ф
10 лютого 2026 року
м. Київ
справа №240/11753/24
адміністративне провадження № К/990/12525/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Олендера І.Я.,
розглянув як суд касаційної інстанції у порядку письмового провадження справу №240/11753/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ойлгазтрейд" до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Житомирській області на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2025 (головуючий суддя Капустинський М.М., судді: Сапальова Т.В., Ватаманюк Р.В.)
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ойлгазтрейд" звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення №00138232408 від 28.05.2024 про застосування фінансових санкцій.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 11.12.2024 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2025 рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 11.12.2024 скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Головне управління ДПС у Житомирській області звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 05.05.2025 відкрито касаційне провадження у справі №240/11753/24 за касаційною скаргою податкового органу.
Ухвалою суду від 09.02.2026 суддею-доповідачем касаційний розгляд справи призначено у порядку письмового провадження на 10.02.2026.
Верховний Суд у справі, що розглядається, з'ясував наступне.
ТОВ "Ойлгазтрейд" звернулося з позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення №00138232408 від 28.05.2024 про застосування фінансових санкцій в розмірі 1 168 777,57 грн. Позов обґрунтований тим, що оскаржуване рішення про застосування штрафних санкцій за несвоєчасне ненарахування та несвоєчасну сплату єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є протиправним на підлягає скасуванню. Як вважає позивач, відповідачем не враховано, що платником самостійно були подані уточнюючі звітні податкові розрахунки, в яких підприємством самостійно були донараховані відповідні суми єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Таке донарахування відбулося по причині неприйняття системою електронного обліку своєчасно поданих звітних розрахунків.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем протягом спірного періоду самостійно було донараховано суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування шляхом подання відповідної звітності відносно структурних підрозділів після закінчення граничних строків. Суд першої інстанції урахував, що в квитанції № 2 до Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за I квартал 2021 з типом «Уточнюючий» наведені помилки в заповненні звіту, що унеможливили його подання. Таким чином, певні недоліки в роботі платника щодо заповнення та подання звітності до податкового органу щодо нарахування та сплати єдиного внеску відносно відокремлених підрозділів з урахуванням вимог Порядку №4, призвели до порушення граничних строків донарахувань. Крім того, відповідно до оскаржуваного рішення підставою для застосування оскаржуваних штрафних санкцій було вчинення позивачем правопорушення, передбаченого пунктом 3 частини 11 статті 25 Закону № 2464-VI, а саме - донарахування самим платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску. Таке правопорушення не підпадало під дію мораторію, передбаченого пункту 9-11.1 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VI, так як такий мораторій не розповсюджується на такі дії платника єдиного внеску, незалежно від часу їх вчинення.
Апеляційний суд рішення суду першої інстанції скасував, ухвалив нове рішення про задоволення позову. Судом з'ясовано, що у даному разі донарахування податковим органом або платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску не було. Позивачем нараховано та сплачено єдиний внесок своєчасно і у повному обсязі. Зокрема, у спірному рішенні вказано, що за наслідками перевірки донараховано 0,00 грн. єдиного внеску. Жодних донарахувань в уточнюючих звітах позивач не здійснював. Суми внеску, вказані (нараховані) позивачем в уточнюючих звітах, відповідали сумам внеску, вказаним (нарахованим) в первинних звітах, що подавалися позивачем. Суд першої інстанції вказаних обставини не дослідив та не надав наведеному належної правової оцінки, що призвело до ухвалення помилкового судового рішення. Колегія суддів також виходила з того, що позивач недотримався порядку і строків подання звітності, а не донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а тому не є підставою для застосування фінансових санкцій та в силу положень пункту 9-11 та пункту 9-21 Розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" наявний мораторій на застосування штрафних санкцій.
Відповідач з рішенням суду апеляційної інстанції не погодився, звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову апеляційного адміністративного суду та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування вимог касаційної скарги податковий орган посилається на те, що за вчинення позивачем правопорушення, передбаченого пунктом 3 частини 11 статті 25 Закону № 2464-VI, а саме, донарахування самим платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску - застосовано штрафні санкції. Таке правопорушення не підпадало під дію мораторію, передбаченого пункту 9-11.1 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VI, так як такий мораторій не розповсюджується на такі дії платника єдиного внеску, незалежно від часу їх вчинення. Певні недоліки в роботі платника щодо заповнення та подання звітності до податкового органу звітності щодо нарахування та сплати єдиного внеску, що призвели до порушення граничних строків донарахувань, не можна ототожнювати із підставами для звільнення такого платника від відповідальності, передбаченої приписами пункту 3 частини одинадцятої статті 25 Закону №2464-VI. Таким чином, позивач підлягав притягненню до відповідальності за донарахування платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, а отже оскаржуване податкове повідомлення рішення є таким, що винесене правомірно.
Позивач скористався правом заперечити проти доводів касаційної скарги. Судом отримано відзив Товариства, де позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін. Позивач відзначає, що при різних застосованих спробах подачі звітної інформації, позивач обрав той, який технічно можна було виконати. Інших можливостей виконати свій обов'язок по поданню звітності у позивача не було, оскільки помилка носила системний характер, тобто не до кінця був відпрацьований алгоритм подачі звітів, особливо підприємствами, що мають багато відокремлених підрозділів. ТОВ «ОЙЛГАЗТРЕЙД» вчасно нарахувало, сплатило ЄСВ та подало звітність. Звітність містила помилки. Однак наявність помилок свідчить саме про порушення порядку і строків подання звітності, оскільки сума ЄСВ не змінилася, а донарахування ЄСВ самим платником проведено не було. Таким чином недоліки в роботі платника щодо заповнення та подання звітності до податкового органу жодним чином не вплинули на порядок і строки нарахування та сплати ЄСВ. Також, позивач зауважує, що у разі вчинення позивачем порушень, як платником єдиного внеску в період мораторію, останній підлягає звільненню від штрафних санкцій, як покарання, і як за несвоєчасне (до)нарахування єдиного внеску, яке, як обставина, є самостійною підставою для скасування оскарженого рішення, так і за невчасне подання звітності.
Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, у період з 28.12.2023 по 24.01.2024 посадовими особами податкового органу була проведена документальна планова виїзна перевірка підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, законодавства по єдиному соціальному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.07.2019 по 30.09.2023, про що складено акт перевірки від 14.02.2024.
За результатами перевірки 06.03.2024 винесено рішення №00046352408 про застосування до ТОВ "Ойлгазтрейд" фінансових санкцій в розмірі 1 169 487,32 грн.
Вказане рішення позивачем оскаржено в адміністративному порядку до ДПС України. За результатами розгляду скарги рішенням ДПС України від 17.05.2024 скаргу задоволено частково, рішення №00046352408 від 06.03.2024 скасовано, зобов'язано Головне управління ДПС у Житомирській області винести нове рішення з урахуванням вимог пункту 9-21 Розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464-VI.
На виконання рішення ДПС України від 17.05.2024 винесено оскаржуване рішення №00138232408 від 28.05.2024, яким застосовано фінансові санкції в розмірі 1 168 777,57грн. за донарахування самим платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Як зазначено в оскаржуваному рішенні відповідача, підставою для застосування до позивача фінансових санкцій в розмірі 1 168 777,57 грн. стали порушення платником вимог п.1, п.4 ч.2 ст.6 та ч.2 ст.9 Закону № 2464-VI. Відповідно до висновків, наведених у акті перевірки від 14.02.2024 та доводів представника відповідача суть допущеного платником порушення зведена до донарахування самим платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску за відокремлені підрозділи за відповідні звітні періоди, що відповідно до вимог пункту 3 частини одинадцятої статті 25 Закону № 2464-VI є самостійною підставою для застосування фінансових санкцій у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.
Згідно з пунктом 1 частини другої статі 6 Закону України №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов'язаний, окрім іншого, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску, в тому числі відносно структурних підрозділів.
Відповідно до вимог пункту 4 частини другої статі 6 Закону №2464-VI позивач як платник єдиного внеску зобов'язаний також подавати звітність, у тому числі про основне місце роботи працівника, про нарахування єдиного внеску в розмірах, визначених відповідно до цього Закону, у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку) до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки та порядку, встановлені Податковим кодексом України.
Форма, за якою подається звітність про нарахування єдиного внеску у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку), встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За приписами пункту 3 частини одинадцятої статті 25 Закону № 2464-VI за донарахування платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску податковий орган застосовує до такого платника єдиного внеску штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.
Суд першої інстанції виходив з того, що позивачем протягом спірного періоду самостійно було донараховано суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування шляхом подання відповідної звітності відносно структурних підрозділів після закінчення граничних строків, а саме:
в березні 2020 року донараховано 304,44 грн. єдиного внеску на суму заробітної плати (за ставкою 22%) працівника за січень 2020 року, що підлягала обчисленню та відображенню у звітності ще у лютому 2020року (прострочення становить 2 місяці);
у грудні 2021 року донараховано 973,34 грн. єдиного внеску на допомогу по тимчасовій непрацездатності працівникам (за ставкою 22%) за вересень 2020 року, що підлягала обчисленню та відображенню у звітності ще у жовтні 2020 року (прострочення становить 15 місяців);
у грудні 2021 року донараховано 3 576,99 грн. єдиного внеску на допомогу по тимчасовій непрацездатності працівникам (за ставкою 22%) за жовтень 2020 року, що підлягала обчисленню та відображенню у звітності ще у листопаді 2020 року (прострочення становить 14 місяців);
у грудні 2021 року донараховано 8 015,01 грн. єдиного внеску на допомогу по тимчасовій непрацездатності працівникам (7062,11 грн. за ставкою 22% та 952,90 грн. за ставкою 8,41%) за листопад 2020 року, що підлягала обчисленню та відображенню у звітності ще у грудні 2020року (прострочення становить 13 місяців);
у грудні 2021року донараховано 13 316,54 грн. єдиного внеску на допомогу по тимчасовій непрацездатності працівникам (13 098,61 грн. за ставкою 22% і 217,93 грн. за ставкою 8,41%) за грудень 2020 року, що підлягала обчисленню та відображенню у звітності ще у січні 2021 року (прострочення становить 12 місяців);
у жовтні 2021 року донараховано 2 508,26 грн. єдиного внеску на заробітну плату працівникам (за ставкою 22%) за січень 2021 року, що підлягала обчисленню та відображенню у звітності ще у травні 2021 року (прострочення становить 6 місяців);
у листопаді 2021року донараховано 790 565,64 грн. єдиного внеску на допомогу по тимчасовій непрацездатності та заробітній платі працівникам (16882,51 грн. за ставкою 22%, 534,61 грн. за ставкою 22%, 747 971,80 грн. за ставкою 22%, 16 203,01 грн. за ставкою 8,41%, 8 834,08 за ставкою 22% і 139,63 грн. за ставкою 8,41%) за січень 2021 року, що підлягала обчисленню та відображенню у звітності ще у травні 2021 року (прострочення становить 7 місяців);
у грудні 2021 року донараховано 504,09 грн. єдиного внеску на допомогу у зв'язку із вагітністю та пологами (за ставкою 22%) за січень 2021 року, що підлягала обчисленню та відображенню у звітності ще у травні 2021року (прострочення становить 8 місяців);
у січні 2022 року донараховано 1 342,88 грн. єдиного внеску на заробітну плату (за ставкою 22%) за січень 2021 року, що підлягала обчисленню та відображенню у звітності ще у травні 2021 року (прострочення становить 9 місяців);
у жовтні 2021 року донараховано 2 925,04 грн. єдиного внеску на заробітну плату (за ставкою 22%) за лютий 2021 року, що підлягала обчисленню та відображенню у звітності ще у травні 2021 року (прострочення становить 6 місяців);
у листопаді 2021 року донараховано 713 812,70 грн. єдиного внеску на допомогу по тимчасовій непрацездатності та заробітній платі працівникам (17 565,88 грн. за ставкою 22%, 641,17 грн. за ставкою 22%, 674 278,68 грн. за ставкою 22%, 15 420,65 грн. за ставкою 8,41%, 5 529,22 за ставкою 22% і 377,10 грн. за ставкою 8,41%) за лютий 2021 року, що підлягала обчисленню та відображенню у звітності ще у травні 2021 року (прострочення становить 7 місяців);
у грудні 2021 року донараховано 1 482,07 грн. єдиного внеску по тимчасовій непрацездатності працівникам та на допомогу у зв'язку із вагітністю та пологами (відповідно 1 411,44 грн. і 70,63 грн. за ставкою 22%) за лютий 2021 року, що підлягала обчисленню та відображенню у звітності ще у травні 2021року (прострочення становить 8 місяців);
у січні 2022 року донараховано 1 721,50 грн. єдиного внеску на заробітну плату працівникам (за ставкою 22%) за лютий 2021 року, що підлягала обчисленню та відображенню у звітності ще у травні 2021 року (прострочення становить 9 місяців);
у жовтні 2021 року донараховано 2 482,51 грн. єдиного внеску на заробітну плату працівникам (за ставкою 22%) за березень 2021 року, що підлягала обчисленню та відображенню у звітності ще у травні 2021 року (прострочення становить 6 місяців);
у листопаді 2021 року донараховано 778 288,49 грн. єдиного внеску на допомогу по тимчасовій непрацездатності та заробітній платі працівникам (18672,25 грн. за ставкою 22%, 739 126,68 грн. за ставкою 22%, 15 458,79 грн. за ставкою 8,41%, 4 952,87 грн. за ставкою 22% і 77,90 грн. за ставкою 8,41%) за березень 2021 року, що підлягала обчисленню та відображенню у звітності ще у травні 2021 року (прострочення становить 7 місяців);
у грудні 2021 року донараховано 2 838,05 грн. єдиного внеску по тимчасовій непрацездатності працівникам та на допомогу у зв'язку із вагітністю та пологами (відповідно 2 187,36 грн. і 650,69 грн. за ставкою 22%) за березень 2021 року, що підлягала обчисленню та відображенню у звітності ще у травні 2021 року (прострочення становить 8 місяців);
у січні 2022 року донараховано 1 424,68 грн. єдиного внеску на заробітну плату працівникам (за ставкою 22%) за березень 2021 року, що підлягала обчисленню та відображенню у звітності ще у травні 2021 року (прострочення становить 9 місяців);
у грудні 2021 року донараховано 4 525,46 грн. єдиного внеску на заробітну плату працівникам та на допомогу у зв'язку із вагітністю та пологами ( відповідно 3 013,20 грн. та 1 512,26 грн. за ставкою 22%) за квітень 2021 року, що підлягала обчисленню та відображенню у звітності ще у серпні 2021 року (прострочення становить 5 місяців);
у грудні 2021 року донараховано 1 361,03 грн. єдиного внеску на допомогу у зв'язку із вагітністю та пологами (за ставкою 22%) за травень 2021 року, що підлягала обчисленню та відображенню у звітності ще у серпні 2021 року (прострочення становить 5 місяців);
у лютому 2022 року донараховано 1 520,57 грн. єдиного внеску на заробітну плату працівникам (за ставкою 22%) за липень 2021 року, що підлягала обчисленню та відображенню у звітності ще у листопаді 2021 року (прострочення становить 4 місяці);
у лютому 2022 року донараховано 1 551,45 грн. єдиного внеску на заробітну плату працівникам (за ставкою 22%) за серпень 2021 року, що підлягала обчисленню та відображенню у звітності ще у листопаді 2021 року (прострочення становить 4 місяці);
у листопаді 2021 року донараховано 52,37 грн. єдиного внеску на допомогу по тимчасовій непрацездатності працівників (за ставкою 22%) за серпень 2021 року, що підлягала обчисленню та відображенню у звітності ще у листопаді 2021 року (прострочення становить 0 місяців);
у лютому 2022 року донараховано 1 580,72 грн. єдиного внеску на заробітну плату працівникам (за ставкою 22%) за вересень 2021 року, що підлягала обчисленню та відображенню у звітності ще у листопаді 2021 року (прострочення становить 4 місяці);
у лютому 2022 року донараховано 92,43 грн. єдиного внеску на заробітну плату працівникам (за ставкою 22%) за вересень 2021року, що підлягала обчисленню та відображенню у звітності ще у листопаді 2021 року (прострочення становить 4 місяці);
у травні 2022 року донараховано 7 88,87 грн. єдиного внеску на заробітну плату працівникам (за ставкою 22%) за листопад 2021 року, що підлягала обчисленню та відображенню у звітності ще у лютому 2022 року (прострочення становить 4 місяці), а всього на загальну суму 2 337 555,13 грн.
Втім, суд апеляційної інстанції з таким висновком не погодився, колегією з'ясовано, що ТОВ «ОЙЛГАЗТРЕЙД» порушено саме порядок і строки подання звітності, а не донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Позивачем вчасно нараховувався та сплачувався єдиний соціальний внесок під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум.
Вказана обставина відповідачем не спростована, а в рішенні №00138232408 від 28.05.2024р. зазначано, що за наслідками перевірки донараховано 0,00 грн. єдиного внеску.
Крім цього, такі обставини підтверджуються роздруківкою з електронного кабінету платника податків, відомостями, платіжними дорученнями про перерахування ЄСВ. За весь період 2021 року у підприємства відсутня заборгованість зі сплати ЄСВ.
Апеляційний суд урахував пояснення представника позивача, що за перший квартал 2021 року почала здаватись нова об'єднана форма звіту по Єдиному соціальному внеску (ЄСВ), в якому було поєднано місячні звіти по єдиному соціальному внеску та звіт 1ДФ, термін подачі звіту - 11.05.2021року. На портал ДПС позивачем було вчасно надіслано 50 звітів (по кількості відокремлених підрозділів), які було прийнято всі, крім основного. Коли надсилався основний звіт по підприємству він відхилявся по тій причині, що після успішної здачі Розрахунку з типом «Звітний» подання іншого звіту з типом «Звітний» заборонено. «Гаряча лінія ДПС» про причину помилки інформації надати не змогла, порадили звернутись до Пенсійного фонду, який теж не дав жодного пояснення. Адміністратор програми "МЕДОК", до якого звернувся позивач, повідомила про те, що дані помилки виникають масово. Після чергового дзвінка на «гарячу лінію ДПС» питання було переадресовано на технічний відділ, який повідомив про те, що звіт по підрозділу 04№02 Новомосковськ було прийнято як основний звіт по підприємству і його коригування заборонено програмою. Після чого в електронному кабінеті було написано лист в ДПІ (№21533 дата 23.07.2021 01:07:12 Реєстраційний індекс 21533/60, додається) з проханням вилучити звіт по підрозділу. Але лист залишився без відповіді, звіт - невідкликаним.
У роз'ясненні ДПС щодо подачі звіту по підрозділу ( https://evp.tax.gov.ua/media- ark/news-ark/print-466507.html) сказано: «Юридична особа під час подання Розрахунку за відокремлений підрозділ зазначає дані про відокремлений підрозділ в рядку 032 заголовної частини Розрахунку.
При заповненні Розрахунку має здійснюватись контроль відповідності значення рядка 032 Кодифікатору адміністративно-територіальних одиниць та територій територіальних громад для розрахунку та додатків 4ДФ (реалізація контролю після запровадження еталонного довідника "Кодифікатор адміністративно-територіальних одиниць та територій територіальних громад").
Якщо для пакета значення поля рядка 032 хоча б в одному з додатків 4ДФ (J/F0510406) не відповідає такому значенню з розрахунку (J/F0500106) або для таких документів пакету не відповідає жодному діючому значенню з еталонного довідника "Кодифікатор адміністративно-територіальних одиниць та територій територіальних громад", то розрахунок буде не прийнято і у квитанції №2 про неприйняття зазначатиметься виявлена помилка...»
Значення рядка 032 Кодифікатору адміністративно-територіальних одиниць та територій територіальних громад, поданого позивачем звіту відповідає: UA1210007001003 8698 м. Новомосковськ. Звіт головного підприємства з кодифікатором UA18080150010017476 м. Звягель не приймався лише по тій причині, що першим в систему ДПС попав звіт по підрозділу, який ДПС не вилучила.
Отже, враховуючи вищезазначене, при різних застосованих спробах позивачем подачі звітної інформації, останній обрав той, який технічно можна було виконати. Інших можливостей не було, оскільки помилка носила системний характер, тобто не до кінця був відпрацьований алгоритм подачі звітів, особливо підприємствами, що мають багато відокремлених підрозділів. Для того, щоб подати вірні дані по працівникам підприємства, з урахуванням їх кількісної зміни (кількість застрахованих осіб у звітному періоді яким нараховано заробітну плату склала: у січні 2021 року - 440 осіб; у лютому 2021 року - 441 особа; у березні 2021 року - 444 особи) подавалися уточнюючі звіти по кожному підрозділу окремо (до якого належав працівник).
Таким чином, суд касаційної інстанції не може не погодитись з висновком апеляційного суду, що у даному разі донарахування податковим органом або платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску не було. Позивачем нараховано та сплачено єдиний внесок своєчасно і у повному обсязі. Зокрема, в рішенні №00138232408 від 28.05.2024 вказано, що за наслідками перевірки донараховано 0,00 грн. єдиного внеску. Колегія суддів апеляційного суду констатувала, що суми внеску, вказані (нараховані) позивачем в уточнюючих звітах, відповідали сумам внеску, вказаним (нарахованим) в первинних звітах, що подавалися позивачем.
Крім того, у цій справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки підставою для застосування оскаржуваних штрафних санкцій було вчинення позивачем правопорушення, передбаченого п.3 ч.11 ст.25 Закону №2464-VI, а саме - донарахування самим платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску; зазначені дії не передбачені пунктом 9-11.1 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2464-VI, відтак, мораторій не розповсюджується на такі дії платника єдиного внеску, незалежно від часу їх вчинення.
Правові норми частини одинадцятої статті 25 Закону №2464-VI містять сім пунктів, в яких, зазначені правопорушення наведені під певним порядковим номером вказаної норми Закону, як самостійні підстави для застосування податковим органом до платника єдиного внеску відповідних штрафних санкцій, а саме:
1) у разі ухилення від взяття на облік або несвоєчасного подання заяви про взяття на облік платниками єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", накладається штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
2) за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум;
3) за донарахування податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску;
5) за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок, накладається штраф у розмірі від восьми до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
6) за несплату, неповну сплату або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів), накладається штраф у розмірі 10 відсотків таких несплачених або несвоєчасно сплачених сум;
7) за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності про нарахування єдиного внеску у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку) накладаються штрафи, передбачені за порушення порядку подання такої звітності, у порядку та розмірах, встановлених Податковим кодексом України.
В силу положень пункту 9-11 Розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (Закон №2464-У1), тимчасові штрафні санкцій, визначені ч.11 ст.25 цього Закону, не застосовуються за :
несвоєчасна сплата (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску;
неповна сплата або несвоєчасна сплата суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів);
несвоєчасне подання звітності, передбаченої цим Законом, до податкових органів, які вчинені в період з березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно) дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), дійшов висновку, що порушення позивача не входить до зазначеного переліку. При цьому, суд не звернув увагу на те, що наведені "три окремі порушення" за своїм змістом не є тотожними за змістом порушень наведеним в будь-якому з пунктів 1,2,3,4,5,6,7 частини 11 статті 25 Закону №2464-У1 та не містять певної нумерації в пункті 9-11.1 Розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону, яка б відповідала нумерації частині одинадцятої.
При цьому, в частині 11 статті 25 цього Закону законодавцем визначено розміри штрафів які застосовуються податковим органом до платника єдиного внеску за певні порушення, а пунктом 9-11.1 Розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" визначено перелік порушень за які, штрафні санкції, визначені зазначеною нормою, під час дії карантину, пов'язаного з поширенням на території України коронавірусної хвороби (COVID-19) тимчасово, не застосовуються.
Як вбачається, незастосування штрафних санкцій стосується безпосередньо дій платника єдиного внеску, а саме: щодо повноти сплати (перерахування) єдиного внеску; своєчасності такої сплати та своєчасності подання звітності, передбаченої цим Законом, до податкових органів, то, і такі дії, як самостійне донарахування платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску також стосуються переліку порушень, передбачених п.9-11.1 Розділу VIII Закону №2464-У1.
Тому, в разі вчинення позивачем порушень, як платником єдиного внеску в період мораторію, останній підлягає звільненню від штрафних санкцій, як покарання, за несвоєчасне (до)нарахування єдиного внеску, як вважав податковий орган, яке як обставина є самостійною підставою для скасування оскарженого рішення. Таким чином, застосування відповідачем до позивача штрафної санкції згідно п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» є необґрунтованим.
Касаційна скарга висновків суду апеляційної інстанції не спростовує. Суд не знаходить у касаційній скарзі обґрунтованих доводів у підтвердження наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення. Доводи й аргументи заявника касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи.
Суд вважає за необхідне наголосити, що, виходячи з окреслених процесуальним законом меж, предметом касаційного перегляду можуть бути виключно питання права, а не факту, а тому до їх переоцінки Верховний Суд вдається у разі наявності підстав, визначених підпунктами 1, 3, 4 частини другої статті 353 КАС України.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
Як унормовано пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Керуючись статтями 345, 349, 350, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області залишити без задоволення.
Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2025 у справі №240/11753/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
В.В. Хохуляк
Л.І. Бившева
І.Я. Олендер
Судді Верховного Суду