09 лютого 2026 року
м. Київ
справа №440/7275/25
адміністративне провадження № К/990/5296/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І. В.,
суддів - Білоуса О. В, Желтобрюх І. Л.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2026 року у справі № 440/7275/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАРАНТ ОЙЛ ГРУПП» до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
установив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «ГАРАНТ ОЙЛ ГРУПП» звернулося до суду з позовом до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Полтавській області, у якому просило:
- визнати протиправними та скасувати рішення про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних: 1) №11569107/25392923 від 05 серпня 2024 року; 2) №11569114/25392923 від 05 серпня 2024 року; 3) №11569108/25392923 від 05 серпня 2024 року; 4) №11569115/25392923 від 05 серпня 2024 року; 5) №11569109/25392923 від 05 серпня 2024 року; 6) №11569117/25392923 від 05 серпня 2024 року; 7) №11569110/25392923 від 05 серпня 2024 року; 8) №11569116/25392923 від 05 серпня 2024 року; 9) №11569111/25392923 від 05 серпня 2024 року; 10) №11569118/25392923 від 05 серпня 2024 року; 11) №11569112/25392923 від 05 серпня 2024 року; 12) №11569119/25392923 від 05 серпня 2024 року; 13) №11569113/25392923 від 05 серпня 2024 року; 14) №11569120/25392923 від 05 серпня 2024 року, прийняті за наслідком подання Товариством з обмеженою відповідальністю «ГАРАНТ ОЙЛ ГРУПП» пояснень №31/07-5 від 31 липня 2024 року, якими комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС у Полтавській області відмовлено у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних Податкових накладних, сформованих позивачем на Комунальне підприємство "Тульчинводоканал";
- зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних складені Товариством з обмеженою відповідальністю «ГАРАНТ ОЙЛ ГРУПП» на Комунальне підприємство "Тульчинводоканал" податкові накладні: № 71 від 09 лютого 2023 року; № 107 від 01 березня 2023 року; № 134 від 20 березня 2023 року; № 161 від 03 квітня 2023 року; № 200 від 17 квітня 2023 року; № 218 від 03 травня 2023 року; № 280 від 05 червня 2023 року; № 318 від 19 червня 2023 року; № 345 від 30 червня 2023 року; № 416 від 01 серпня 2023 року; № 497 від 31 серпня 2023 року; № 589 від 25 вересня 2023 року; № 693 від 27 жовтня 2023 року; № 836 від 05 грудня 2023 року, датою та часом подання їх на реєстрацію, який вказаний у відповідних квитанціях.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2025 року по справі № 440/1457/25 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 23 травня 2025 року роз'єднано позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАРАНТ ОЙЛ ГРУПП» до Головного управління ДПС у Полтавській області, Державну податкову службу України про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, виділено у самостійні провадження з такими позовними вимогами, зокрема:
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Полтавській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №11569110/25392923 від 05 серпня 2024 року;
- зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 161 від 03 квітня 2023 року.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02 червня 2025 року адміністративну справу № 440/7274/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАРАНТ ОЙЛ ГРУПП» до Головного управління ДПС у Полтавській області, Державну податкову службу України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії прийнято до провадження за правилами спрощеного позовного провадження.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2025 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2026 року, позов задоволено.
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
При вирішенні питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою Суд виходить з такого.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням відповідає стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Згідно із частиною першою статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Відповідно до пункту другого частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Згідно пункту двадцятого частини першої статті 4 КАС України адміністративною справою незначної складності (малозначною справою) є адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Частиною шостою статті 12 КАС України визначено перелік категорій справ незначної складності, який не є вичерпним. При цьому за змістом пункту десятого названої норми процесуального закону для цілей цього Кодексу, справами незначної складності є справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
Положення зазначеної правової норми процесуального закону узгоджуються з приписами частини четвертої статті 257 КАС України, яка відносить справи в аналогічних спорах до переліку справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Зі змісту пункту 10 частини шостої статті 12 КАС України можна зробити висновок про те, що суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у вищезазначеному переліку, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
У цій справі суд першої інстанції розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Предмет спору цієї справи не містить ознак, за яких її не можна було розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.
Посилання скаржника у касаційній скарзі на те, що справа має виняткове значення для нього є безпідставним, оскільки особою, яка подала касаційну скаргу, не доведено наявності таких обставин і доказів на підтвердження їх наявності не надано, а спірні правовідносини були предметом судового контролю, здійсненого судами першої та апеляційної інстанцій.
Також, у касаційній скарзі скаржник посилається на те, що подана ним касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Однак скаржником не надано будь-яких доказів на підтвердження вказаних обставин та не обґрунтовано в чому саме полягає фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" ("Levages Prestations Services v. France") від 23 жовтня 1996 року, заява № 21920/93; "Гомес де ла Торре проти Іспанії" ("Brualla Gomes de la Torre v. Spain") від 19 грудня 1997 року, заява 26737/95).
На підставі викладеного вбачається, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" у праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Ураховуючи викладене, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 248, 328, 333, 359 КАС України, -
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2026 року у справі № 440/7275/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАРАНТ ОЙЛ ГРУПП» до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,.
Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.
Головуючий І. В. Дашутін
Судді О. В. Білоус
І. Л. Желтобрюх