Номер провадження 1-кп/754/662/26
Справа № 754/1836/26
Іменем України
10 лютого 2026 року м. Київ
Деснянський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участі секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в режимі відеоконференції кримінальне провадження №62025100130003851 від 01.07.2025 стосовно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, яку проходить на посаді стрільця 2 відділення охорони 1 взводу охорони 9 роти охорони військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого в силу ст. 89 КК України,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 407, ч.4 ст. 186 КК України,
за участю сторони обвинувачення: прокурора ОСОБА_4 ,
представника потерпілого: ОСОБА_5 ,
сторони захисту: обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_6 ,
В провадженні Деснянського районного суду м. Києва перебуває обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні №62025100130003851 від 01.07.2025 відносно ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 407, ч.4 ст. 186 КК України.
В підготовчому судовому засіданні прокурор просить призначити кримінальне провадження до судового розгляду у відкритому судовому засіданні, на підставі обвинувального акта, вважаючи, що під час досудового розслідування були дотримані вимоги КПК України, підстав для закриття провадження чи повернення обвинувального акта не вбачає.
Представник потерпілого підтримав думку прокурора щодо можливості призначення кримінального провадження до судового розгляду.
Обвинувачений та його захисник не заперечували з приводу призначення обвинувального акта до судового розгляду.
Крім того, прокурор в підготовчому судовому засіданні заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб без визначення розміру застави, оскільки існують ризики неналежного поводження обвинуваченого, а саме: може ухилитися від суду, незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Представник потерпілого підтримав клопотання прокурора.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_6 та обвинувачений заперечували щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та просили застосувати більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, а саме цілодобовий домашній арешт.
Суд, вислухавши думку учасників підготовчого судового розгляду, оглянувши обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування, приходить до висновку про можливість призначення даного кримінального провадження до судового розгляду, за наступних підстав.
Так, дане кримінальне провадження підсудне Деснянському районному суду м. Києва відповідно до ст. ст. 32, 33 КПК України.
Підстав для прийняття рішень, передбачених п.п.1-4 ч.3 ст. 314 КПК України, немає.
Обвинувальний акт складено відповідно до вимог ч. 2 ст. 291 КПК України, тобто він містить відомості, які передбачені пп. 1-9 цієї частини та при його затвердженні прокурором дотримано вимог процесуального закону.
До обвинувального акта додані документи, передбачені нормою ч.4 ст.291 КПК України.
Реєстр матеріалів досудового розслідування відповідає вимогам ст. 109 КПК України та містить відомості, передбачені ч. 2 цієї статті.
Таким чином, підстав для повернення обвинувального акта прокурору, відповідно до п.3 ч.3 ст. 314 КПК України - немає.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необхідність призначення кримінального провадження №62025100130003851 від 01.07.2025 відносно ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 407, ч.4 ст. 186 КК України, до судового розгляду по суті.
Щодо заявленого прокурором клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд зазначає таке.
Згідно з ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1 ст. 177 КПК.
Обґрунтованість підозри підтверджується фактом направлення обвинувального акта у даному кримінальному провадженні на розгляд суду.
Відповідно до вимог пункту 4 частини 2 статті 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України класифікуються як тяжкі, і за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
При цьому, врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства (рішення ЄСПЛ у справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993). Суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів» (рішення ЄСПЛ «Ілійков проти Болгарії»)
Обов'язковою умовою для застосування запобіжного заходу є також наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України.
Суд зазначає, що ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду (п.1 ч. 1 ст. 177 КПК України), суд вважає такі дії цілком вірогідними, а ризик доведеним.
Так, співставлення можливих негативних для обвинуваченого наслідків у вигляді його ув'язнення у невизначеному майбутньому, тобто після його засудження до можливого покарання у вигляді позбавлення волі, з урахуванням встановлених на даному етапі обставин вчинення протиправних дій, доводять, що цей ризик є достатньо високим.
Щодо ризику того, що обвинувачений може впливати на свідків з метою схиляння їх до зміни свідчень, суд вважає, що прокурором цей ризик також доведено, оскільки свідки судом ще не допитувались, а обвинуваченому відомі їх анкетні дані та адреси місця проживання і служби - більшість свідків проходили військову службу разом з ОСОБА_3 . Зважаючи на стадію судового провадження, цей ризик є цілком високим.
Щодо ризиків перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та вчинення іншого кримінального правопорушення, то суд вважає, що прокурором ці ризики не доведені. Так, обвинувачений раніше не судимий, доказів існування іншого кримінального провадження стосовно ОСОБА_3 матеріали справи не містять та прокурором не надані. З огляду на принцип презумпції невинуватості відсутні докази схильності обвинуваченого до вчинення кримінальних правопорушень та кримінальної спрямованості його поведінки. Не підтверджені належним чином й твердження прокурора про намір ОСОБА_3 створювати штучні докази тощо.
Щодо більш м'яких запобіжних заходів, то слідчий суддя приходить до таких висновків.
Особиста порука не може бути застосована до ОСОБА_3 у зв'язку із відсутністю письмових зобов'язань осіб, які заслуговують на довіру суду.
Особисте зобов'язання та домашній арешт не можуть бути достатніми та дієвими, не сприятимуть виконанню покладених на підозрюваного процесуальних обов'язків та обмежень.
Крім того, одним із кримінальних правопорушень, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , є правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України. Водночас, відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
У ч.1 ст. 178 КПК наведено перелік обставин, які суд має оцінити в сукупності при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу. Так суд бере до уваги, що ОСОБА_3 раніше не судимий, є військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, обвинувачується у вчиненні відкритого викрадення чужого майна, та самовільно залишив військову частину, опинившись на волі, зможе ухилитися від суду та не виконати його процесуальні рішення, незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні (які судом ще не допитувались), відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, можуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ч.5 ст. 194 КПК України, зокрема, прибувати за кожною вимогою до суду, та його належну поведінку.
Крім того, будь-яких обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено.
При цьому суд виходить у тому числі з тих обставин, що кримінальні правопорушення, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_3 мають досить високий ступінь суспільної небезпечності, наявність якої, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи обвинуваченого. Суд також враховує практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинувачених, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Обставини, зазначені захисником ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_3 , не можуть бути підставою для відмови в продовженні запобіжного заходу у виді тримання під вартою та заміни на більш м'який запобіжний захід, оскільки вони не виключають наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме: можливість обвинуваченого переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні.
Разом з тим, оскільки будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в підготовчому судовому засіданні не встановлено, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого щодо нього слід продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою.
З огляду на положення ч. 4 ст. 183 КПК України, згідно з якою під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого, зокрема, статтею 407 Кримінального кодексу України, розмір застави не визначається.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 182, 183, 194, 314-316 КПК України, суд
Кримінальне провадження №62025100130003851 від 01.07.2025 року відносно ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 407, ч.4 ст. 186 КК України, призначити до судового розгляду у відкритому судовому засіданні в приміщенні Деснянського районного суду м. Києва на 17.02.2026 року на 14 год. 00 хв.
Кримінальне провадження розглядати суддею одноособово.
У відкрите судове засідання для розгляду кримінального провадження викликати: прокурора, представника потерпілого, обвинуваченого, захисника.
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 у виді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб до 10.04.2026 року (включно).
Ухвала суду в частині продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали.
Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому.
Головуючий: ОСОБА_1