10 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 320/3992/23
провадження № К/990/30613/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів Рибачука А.І., Стародуба О.П., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду у складі судді Головенка О.Д. від 12 лютого 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Мельничука В.П., Бужак Н.П., Собківа Я.М. від 18 червня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови у перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області провести перерахунок з 01 січня 2020 року щомісячного довічного утримання ОСОБА_1 , як судді у відставці згідно довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області від 05 грудня 2022 року № 127 відповідно до якої суддівська винагорода при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці складає 107202,00 грн, у тому числі посадовий оклад 63060,00 грн, доплата за вислугу років (60 %) 37836,00 грн, доплата за перебування на адміністративній посаді в суді 6306,00 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області провести з 19 лютого 2020 року перерахунок щомісячного довічного утримання судді у відставці ОСОБА_1 згідно довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області від 05 грудня 2022 року № 127 відповідно до якої суддівська винагорода при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці складає 107202,00 грн у тому числі посадовий оклад 63060,00 грн, доплата за вислугу років (60 %) 37836,00 грн, доплата за перебування на адміністративній посаді в суді 6306,00 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
3. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці залежить саме від розміру грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Законодавець пов'язує розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із суддівською винагородою судді, який працює на відповідній посаді. При цьому, визначальне значення для визначення щомісячного довічного грошового утримання має саме займана посада, з якої звільнено суддю у відставку.
4. Перерахунок, який просить здійснити позивач, обумовлений відновленням раніше порушених його прав з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18 лютого 2020 року у справі № 2-р/2020.
5. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2025 року скасовано, та ухвалено нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.
6. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції, виходив із того, що право ОСОБА_1 на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання порушено безпосередньо Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області, а не Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області (відповідачем у справі), оскільки заява позивача про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання відповідно до принципу екстериторіальності була розглянута по суті саме Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області. Разом з тим, суд першої інстанції не залучив Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області до участі у справі як відповідача або співвідповідача та, як наслідок, - неповно встановив обставини справи та не дослідив всіх належних і достатніх доказів, що призвело до вирішення позовних вимог, заявлених до неналежного відповідача.
7. За таких обставин колегія суддів зазначила, що суд апеляційної інстанції, згідно з частиною сьомою статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України не наділений повноваженнями на заміну неналежних сторін (в тому числі відповідача) у справі та у межах вирішення цього спору на стадії апеляційного провадження у суду відсутні достатні правові підстави для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 28 грудня 2022 року № 253450003554 через те, що вказаний орган не є відповідачем у цій справі.
8. У межах вирішення цього спору на стадії апеляційного провадження у суду відсутні достатні правові підстави для перевірки правомірності / протиправності рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову у перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача.
9. Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області до участі в цій справі в якості відповідача або співвідповідача судом першої інстанції залучено не було, а суд апеляційної інстанції, згідно зі статтею 48 Кодексу адміністративного судочинства України (зокрема, частиною сьомою), відповідними повноваженнями не наділений.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
10. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2025 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
11. Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримує довічне грошове утримання відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
12. 22 грудня 2022 року позивач звернувся із заявою та довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області від 05 грудня 2022 року № 127 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області з вимогою здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді на підставі нової довідки.
13. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області за принципом екстериторіальності розглянуто заяву позивача та за результатами розгляду вказаної заяви прийнято рішення від 28 грудня 2022 року № 253450003554, яким відмовлено у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у зв'язку з відсутністю на це законних підстав.
14. Не погоджуючись із вказаною відмовою, позивач звернувся до суду із позовом.
15. Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції констатував, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, оскільки всупереч вимог статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України не з'ясував належний суб'єктний склад сторін, не визначив належного відповідача у справі та не залучив такого відповідача ні за клопотанням неналежного відповідача, ні самостійно, не запропонував позивачу здійснити заміну неналежного відповідача на належного або залучити до участі у справі другого відповідача.
16. Суд апеляційної інстанції не спростовуючи доводів суду першої інстанції щодо наявності порушення прав позивача, фактично відмовив у ефективному захисті таких прав через процесуальну помилку суду першої інстанції.
17. Оскільки фактичні обставини та фактичні дані про належного відповідача у справі залишилися поза межами дослідження судів першої та апеляційної інстанцій, висновок суду апеляційної інстанції про заявлення позовної вимоги до неналежного відповідача є передчасним.
18. Фактично у позові було відмовлено через порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які унеможливили ухвалення судом апеляційної інстанції остаточного судового рішення у цій справі, яким було б констатовано або спростовано наявність порушення прав позивача суб'єктом владних повноважень, та вирішено спір по суті спірних правовідносин, а не формально.
19. Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області подало відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року, у якому просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2025 року, а постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року залишити в силі.
20. Предметом спору у цій справі є правомірність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 28 грудня 2022 року № 253450003554, яким позивачу відмовлено у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
21. Положення статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України передбачають, що якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача.
22. Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому обов'язком суду є встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності.
23. З цього слідує, що суд за результатами розгляду справи відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.
24. Водночас колегія суддів зазначає, що позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним. У такому випадку суд з метою забезпечення захисту порушеного (оспорюваного, невизнаного) права особи повинен замінити неналежного відповідача належним або залучити до участі у справі співвідповідача, однак на це потрібна згода позивача. При цьому, заміна відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі й за клопотанням самого відповідача, або навіть за ініціативою суду. Після заміни сторони, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку. Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції.
25. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 02 серпня 2022 року у справі № 620/4205/21, від 06 квітня 2023 року у справі № 640/10399/20 та від 17 травня 2023 року у справі № 640/17939/20.
26. Як убачається з матеріалів справи, 28 грудня 2022 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення № 253450003554, яким позивачу відмовлено у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
27. Тобто спірним є рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 28 грудня 2022 року № 253450003554. Право позивача на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці було порушено безпосередньо Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області, а не Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області, яке є відповідачем у цій справі.
28. Відповідно до частини третьої статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.
29. Згідно з частиною четвертою статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави.
30. Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належного відповідача й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому обов'язком суду є встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності.
31. З цього слідує, що суд за результатами розгляду справи відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.
32. Проте суд першої інстанції першої інстанції вирішуючи спір пред'явлений до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, не з'ясував, хто є належним відповідачем у справі та не вирішив питання про залучення до участі у справі належного відповідача чи співвідповідача.
33. З урахуванням наведеного колегія суддів зазначає, що для правильного вирішення спору в цій справі суд першої інстанції має встановити належного відповідача та вирішити питання про залучення його до участі у справі.
34. Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 28 листопада 2024 року у справі № 320/10744/21.
35. Переглядаючи в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції, на вказане порушення звернув увагу суд апеляційної. Однак в силу приписів норм Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими апеляційний суд не наділений повноваженнями вчиняти процесуальні дії щодо залучення співвідповідача (заміни неналежно відповідача) або скасовувати рішення суду та направляти справу для продовження розгляду судом першої інстанції, суд апеляційної інстанції не усунув зазначеного порушення.
36. Разом з тим, такими повноваженнями наділено суд касаційної інстанції, який відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, для продовження розгляду. Підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд, згідно з пунктом четвертого частини третьої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України, є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі.
37. У зв'язку з необхідністю вирішення питання про залучення належного відповідача у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення належного відповідача та вирішення питання про його залучення.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
38. Згідно приписів пункту 4 частини третьої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі.
39. Колегія суддів дійшла висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи, що призвело до ухвалення рішень, які не відповідають вимогам щодо законності і обґрунтованості, а тому такі рішення підлягають скасуванню, а справа відповідно до правил статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
40. Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року скасувати.
Справу № 320/3992/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та не оскаржується.
Суддя-доповідач Н.В. Коваленко
Судді А.І. Рибачук
О.П. Стародуб