09 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 640/20418/19
адміністративне провадження № К/990/2249/26
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Васильєвої І.А., перевіривши касаційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 01.07.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.11.2025 у справі №640/20418/19 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Конотопський авіаремонтний завод «АВІАКОН» до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
До Верховного Суду 14.01.2026 надійшла касаційна скарга Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 01.07.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.11.2025 у справі №640/20418/19.
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за поданою скаргою, колегія суддів виходить з такого.
Як встановлено з Єдиного державного реєстру судових рішень, рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 01.07.2025, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.11.2025, задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Конотопський авіаремонтний завод «АВІАКОН» до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.07.2019:
- №0001895007, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності на загальну суму 8.510.021,25 грн, з яких 6.808.017,00 грн. - зобов'язання, 1.702.004,25 грн. - штрафні санкції,
- №0001905007, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 2.338.710,00 грн., з яких 1.870.968,00 грн. - зобов'язання, 467.742,00 грн. - штрафні санкції,
- №000201507, яким зменшено, суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 3.267.776,00 грн. і застосовано штрафні санкції в розмірі 1.633.888,00 грн.,
- №0002025007, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 1.679.817,00 грн.
Справа розглядалася в порядку загального позовного провадження.
При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом встановлено наступне.
Касаційну скаргу подано вдруге, попередню скаргу повернуто ухвалою Верховного Суду від 30.12.2025.
Скаржником заявлено клопотання про поновлення строку касаційного оскарження, в обґрунтування якого зазначено, що вперше касаційну скаргу подано в межах встановленого КАС України строку, повторно касаційна скарга подана після усунення недоліків.
Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 2 і 3 статті 353 цього Кодексу.
Верховний Суд зауважує, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1, 2, 3 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:
- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга) (для пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України);
- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанови Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; вмотивованого обґрунтування необхідності такого відступу; висновку, який, на думку скаржника, відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини 4 статті 328 КАС України);
- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; висновку апеляційного суду, який, на переконання скаржника, є неправильним; обґрунтування у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України).
У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України), у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. При цьому пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України є відсильною нормою, обґрунтування необхідності касаційного оскарження таким пунктом можливе лише у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт та частину статті 353 КАС України.
Скаржником вказано підставою касаційного оскарження пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України, зазначено про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», п. 5 П(С) БО № 11 «Зобов'язання», п. 5 П(С) БО № 15 «Дохід», підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, п. 135.1 статті 135 Податкового кодексу України у подібних складних правовідносинах, які характеризуються встановленим актом перевірки заниженням платником податків доходу від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку на вартість безоплатно отриманих активів від невстановлених осіб, які фактично оприбутковано на склад підприємства з метою їх подальшого використання у виробництві, що пов'язано із не підтвердженням актом перевірки реальності проведених господарських операцій платника із контрагентами.
Контролюючим органом зазначено, що судами не проаналізовано, не надано належної правової оцінки порушеним позивачем нормам законодавства, які стосуються правил формування складу доходів позивача, внаслідок чого вартість активів, як безоплатно отримано від вказаних в акті контрагентів, залишились не врахованою в фінансовій звітності підприємства. Помилка суду при застосуванні вказаних норм законодавства полягає в тому, що судами попередніх інстанцій в мотивувальній частині оскаржуваних рішеннях залишено поза увагою та не застосовано вказані вимоги законодавства внаслідок чого судами проігноровано встановлене актом перевірки порушення в частині заниження іншого операційного доходу на суму безоплатно отриманих активів від спірних контрагентів.
На думку податкового органу, у разі набуття платником податків у власність безоплатно отриманого товару від невстановлених постачальників, без наявності будь-яких первинних документів, які опосередковують таке отримання, платник податків повинен відобразити відповідну суму активів в звіті про фінансові результати за Формою №2: р. 2120 «Інший операційний дохід».
Скаржником зауважено, що наведені судом апеляційної інстанції правові висновки Верховного Суду стосуються застосуванню інших норм матеріального права при правовідносинах, які не є подібними, тобто не є тотожним правовідносинам, які є предметом розгляду по даній справі.
Також скаржником вказано підставою касаційного оскарження пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, зауважено, що суд першої та апеляційної інстанції у справі №620/20418/19 застосував норму п. 198.1, п. 198.3, п.198.6 ст.198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду у від 07.07.2022 у справі №160/3364/19, постанові Верховного Суду від 29.07.2021 у справі №826/14264/13-а.
На думку податкового органу, суд апеляційної інстанції обмежився застосуванням до спірних правовідносин висновків згаданої постанови Верховного Суду від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 лише в частині посилання контролюючого органу на наявність кримінальних проваджень щодо ТОВ «ПРОМЕЛЕКТРОНІКА», як на самостійну підставу для висновку Відповідача про нереальність господарських операцій без надання оцінки в сукупності всім доводам контролюючого органу на спростування або підтвердження доводів про нереальність проведених господарських операцій Позивача із ТОВ «Промелектроніка» та ТОВ «АВІА ТЕХКОНТАКТ». В той час, судами попередніх інстанцій протиправно не надавалась оцінка у сукупності всім доказам Відповідача на підтвердження доводів щодо нереальності проведених операцій Позивача з ТОВ «Промелектроніка» та ТОВ «АВІА ТЕХКОНТАКТ», а саме наявним кримінальним провадженням відносно контрагентів, не підтвердженю факту транспортування товарів, використаною під час перевірки податкової інформації у вигляді актів перевірок контрагентів, відсутністю сертифікатів якості на отриманий товар, не підтвердженню факту ввезення на митну територію України імпортованої продукції, встановленої під час перевірки дефектності складених документів щодо транспортування спірної продукції
Також контролюючим органом зазначено, що судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права, зокрема ст. 44, ст. 77, ч. 4 ст. 78, ст. 80, ч. 1 ст. 90, ч. 3 ст. 196, ч. 3 ст. 242, ч. 4 ст. 246, ч. 2 ст. 207 КАС України.
Верховний Суд зауважує, що відповідно до змісту оскаржуваних судових рішень, судами попередніх інстанцій досліджено наявні в матеріалах справи видаткові накладні, податкові накладні; експрес-накладні, платіжні доручення, рахунки-фактури, картки складського обліку матеріалів, які в сукупності підтверджують виконання договорів поставки, зроблено висновки, що реальність господарських операцій, рух активів та зміни майнового стану ДП «АВІАКОН» повністю підтверджуються первинними та іншими документами, враховано правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 31.05.2024 у справі №826/9244/16, від 02.08.2022 у справі №640/14930/20, від 09.11.2021 у справі №600/1083/20-а, від 05.01.2021 у справі №820/1124/17, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2022 у справі №160/3364/19.
Доводи касаційної скарги зводяться до викладення фактичних обставин справи, цитування норм податкового законодавства, висловлення незгоди з наданою судом апеляційної інстанції правовою оцінкою наявних у матеріалах цієї справи доказів у сукупності зі встановленими у справі обставинами, переоцінки доказів.
Верховний Суд зауважує, що посилання скаржника на порушення судами норм процесуального права не підміняють визначення підстав касаційного оскарження та також не можуть вважатися належним правовим обґрунтуванням касаційної скарги у розумінні частини 4 статті 328 цього Кодексу. Невстановлення судами обставин справи від яких, як вважає скаржник, залежить правильність вирішення спору, знаходиться у площині дослідження та оцінки судом доказів у справі, що може бути підставою касаційного оскарження, передбаченою пунктом 4 частини 4 статті 328 та відповідним пунктом частини 2 статті 353 КАС України, однак скаржником не вказано дану підставу касаційного оскарження.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Верховний Суд зазначає, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Касаційна скарга є подібною до попередньої та не усуває встановлених недоліків.
Пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За наведених обставин касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.
У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді-доповідача Васильєвої І.А. текст ухвали виготовлено після її виходу з лікарняного - 09.02.2026.
Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328, 330, 332, 355, 359 КАС України,
Касаційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 01.07.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.11.2025 у справі №640/20418/19 повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
СуддяІ.А. Васильєва