Іменем України
05 лютого 2026 року
м. Київ
справа №990/201/25
адміністративне провадження № П/990/201/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А. Г.,
суддів: Мацедонської В. Е., Білак М. В., Желєзного І. В., Соколова В. М.,
за участю:
секретаря судового засідання - Клименка В. В.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представниці відповідача - Друцької О. Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та нечинним рішення, зобов'язання вчинити дії,
Зміст позовних вимог та предмет спору
09 травня 2025 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - відповідач, ВККС України, Комісія), в якому просить:
- визнати рішення ВККС України № 2/вс-25 від 17 лютого 2025 року, прийняте на спеціальному спільному засіданні ВККС України та Громадської ради міжнародних експертів (далі - ГРМЕ), згідно з яким вирішили: «Визнати кандидата на посаду судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 таким, що не відповідає критеріям, визначеним частиною четвертою статті 8 Закону України «Про Вищий антикорупційний суд». Визнати кандидата на посаду судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 таким, що припинив участь у конкурсі на посаду судді Вищого антикорупційного суду», - протиправним і нечинним повністю;
- зобов'язати ВККС України провести спеціальне спільне засідання ВККС України та ГРМЕ, на якому вирішити питання про відповідність кандидата на посаду судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 критеріям, визначеним частиною четвертою статті 8 Закону України «Про Вищий антикорупційний суд», та про його подальшу участь в оголошеному Вищою кваліфікаційною комісією суддів України 23 листопада 2023 року конкурсі на зайняття вакантних посад суддів Вищого антикорупційного суду (що передбачає поновлення зазначеного Конкурсу), з урахуванням правової оцінки, наданої Верховним Судом у своєму рішенні. Визначити відповідачам розумний строк виконання рішення суду, який не перевищує тридцяти днів із дня набрання рішенням суду законної сили.
Аргументи позивача у позовній заяві (з урахуванням заяви про зміну (доповнення) підстав позову)
У позові ОСОБА_1 зазначає, що рішення ВККС України № 2/вс-25 від 17 лютого 2025 року, яким його визнано таким, що не відповідає критеріям, визначеним частиною четвертою статті 8 Закону України «Про Вищий антикорупційний суд», не може вважатися законним, мотивованим, оскільки ухвалене з наведенням мотивів, які ґрунтуються на суб'єктивних припущеннях і суб'єктивній думці членів комісії щодо вибіркових обставин, з наведенням неповних, неточних та/або викривлених фактичних обставин та/або з ігноруванням тих відомостей про кандидата, які суперечать наведеним в оспорюваному рішенні думкам Комісії.
Позивач вказує на безпідставність сумніву Комісії у відповідності його показнику «сумлінність» критерію доброчесності через начебто низький рівень організації судочинства під перебування на посаду судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області в період 2012-2017 років. У відповідях від 20 січня 2025 року та більш детально у відповідях від 03 лютого 2025 року на запитання ГРМЕ він докладно продемонстрував належну організацію своєї роботи, зокрема забезпечив розгляд найбільшої кількості справ серед усіх суддів суду за зазначений період, відсоток розглянутих справ і матеріалів від загальної кількості розподілених склав 90,84 %. Сам по собі факт передачі ним на повторний автоматизований розподіл 213 справ і проваджень після закінчення п'ятирічного строку повноважень, на його переконання, не свідчить про неналежну організацію роботи або порушення розумних строків розгляду справ.
Він звертає увагу на те, що у розпорядженні Комісії були усі статистичні дані про показники його роботи на посаді судді зі здійснення правосуддя, з яких прослідковується щорічна позитивна динаміка кількості розглянутих справ і матеріалів, а також показники якості здійснення правосуддя (кількість скасованих і змінених судових рішень). Підкреслює, що в період 2012-2017 років, і на тепер в Україні відсутні обґрунтовані кількісні нормативи (показники) щодо річного судового навантаження на одного суддю, які би дозволити стверджувати, що залишок нерозглянутих судових справ в кількості 213 на дату закінчення п'ятирічного строку повноважень судді є значним та що показники судді є меншими за відповідні нормативи.
ОСОБА_1 також зазначає, що оцінюючи, чи була його робота на посаді судді організована належно і роблячи висновок про те, що у минулому кандидат допускав низький рівень організації судочинства, Комісія не надала обґрунтування, чому окремі випадки перевищення строків розгляду справ чи виготовлення повних текстів судових рішень мають більш вагоме і суттєве значення, аніж наполеглива і сумлінна робота при щорічному зростанні судового навантаження та досягнення кандидатом найвищих показників здійснення правосуддя в своєму суді.
Він вказує, що усі обставини, які Комісія використала для мотивування свого висновку про наявність обґрунтованих сумнівів у відповідності кандидата показнику «сумлінність» критерію доброчесності, мали місце у 2014-2015 та 2017 роках, тобто мінімум 8 років тому. Водночас за період 2017-2025 роки Комісії були надані відомості про набуття нового професійного досвіду (адвокатської діяльності як самозайнятої особи; помічника судді Вищого антикорупційного суду, а також про отримання знань з організації судової діяльності, антикорупційної діяльності та набуття практичних навичок роботи із матеріалами кримінальних проваджень та цивільних справ про необґрунтовані активи, підсудних Вищому антикорупційному суду.
Також позивач зазначає, що передчасним і виключно зробленим на основі рішення попередніх складів Комісії та ГРМЕ від 21 січня 2019 року № 60/вс-19 є висновок Комісії про наявність обґрунтованих сумнівів у відповідності показнику «неупередженість» критерію доброчесності через начебто грубе порушення норм процесуального права, що зашкодило авторитету правосуддя, оскільки такий висновок зроблено без безпосереднього дослідження матеріалів судової справи № 705/47/17, які були наявні в досьє кандидата, і з'ясування фактичних обставин прийняття ним як суддею рішення про відкриття провадження у зазначеній справі та наявності чи відсутності підстав для направлення справи до апеляційного суду для визначення підсудності справи за правилами частини першої статті 108 Цивільного процесуального Кодексу України (далі - ЦПК України, у редакції на січень-лютий 2017 року), якою передбачено, що підсудність цивільних справ, у яких однією із сторін є суд або суддя цього суду, визначається ухвалою судді суду вищої інстанції без виклику сторін.
Твердження в оспорюваному рішенні про те, що він як суддя не виконав вимог частини першої статті 108 ЦПК України, позивач вважає безпідставним, адже під час проведення засідання 06 лютого 2025 року та в тексті самого рішення від 17 лютого 2025 року члени Комісії та ГРМЕ жодного разу не послалися на матеріали самої справи, які б давали їм підстави стверджувати, що позивач у згаданій справі Черниш Т.О. є суддею Уманського міськрайонного суду Черкаської області і що він як суддя, якому визначена для розгляду цивільна справа, мав повноваження постановити ухвалу про направлення справи до Апеляційного суду Черкаської області для визначення підсудності за правилами частини першої статті 180 ЦПК України. У матеріалах справи немає жодного документа, що підтверджував би місце роботи чи посаду ОСОБА_2 .
Позивач звертає увагу, що в оскаржуваному рішенні відповідачем не наведено жодного мотиву і правової підстави, які б дозволяли стверджувати, що суддя має право прийняти процесуальне рішення в цивільній справі на підставі відомостей/інформації про факти, які відомі судді не з матеріалів справи (документів, які подали сторони), а з інших особистих джерел, зокрема у зв'язку із роботою з особою, яка подала позовну заяву, у одному суді.
Крім того, Комісія не врахувала, що розгляд цивільної справи № 705/47/17 стосувався можливості малолітньої дитини тимчасово виїхати за межі України із матір'ю на відпочинок без згоди і супроводу батька, тобто стосувався немайнових прав дитини; відповідач, який очевидно був обізнаний про місце роботи позивача, був поінформований про наявність цієї справи у провадженні Уманського міськрайонного суду Черкаської області, повідомив електронною поштою про свою позицію щодо позову, та не висловив застережень щодо розгляду справи суддею цього суду, ухвалене рішення суду не оскаржував. Рішенням у справі не завдано шкоди інтересам відповідача або дитини, а з його сторони як судді не було наміру навмисно порушувати привила, передбачені частини першої статті 108 ЦПК України. Інакше трактування і застосування ним процесуальних норм з огляду на відсутність у матеріалах справи інформації про місце роботи сторони позивача та відсутність у судді права самостійно ініціювати та отримувати докази у цивільній справі, на переконання позивача, не може вважатись підставою для обґрунтованого сумніву в його неупередженості.
Крім того, позивач вказує, що безпідставним і голослівним є висновок Комісії про наявність обґрунтованих сумнівів у відповідності показнику «чесність» критерію доброчесності через начебто непослідовність пояснень щодо обставин отримання подарунку, адже наявна в поданих них документах і поясненнях від 20 січня 2025 року та від 03 лютого 2025 року інформація є максимально деталізованою, повною, правдивою і послідовною. Так, у своїй декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2023 рік (в розділі 11) задекларував отримання подарунку в негрошовій формі на суму 549 156 грн від своєї матері. Також у цій декларації в розділі 10 були зазначені відомості про нематеріальний актив криптовалюту (стейбл коін) Tether (USDT) ідентифікатор в системі обігу віртуальних активів (публічна адреса): 0xA35097FdD3E3bd55Ba892F48156c7Bc6CDf39c75, дата набуття 21.10.2023, кількість 15021,2953357111, вартість у грн 549957, інформація про постачальника послуг, пов'язаних із обігом криптовалюти, Trust Wallet». У відповідях від 02 січня 2025 року на запитання ГРМЕ він пояснив, що отримав подарунок від своєї матері в негрошовій формі, вартістю у гривнях 549 156,00, та розкрив інформацію, у чому саме полягав цей подарунок - у виді нематеріальних активів, а саме криптовалюти (стейбл коіна) Tether (USDT) у загальній кількості 15 000. Відомості про цей нематеріальний актив відображені в розділі 10 декларації особи, уповноваженої на здійснення функцій держави або місцевого самоврядування, за 2023 рік, яку я подав як кандидат на посаду судді Вищого антикорупційного суду, - як «Вид: Tether (USDT), ідентифікатор в системі обігу віртуальних активів (публічна адреса): 0xA35097FdD3E3bd55Ba892F48156c7Bc6CDf39c75, дата набуття 21.10.2023, кількість 15021,2953357111, вартість у грн 549957, інформація про постачальника послуг, пов'язаних із обігом криптовалюти, Trust Wallet». У відповідях від 03 лютого 2025 року на прохання ГРМЕ надав деталізовану інформацію та підтверджуючі документи про те, яким шляхом мати фактично передала мені свій дар.
Позивач підкреслює, що сам факт передачі дарунку відбувався не безпосередньо дарувальником, а через виконання третьою особою (братом) боргових зобов'язань перед матір'ю шляхом переказу криптовалюти, вартість якої відповідала сумі боргу. На переконання позивача, цей спосіб передачі не змінює факту, що дарувальником була його мати, і не створює підстав для висновку Комісії, що його пояснення та відомості у декларації суперечили один одному.
Таким чином ОСОБА_1 переконує, що рішення ВККС України № 2/вс-25 від 17 лютого 2025 року засноване на оцінці вибіркових негативних відомостей про його професійну діяльність як судді місцевого суду, повному ігноруванні даних про показники його роботи упродовж всіх п'яти років здійснення правосуддя, без врахування професійної діяльності до та після роботи на посаді судді, без реального дослідження матеріалів цивільної справи, процесуальні рішення в якій оцінювали ВККС України і ГРМЕ, та лише на основі відомостей у рішенні попередніх складів ВККС України і ГРМЕ від 21 січня 2019 року, на неповному дослідженні наданих документів та їх змісту, які стосуються обставин отримання подарунку від матері, та на ігноруванні норм цивільного законодавства щодо свободи договору і виконання договірних відносин сторонами.
Окремо позивач звертає увагу, що ВККС України та ГРМЕ поставили ряд питань, в тому числі й тих, щодо яких ГРМЕ не просила надати пояснення або наявні в нього документи. Також зазначає, що в пункті 1 «Стислий виклад інформації про кар'єру Кандидата» рішення № 2/вс-25 від 17 лютого 2025 року ВККС України навела неточні і неповні щодо освіти та професійного досвіду позивача. Так, Комісія зазначила, що він закінчив Національний університет «Юридична академія імені Ярослава Мудрого» та здобув освітньо-кваліфікаційний рівень «магістр» у 2008 році. Насправді повну вищу освіту за освітньо- кваліфікаційним рівнем «спеціаліст» він здобув у 2007 році, а за освітньо- кваліфікаційним рівнем «магістр» - у 2011 році. Позивач повідомив про ці помилки ВККС України листом від 22 квітня 2025 року, проте Комісія надала лише формальну відповідь і не внесла виправлень до свого рішення від 17 лютого 2025 року. Крім того, Комісія проігнорувала факт його роботи на посаді юрисконсульта у приватному товаристві у продовж 2,5 років із лютого 2007 року до переходу на роботу в апараті райдержадміністрації.
На підставі викладеного ОСОБА_1 вважає оскаржуване рішення ВККС України від 17 лютого 2025 року № 2/вс-25 протиправним та просить визнати його нечинним.
Аргументи відповідача у відзиві на позов
У відзиві на позовну заяву відповідач заперечує проти позову та зазначає, що Комісія, ухвалюючи рішення від 17 лютого 2025 року №2/вс-25 діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України, з дотриманням критеріїв, визначених частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
ВККС України вважає безпідставними доводи позивача про те, що оскаржуване рішення Комісії в частині висновку про обґрунтований сумнів у відповідності його показнику «сумлінність» критерію доброчесності засноване на оцінці вибіркових негативних відомостей про професійну діяльність позивача як судді місцевого суду, повному ігноруванні даних про показники його роботи під час здійснення правосуддя, без урахування професійної діяльності до та після роботи на посаді судді.
Відповідач зазначає, що під час спільного спеціального засідання 06 лютого 2025 року Комісією та ГРМЕ було проаналізовано інформацію, яка могла мати значення для цілей кваліфікаційного оцінювання відповідності кандидата критеріям доброчесності, а також на наявність знань та практичних навичок для розгляду справ, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду.
Згідно з даними суддівського досьє, 09 лютого 2016 року кандидата ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у виді догани (рішення № 381/дп-16) за істотне порушення строків розгляду адміністративної справи № 705/6842/14-ц, передбачених статтею 122 КАС України. Крім того, 27 березня 2018 року в межах кваліфікаційного оцінювання кандидата проведено співбесіду, за результатами якої ухвалено рішення № 43/ко-18 про зупинення оцінювання та звернення до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) щодо відкриття дисциплінарної справи через неналежну організацію розгляду судових справ. Зокрема, встановлено, що після завершення п'ятирічного строку повноважень кандидат передав на повторний автоматизований розподіл 213 справ і проваджень, більшість з яких тривалий час не були вирішені по суті. Ухвалою від 31 жовтня 2018 року № 11600/0/18-18 Вищою радою правосуддя скаргу Комісії залишено без розгляду у зв'язку зі звільненням ОСОБА_1 за власним бажанням. Також Комісією та ГРМЕ було досліджено інформацію про притягнення кандидата до дисциплінарної відповідальності у виді суворої догани (з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу протягом трьох місяців, рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 19 вересня 2018 року № 2929/3дп/15-18) за суттєве порушення строків розгляду цивільної справи № 705/4432/15-ц та необґрунтоване зволікання з виготовленням повного тексту судового рішення. Скасовуючи це рішення ВРП (рішення від 10 січня 2019 року № 62/0/15-19) зауважила, що кандидатом: «допущено зволікання з виготовленням вмотивованого судового рішення, а та обставина, що з наступного після прийняття рішення у справі дня суддя перебував у відпустці до 20 вересня 2016 року не може бути єдиним та достатнім виправданням неналежного виконання суддею службових обов'язків».
Комісія та ГРМЕ оцінили всі зазначені обставини у контексті пояснень позивача та дійшли висновку, що в минулому кандидат демонстрував низький рівень організації судочинства, що призводило до серйозних порушень прав сторін і негативно впливало на авторитет судової влади. Надані пояснення та запевнення щодо здатності належно організовувати розгляд справ у майбутньому не переконали Комісію та ГРМЕ. Проблеми кандидата з організацією роботи мали системний характер і проявлялися у різних формах - зокрема, в пропущених строках розгляду справ та несвоєчасному виготовленні повних текстів судових рішень, що свідчить про відсутність належних управлінських навичок і створює реальний ризик повторення аналогічних порушень у разі його призначення на посаду судді.
Комісією та ГРМЕ також враховано посилання кандидата на досвід роботи помічником судді ВАКС, проте такий досвід не є достатнім підтвердженням здатності кандидата самостійно й ефективно організовувати власну роботу як судді. Це зумовлено тим, що посада помічника судді за своєю природою не є самостійною і передбачає постійний нагляд та контроль з боку судді.
ВККС України вважає також безпідставними доводи позивача про те, що оскаржуване рішення Комісії в частині висновку про обґрунтований сумнів у відповідності його показнику «неупередженість» критерію доброчесності прийнято без дослідження матеріалів цивільної справи № 705/47/17, процесуальні рішення в якій, на думку позивача оцінено, та виключно на підставі рішень попередніх складів Комісії та ГРМЕ від 21 січня 2019 року № 60/вс-19.
Відповідач вказує, що під час спільного спеціального засідання 06 лютого 2025 року Комісією та ГРМЕ було проаналізовано інформацію про те, що кандидат, будучи суддею Уманського міськрайонного суду Черкаської області 07 лютого 2017 року ухвалив рішення по суті спору в цивільній справі № 705/47/17, яким задовольнив позовні вимоги в повному обсязі.
«Позивачем» у вказаній справі виступала особа, яка мала на момент подачі позову статус судді цього ж суду. Водночас, відповідно до частини першої статті 108 Цивільного процесуального кодексу України (чинній на момент розгляду справи) підсудність цивільних справ, у яких однією зі сторін є суд або суддя цього суду, визначається ухвалою судді суду вищої інстанції без виклику сторін. Кандидат цієї вимоги законодавства не виконав.
Зазначені обставини стали однією з причин, через які в попередніх складів Комісії та ГРМЕ виникали обґрунтовані сумніви щодо відповідності кандидата критеріям, передбаченим частиною четвертою статті 8 Закону України «Про Вищий антикорупційний суд» у межах першого конкурсу до ВАКС, оголошеного рішенням Комісії від 02 серпня 2018 року № 186/зп-18. Зокрема, у рішенні від 21 січня 2019 року № 60/вс-19 Комісія та ГРМЕ констатували, що «за таких обставин беззаперечною була необхідність застосування наведених вище правил частини першої статті 108 ЦПК України».
Оцінюючи наведені обставини з урахуванням пояснень кандидата, Комісія та ГРМЕ не вбачили підстав для відступу від оцінки, наданої попередніми складами Комісії та ГРМЕ, оскільки процесуальні норми, чинні на момент розгляду справи, у якій стороною виступала колега кандидата, були чіткими, однозначними та тривалий час залишалися незмінними.
Вчинене кандидатом порушення, на переконання Комісії та ГРМЕ, є достатньо грубим, щоб вважати його таким, що завдало шкоди авторитету правосуддя, оскільки кандидат не вжив передбачених законодавством заходів для уникнення ситуації, яка могла поставити під сумнів його неупередженість.
В розглядуваному випадку Комісією та ГРМЕ оцінювався підхід і професійна поведінка кандидата як судді при застосуванні процесуального закону в очевидній та однозначній ситуації. Комісією та ГРМЕ не досліджувалась суть вказаної справи, а відтак були відсутні підстави для дослідження матеріалів цивільної справи № 705/47/17.
ВККС України також вважає необґрунтованими доводи позивача про те, що оскаржуване рішення Комісії в частині висновку про обґрунтований сумнів у відповідності його показнику «чесність» критерію доброчесності прийнято без повного дослідження наданих позивачем документів, які стосуються обставин отримання подарунку у вигляді віртуальних активів від матері.
Відповідач зазначає, що під час спільного спеціального засідання 6 лютого 2025 року Комісією та ГРМЕ було проаналізовано декларацію кандидата за 2023 рік, у якій задекларовано отримання подарунку в негрошовій формі від матері на суму 549 156 грн. У відповідях на запитання ГРМЕ від 20 січня 2025 року кандидат пояснив, що отримав подарунок у вигляді криптовалюти Tether (USDT) у кількості 15 000 одиниць.
З метою уточнення обставин ГРМЕ направила кандидату додатковий запит щодо надання відомостей про доходи матері, а також інформації, яка б підтверджувала можливість здійснення такого подарунку. У відповідях від 03 лютого 2025 року кандидат зазначив, що його мати особисто не придбавала криптовалюту, не здійснювала криптовалютних транзакцій та не користувалася криптогаманцем або криптобіржею. Водночас, за його поясненнями, криптовалюта фактично була перерахована з криптоадрес його брата, якому мати раніше передала свої заощадження.
Наявність суперечностей між задекларованими відомостями та подальшими поясненнями Кандидата щодо отримання подарунку, за висновком ВККС України та ГРМЕ, свідчить про відсутність чіткої та послідовної позиції кандидата, а відповідно у відповідності кандидата показнику «чесність» критерію доброчесності.
ВККС України підкреслює, що позивач не надав жодних документальних підтверджень передачі коштів від матері до брата для інвестування в криптовалюту, а також не конкретизував, які саме документи не були досліджені Комісією та ГРМЕ, які, на переконання позивача, мали бути досліджені під час встановлення обставин отримання подарунку у вигляді криптовалюти.
Комісія також вважає безпідставними доводи позивача щодо вибіркового врахування негативної інформації про його професійну діяльність, оскільки в інформаційній записці ГРМЕ про ініціювання спільного засідання прямо зазначено, що наведений перелік застережень не є вичерпним і в процесі подальшого аналізу матеріалів досьє кандидатів можуть виникати додаткові обставини, що підлягають оцінці. Відтак оцінювання діяльності кандидата здійснювалося з урахуванням сукупності встановлених фактів, які свідчать про системний характер виявлених недоліків та їх вплив на дотримання професійних стандартів, пов'язаних із критерієм доброчесності.
Відповідач наголошує, що правова природа діяльності Комісії полягає у виконанні обов'язку держави сформувати суддівський корпус, який користуватиметься довірою суспільства, що передбачає перевірку професійної компетентності кандидатів, їхніх знань, практичних навичок, відповідності встановленим законом критеріям та здатності належно здійснювати правосуддя.
Згідно з нормами чинного законодавства, повноваження Комісії у процедурі конкурсного добору кандидатів, зокрема на посаду судді Вищого антикорупційного суду, є дискреційними повноваженнями та виключною компетенцією уповноваженого органу - ВККС України як постійно діючого органу у системі судоустрою України. Жоден інший суб'єкт чи орган не може втручатися у здійснення Комісією її повноважень у цій процедурі.
ВККС України підкреслює, що під час здійснення своїх повноважень Комісія діяла в межах наданої їй компетенції та дотрималася вимог, встановлених частиною другою статті 2 КАС України щодо діяльності суб'єктів владних повноважень. При цьому позивач, обґрунтовуючи свої вимоги, посилається на порушення Комісією норм законодавства, однак не наводить конкретних доводів та не подає належних і допустимих доказів таких порушень, а також не конкретизує, у чому саме полягають неправомірні дії Комісії та ГРМЕ під час визначення результатів кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді судді.
Таким чином, ВККС України вважає, що підстави для оскарження та визнання нечинним рішення Комісії від 17 лютого 2025 року № 2/ вс-25 відсутні.
Клопотання учасників справи та процесуальні дії у справі
09 травня 2025 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ВККС України про визнання протиправним та нечинним рішення, зобов'язання вчинити дії. Разом з позовною заявою позивач подав заяву про поновлення строку звернення до суду.
12 травня 2025 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» від ОСОБА_1 надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів для розгляду позовної заяви: головуючий суддя Загороднюк А. Г., судді: Мацедонська В. Е., Білак М. В., Желєзний І. В., Соколов В. М.
Згідно з ухвалою від 19 травня 2025 року Верховний Суд задовольнив заяву ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до суду та поновив цей строк; відкрив провадження у справі та призначив її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на 30 червня 2025 року о 16 год 30 хв.
05 червня 2025 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача - Друцької Олександри Геннадіївни надійшов відзив на позовну заяву.
26 червня 2025 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про зміну (доповнення) підстав позову на підставі частини першої статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Того ж дня до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшли дві заяви про участь у судовому засіданні, призначеному на 30 червня 2025 року о 16 год 30 хв, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Згідно з ухвалою від 27 червня 2025 року Верховний Суд задовольнив заяви ОСОБА_1 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду; забезпечив участь ОСОБА_1 у відкритому судовому засіданні, призначеному на 30 червня 2025 року о 16 год 30 хв, а також в інших судових засіданнях, в адміністративній справі № 990/201/25, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС (https://vkz.court.gov.ua).
Згідно з ухвалою від 30 червня 2025 року, з урахуванням ухвали від 02 липня 2025 року про виправлення описки, Верховний Суд задовольнив заяву ОСОБА_1 про зміну (доповнення) підстав позову у справі № 990/201/25; прийняв заяву ОСОБА_1 про зміну (доповнення) підстав позову у справі № 990/201/25. Згідно з протокольною ухвалою Верховний Суд 30 червня 2025 року оголосив перерву в судовому засіданні до 25 серпня 2025 року о 10 год 00 хв.
25 серпня 2025 року, у зв'язку з відсутністю повного складу суду через тимчасову непрацездатність одного з членів колегії суддів та перебуванням іншого члена колегії суддів у відпустці, розгляд адміністративної справи не відбувся.
Згідно з ухвалою від 22 вересня 2025 року Верховний Суд призначив справу №990/201/25 до розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на 20 жовтня 2025 року о 10 год 00 хв.
Згідно з протокольною ухвалою від 20 жовтня 2025 року Верховний Суд оголосив перерву в судовому засіданні до 30 жовтня 2025 року о 10 год 30 хв.
Згідно з протокольною ухвалою від 30 жовтня 2025 року Верховний Суд оголосив перерву в судовому засіданні до 06 листопада 2025 року о 10 год 00 хв.
04 листопада 2025 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про дослідження в судовому засіданні доказів (документів і відеозапису).
Згідно з протокольною ухвалою від 06 листопада 2025 року Верховний Суд оголосив перерву в судовому засіданні у зв'язку з отриманням сигналу повітряної тривоги.
Згідно з ухвалою від 11 листопада 2025 року Верховний Суд призначив справу №990/201/25 до розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на 08 грудня 2025 року о 16 год 30 хв.
Згідно з протокольною ухвалою від 08 грудня 2025 року Верховний Суд оголосив перерву в судовому засіданні до 05 лютого 2026 року 10 год 30 хв.
05 лютого 2026 року у судовому засіданні Верховний Суд оголосив вступну та резолютивну частини цього рішення.
Установлені судом обставини справи
Рішенням ВККС України від 23 листопада 2023 року № 145/зп-23 (зі змінами) оголошено конкурс на зайняття 25 вакантних посад суддів Вищого антикорупційного суду, зокрема на 15 вакантних посад суддів Вищого антикорупційного суду як суду першої інстанції (далі - Конкурс) (режим доступу: https://vkksu.gov.ua/accounting/145zp-23).
Кімстачов О. С. звернувся із заявою про допуск до участі в конкурсі на зайняття 25 вакантних посад суддів Вищого антикорупційного суду, зокрема на 15 вакантних посад суддів Вищого антикорупційного суду як суду першої інстанції та проведення стосовно нього кваліфікаційного оцінювання для підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді.
Рішенням ВККС України від 14 травня 2024 року № 51/вс-24 ОСОБА_1 допущено до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в конкурсі.
Рішенням ВККС України від 19 червня 2024 року № 198/зп-24 призначено кваліфікаційне оцінювання в межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів у Вищому антикорупційному суді зокрема на 15 вакантних посад суддів Вищого антикорупційного суду як суду першої інстанції, оголошеного рішенням Комісії від 23 листопада 2023 року № 145/зп-23 (зі змінами), та встановлено таку черговість його етапів: перший - складання кваліфікаційного іспиту; другий - дослідження досьє та проведення співбесіди.
Рішенням ВККС України від 21 жовтня 2024 року № 325/зп-24 (зі змінами) призначено кваліфікаційний іспит під час кваліфікаційного оцінювання в межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів у Вищому антикорупційному суді, зокрема на 15 вакантних посад суддів Вищого антикорупційного суду як суду першої інстанції. Визначено таку черговість етапів його проведення: перший - складання тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації відповідного суду; другий - складання тестування когнітивних здібностей; третій - виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду.
Рішенням ВККС України від 20 листопада 2024 року № 357/зп-24 затверджено кодовані та декодовані результати тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації Вищого антикорупційного суду як суду першої інстанції в межах Конкурсу та визначено, що ОСОБА_1 за результатами першого етапу кваліфікаційного іспиту набрав 136 балів та допущений до другого етапу кваліфікаційного іспиту - тестування когнітивних здібностей.
Рішенням ВККС України від 05 грудня 2024 року № 363/зп-24 затверджено кодовані та декодовані результати тестування когнітивних здібностей та встановлено, що ОСОБА_1 за результатами другого етапу кваліфікаційного іспиту набрав 55 балів та допущено до третього етапу кваліфікаційного іспиту - виконання практичного завдання зі спеціалізації Вищого антикорупційного суду як суду першої інстанції.
Рішенням ВККС України від 15 січня 2025 року № 11/зп-25 затверджено декодовані результати третього етапу кваліфікаційного іспиту та загальні результати першого етапу «Складення кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посаду судді Вищого антикорупційного суду як суду першої інстанції в межах Конкурсу та визначено, що ОСОБА_1 за виконання практичного завдання зі спеціалізації Вищого антикорупційного суду як суду першої інстанції отримав 115 балів; допущено ОСОБА_1 до другого етапу кваліфікаційного оцінювання - «Дослідження досьє та проведення співбесіди».
16 січня 2025 року Громадська рада міжнародних експертів (далі - ГРМЕ) звернулася до кандидата ОСОБА_1 із листом, у якому просила надати пояснення, документи та інформацію щодо низки поставлених запитань.
20 січня 2025 року ОСОБА_1 надіслав ГРМЕ відповіді на поставлені запитання разом із підтверджуючими документами.
22 січня 2025 року ГРМЕ звернулася до ВККС України з листом щодо скликання спеціального спільного засідання для розгляду питання відповідності, зокрема, кандидата ОСОБА_1 критеріям, зазначеним у частині четвертій статті 8 Закону України «Про Вищий антикорупційний суд».
30 січня 2025 року ГРМЕ звернулася до кандидата ОСОБА_1 з іще одним листом із проханням надати додаткові пояснення, документи та інформацію щодо низки поставлених запитань.
03 лютого 2025 року ОСОБА_1 надіслав ГРМЕ відповіді на поставлені запитання разом із підтверджуючими документами.
06 лютого 2025 року ВККС України та ГРМЕ провели спеціальне спільне засідання щодо кандидата ОСОБА_1 (режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=3Wbk-eH6K_w).
Рішенням ВККС України від 17 лютого 2025 року № 2/вс-25, прийнятим за результатами спеціального засідання ВККС України та ГРМЕ, визнано, що кандидат на посаду судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 є таким, що не відповідає критеріям, визначеним частиною четвертою статті 8 Закону України «Про Вищий антикорупційний суд» та визнано кандидата на посаду судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 таким, що припинив участь у конкурсі на посаду судді Вищого антикорупційного суду.
Рішення про те, що кандидат на посаду судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 відповідає критеріям, визначеним статтею 8 Закону України «Про Вищий антикорупційний суд», не набрало установленої цією статтею кількості голосів.
За результатами аналізу зібраної інформації та усних відповідей кандидата під час спеціального засідання, ВККС України та ГРМЕ дійшли висновку про наявність обґрунтованих сумнівів у відповідності кандидата встановленим законом вимогам до судді Вищого антикорупційного суду.
У рішенні від 17 лютого 2025 року № 2/вс-25 зазначено, що обґрунтовані сумніви у відповідності кандидата ОСОБА_1 встановленим законом вимогам до судді Вищого антикорупційного суду стосуються показників сумлінність, неупередженість та чесність критерію доброчесності. Зазначені сумніви обґрунтовані такими обставинами:
- низький рівень організації судочинства: відповідно до інформації з суддівського досьє 09 лютого 2016 року Комісія притягнула кандидата ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у виді догани (рішення № 381/дп-16). Підставою для ухвалення цього рішення стало суттєве порушення розгляду адміністративної справи № 705/6842/14-ц - понад встановлені статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України строки. 27 березня 2018 року Комісія провела співбесіду з кандидатом у межах процедури кваліфікаційного оцінювання, за результатами якої ухвалила рішення №43/ко-18, згідно з яким зупинила кваліфікаційне оцінювання та звернулася до ВРП для вирішення питання про відкриття дисциплінарної справи. Однією з підстав для цього рішення стала неналежна, на думку ВККС України, організація роботи з розгляду справ кандидатом. Комісія, зокрема, встановила, що кандидат після закінчення свого п'ятирічного строку суддівських повноважень передав на повторний автоматизований розподіл 213 справ та проваджень, з яких значну частину він розглядав тривалий час, однак не розглянув по суті. Ухвалою від 31 жовтня 2018 року № 11600/0/18-18 член ВРП залишив скаргу Комісії щодо кандидата без розгляду у зв'язку з тим, що того ж місяця ВРП звільнила кандидата ОСОБА_1 з посади судді за власним бажанням. Третя Дисциплінарна палата ВРП 19 вересня 2018 року притягнула кандидата до дисциплінарної відповідальності у виді суворої догани - з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців (рішення №2929/3дп/15-18). Підставою для цього рішення стало суттєве порушення строків розгляду цивільної справи № 705/4432/15-ц та необґрунтоване зволікання з виготовленням повного тексту судового рішення за результатами її розгляду. 10 січня 2019 року ВРП прийняла рішення №62/0/15-19, яким скасувала згадане рішення Третьої Дисциплінарної палати та закрила дисциплінарне провадження. Водночас ВРП у своєму рішенні зауважила, що кандидатом: «допущено зволікання з виготовленням вмотивованого судового рішення, а та обставина, що з наступного після прийняття рішення у справі дня суддя перебував у відпустці до 20 вересня 2016 року не може бути єдиним та достатнім виправданням неналежного виконання суддею службових обов'язків», зумовило обґрунтований сумнів у відповідності кандидата показнику сумлінність критерію доброчесності;
- грубе порушення норм процесуального права, що зашкодило авторитету правосуддя: кандидат як суддя Уманського міськрайонного суду Черкаської області 07 лютого 2017 року ухвалив рішення по суті спору в цивільній справі № 705/47/17, яким задовольнив позовні вимоги в повному обсязі. Позивачем у цій справі виступала особа, яка мала на момент подачі позову статус судді цього ж суду. Водночас відповідно до частини першої статті 108 Цивільного процесуального кодексу України (чинній на момент розгляду справи, далі - ЦПК України) підсудність цивільних справ, у яких однією зі сторін є суд або суддя цього суду, визначається ухвалою судді суду вищої інстанції без виклику сторін. Кандидат цієї вимоги законодавства не виконав, що зумовило обґрунтований сумнів у відповідності кандидата показнику неупередженість критерію доброчесності;
- непослідовність пояснень щодо обставин отримання подарунку: у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2023 рік (далі - майнова декларація) кандидат задекларував отримання подарунку в негрошовій формі на суму 549 156 грн від свої матері. У своїх відповідях на запитання ГРМЕ від 02 січня 2025 року кандидат пояснив, що отримав подарунок від своєї матері в криптовалюті (стейбл коін) Tether (USDT) загальною кількістю 15 000. Щоб перевірити законність джерел коштів матері та з'ясувати, чи вистачало їх на такий подарунок, ГРМЕ додатково звернулася до кандидата з проханням надати відомості про доходи матері, а також інформацію про криптовалютні операції, які б підтверджували можливість зробити дороговартісний подарунок. У своїх відповідях від 03 лютого 2025 року кандидат вказав, що його матір ніколи особисто не придбавала (не отримувала) криптовалюту і не вчиняла транзакцій з пересилання криптовалюти на його криптогаманець. Вона також особисто не є користувачем криптогаманця або криптобіржі. Натомість уся криптовалюта, яку кандидат отримав у подарунок, фактично надійшла з криптоадрес його брата. Кандидат також пояснив, що задекларував матір як джерело подарунку, оскільки вона передала свої заощадження брату кандидата для інвестування в криптовалюту (документів, які б це підтверджували, він не надав). У 2022 році мати повідомила брата, що бажає подарувати ці інвестовані ним кошти самому кандидату. Так, брат передав криптовалюту кандидату. Кандидат не був послідовним у своїх письмових відповідях та фактично змінив їх. Так, згідно з його майновою декларацією за 2023 та відповідями на письмові питання ГРМЕ від 20 січня 2025 року кандидат отримав подарунок у виді криптовалюти від своєї матері. Натомість у своїх відповідях на письмові питання ГРМЕ від 03 лютого 2025 року кандидат зазначив, що його матір ніколи не була користувачем криптогаманця, та ніколи не вчиняла транзакцій з пересилання йому криптовалюти. Пояснення кандидата щодо того, що матір передавала свої заощадження брату для інвестування в криптовалюту в її інтересах також не мають документального підтвердження, що зумовило обґрунтований сумнів у відповідності кандидата показнику чесність критерію доброчесності.
Не погодившись із рішенням ВККС України від 17 лютого 2025 року № 2/вс-25, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Джерела права та акти їхнього застосування
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Завданням адміністративного судочинства, у силу приписів частини першої статті 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За правилами частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, визначеним у цій статті.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Верховному Суду як суду першої інстанції, згідно із частиною четвертою статті 22 КАС України, підсудні справи, зокрема, щодо оскарження, серед іншого, актів, дій чи бездіяльності ВККС України. Особливості розгляду такої категорії спорів визначено у статті 266 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 92 Закону №1402-VIII ВККС України є державним колегіальним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України.
Згідно з приписами частини одинадцятої статті 79 Закону № 1402-VIII ВККС України проводить конкурс на зайняття вакантних посад суддів вищого спеціалізованого суду на основі рейтингу учасників за результатами кваліфікаційного оцінювання.
Частинами першою та другою статті 83 Закону № 1402-VIII установлено, що кваліфікаційне оцінювання проводиться ВККС України з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність.
Рішенням ВККС України від 23 листопада 2023 року № 145/зп-23 (зі змінами) оголошено конкурс на зайняття 25 вакантних посад суддів Вищого антикорупційного суду, зокрема на 15 вакантних посад суддів Вищого антикорупційного суду як суду першої інстанції, в якому ОСОБА_1 виявив бажання взяти участь.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар'єри» від 09 грудня 2023 року № 3511-IX (далі - Закон № 3511-IX) внесено зміни до Закону № 1402-VIII, зокрема викладено в новій редакції Розділ IV «Порядок зайняття посади судді» та доповнено пунктами 57-61 розділ XII «Прикінцеві та перехідні положення». Указаний Закон набрав чинності 30 грудня 2023 року.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 79-2 Закону №1402-VIII ВККС України проводить конкурс на зайняття вакантних посад суддів, зокрема, вищого спеціалізованого суду - на основі рейтингу кандидатів за результатами кваліфікаційного оцінювання та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 79-3 цього Закону.
Згідно з частиною другою статті 79-3 Закону №1402-VIII у конкурсі на зайняття вакантної посади судді вищого спеціалізованого суду може брати участь особа, яка відповідає вимогам до кандидата на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою чи другою статті 33 цього Закону.
Частиною другою статті 33 Закону №1402-VIII встановлено, що суддею Вищого антикорупційного суду може бути особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у Вищому антикорупційному суді, а також відповідає іншим вимогам, встановленим законом.
Загальні вимоги до кандидата на посаду судді визначені статтею 69 Закону №1402-VIII, відповідно до частини першої якої на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п'яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п'ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою відповідно до рівня, визначеного Національною комісією зі стандартів державної мови.
Частиною дев'ятою статті 69 цього Закону визначено, що кандидат на посаду судді відповідає критерію доброчесності, якщо відсутні обґрунтовані сумніви у його незалежності, чесності, неупередженості, непідкупності, сумлінності, у дотриманні ним етичних норм, у його бездоганній поведінці у професійній діяльності та особистому житті, а також щодо законності джерел походження його майна, відповідності рівня життя кандидата на посаду судді або членів його сім'ї задекларованим доходам, відповідності способу життя кандидата на посаду судді його попередньому статусу.
Спеціальні вимоги до кандидата на посаду судді Вищого антикорупційного суду встановлені статтею 7 Закону №2447-VIII.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону № 2447-VIII конкурс на зайняття посади судді Вищого антикорупційного суду здійснюється в порядку, визначеному Конституцією України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів», з урахуванням передбачених цією статтею особливостей.
Згідно з частиною четвертою статті 8 Закону № 2447-VIII з метою сприяння ВККС України у встановленні для цілей кваліфікаційного оцінювання відповідності кандидатів на посади суддів Вищого антикорупційного суду критеріям доброчесності (моралі, чесності, непідкупності), а саме щодо законності джерел походження майна, відповідності рівня життя кандидата або членів його сім'ї задекларованим доходам, відповідності способу життя кандидата його статусу, наявності знань та практичних навичок для розгляду справ, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, утворюється ГРМЕ. Громадська рада доброчесності, що утворена і здійснює діяльність відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», на час діяльності ГРМЕ не залучається до встановлення відповідності кандидатів на посади суддів Вищого антикорупційного суду передбаченим законом критеріям для цілей кваліфікаційного оцінювання.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 2447-VIII ГРМЕ утворюється строком на шість років ВККС України для сприяння їй у підготовці рішень з питань призначення на посади суддів Вищого антикорупційного суду та є її допоміжним органом.
Згідно з частиною дев'ятою статті 9 цього Закону ГРМЕ: 1) збирає, перевіряє та аналізує інформацію щодо кандидатів на посади суддів Вищого антикорупційного суду; 2) надає ВККС України інформацію щодо кандидатів на посади суддів Вищого антикорупційного суду; 3) бере участь у спеціальному спільному засіданні у передбачених цим Законом випадках; 4) вживає заходів до захисту персональних даних, інформації з обмеженим доступом, які стали відомі ГРМЕ, її членам у зв'язку із здійсненням їх повноважень.
Частиною п'ятою статті 8 Закону № 2447-VIII визначено, що за ініціативою не менше трьох членів ГРМЕ питання відповідності будь-якого кандидата на посаду судді Вищого антикорупційного суду критеріям, зазначеним в частині четвертій цієї статті, розглядається на спеціальному спільному засіданні ВККС України та ГРМЕ. Рішення щодо відповідності такого кандидата цим критеріям ухвалюється більшістю від спільного складу ВККС України та членів ГРМЕ, за умови, що за нього проголосували не менше половини членів ГРМЕ. У разі неприйняття такого рішення кандидат вважається таким, що припинив участь у конкурсі. Таке спеціальне спільне засідання проводиться не пізніше ніж на тридцятий день з дня оголошення результатів іспиту, що складається кандидатами для встановлення відповідності кандидата на посаду судді критерію професійної компетентності.
За запитом не менше як трьох членів ГРМЕ перед спеціальним спільним засіданням ВККС України та ГРМЕ може проводитись попередня співбесіда із кандидатами на посаду судді Вищого антикорупційного суду, у якій повинні взяти участь не менше шести членів Комісії.
Відповідно до пункту пункту 137 Регламенту ВККС України, затвердженого рішенням Комісії від 03 жовтня 2016 року № 81/зп-16, в редакції рішення Комісія від 19 жовтня 2023 року № 119/зп-23 (зі змінами) не менше як три члени ГРМЕ можуть ініціювати розгляд питання відповідності кандидата критеріям на спеціальному спільному засіданні шляхом подання до ВККС України повідомлення про ініціювання спеціального спільного засідання
ВККС України визначає дату, час і місце проведення спеціального спільного засідання. Дата і час проведення такого засідання визначаються, зважаючи на розумні і погоджені ГРМЕ та ВККС України строки, ураховуючи встановлені законом і рішеннями Комісії строки проведення процедур у межах відповідного конкурсу, зокрема строки проведення спеціального спільного засідання і повідомлення кандидата (пункт 141 Регламенту ВККС України).
Згідно з пунктом 157 Регламенту ВККС України спеціальне спільне засідання ВККС України та ГРМЕ проводиться за безпосередньої участі членів ВККС України та ГРМЕ. Члени ГРМЕ можуть брати участь у спеціальному спільному засіданні в режимі відеоконференції.
Часовий регламент спільного спеціального засідання встановлюється більшістю голосів спільного складу ВККС України та ГРМЕ за умови підтримки цього рішення щонайменше трьома членами ГРМЕ (пункт 161 Регламенту ВККС України).
Після обговорення інформації про кандидата на посаду судді Вищого антикорупційного суду у спеціальному спільному засіданні на голосування виноситься питання щодо і лише щодо того: «Чи відповідає кандидат критеріям, передбаченим частиною четвертою статті 8 Закону № 2447-VIII (пункт 157 Регламенту ВККС України).
Згідно з пунктами 166, 167 Регламенту ВККС України кандидат визнається таким, що відповідає критеріям і продовжує участь у конкурсі, якщо за таке рішення проголосувала більшість від спільного складу ВККС України та членів ГРМЕ, за умови, що за нього проголосували не менше половини членів ГРМЕ. В іншому випадку, кандидат визнається таким, що не відповідає критеріям і припиняє участь у конкурсі.
Відповідно до частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII рішення Комісії, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав: 1) склад членів Комісії, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити; 2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів Комісії, який провів кваліфікаційне оцінювання; 3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання - якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання; 4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків.
Оцінка доводів учасників справи та висновки Верховного Суду
Предметом спору у цій справі є рішення ВККС України від 17 лютого 2025 року № 2/вс-25, прийняте на спеціальному спільному засіданні ВККС України та Громадської ради міжнародних експертів (далі - ГРМЕ), яким кандидата на посаду судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 визнано таким, що не відповідає критеріям, визначеним частиною четвертою статті 8 Закону №2447-VIII, у зв'язку з чим припинено його участь у конкурсі на посаду судді Вищого антикорупційного суду, оголошеному рішенням Комісії від 23 листопада 2023 року № 145/зп-23 (зі змінами).
Аналізуючи наведені норми законодавства в площині спірних правовідносин слід перш за все зазначити, що до кандидатів на посаду судді Вищого антикорупційного суду, крім загальних вимог, встановлених для суддів Законом № 1402-VIIІ, встановлено ще і додаткові спеціальні вимоги, які закріплені у статті 7 Закону № 2447-VIII, а також запроваджено особливий механізм перевірки їх відповідності критеріям доброчесності (моралі, чесності, непідкупності) за допомогою долучення до цієї роботи спеціально утвореного органу - ГРМЕ.
Встановлення відповідності кандидата критерію доброчесності є однією з обов'язкових умов для зайняття посади судді Вищого антикорупційного суду. Органом, який сприяє ВККС України в оцінюванні відповідності кандидата такому критерію, є ГРМЕ.
Рішення щодо відповідності кандидатів на посаду судді Вищого антикорупційного суду зазначеному критерію ухвалюється шляхом визначення результатів голосування членів ВККС України і ГРМЕ за результатами спеціального спільного засідання, на якому відбувалось обговорення щодо відповідності кандидата на посаду судді Вищого антикорупційного суду критеріям, зазначеним у частині четвертій статті 8 Закону № 2447-VIII. Формування результатів голосування здійснюється шляхом підрахунку голосів.
Як установлено Судом, рішення про відповідність ОСОБА_1 критеріям, визначеним статтею 8 Закону № 2447-VIII, не набрало установленої цією статтею кількості голосів, у зв'язку із чим кандидат припинив участь в конкурсі.
Межі оскарження цього рішення опосередковано незгодою позивача з висновками ВККС України та ГРМЕ, зробленими за результатами спеціального засідання, щодо констатації обґрунтованих сумнівів у відповідності кандидата критеріям доброчесності, зумовлених обставинами його професійної діяльності на посаді судді, а також задекларованого кандидатом доходу у вигляді подарунку, що власне і вплинуло на результат голосування на питання, чи відповідає кандидат критеріям, визначеним статтею 8 Закону № 2447-VIII.
Позивач не порушує питання про його протиправність з мотивів, передбачених пунктами 1- 3 названої частини третьої статті 88 Закону №1402-VIII і Суд не встановив обставин чи підстав для його скасування із цих міркувань.
Ключові доводи позивача перебувають у площині незгоди з обґрунтованістю спірного рішення, отже межі судової оцінки визначені його дослідженням на предмет умотивованості у значенні, вжитому в пункті 4 частини третьої статті 88 Закону №1402-VIII.
Відповідно до статті 127 Конституції України, статті 69 Закону №1402-VIII, статті 8 Закону № 2447-VIII доброчесність особи закріплена як одна з обов'язкових вимог, яким має відповідати кандидат на посаду судді Вищого антикорупційного суду.
Відповідність кандидата критерію доброчесності має місце, якщо відсутні обґрунтовані сумніви у його незалежності, чесності, неупередженості, непідкупності, сумлінності, у дотриманні ним етичних норм, у його бездоганній поведінці у професійній діяльності та особистому житті, а також щодо законності джерел походження його майна, відповідності рівня життя кандидата на посаду судді або членів його сім'ї задекларованим доходам, відповідності способу життя кандидата на посаду судді його попередньому статусу.
Критерій доброчесності є надзвичайно важливим з огляду на те, яку роль відіграє судова влада у становленні правової держави. Саме доброчесність є ключовою категорією у формуванні морально-етичного образу суддів, запорукою формування довіри народу до суддів та судової влади в цілому.
Доброчесність - це необхідна морально-етична складова діяльності судді, яка, серед іншого, визначає межу і спосіб його поведінки, що базується на принципах об'єктивного ставлення до сторін у справах та чесності у способі власного життя, виконанні своїх обов'язків та здійсненні
За визначенням терміна, який подано у Сучасному словнику з етики, доброчесністю є позитивна моральна якість, зумовлена свідомістю і волею людини, яка є узагальненою стійкою характеристикою людини, її способу життя, вчинків; якість, що характеризує готовність і здатність особистості свідомо і неухильно орієнтуватись у своїй діяльності та поведінці на принципи добра і справедливості.
Авторитет та довіра до судової влади формуються залежно від персонального складу судів, від осіб, які обіймають посади суддів та формують суддівський корпус. Саме тому важливо, щоб кандидат на посаду судді, як і суддя, не допускав будь-якої неналежної (недоброчесної, неетичної) поведінки як у професійній діяльності, так і в особистому житті, яка може поставити під сумнів відповідність кандидата критерію доброчесності, що негативно вплине на суспільну довіру до судової влади у зв'язку з таким призначенням.
Слід підкреслити, що суд не наділений повноваженнями перевіряти відповідність кандидата на посади судді Вищого антикорупційного суду критеріям доброчесності (моралі, чесності, непідкупності), в тому числі й щодо законності джерел походження майна, відповідності рівня життя кандидата або членів його сім'ї задекларованим доходам, відповідності способу життя кандидата його статусу, наявності знань та практичних навичок для розгляду справ, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду.
Такі повноваження належать ВККС України за участю ГРМЕ, їх повноваження щодо вирішення питання відповідності кандидата критерію доброчесності є дискреційними та знаходяться в межах їх виключної компетенції.
ВККС України за участю ГРМЕ у межах процедури оцінювання кандидата не здійснюють перевірки інформації, яка міститься у документах інших державних органів, однак надають їм оцінку в контексті здійснення своїх повноважень щодо перевірки відповідності кандидата критерію доброчесності. Таке оцінювання здійснюється в сукупності з іншою інформацією, яка є в їх розпорядженні, а також з поясненнями кандидата щодо такої інформації.
У такому контексті члени ВККС України та ГРМЕ, оцінюючи певні життєві обставини щодо кандидата, який бере участь у конкурсі на посаду судді Вищого антикорупційного суду, визначають його відповідність суспільним уявленням про доброчесність виходячи з власного внутрішнього переконання. Законодавство не встановлює інших засад для оцінки таких обставин, окрім власного розсуду членів ВККС України та ГРМЕ як органів, що проводить оцінювання кандидата на посаду судді Вищого антикорупційного суду критеріям, зазначеним у частині четвертій статті 8 Закону № 2447-VIII.
За відсутності чітко визначених законом критеріїв оцінювання таких загальних категорій, як «доброчесність» і «суспільна довіра», таке оцінювання завжди має суб'єктивний характер. За таких обставин вирішальним є особисте переконання кожного члена ВККС України та ГРМЕ, яке зрештою є визначальним при голосуванні.
Достатньою є наявність конкретної інформації, яка з урахуванням наданих кандидатом пояснень та аргументів (які не сприйняті як переконливі), не спростовує уяву (сприйняття) визначених законом осіб щодо його достатньої відповідності цим критеріям.
Разом з тим частиною п'ятою статті 101 Закону № 1402-VIIІ обумовлено обов'язок ВККС України мотивувати свої рішення, в тому числі за результатами оцінювання відповідності кандидатів на посаду судді Вищого антикорупційного суду критеріям, зазначеним у частині четвертій статті 8 Закону № 2447-VIII, зокрема в розрізі оцінки відповідності кожного кандидата критеріям доброчесності.
З огляду на викладене, Суд виходить з того, що вмотивованість рішення ВККС України про невідповідність кандидата визначеним законом критеріям, є не лише формальним дотриманням вимог закону, а повинна забезпечити дотримання принципу правової визначеності у питанні встановлення підстав для ухвалення такого рішення.
Дослідивши матеріали справи та пояснення ОСОБА_1 . Суд установив, що позивач не заперечує фактичних обставин, покладених ВККС України та ГРМЕ в основу спірного рішення, однак не погоджується з наданою цими органами оцінкою таких обставин.
Фактично ОСОБА_1 просить суд здійснити переоцінку фактів, які стали підставою для визнання його Комісією та ГРМЕ таким, що не відповідає критеріям, зазначеним у частині четвертій статті 8 Закону № 2447-VIII, у межах конкурсного відбору на посаду судді Вищого антикорупційного суду.
Водночас, з урахуванням виключної компетенції Комісії та ГРМЕ щодо оцінювання кандидатів у межах конкурсної процедури, здійснення судом переоцінки зазначених фактів виходить за межі судового контролю правомірності рішення ВККС України.
У зв'язку з цим Суд, не вдаючись до переоцінки фактів, зазначених в рішенні ВККС України від 17 лютого 2025 року № 2/вс-25, як підстава для визнання ОСОБА_1 таким, що не відповідає критеріям, визначеним частиною четвертою статті 8 Закону № 2447-VIII, перевіряє лише обґрунтованість висновків Комісії та ГРМЕ щодо таких фактів.
Як можна зрозуміти зі змісту спірного рішення та пояснень сторони відповідача, ВККС України ухвалила своє рішення, маючи обґрунтовані сумніви у відповідності ОСОБА_1 критеріям, визначеним частиною четвертою статті 8 Закону № 2447-VIII, зважаючи на такі обставини:
1) низький рівень організації судочинства;
2) грубе порушення норм процесуального права, що зашкодило авторитету правосуддя;
3) непослідовність пояснень щодо обставин отримання подарунка.
Ураховуючи ці обставини, Комісія та ГРМЕ дійшли висновку про наявність обґрунтованих сумнівів у відповідності позивача як кандидата на посаду судді Вищого антикорупційного суду показникам «сумлінність», «неупередженість», «чесність» критерію доброчесності.
Висновок про наявність обґрунтованого сумніву у відповідності позивача такому показнику критерію доброчесність як «сумлінність», Комісія та ГРМЕ пов'язали з низьким рівнем організації кандидатом судочинства, зокрема з установленими фактами розгляду ним справ із перевищенням установлених процесуальних строків.
Комісія та ГРМЕ зазначили, що рішенням ВККС України від 09 лютого 2016 року № 381/дп-16 ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у виді догани за порушення розгляду адміністративної справи № 705/6842/14-ц. Крім того, рішенням ВККС України від 27 березня 2018 року №43/ко-18 припинено кваліфікаційне оцінювання ОСОБА_1 на відповідність займаній посаді з метою вирішення питання про відкриття дисциплінарної справи у зв'язку з неналежною організацією ним роботи з розгляду справ. Із зазначеного рішення Комісія та ГРМЕ, зокрема, встановили, що після завершення п'ятирічного строку суддівських повноважень кандидат передав на повторний автоматизований розподіл 213 справ та проваджень, значну частину яких він тривалий час розглядав, однак не завершив їх розгляд по суті. Також рішенням ВРП від 10 січня 2019 року № 62/0/15-19 скасовано рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 19 вересня 2018 року № 2929/3дп/15-18 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у виді суворої догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців за порушення строків розгляду цивільної справи №705/4432/15-ц та необґрунтоване зволікання з виготовленням повного тексту судового рішення за результатами її розгляду. Водночас із цього рішення Комісія та ГРМЕ встановили, що ВРП, скасовуючи дисциплінарне стягнення, водночас зауважила, що кандидатом: «допущено зволікання з виготовленням вмотивованого судового рішення, а та обставина, що з наступного після прийняття рішення у справі дня суддя перебував у відпустці до 20 вересня 2016 року не може бути єдиним та достатнім виправданням неналежного виконання суддею службових обов'язків».
Оцінюючи наведені обставини у сукупності, Комісія та ГРМЕ дійшли висновку, що проблеми з організацією роботи кандидата мали системний характер та проявлялися у різних формах, зокрема у порушенні строків розгляду справ і несвоєчасному виготовленні повних текстів судових рішень, що, на їх переконання, свідчить про відсутність належних управлінських навичок і створює реальний ризик повторення аналогічних порушень у разі його призначення на посаду судді.
Комісія та ГРМЕ взяли до уваги пояснення кандидата про те, що він усвідомлює, що тривалі строки судового розгляду справ, особливо якщо вони пов'язані з недоліками в плануванні та організації роботи судді, шкодили авторитету як його самого, так і суду в цілому в очах учасників судових справ, а також могли порушити право осіб на своєчасне та ефективне вирішення судом їхніх справ по суті. Кандидат також вказав на проходження ним навчання та тренінгів, спрямованих на покращення організації роботи, а також послався на подальший професійний досвід, зокрема роботу помічником судді Вищого антикорупційного суду в умовах інтенсивного навантаження.
Однак наведені пояснення та запевнення щодо його здатності належно організовувати роботу в майбутньому не були сприйняті Комісією та ГРМЕ як переконливі.
Позивач зазначив, що за період 2012- 2017 років він розглянув найбільшу кількість справ у своєму суді, а відсоток розглянутих ним справ і матеріалів від загальної кількості розподілених становив 90,84 %, що свідчить про належну організацію роботи. Наголосив на відсутності в Україні чітких кількісних нормативів навантаження, через що залишок у 213 справ не може вважатися значним. Вказував, що посилання відповідача на інформацію про те, що після закінчення п'ятирічного строку суддівських повноважень він передав на повторний автоматизований розподіл 213 справ та проваджень, не може бути підтвердженням думки про те, що були порушені розумні строки розгляду цих справ з провини судді. Крім того, на його переконання, Комісія безпідставно надала перевагу давнім епізодам перевищення строків перед багаторічною сумлінною працею, проігнорувавши при цьому його актуальний професійний досвід адвоката та помічника судді Вищого антикорупційного суду, здобутий протягом останніх восьми років.
Суд зазначає, що сумніви Комісії та ГРМЕ були зумовлені не стільки загальними статистичними показниками розгляду кандидатом справ у період перебування на посаді судді, скільки встановленими фактами порушення строків їх розгляду. Загальні високі статистичні показники розгляду суддею справ не звільняють суддю від обов'язку забезпечувати розгляд кожної справи у строки, визначені законом. Встановлення фактів безпідставного затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду справ протягом строку, встановленого законом є обґрунтованою підставою для виникнення у Комісії та ГРМЕ сумнівів у здатності кандидата належним чином організовувати роботу на посаді судді та, відповідно, у його відповідності показнику «сумлінність» як складовій критерію доброчесності.
Водночас Суд бере до уваги, що зауваження Комісії та ГРМЕ щодо висновків ВРП, викладених у рішенні від 10 січня 2019 року № 62/0/15-19 не повною мірою відповідають змісту зазначеного рішення. Із нього вбачається, що ВРП, скасовуючи рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 19 вересня 2018 року № 2929/3дп/15-18 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у виді суворої догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців за порушення строків розгляду цивільної справи №705/4432/15-ц та необґрунтоване зволікання з виготовленням повного тексту судового рішення, визнала наявність відповідних порушень, однак дійшла висновку, що їх настання було зумовлене об'єктивними причинами.
Так само необґрунтованим є судження Комісії та ГРМЕ про неналежну організацію кандидатом роботи з розгляду справ з огляду на передачу ним після завершення строку суддівських повноважень 213 справ і проваджень на повторний автоматизований розподіл, значну частину з якої він розглядав тривалий час, не розглянувши по суті.
Передача кандидатом зазначеної кількості справ і проваджень на повторний розподіл після закінчення п'ятирічного строку повноважень судді автоматично не свідчить про неналежну організацію ним роботи під час перебування на посаді судді.
Факти, викладені в дисциплінарній скарзі про те, що значну частину із зазначених справ і проваджень він розглядав тривалий час, не розглянувши по суті, які стали підставою для припинення кваліфікаційного оцінювання кандидата рішенням ВККС України від 27 березня 2018 року №43/ко-18, не були перевірені уповноваженим органом у встановленому законом порядку.
Сам по собі факт тривалого розгляду певних справ без ухвалення рішення по суті не може бути безумовним підтвердженням судження про те, що розумні строки розгляду цих справ були порушені з провини судді. Такі ситуації можуть бути зумовлені об'єктивними обставинами: навантаженням суду, поведінкою сторін провадження тощо, та мають бути перевірені в кожному конкретному випадку.
Підлягає врахуванню і те, що притягнення кандидата до дисциплінарної відповідальності у виді догани за порушення строків розгляду адміністративної справи № 705/6842/14-ц на підставі рішення ВККС України від 09 лютого 2016 року № 381/дп-16 мало місце близько дев'яти років тому.
З урахуванням наданих кандидатом пояснень щодо усвідомлення ним важливості належного планування та організації роботи судді, а також впливу цих чинників на авторитет як його самого, так і суду в цілому в очах учасників судових справ загалом, наведені обставини не дають підстав Суду погодитися з висновками Комісії та ГРМЕ про те, що проблеми кандидата з організацією роботи мали системний характер та свідчать про його стійку неспроможність належно організовувати роботу, а відтак про наявність реального ризику повторення аналогічних порушень у разі його призначення на посаду судді.
У зв'язку із зазначеним, висновок Комісії та ГРМЕ про наявність обґрунтованих сумнів у відповідності позивача такому показнику «сумлінність» критерію доброчесності у зв'язку з низьким рівнем організації судочинства, Суд уважає необґрунтованим.
Висновок про наявність обґрунтованого сумніву у відповідності позивача такому показнику критерію доброчесності як «неупередженість», Комісія та ГРМЕ обґрунтували тим, що кандидат як суддя Уманського міськрайонного суду Черкаської області 07 лютого 2017 року допустив грубе порушення норм процесуального права, що зашкодило авторитету правосуддя, ухваливши рішення по суті спору в цивільній справі № 705/47/17, яким задовольнив позовні вимоги в повному обсязі на користь судді цього ж суду.
Комісія та ГРМЕ зазначили, що відповідно до частини першої статті 108 ЦПК України (чинній на момент розгляду справи) підсудність цивільних справ, у яких однією зі сторін є суд або суддя цього суду, визначається ухвалою судді суду вищої інстанції без виклику сторін. Водночас кандидат, розглянувши справу по суті, ці вимоги процесуального закону не застосував.
Комісія та ГРМЕ зауважили, що зазначені обставини були однією з причин, через які в попередніх складів Комісії та ГРМЕ виникали обґрунтовані сумніви щодо відповідності кандидата критеріям, передбачених частиною четвертою статті 8 Закону № 2447-VIII у межах першого конкурсу до Вищого антикорупційного суду, оголошеного рішенням ВККС України від 02 серпня 2018 року №186/зп-18. Зокрема, в рішенні від 21 січня 2019 року №60/вс-19 Комісія та ГРМЕ констатували, що «за таких обставин беззаперечною була необхідність застосування наведених вище правил частини першої статті 108 ЦПК України».
Комісія та ГРМЕ врахували пояснення кандидата про те, що він був неупередженим під час розгляду справи та діяв законно. Однак наразі, з плином часу та одержанням нових знань, у тому числі щодо практики Європейського суду з прав людини щодо підстав відводу судді та оцінюючи свої дії з позиції сьогодення, він усвідомив, що помилково не врахував те, як його рішення можуть сприймати сторонні особи з погляду сумнівів у неупередженості суду.
Оцінивши наведені обставини, Комісія та ГРМЕ дійшли висновку, що процесуальні правила, чинні на момент розгляду кандидатом справи, де стороною була його колега, були чіткими, однозначними та незмінними протягом багатьох років. Саме ж порушення, на переконання Комісії та ГРМЕ, є достатньо грубим, аби вважати його таким, що зашкодило авторитету правосуддя, адже кандидат не вжив визначених законодавством заходів щодо недопущення обставин, що можуть поставити під сумнів його неупередженість.
З огляду на це Комісія та ГРМЕ не вбачили підстав для іншої оцінки дій кандидата порівняно з тією, яка була надана попередніми складами ВККС України та ГРМЕ.
Позивач вказував, що матеріали цивільної справи № 705/47/17 не містили інформації про місце роботи позивача у справі, водночас суддя не наділений повноваженнями самостійно збирати або витребувати докази у цивільному процесі поза межами поданих сторонами матеріалів. Підкреслив, що розгляд цивільної справи № 705/47/17 стосувався немайнових прав дитини, а відповідач, який очевидно був обізнаний про місце роботи позивача у справі, не висловив застережень щодо розгляду справи саме цим судом, ухвалене рішення не оскаржував, а саме рішення у справі не завдано шкоди інтересам відповідача або дитини.
Суд зазначає, що рішення ВККС України та ГРМЕ від 21 січня 2019 року №60/вс-19 було предметом судового розгляду у справі № 9901/83/19. Зокрема, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду рішенням від 13 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 14 квітня 2021 року (провадження № 11-402заі20), відмовив ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог, зокрема й у частині визнання протиправним та скасування зазначеного рішення ВККС України та ГРМЕ.
Велика Палата Верховного Суду відхилила доводи позивача про те, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду не врахував інформації щодо розгляду ним (як суддею) цивільної справи № 705/47/17 та не пересвідчився у тому, що в межах розгляду зазначеної справи були відсутні підстави для застосування правил статті 108 ЦПК України.
Оцінюючи ці доводи, Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновком суду першої інстанції про те, що в межах конкурсу до Вищого антикорупційного суду йшлося не стільки про суть спору, а про підхід і поведінку позивача як професійного судді до застосування процесуального закону за доволі очевидної та однозначної ситуації.
Доводи позивача про те, що відповідач не висловлював застережень щодо розгляду справи суддею цього суду, не оскаржував ухвалене рішення, а також що рішенням не було завдано шкоди інтересам відповідача чи дитини, не спростовують обставин, що ставлять під сумнів його неупередженість під час розгляду такої справи.
Посилання позивача в доводах позовної заяви на те, що судження Комісії та ГРМЕ зроблені без безпосереднього дослідження матеріалів судової справи № 705/47/17 є безпідставними, позаяк обґрунтований сумнів у його неупередженості ґрунтується не на правомірності та обґрунтованості змісту судового рішення, а на самому факті невжиття суддею заходів для усунення очевидного або потенційного конфлікту інтересів, що об'єктивно могло викликати сумнів в неупередженості суду під час розгляду справи.
З огляду на викладене, Суд вважає аргументованим висновок Комісії та ГРМЕ про наявність обґрунтованих сумнів у відповідності позивача такому показнику критерію доброчесності як «неупередженість» у зв'язку з допущенням порушення процесуального закону, що могло зашкодити авторитету правосуддя.
Висновок про наявність обґрунтованих сумнів у відповідності позивача таким показнику критерію доброчесності як «чесність», Комісія та ГРМЕ обґрунтували тим, що кандидат надав непослідовні пояснення щодо обставин отримання подарунку.
Комісія та ГРМЕ зазначили, що у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2023 рік (далі - майнова декларація) кандидат задекларував отримання подарунку в негрошовій формі на суму 549 156 грн від свої матері. У своїх відповідях на запитання ГРМЕ від 02 січня 2025 року кандидат пояснив, що отримав подарунок від своєї матері в криптовалюті (стейбл коін) Tether (USDT) загальною кількістю 15 000. Щоб перевірити законність джерел коштів матері та з'ясувати, чи вистачало їх на такий подарунок, ГРМЕ додатково звернулася до кандидата з проханням надати відомості про доходи матері, а також інформацію про криптовалютні операції, які б підтверджували можливість зробити дороговартісний подарунок. У своїх відповідях від 03 лютого 2025 року кандидат вказав, що його матір ніколи особисто не придбавала (не отримувала) криптовалюту і не вчиняла транзакцій з пересилання криптовалюти на його криптогаманець. Вона також особисто не є користувачем криптогаманця або криптобіржі. Натомість уся криптовалюта, яку кандидат отримав у подарунок, фактично надійшла з криптоадрес його брата. Кандидат також пояснив, що задекларував матір як джерело подарунку, оскільки вона передала свої заощадження брату кандидата для інвестування в криптовалюту (документів, які б це підтверджували, він не надав). У 2022 році мати повідомила брата, що бажає подарувати ці інвестовані ним кошти самому кандидату. Так, брат передав криптовалюту кандидату.
Оцінивши наведені обставини, Комісія та ГРМЕ дійшли висновку, що кандидат не був послідовним у своїх письмових відповідях та фактично змінив їх. Так, згідно з його майновою декларацією за 2023 та відповідями на письмові питання ГРМЕ від 20 січня 2025 року кандидат отримав подарунок у виді криптовалюти від своєї матері. Натомість у своїх відповідях на письмові питання ГРМЕ від 03 лютого 2025 року кандидат зазначив, що його матір ніколи не була користувачем криптогаманця, та ніколи не вчиняла транзакцій з пересилання йому криптовалюти.
Пояснення кандидата щодо того, що матір передавала свої заощадження брату для інвестування в криптовалюту в її інтересах Комісія та ГРМЕ відхилили через відсутність документального підтвердження таких обставин.
Позивач стверджував, що надана ним у документах та поясненнях інформація була повною, послідовною і достовірною. Він вказав, що у своїй декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2023 рік (в розділі 11) задекларував отримання подарунку в негрошовій формі на суму 549 156 грн від своєї матері. У відповідях від 02 січня 2025 року на запитання ГРМЕ він пояснив, що отримав подарунок від своєї матері в негрошовій формі, вартістю у гривнях 549 156,00, та розкрив інформацію, у чому саме полягав цей подарунок - у виді нематеріальних активів, а саме криптовалюти (стейбл коіна) Tether (USDT) у загальній кількості 15 000. У відповідях від 03 лютого 2025 року він, за власним твердженням, надав деталізовану інформацію та підтверджуючі документи про те, яким шляхом мати фактично передала йому свій дар. Наголосив, що передача подарунку здійснювалася не безпосередньо дарувальником, а шляхом виконання третьою особою - братом - зобов'язань перед матір'ю за договорами позики шляхом переказу криптовалюти на користь позивача. На його переконання, такий спосіб виконання договору дарування не змінює того факту, що дарувальником була саме мати, а тому не дає підстав вважати, що подарунок був здійснений братом чи що відомості в декларації суперечать його поясненням.
Однак твердження позивача про те, що у пізніше поданих (03 лютого 2025 року) відповідях від лише деталізував свої пояснення, надані ГРМЕ 20 січня 2025 року, не можуть бути визнані спроможними. Відповіді кандидата від 03 лютого 2025 року не лише доповнювали попередні, а фактично змінили обставини походження активів. Зокрема, початкові відповіді від 02 січня 2025 року вказували на матір як джерело та безпосереднього володільця дарованого майна, тоді як відповіді від 03 лютого 2025 року визначали брата як особу, від якої фактично надійшов актив, про якого раніше кандидат не згадував.
Крім того, відповіді від 03 лютого 2025 року містять пряме заперечення попередніх тверджень кандидата: він визнав, що матір ніколи не володіла криптоактивами та не вчиняла з ними транзакцій. Отже, інформація про те, що вона є «джерелом подарунку в негрошовій формі», є фактично неправдивою в частині способу набуття та володіння активом.
Суд також акцентує увагу на реактивному характері зміни пояснень кандидата, адже обставини щодо інвестування коштів матері через брата та виконання останнім зобов'язань перед матір'ю шляхом перерахування криптовалюти кандидату, він розкрив лише після того, як ГРМЕ поставила під сумнів фінансову спроможність матері та законність джерел походження її коштів.
Зазначені обставини нівелюють твердження позивача про щирість та повноту пояснень в описі ключових обставин отримання подарунку, оскільки доброчесний кандидат мав би від самого початку розкрити всю складну структуру правочину (позика від матері брату - доручення на інвестування - переказ братом як боржником перед матір'ю за договором позики криптовалюти на користь кандидата), а не після уточнюючих запитів ГРМЕ щодо доходів матері.
Разом з тим, як встановили Комісія та ГРМЕ, кандидат не надав документів, які б підтверджували передачу матір'ю заощаджень брату для інвестування у криптовалюту.
Позивач не конкретизує, які саме документи не були досліджені Комісією та ГРМЕ, які, на його переконання, підтверджували обставини отримання подарунку у вигляді криптовалюти від матері. Крім того, позивач не надав належних і достатніх доказів того, що його мати володіла або розпоряджалася криптовалютою в зазначеній грошовій сумі.
З урахуванням вказаного, висновок Комісії та ГРМЕ про наявність обґрунтованого сумніву у відповідності позивача такому показнику «чесність» критерію доброчесності у зв'язку з наданням ним непослідовних пояснень щодо обставин отримання подарунку, Суд вважає мотивованим.
Узагальнюючи Суд зазначає, що Комісія та ГРМЕ оцінили позивача як кандидата на зайняття вакантної посади судді Вищого антикорупційного суду на відповідність критеріям, визначеним частиною четвертою статті 8 Закону № 2447-VIII, в тому числі критерію доброчесності, крізь призму всіх аспектів його життя та діяльності. Використовуючи надані законом дискреційні повноваження, ВККС України та ГРМЕ дослідили фактичні обставини, зіставили їх із поясненнями кандидата та ухвалили рішення на підставі отриманих матеріалів.
Посилання позивача на те, що під час спеціального спільного засідання члени Комісії та ГРМЕ ставили йому питання, щодо яких ГРМЕ не просила пояснень чи документів, не є спроможними. Процедура відбору суддів Вищого антикорупційного суду за формою та змістом є змагальною, а залучення ГРМЕ призначене тільки сприяти Комісії у відборі кандидатів на ці посади. Отож вимагати від Комісії та ГРМЕ з'ясовувати чи навпаки не з'ясовувати певних обставин в рамках проходження конкурсу на посаду судді Вищого антикорупційного суду, або ж вказувати як саме треба розуміти та підходити до оцінки певних обставин, є недоречним і неприйнятним. Понад те, якщо зважити на суть питань, які були предметом обговорення, та покладені в основу прийняття спірного рішення, то жодне з них не суперечило меті призначення спільного спеціального засідання й завданню конкурсу до Вищого антикорупційного суду.
Разом з тим, позивач під час розгляду справи не надав доказів, які б свідчили про використання Комісіє. та ГРМЕ під час ухвалення оскаржуваного рішення недостовірної або непідтвердженої письмовими доказами інформації. Його протилежна точка зору щодо оцінки фактів з боку членів Комісії та ГРМЕ та сприйняття обставин його професійного та особистого життя не спростовує висновку про те, що зазначені в рішенні аспекти життя та діяльності позивача могли викликати обґрунтований сумнів у членів Комісії та ГРМЕ у відповідності кандидата критерію доброчесності для цілей конкурсного відбору на посаду судді Вищого антикорупційного суду.
У контексті вказаного слід наголосити, що виявляючи бажання взяти участь у конкурсі на посаду судді Вищого антикорупційного суду, позивач тим самим погодився з умовами конкурсу, в тому числі й щодо проведення стосовно нього перевірки, з'ясування обставин його особистого життя, професійної діяльності на посаді судді, та їх публічним обговоренням. Позивач також повинен був усвідомлювати, що результат його участі у конкурсі може не відповідати його очікуванням, а його оцінка уповноваженими органами, - не збігатися з його власною.
Опираючись на підстави, з якими Закон № 1402-VIII пов'язує можливість скасування рішення ВККС України за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, а саме: склад членів Комісії, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити; рішення не підписано будь-ким зі складу членів Комісії, який провів кваліфікаційне оцінювання; суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання - якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання; рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків, Суд констатує, що під час розгляду цієї справи таких підстав не встановив.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Суд дійшов висновку, що рішення ВККС України від 17 лютого 2025 року № 2/вс-25, прийняте на спеціальному спільному засіданні ВККС України та ГРМЕ, яким кандидата на посаду судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 визнано таким, що не відповідає критеріям, визначеним частиною четвертою статті 8 Закону № 2447-VIII, та припинено його участь у конкурсі на посаду судді Вищого антикорупційного суду, оголошеного рішенням Комісії від 23 листопада 2023 року № 145/зп-23 (зі змінами), відповідає критеріям, наведеним у частині другій статті 2 КАС України.
Висновок Верховного Суду
Відповідно до частини першої, пункту другого частини другої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Резюмуючи викладене, Верховний Суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу наведених положень законодавства та доказів, наявних в матеріалах справи, дійшов висновку про необґрунтованість заявленого адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.
Судові витрати за результатами розгляду позову
Відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для вирішення судом питання про розподіл між сторонами судових витрат у відсутні.
Керуючись статтями 241 - 243, 246, 250, 255, 262, 266, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; місце проживання АДРЕСА_1 ) до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (код ЄДРПОУ 37316378; місцезнаходження 03110, м. Київ, вул. Генерала Шаповала, буд. 9) про визнання протиправним та нечинним рішення, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено та підписано - 10 лютого 2026 року.
Головуючий суддя А. Г. Загороднюк
судді: В. Е. Мацедонська
М. В. Білак
І. В. Желєзний
В. М. Соколов