10 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 320/18814/23
адміністративне провадження № К/990/34186/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Рибачука А.І.
суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.
розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами в суді касаційної інстанції адміністративну справу № 320/18814/23
за позовом ОСОБА_1 до Національного банку України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Акціонерне товариство (далі - АТ) «Банк Авангард», про визнання протиправним та скасування рішення, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Національного банку України (далі - НБУ)
на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2025, постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді Черпака Ю.К., суддів Василенка Я.М., Кобаля М.І.
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Комітету НБУ з питань нагляду та регулювання діяльності банків, оверсайту платіжної інфраструктури від 01.05.2023 №20/806-рк «Про невідповідність ОСОБА_1 , голови Наглядової ради АТ «Банк Авангард», кваліфікаційним вимогам щодо професійної придатності» (далі - рішення НБУ від 01.05.2023 №20/806-рк).
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що спірне рішення НБУ про його невідповідність кваліфікаційним вимогам щодо професійної придатності є таким, що прийнято упереджено та недобросовісно, оскільки НБУ безпідставно не взято до уваги пояснень наданих ним та АТ «Банк Авангард». Вважає, що висновки відповідача про наявність конфлікту інтересів у нього як отримувача коштів та як голови Наглядової ради Банку щодо контролю за реалізацією політики винагороди Банку є безпідставними та базуються на помилковому тлумаченні норм чинного законодавства. Також звернув увагу, що НБУ погодив його кандидатуру на посаду голови Наглядової ради Банку, розуміючи, що члени Наглядової ради мають право на отримання винагороди відповідно до законодавства.
2. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 12.02.2025 позов задоволено.
3. НБУ оскаржив судове рішення у апеляційному порядку. Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 02.04.2025 відкрив апеляційне провадження у цій справі.
4. Під час апеляційного розгляду справи ОСОБА_1 подав клопотання про зупинення провадження у цій справі на підставі пункту 3 частини першої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) до набрання законної сили судовим рішенням у господарській справі № 910/18918/23.
5. Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 29.07.2025 задовольнив клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у цій справі до набрання законної сили судовим рішенням у господарській справі № 910/18918/23 за позовом Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України до АТ «Банк Авангард», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційний капітал Україна», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: Національний банк України, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Акціонерне товариство «Міжнародний резервний банк», про стягнення коштів.
6. При цьому суд апеляційної інстанції виходив з того, що висновки НБУ у спірному рішенні від 01.05.2023 № 20/806-рк безпосередньо ґрунтуються на одному з аргументів про порушення банківського законодавства внаслідок неправомірного використання державних коштів. Питання про правову природу коштів, їх джерело та підстави для нарахування винагороди позивачу є спільними для обох справ і мають певне значення для вирішення спору в адміністративному провадженні, при цьому обставини, які досліджуються у справі № 910/18918/23, можуть набути преюдиційного значення, а тому наявні підстави для зупинення провадження у справі № 320/18814/23 відповідно до пункту 3 частини першої статті 236 КАС України.
Також суд апеляційної інстанції зазначив, що адміністративний суд не наділений повноваженнями самостійно вирішувати спір про правовий режим спірних коштів, їх належність або про характер взаємовідносин між державою, банком і третіми особами щодо активів, вилучених в межах спеціального режиму санкцій. Такі питання належать до господарської юрисдикції, в якій й триває розгляд справи №910/18918/23, де встановлюються фактичні обставини та дається оцінка правомірності використання доходу від операцій з облігаціями внутрішньої державної позики і спрямування його на виплату винагороди членам наглядової ради АТ «Банк Авангард».
7. 13.08.2025 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга НБУ, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, скаржник просить скасувати ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2025 та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
8. У касаційній скарзі НБУ посилається на допущення судом апеляційної інстанції неправильного застосування пункту 3 частини першої статті 236 КАС України, оскільки вважає, що оскаржувана ухвала суду не містить аргументованих та переконливих мотивів необхідності зупинення провадження у справі, як у частині об'єктивної неможливості розгляду цієї справі до набрання законної сили рішенням у справі №910/18918/23, так і в частині того, що зібрані у цій справі докази не дозволяють суду встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, оскільки у цій справі оскаржується рішення НБУ про невідповідність позивача кваліфікаційним вимогам щодо професійної придатності, а у господарській справі вирішується спір про стягнення коштів. Окрім того, скаржник вважає, що об'єктивна можливість розгляду апеляційним судом цієї справи підтверджується постановою Верховного Суду від 29.04.2025 в аналогічній за обставинами справі № 320/30248/23.
9. Верховний Суд ухвалою від 01.09.2025 відкрив касаційне провадження за указаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
10. У відзиві на касаційну скаргу представник позивача зазначив, що у межах господарської справи встановлюються обставини щодо джерел виплати змінної винагороди позивачу, які впливатимуть на оцінку доказів в адміністративній справі та об'єктивно не можуть бути встановлені адміністративним судом з огляду на обмеженість його юрисдикції, а тому оскаржувана ухвала апеляційного суду є обґрунтованою та не підлягає скасуванню.
Також вважає, що посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 29.04.2025 у справі № 320/30248/23 за позовом ОСОБА_2 до НБУ, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача АТ «Банк Авангард», про визнання протиправним та скасування рішення, з метою підтвердження нібито наявності об'єктивної можливості розгляду цієї справи є безпідставним та надуманим, оскільки справи № 320/18814/23 та №320/30248/23 не є аналогічними (різний суб'єктний склад та предмет оскарження).
11. У відзиві на касаційну скаргу третя особа АТ «Банк Авангард» зазначило, що суд апеляційної інстанції правомірно зупинив апеляційне провадження у цій справі, оскільки наявна об'єктивна неможливість розгляду адміністративної справи до завершення розгляду пов'язаної з нею господарської справи № 910/18918/23, у якій вирішуються питання, що мають істотне значення для оцінки обґрунтованості спірного рішення НБУ від 01.05.2023 № 20/806-рк.
12. Верховний Суд, враховуючи доводи та вимоги касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, у відповідності до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.
13. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
14. Відповідно до статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
15. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
16. Однак, зазначеним вимогам процесуального закону оскаржувана ухвала апеляційного суду не відповідає, а викладені у касаційній скарзі вимоги є обґрунтованими, з огляду на таке.
17. Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
18. Судовий захист прав і свобод людини і громадянина необхідно розглядати як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина. І саме держава бере на себе такий обов'язок відповідно до частини другої статті 55 Конституції України. Право на судовий захист передбачає і конкретні гарантії ефективного поновлення в правах шляхом здійснення правосуддя. Відсутність такої можливості обмежує це право. А за змістом частини другої статті 64 Конституції України право на судовий захист не може бути обмежене навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану (рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002 № 8-рп/2002).
19. Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
20. Пунктом 8 частини третьої статті 2 КАС України однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства визначено розумність строків розгляду справи судом.
21. Вимога щодо дотримання розумного строку розгляду справи спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту, а відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.
22. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цим конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону №1402-VIII і статті 13 КАС України.
23. Підстави та порядок зупинення провадження в адміністративній справі визначені статтею 236 КАС України, якою передбачені як підстави обов'язкового зупинення провадження у справі, так і випадки, коли суд має право зупинити провадження у справі, а також строки зупинення провадження у справі. Перелік підстав для зупинення провадження у справі, передбачений статтею 236 КАС України, є вичерпним.
24. Відповідно до приписів пункту 3 частини першої статті 236 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
25. Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з'ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено.
26. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі адміністративний суд у кожному випадку повинен з'ясовувати чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
27. Враховуючи приписи пункту 3 частини першої статті 236 КАС України, суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
28. У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції зупиняючи провадження у справі вказав, що підставою для зупинення провадження у справі є апеляційний перегляд судового рішення у господарській справі № 910/18918/23, у якій вирішується питання правомірності використання АТ «Банк Авангард» коштів, отриманих у результаті операцій з облігаціями внутрішньої державної позики, які були вилучені на користь держави. Питання про правову природу коштів, їх джерело та підстави для нарахування винагороди позивачу є спільними для обох справ і мають певне значення для вирішення спору в адміністративному провадженні.
29. Також суд апеляційної інстанції зазначив, що адміністративний суд не наділений повноваженнями самостійно вирішувати спір про правовий режим спірних коштів, їх належність або про характер взаємовідносин між державою, банком і третіми особами щодо активів, вилучених в межах спеціального режиму санкцій. Такі питання належать до господарської юрисдикції, в якій й триває розгляд справи №?910/18918/23, де встановлюються фактичні обставини та дається оцінка правомірності використання доходу від операцій з облігаціями внутрішньої державної позики, спрямування його на виплату винагороди членам Наглядової ради АТ «Банку «Авангард».
30. Водночас, колегія суддів звертає увагу, що у справі, яка розглядається оскаржується рішення суб'єкта владних повноважень про невідповідність ОСОБА_1 як голови Наглядової ради АТ «Банк «Авангард» кваліфікаційним вимогам щодо професійної придатності, яке обґрунтовано, зокрема, посиланням на отримання ОСОБА_1 змінної винагороди без дотримання АТ «Банк Авангард» обов'язкових вимог законодавства; нездійснення ОСОБА_1 як головою Наглядової ради АТ «Банк Авангард» покладеної на нього законодавством функції контролю за реалізацією політики винагороди в АТ «Банк Авангард»; наявність у ОСОБА_1 реального конфлікту інтересів, який зашкодив належному виконанню ним обов'язків голови Наглядової ради АТ «Банк Авангард», незнання ОСОБА_1 базових принципів формування та виплати змінної винагороди в банку.
31. Питання правомірності/неправомірності використання АТ «Банк «Авангард» коштів, отриманих у результаті операцій з облігаціями внутрішньої державної позики жодним чином не впливає на вирішення питання щодо правомірності/неправомірності рішення НБУ про невідповідність позивача кваліфікаційним вимогам щодо професійної придатності.
32. Колегія суддів зазначає, що суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
33. Верховний Суд погоджується з доводами скаржника, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції не містить аргументованих та переконливих мотивів необхідності зупинення провадження у справі, як у частині об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до набрання законної сили рішенням у справі №?910/18918/23, так і в частині того, що зібрані у цій справі докази дійсно не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, що суперечить положенням пункту 3 частини першої статті 236 КАС України.
34. Враховуюче наведене, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції не врахував усі обставини, що мають значення для справи та не надав їм належної правової оцінки, а тому дійшов помилкового висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі, внаслідок чого касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала, як така, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, скасуванню, з направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
35. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
36. Таким чином, касаційна скарга НБУ підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення - скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Національного банку України задовольнити.
Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2025 скасувати, а справу № 320/18814/23 направити до Шостого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: А.І. Рибачук
Я.О. Берназюк
Н.В. Коваленко