 квартира АДРЕСА_1 , яка була перейменована на Князів Коріатовичів у м. Вінниці Вінницької області, яка придбана у шлюбі та зареєстрована за ОСОБА_1 .
06.08.2020 транспортний засіб AUDI Q7, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2010 року випуску, який теж був зареєстрований за ОСОБА_1 . За згодою сторін ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_2 компенсацію вартості її частки та відповідно уклала 28.09.2022 правочин щодо відчуження цього транспортного засобу на користь ОСОБА_2 і відповідно він був зареєстрований за ним, а згодом 05.04.2023 відчужений ним третій особі.
Позивач залишила без розгляду свої вимоги до відповідача в частині поділу квартири, проте відповідач має намір поділити квартиру в ідеальних частках шляхом визнання за ним права власності на 1/2 частку квартири, а тому заявляє цей зустрічний позов. З огляду на вищевикладене просить визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 . Розподілити судові витрати.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 28.08.2023 прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя. Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя об'єднано в одне провадження.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 31.10.2023 провадження у справі зупинено до набрання законної сили рішення (ухвали) суду по цивільній справі № 127/24098/23 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , за участі третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_6 , ОСОБА_2 та приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Рудика Валерія Вікторовича, про визнання договору в частині недійсним у результаті зловмисної домовленості.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області 28.12.2023 провадження у справі поновлено.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 01.02.2024 провадження у справі зупинено до набрання законної сили рішення (ухвали) суду по цивільній справі № 127/324/24 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , за участі третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_6 та приватного нотаріуса Рудик Валерій Вікторович, про визнання недійсним договору в частині продажу 1/2 частки квартири.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області 25.10.2024 провадження у справі поновлено.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 22.01.2025 провадження у справі зупинено до набрання законної сили рішення (ухвали) суду по цивільній справі № 127/324/24 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , за участі третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_6 та приватного нотаріуса Рудик Валерій Вікторович, про визнання недійсним договору в частині продажу 1/2 частки квартири.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області 11.03.2025 провадження у справі поновлено.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 10.04.2025 провадження у справі зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку цивільної справи № 127/324/24 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , за участі третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_6 та приватного нотаріуса Рудик Валерій Вікторович, про визнання недійсним договору в частині продажу 1/2 частки квартири.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області 26.08.2025 провадження у справі поновлено.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 09.10.2025 підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду.
В судовому засіданні позивач за первісним позовом/відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 позовні вимоги первісного позову підтримала, а вимоги зустрічного позову вважає несправедливими та при вирішенні питання покладається на розсуд суду. Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що в судовому засіданні, яку відбулось 19.11.2025 ОСОБА_1 зазначила, що вимоги зустрічного позову визнає.
Представник відповідача за первісним позовом/позивача за зустрічним позовом адвокат Федчук Т.М. підтримала вимоги зустрічного позову, а в задоволенні позовних вимог первісного позову просила відмовити.
На підставі ч. 1 ст. 244 ЦПК України 28.01.2026 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та відклав ухвалення та проголошення судового рішення на 12 год 00 хв. 09.02.2026.
Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 і ОСОБА_7 20.01.1995 зареєстрували шлюб у Вінницькому міському відділі реєстрації актів цивільного стану, про що складено відповідний актовий запис №80 (а.с. 4, т. 1).
У шлюбі народились діти - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , і ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 (а.с. 5-6, т. 1).
30.03.2007 було укладено договір купівлі-продажу квартири з відстроченням платежу. Договір посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Рудик В.В. та зареєстровано в реєстрі за №3045. Зі змісту договру встановлено, що продавці ОСОБА_6 , ОСОБА_4 продали ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 7, т. 1).
03.04.2007 між ВАТ КБ «Надра» і ОСОБА_1 укладено договір іпотеки. Відповідно до п.1.1 договору цей договір забезпечує вимоги Іпотекодержателя, які передбачені Кредитним договором №30/03/2007/840-КВ/13 від 03.04.2007, а також усіма можливими додатковими правочинами до вказаного кредитного договору, які можуть бути укладені до закінчення строку дії останнього укладеним між Іпотекодержателем та Іпотекодацем, за умовами якого Іпотекодавець зобов'язаний: - до 03.04.2037 повернути Іпотекодержателю кредит в сумі 51297 доларів США.
Предметом іпотеки є нерухоме майно: квартира під АДРЕСА_1 (а.с. 37-38, т. 1).
Згідно інформації №В00-73-5-5/864 від 12.12.2016, наданої ПАТ «ОТП Банк» вбачається, що ПАТ «ОТП Банк» не має жодних майнових претензій та вимог до ОСОБА_1 по Кредитному договору №CNL-В00/008/2006 від 03.02.2006 та до ОСОБА_2 по договору поруки №CR-В00/008/2026 від 03.02.2006 (а.с 39, т. 1).
Згідно інформації наданої Вінницькою торгово-промисловою палатою від 31.08.2022 №23-06-4/47 орієнтовна ринкова вартість двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , станом на 31.08.2022 становить 35000 дол. США, що еквівалентно (при курсі НБУ 1 $ - 36,5686 грн): 1 279 907,00 грн (а.с. 13, т. 1).
Відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію траспортного засобу НОМЕР_5 автомобіль AUDI Q7, д.н.з. НОМЕР_2 , 2010 року випуску зареєстрований за ОСОБА_1 . Дата реєстрації 06.08.2020 (а.с. 10, т. 1).
Згідно консультаційного висновку №ІК-13 середня ринкова вартість легкового автомобіля AUDI Q7, д.н.з. НОМЕР_2 , 2010 року випуску станом на 31.08.2022 становить 806000,00 грн (а.с. 11, т. 1).
28.09.2022 між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 укладено договір-купівлі продажу транспортного засобу, відповідно до якого ОСОБА_1 продала ОСОБА_2 , транспортний засіб AUDI Q7, VIN-код: НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 (а.с. 127, т. 1).
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 14.10.2022 (справа №127/18502/22) розірвано шлюб між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 . Рішення набрало законної сили 15.11.2022 (а.с. 145(зворот)- 146, т. 1).
05.04.2023 ОСОБА_2 і ОСОБА_8 уклали договір купівлі-продажу транспортного засобу, відповідно до якого ОСОБА_2 продав ОСОБА_8 транспортний засіб AUDI Q7, VIN-код: НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_6 (а.с. 144 (зворот) - 145, т. 1).
Відповідно до частини першої статті 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування та розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (стаття 63 СК України).
Відповідно до частини першої статті 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Аналогічні положення містяться у частині другій статті 372 ЦК України.
Відповідно до положень статті 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному із подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному із подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Аналіз змісту положень статті 71 СК України дає підстави для висновку про те, що частини четверта та п'ята цієї статті виступають як єдиний правовий механізм захисту інтересів того з подружжя, який погоджується на компенсацію належної йому частки у спільному майні за рахунок іншого з подружжя, з подальшим припиненням права власності на цю частку.
Принцип обов'язкового отримання згоди особи на присудження їй грошової компенсації, крім випадків, передбачених ЦК України (стаття 365 цього Кодексу), в першу чергу застосовується до правовідносин, які виникають при зверненні одного з подружжя до суду з вимогами про припинення права іншого з подружжя на частку у спільному майні з одночасним присудженням грошової компенсації.
Такий підхід відповідає закріпленим у статті 7 СК України засадам розумності і добросовісності, оскільки відповідач надає свою згоду на позбавлення його частки у праві власності, отримуючи, у свою чергу, гарантоване грошове відшкодування.
Позивач за первісним позовом ОСОБА_1 у своїй позовній заяві просить визнати автомобіль AUDI Q7 реєстраційний номер НОМЕР_7 2010 р.в. об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та стягнути на її користь грошову компенсації в розмірі 1/2 від вартості автомобіля.
Згідно консультаційного висновку №ІК-13 середня ринкова вартість легкового автомобіля AUDI Q7, д.н.з. НОМЕР_2 , 2010 року випуску станом на 31.08.2022 становить 806000,00 грн.
В судовому засіданні досліджено відеозапис судового засідання Вінницького апеляційного суду від 13.07.2023 у справі №127/19778/22 (провадження № 22-ц/801/1321/2023) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя під головуванням судді Оніщука В.В.
З відеозапису вбачається, що представник позивача ОСОБА_1 адвокат Майданевич Л.О. на запитання головуючого судді Оніщука В.В. чи не заперечує його довірителька факту отримання 10500 доларів США як компенсації за автомобіль, підтвердив факт отримання коштів ОСОБА_1 , оскільки це було умовою мирової угоди.
Крім того, судом встановлено, що між сторонами був укладений договір купівлі-продажу транспортного засобу, відповідно до якого позивач відчужила належний їй автомобіль на користь відповідача. Таким чином, сторони реалізували свої цивільні права шляхом укладення правочину.
З урахуванням установлених обставин та наведених норм матеріального права суд доходить висновку, що позивач уже реалізувала своє право на компенсацію вартості спірного майна, а відтак правові підстави для повторного стягнення грошової компенсації відсутні.
За таких обставин суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання автомобіля об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та стягнення з відповідача грошової компенсації.
Щодо вимог зустрічного позову ОСОБА_2 суд зазначає наступне.
Так, ОСОБА_2 просить визнати за ним право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 .
За положенням частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Отже, при вирішенні спорів про належність майна на праві спільної сумісної власності подружжю, суду в першу чергу належить встановити час набуття такого майна. При встановлені факту набуття майна у період шлюбу, на таке майно поширюється презумпція спільності майна подружжя. Факт набуття майна у період шлюбу доводить той із подружжя, який на нього посилається в обґрунтування свої вимог про поділ такого майна. Спростовує презумпцію спільності майна подружжя той із подружжя, який заперечує, що майно набуте у період шлюбу є спільним сумісним майном.
Судом встановлено, що спірна квартира придбана позивачем та відповідачем за час шлюбу, тому вона є їх спільним майном.
На підставі дослідження матеріалів справи та доводів сторін, суд, на основі всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього з'ясування фактичних обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши наявні у справі докази дійшов висновку, що зустрічний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Згідно положень ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки у задоволенні первісного позову відмовлено, суд залишає судові витрати за первісним позовом за ОСОБА_1 .
Представник ОСОБА_2 адвокат Федчук Т.М. подала заяву про розподіл/відшкодування/компенсацію судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи та просила стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 30 000,00 (тридцять тисяч )гривень 00 коп. витрат на правничу допомогу, 5 119,61 грн судового збору, 50,00 грн за поштове відправлення.
Зважаючи на задоволення зустрічного позову з ОСОБА_1 на ОСОБА_2 підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 5519,61 грн.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; і поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
На підтвердження надання правової допомоги позивачем за зустрічним позовом надано суду Договір про надання правової допомоги від 16.05.2023, акт/звіт виконаних робіт по договору від 16.05.2023, підписаний 03.12.2025.
В п. 3 договору зазначено, що винагорода обчислюється за домовленістю сторін як фіксована в розмірі 30000,00 грн. Фіксована частина вноситься протягом 15 днів з дня ухвалення судового рішення.
Відповідно до акту/звіту виконаних робіт по договору від 16.05.2023, який підписано ОСОБА_9 і ОСОБА_2 - оплата(гонорар) за надані юридичні послуги (правничу допомогу) визначена як фіксована за домовленістю сторін в розмірі 30000,00 гривень. Зазначена правова (правнича) допомога надана у повному обсязі виконавцем Федчук Т.М., претензій щодо наданих послуг та визначення їх вартості сторони не мають.
У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.
Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
Таких висновків також дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові по справі № 755/9215/15-ц при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Позивач за первісним позовом ОСОБА_1 подала клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги. В клопотанні зазначила, що вважає розмір витрата на оплату послуг адвоката на суму 30000 грн, заявлений ОСОБА_2 є неспівмірним із складністю справи, виконаними роботами та обсягом наданих адвокатом послуг. Фактичний розгляд справи (без врахування періодів зупинення провадження) був відносно нетривалим. Експертизи у справі не проводились, свідки не допитувались, склад учасників не був обширний. Відповідач, заявляючи зустрічний позов, практично ніяких нових доказів не надав, а лише озвучив ту вимогу, яку до цього заявляла позивач. З огляду на вищевикладене, в разі задоволення зустрічного позову просить зменшити щонайменше вдвічі витрати на оплату правничої допомоги адвоката відповідача.
Дослідивши надані докази, застосовуючи зазначені вище критерії розумності розміру заявлених представником позивача за зустрічним позовом до відшкодування витрат на оплату послуг адвоката, їх необхідності та співмірності зі складністю справи і виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг, враховуючи всі аспекти та характер спірних правовідносин у справі та виходячи із загальних засад цивільно-процесуального законодавства щодо принципів диспозитивності, змагальності сторін, рівності усіх учасників, суд приходить до висновку про те, що позивачем/відповідача ОСОБА_1 доведено що розмір витрат на правову допомогу в сумі 30000 грн є завищеним.
Враховуючи вказані обставини, та клопотання ОСОБА_1 про зменшення розміру судових витрат, які підлягають до стягнення, суд приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 15000 грн витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги.
Крім того, представник позивача за зустрічним позовом просила суд стягнути з відповідача за зустрічним позовом витрати на поштове відправлення у розмірі 50,00 грн.
Оцінюючи наведене клопотання, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до частини першої статті 133 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з частиною другою статті 133 Цивільного процесуального кодексу України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1. Професійну правничу допомогу; 2. Пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3. Пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4. Пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Таким чином, канцелярські витрати та витрати на поштові відправлення, заявлені у розмірі 50,00 грн, не належать до судових витрат у розумінні статті 133 ЦПК України, а відтак не підлягають розподілу між сторонами за наслідками розгляду справи.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 10, 12, 13, 77-81, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268 352, 354, 355 ЦПК України, ст.60, 69 СК України, суд,
В задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 5519,61 грн а також 15000,00 грн витрат на правову допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно вимог ст. 265 ч. 5 п. 4 ЦПК України:
позивач/відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_8 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ;
відповідач/позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_9 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення складено 09.02.2026.
Суддя О.О. Жмудь