Справа №: 148/192/26
09 лютого 2026 року Тульчинський районний суд Вінницької області у складі:
головуючого судді Дамчук О.О.,
за участю секретаря Носулько К.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тульчині за правилами спрощеного позовного провадженнябез повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом адвоката Опольської Наталі Михайлівни, яка діє на підставі ордеру про надання правничої допомоги серії АВ № 1210535 від 09.01.2026 в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Адвокат Опольська Н.М. в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним вище позовом, в якому просить: визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 від 11.10.2024 № 24/2580 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП у вигляді штрафу у сумі 17000, 00 грн., а справу про адміністративне правопорушення закрити.
В обґрунтування позовних вимог послалася на те, що Постановою № 24/2580 від 11.10.2024 року позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності на підставі ч. 3 ст. 210 КУпАП за порушення вимог передбачених в абз. 3 пп.10-1 п.1 Правил військового обліку призовників військовозобов'язаних та резервістів, затверджених Постановою Кабінету Міністра України №1487 від 30 грудня 2022 року, оскільки ОСОБА_1 не мав військово-обліковий документ.
04.10.2024 року групою оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_2 було встановлено, що у ОСОБА_1 при собі був відсутній військово-обліковий документ. На вимогу групи оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_2 позивачем було роз'яснено про наявність у нього військово-облікового документу в електронній формі (з додатку «Резерв+), оскільки паперовий перебував у ІНФОРМАЦІЯ_3 . Однак пояснення позивача не було прийнято до уваги та складено протокол про адміністративне правопорушення.
Постанова ІНФОРМАЦІЯ_1 від 11.10.2024 № 24/2580 була винесене без участі позивача та останньому не вручалася.
ОСОБА_1 дізнався про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 статті 210 КУпАП лише з отриманням повідомлення про відкриття виконавчого провадження у мобільний застосунок «Дія».
Позивач вважає оскаржувану постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.
В судове засідання сторони не викликалися, у зв'язку з чим у відповідності з ч.4 ст. 229 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Клопотання учасників провадження до суду про розгляд справи з викликом сторін до судового засідання не надходило.
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_4 до суду відзив не направив, доказів на підставі яких ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 3 ст. 210 КУпАП, суду не надав.
Суд повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що відповідно до копії (РЕЗЕРВ +), ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 , має відстрочку до 14.12.2026 року. Постановою ВЛК від 17.05.2019 року визнаний не придатним в мирний час, обмежено придатним у воєнний час, дані уточнив вчасно 14.07.2024 року, номер в реєсті Оберіг 181220201429351900001 ВОС 999097. (а.с. 13)
Відповідно тимчасового посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_1 від 05.08.2019 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Військове звання солдат. Склад - рядовий. Військово-облікова спеціальність 901-074. Категорія 2. Не придатний в мирний час, обмежено придатним у воєнний час. (а.с. 13 зворот - 14)
Відповідно протоколу № Т24/1510 про адміністративне правопорушення від 04.10.2024 року з'ясовано, що 04.10 2024 року під час здійснення оповіщення громадян групою оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_2 , старшим групи оповіщення, старшим сержантом ОСОБА_2 було встановлено, що у військовозобов'язаного громадянина України ОСОБА_1 відсутній при собі військово-обліковий документ під час дії воєнного стану.(а.с. 21 зворот - 22)
Відповідно Постанови № 24/2580 від 11.10.2024 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності на підставі ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у розмірі 17000,00 грн. штрафу за порушення вимог передбачених в абз. 3 пп.10-1 п.1 Правил військового обліку призовників військовозобов'язаних та резервістів, затверджених Постановою Кабінету Міністра України №1487 від 30 грудня 2022 року, оскільки ОСОБА_1 не мав військово-обліковий документ. (а.с. 22 зворот - 23)
Згідно копії постанови заступника начальника управління - начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізької області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) Половніковим Р.С. від 18.04.2025 на підставі постанови № 24/2580 від 11.10.2024 відкрито виконавче провадження № 77857867 про стягнення з ОСОБА_1 штрафу в розмірі 34000 грн.(а.с. 14 зворот - 15)
14.01.2026 Т.в.о. начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 на адвокатський запит надіслав копію постанови № 24/2580 від 01.10.2024 та копію протоколу про адміністративне правопорушення № Т/24/1510 від 01.10.2024. (а.с. 21)
Таким чином, фактично з постановою про притягнення до адміністративної відповідальності № 24/2580 від 11.10.2024 року за ч. 3 ст. 210 КУпАП, ОСОБА_1 ознайомився 23.01.2026 року.
Інших письмових доказів, пов'язаних з винесенням оскаржуваної постанови, матеріали справи не містять.
Аналізуючи представлені сторонами докази, які досліджені в ході судового розгляду та вирішуючи даний спір, суд виходить із наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації передбачені статтею 22 Закону №3543 про мобілізацію.
Так, частина 6 статті 22 Закону №3543 передбачає, що у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника ТЦК або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби.
Під час перевірки документів уповноважений представник ТЦК або поліцейський здійснює фото- і відеофіксацію процесу пред'явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, а також може використовувати технічні прилади, засоби та спеціалізоване програмне забезпечення з доступом до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
При цьому, в даній статті унормовано, що вимоги, зазначені у частині 6 статті 22, стосовно проведення уповноваженими представниками ТЦК фото- і відеофіксації процесу пред'явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, застосовуються з 17.07.2024, згідно із Законом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 №3633-IX .
Так, частиною першою статті 210 КпАП України передбачено відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
Згідно ч. 3 ст.210 КпАП України вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Зазначена норма є бланкетною, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду.
Крім того, суд звертає увагу, що положення статей 210, 210-1 КУпАП не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Досліджуючи доводи позивача, суд зазначає, що додаток «Резерв+» є тим мобільним додатком через який формується військово-обліковий документ в електронній формі.
За правилами пункту 2 Порядку №559 військово-обліковий документ (ВОД) оформляється (створюється) та видається (замінюється):
- в електронній формі засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста та/або Державного веб-порталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони та/або Порталу Дія, зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (у разі технічної реалізації);
- у паперовій формі на бланку, форма якого затверджується постановою Кабміну від 16 травня 2024 р. № 559.
Відповідно до вимог пунктів 6-7 Порядку № 559 військово-обліковий документ в електронній формі формується засобами:
Електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста, зокрема з використанням його мобільного додатка;
Державного веб-порталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони;
Порталу Дія, зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія) (у разі технічної реалізації).
ВОД в електронній формі формується на безоплатній основі за бажанням особи після проходження нею електронної ідентифікації та автентифікації.
Формування та відображення ВОД в електронній формі здійснюється автоматично за умови підключення електронного пристрою до Інтернету та наявності у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей, визначених у пункті 8 цього Порядку.
У ВОД в електронній формі відображається унікальний електронний ідентифікатор у вигляді двовимірного штрихкоду (далі QR-код військово-облікового документа).
За правилами пункту 8-1 Порядку №559 QR-код військово-облікового документа містить відомості про ВОД в електронній формі, які за допомогою відповідних технічних засобів можна відтворити у формі, придатній для зчитування, зокрема у візуальній.
Відповідно до пункту 9 Порядку №559 військово-обліковий документ в електронній формі (у тому числі роздрукований) та військово-обліковий документ у паперовій формі мають однакову юридичну силу.
Згідно інформації, яка міститься на сторінці застосунку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, «Резерв+» це Електронний кабінет призовників, військовозобов'язаних та резервістів. До того ж, на цій сторінці у розділі «Якими нормативно-правовими актами регулюється функціонування «Резерв+» указано, що перш за все це Закон «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» від 16.03.2017 №1951-VIII.
Відповідно до частини 1 статті 14-1 Закону №1951 електронний кабінет це персональний кабінет (захищений відокремлений веб-сервіс), за допомогою якого призовнику, військовозобов'язаному, резервісту, який пройшов електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації про його персональні та службові дані, а також до послуг. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.
Аналіз викладених норм законодавства дає підстави суду дійти висновку, що додаток «Резерв+» є тим мобільним додатком через який формується військово-обліковий документ в електронній формі, а дійсність сформованого військово-облікового документа підтверджується QR-кодом.
За таких обставин, пред'явлення мобільного додатку «Резерв+» є виконанням військовозобов'язаним вимог частини 6 статті 22 Закону №3543.
Не є спростованими обставини, що позивач 04.10.2024 пред'явив представнику Тульчинського РТЦК електронний військово-обліковий документ, який був сформований за допомогою мобільного додатку «Резерв+», адже уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейський зобов'язані, з 17.07.2024, здійснювати фото- і відеофіксацію процесу пред'явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами (фото або відеозаписом правопорушення).
Утім, ІНФОРМАЦІЯ_6 не надав до матеріалів справи жодних доказів не пред'явлення позивачем 04.10.2024 військово-облікового документу.
Крім того, відповідачем не надано навіть відзиву на позов.
Водночас, у оскаржуваній постанові як підставу для притягнення позивача до адміністративної відповідальності зазначено, що у позивача відсутній військово-обліковий документ, чим останній порушив абз. 3 пп. 10-1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 3 ст. 210 КУпАП.
В протоколі № Т24/1510 про адміністративне правопорушення від 04.10.2024 року зазначено що у позивача відсутній при собі військово-обліковий документ під час дії воєнного стану.
Таким чином, незрозуміло яка саме підстава притягнення позивача до адміністративної відповідальності, у зв'язку з тим що позивач не мав при собі військово-обліковий документ чи через його відсутність у нього взагалі.
Позивач до позову додав скановану копію свого військово-облікового документу в електронній формі, який був у нього й на момент складання протоколу про адміністративне правопорушення, що спростовує доводи відповідача, викладенні у тексті оскаржуваної постанови, про відсутність військово-облікового документу.
Частина 2 статті 77 КАС України передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин справи, суд констатує, що ІНФОРМАЦІЯ_6 не довів правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210 КУпАП, що є підставою для скасування спірної постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення.
Статтею 62 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав та основних свобод людини передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини тлумачяться на її користь та кожна людина вважається невинною доти, поки її вину не доведено згідно з законом.
Згідно ст. 9 ч.1 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
На обов'язковості застосування судами вказаної правової позиції неодноразово наголошував Верховний Суд, зокрема у постанові від 27.06.2019 у справі № 560/751/17, адміністративне провадження №К/9901/2047/18, колегія суддів Касаційного адміністративного суду зауважила, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами. Визначення доказів в справах про адміністративне правопорушення та їх перелік регламентований статтею 251 КУпАП. Обов'язок ж доказування правомірності накладення адміністративного стягнення на позивача відповідно до частини другої статті 71КАС України, покладений на відповідача - суб'єкта владних повноважень. Помилковим є висновок про зобов'язання, виключно, скаржника надати докази відсутності порушення ним відповідних норм чи правил, переклавши, тим самим, обов'язок доказування, регламентований статтею 71 КАС України, з відповідача на позивача.
Отже, саме відповідач зобов'язаний довести правомірність накладення ним адміністративного стягнення, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами фактів порушення позивачем законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про що зазначено в оскаржуваній постанові.
У справі Barbera, Messeque and Jabardo v. Spain (скарга № 10590/83 від 6 грудня 1988 року) Європейський суд з прав людини, зазначив, що докази, покладені в основі висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.
Обов'язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (справа Daktaras v. Lithuania, скарга № 42095/98).
Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Правова природа адміністративної відповідальності по своїй суті аналогічна кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.
У справі Надточій проти України (скарга №7460/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу про адміністративні правопорушення (пункт 21 рішення).
Крім того, у рішенні від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010 Конституційний Суд України дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (пункт 4.1)
Оскільки суб'єкт владних повноважень не надав доказів, які підтверджують вчинення позивачем адміністративного правопорушення, всі сумніви стосовно доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь.
Отож, суд дійшов висновку про недоведеність належними та допустимими доказами вчинення позивачем інкримінованого адміністративного правопорушення та як наслідок неправомірність притягнення його до адміністративної відповідальності.
За таких обставин, беручи до уваги відсутність належних доказів щодо вчинення позивачем адміністративного правопорушення, суд вважає, що постанова ТЦК має бути скасована, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України на користь позивача слід стягнути сплачений ним судовий збір в сумі 665.60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, який є суб'єктом владних повноважень.
Керуючись, ст. ст. 7, 9, 210, 251, 265-2, 278-280, 293 КУпАП, ст. ст. 2, 6, 19-20, 77, 286 КАС України, суд,
Позовні вимоги адвоката Опольської Наталі Михайлівни, яка діє на підставі ордеру про надання правничої допомоги серії АВ № 1210535 від 09.01.2026 в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_3 № 24/2580 від 11.10.2024 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.210 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 17000,0 грн..
Провадження у справі закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , (РНОКПП НОМЕР_2 ) сплачений ним судовий збір в розмірі 665,60 грн..
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Тульчинський районний суд Вінницької області протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Суддя О.О. Дамчук