10 лютого 2026 року
м. Київ
справа №440/12430/24
адміністративне провадження № К/990/54549/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Васильєвої І.А.,
суддів: Ханової Р.Ф., Юрченко В.П.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.03.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2025 по справі №440/12430/24 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування рішень,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №00138912405, яким збільшено суму грошового зобов'язання за податком на доходи фізичних осіб на 1270834,78 грн; №00138862405, яким збільшено суму грошового зобов'язання за податком на додану вартість на 1313730,00 грн; №00138902405, яким збільшено суму грошового зобов'язання за військовим збором на 105902,89 грн; № НОМЕР_1 про застосування штрафу у сумі 13600,00 грн; №00138892405, яким застосовано штраф у сумі 10297,04 грн; вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 02.10.2024 за №Ф-00138842405 про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску в сумі 118300,68 грн; рішення від 02.10.2024 №00138852405 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 59150,34 грн.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 19.03.2025, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2025, адміністративний позов задоволено частково. Податкові повідомлення-рішення №00138912405 від 02.10.2024 про донарахування грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб; №00138902405 від 02.10.2024 про донарахування військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування; вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску №Ф-00138842405 від 02.10.2024; рішення №00138852405 від 02.10.2024 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не донарахованого єдиного внеску визнано протиправними та скасовано в повному обсязі. Податкове повідомлення-рішення №00138892405 від 02.10.2024 про застосування штрафу з податку на додану вартість визнано протиправним та скасовано в частині штрафу на загальну суму 10106,88 грн. В решті вказане рішення залишено без змін. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Полтавській області частину витрат зі сплати судового збору у загальній сумі 16351,20 грн та витрати на правову допомогу у сумі 10000,00 грн.
Справа розглядалася в порядку загального позовного провадження.
До Верховного Суду 24.12.2025 надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.03.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2025 по справі №440/12430/24.
Ухвалою Верховного Суду від 12.01.2026 касаційну скаргу залишено без руху, встановлено скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання обґрунтованого клопотання про поновлення пропущеного строку касаційного оскарження, належного викладення підстав касаційного оскарження.
На виконання вимог вказаної ухвали контролюючим органом надіслано заяву про усунення недоліків, заявлено клопотання про поновлення строку касаційного оскарження.
В обґрунтування зазначеного клопотання контролюючим органом вказано, що Головне управління ДПС у Полтавській області не мало змоги звернутися з повторною касаційною скаргою у строк визначений КАС України (після отримання ухвали Верховного Суду від 20.11.2025 про повернення скарги), оскільки граничний термін припав на період дії воєнного стану в Україні, зауважено, що через масові повітряні тривоги та обстріли Полтавської області, подання касаційної скарги у даній справі у якомога коротший строк було ускладнено з об'єктивних причин, що не залежали від волі Головного управління ДПС у Полтавській області. Скаржником зауважено про конституційне право на касаційне оскарження судових рішень, наголошено на недопущенні надмірного формалізму, вчинено посилання на практику Верховного Суду щодо поновлення процесуальних строків.
Розглянувши дане клопотання, Верховний Суд дійшов висновку, що воно є необґрунтованим та не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до положень частини 1 статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Частиною 2 статті 329 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Відповідно до частини 3 статті 329 КАС України строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною 5 статті 333 цього Кодексу.
Касаційну скаргу подано 24.12.2025, тобто податковим органом майже на 5 місяців пропущено строк звернення з касаційною скаргою.
Доводи скаржника про факт повторного звернення з касаційною скаргою не знайшли свого підтвердження.
Так, відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень, програми «Діловодство спеціалізованого суду» не встановлено факту попереднього звернення Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.03.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2025 по справі №440/12430/24 до суду касаційної інстанції.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною 1 статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідач, що діє від імені держави, як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо вчасного подання касаційної скарги. Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Недоліки в організації роботи відповідача не можуть бути визнані такими обставинами, що є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Питання поновлення строку на оскарження судових рішень у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Однак, сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для поновлення строку на оскарження судових рішень у всіх абсолютно випадках, тим більш, якщо скаргу подає суб'єкт владних повноважень і не наводить належного обґрунтування причин, які унеможливили подання скарги у більш стислий строк.
Скаржником не обґрунтовано належними доводами причинно-наслідковий зв'язок між введенням воєнного стану та зволіканням з повторним поданням касаційної скарги.
Введений в країні воєнний стан суттєво ускладнив (подекуди унеможливив) повноцінне функціонування, зокрема, органів державної влади (місцевого самоврядування). Між тим, сама по собі ця обставина, без належного її обґрунтування крізь призму неможливості ситуативного (в конкретних умовах) виконання процесуальних прав і обов'язків учасника справи, й підтвердження її належними й допустимими доказами, не може слугувати підставою для поновлення пропущеного процесуального строку. Крім того, Головне управління ДПС у Полтавській області в період дії воєнного стану своєї діяльності не припиняло та не є тим органом державної влади, який активно залучений до обороноздатного процесу держави.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 КАС України дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з дійсно непереборними та об'єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання касаційної скарги.
Разом з тим, скаржником не наведено поважних підстав для поновлення пропущеного процесуального строку, не обґрунтовано належними доводами зволікання з поданням касаційної скарги.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в касаційному порядку у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
З урахуванням вищевикладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржником не обґрунтовано належними доводами зволікання з повторним поданням касаційної скарги, не наведено поважних підстав для поновлення пропущеного строку касаційного оскарження.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328, 329, 330, 332, 333, 355, 359 КАС України,
Визнати неповажними причини пропуску строку касаційного оскарження та відмовити у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Полтавській області про поновлення строку касаційного оскарження рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.03.2025 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2025 по справі №440/12430/24.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.03.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2025 по справі №440/12430/24.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіІ.А. Васильєва Р.Ф. Ханова В.П. Юрченко