Справа № 365/531/25
Номер провадження: 2/365/42/26
іменем України
10 лютого 2026 року селище Згурівка
Згурівський районний суд Київської області в складі:
головуючого - судді Хижний Р.В.
за участю секретаря судового засідання Середи Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 1 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ»), в інтересах якого діє представник за довіреністю Дараган Ю.О., звернувся до Згурівського районного суду Київської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованість за Кредитним договором № 014-RO-82-116293451 від 29 листопада 2021 року у сумі 27301,21 грн, з яких: 18838,87 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 8462,34 грн - сума заборгованості за відсотками; 0,00 грн - сума заборгованості за пенею, а також сплачений судовий збір.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Акціонерне товариство «Райффазен Банк Аваль» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 (далі - відповідач або позичальник) уклали Кредитний договір № 014-RO-82-116293451 від 29 листопада 2021 року (далі - Кредитний договір), підписанням якого позичальник підтвердив свою згоду, що ознайомлений з чинною редакцією Правил та Тарифів Банку на ведення та обслуговування рахунків фізичних осіб. Сторони узгодили розмір позики, грошову одиницю, в якій надано позику та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
20.11.2024 між АТ "Райффайзен Банк" та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір відступлення права вимоги № 114/2-73, у відповідності до умов якого АТ "Райффайзен Банк" передає (відступає) ТОВ "ФК "ЄАПБ" за плату, а ТОВ "ФК "ЄАПБ" приймає належні АТ «Райффайзен Банк» права вимоги до боржників.
Відповідно до Реєстру боржників від 21.11.2024 до Договору відступлення права вимоги, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідача у сумі 27301,21 грн, з яких: 18838,87 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 8462,34 грн - сума заборгованості за відсотками; 0,00 грн - сума заборгованості за пенею.
Всупереч умовам кредитних договорів, відповідач не виконав своїх зобов'язань. Після відступлення позивачу права грошової вимоги, відповідач не виконав своїх зобов'язань. Відповідач не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунок позивача, ні на рахунок попереднього кредитора. З моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалось нарахування жодних штрафних санкцій.
Відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги не визнає. Невизнання позову обґрунтовує тим, що у матеріалах справи не містяться копії договору факторингу у повному обсязі, у тому числі докази оплати договору факторингу, та додатків до нього, щоб підтверджувало належність позивача як нового кредитора у цій справі. Договір факторингу є імперативно оплатним. Більш того, позивач не надав докази видачі грошових коштів відповідачу, банківська виписка з особового рахунку відповідача про це відсутня. Розрахунок заборгованості не є первинним документом у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Позивач є військовослужбовцем, відтак згідно п. 14 ст. 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» штрафні санкції, пеня, а також проценти за користування кредитом не нараховуються. Заборгованість нарахована за межами строку кредитування - 30 календарних днів. Право нараховувати проценти припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. Заперечення проти позову відповідачем викладені у заяві про скасування заочного рішення.
Ухвалою Згурівського районного суду Київської області від 27 червня 2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, встановлено відповідні строки для подання заяв по суті справи та справу призначено до судового розгляду.
06 жовтня 2025 року судом ухвалено заочне рішення, яким позов було задоволено.
Ухвалою від 04 листопада 2025 року скасовано заочне рішення та призначено розгляд справи по суті. Сторонам встановлено відповідні строки для подання заяв по суті справи.
Відповідач ОСОБА_1 правом на подачу відзиву не скористався, відтак розгляд справи здійснюється за наявними матеріалами (ч. 8 ст. 178 ЦПК України).
У судове засідання учасники справи не з»явились.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з відсутністю сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Представник позивача Дараган Ю.О. у судове засідання не з'явилася, в позовній заяві просила проводити розгляд справи у відсутність представника позивача, позовні вимоги підтримує.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву та заяву про розгляд справи у його відсутність не подав.
Суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутність сторін, оскільки їхня неявка не перешкоджає розгляду.
Провівши розгляд справи, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини та дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, 20.11.2024 між АТ "Райффайзен Банк" та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір відступлення права вимоги № 114/2-73, у відповідності до умов якого АТ "Райффайзен Банк" передає (відступає) ТОВ "ФК "ЄАПБ" за плату, а ТОВ "ФК "ЄАПБ" приймає належні АТ "Райффайзен Банк» Права Вимоги до боржників (а.с. 15-17).
Згідно п.п.2.2. Договору відступлення права вимоги, відступлення Новому кредитору Прав Вимоги відбувається за умови виконання Новим кредитором п. 3.2. Договору, та з моменту підписання Сторонами Реєстру Боржників. Внаслідок передачі (відступлення) Портфеля Заборгованості за цим Договором, Новий кредитор заміняє Первісного кредитора у Кредитних договорах і Договорах забезпечення, що входять до Портфеля Заборгованості і відповідно вказані у Реєстрі Боржників, та набуває прав грошових вимог Первісного кредитора, включаючи право вимагати від Боржників та Поручителів належного виконання всіх грошових та інших зобов'язань за Кредитними договорами та Договорами забезпечення (п.п. 2.3. Договору відступлення права вимоги).
Відповідно до Реєстру боржників від 21.11.2024 до Договору відступлення права вимоги, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідача у сумі 27301,21 грн, з яких: 18838,87 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 8462,34 грн - сума заборгованості за відсотками; 0,00 грн - сума заборгованості за пенею (а.с. 18).
Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно із ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
В порядку ст.516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ч. 1 ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Таким чином, ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено з АТ «Райффайзен Банк» договір відступлення права вимоги № 114/2-73, який на час розгляду справи не розірваний та не визнаний в установленому законом порядку недійсним.
Відповідно до ч. 2 ст. 516 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
29 листопада 2021 року АТ "Райффайзен Банк" та ОСОБА_1 уклали Кредитний договір № 014-RO-82-116293451 від 29 листопада 2021 року, підписанням якого позичальник підтвердив, що ознайомлений з чинною редакцією Правил та Тарифів Банку на ведення та обслуговування карткових рахунків фізичних осіб. Договір підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором - 156670, який був надісланий йому на мобільний номер НОМЕР_1 .
Основні умови кредитування, погоджені сторонами: тип кредиту - кредит, ліміт кредиту - 19900,00 грн, строк кредитування - 60 місяців, спосіб надання кредиту - безготівковий шляхом переказу на поточний рахунок споживача, відкритий в установі кредитодавця, процентна ставка - 40,90 % річних.
Згідно з умовами Кредитного договору Позичальник зобов'язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом та виконати інші зобов'язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених Договором (а.с. 6-11).
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
За змістом статей 626, 628-629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У пункті 5 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина п'ята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію») .
Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилами частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Як зазначено у статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ та підтвердження цілісності даних в електронній формі.
У частині першій статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Суд не приймає до уваги аргументи відповідача щодо строку кредитування - 30 днів та нарахування заборгованості за межами строку кредитування, оскільки у кредитному договорі сторони погодили строк кредитування 60 місяців.
За розрахунками первісного кредитора АТ "Райффайзен Банк" заборгованість відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 014-RO-82-116293451 від 29 листопада 2021 року станом на 21 листопада 2024 року складає 27301,21 грн, з яких: 18838,87 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 8462,34 грн - сума заборгованості за відсотками; 0,00 грн - сума заборгованості за пенею (а.с. 13-14).
Заперечуючи проти позову, відповідач посилається на не підтвердження належними та допустимими доказами наявність заборгованості. Розрахунок заборгованості не є первинним документом у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Суд погоджується з такою позицією відповідача, виходячи з наступного.
Висуваючи вимогу про стягнення заборгованості кредитор зобов'язаний довести належними, допустимими, достовірними доказами наявність такої заборгованості, зокрема, факт надання та отримання грошових коштів, а також розмір заборгованості.
Верховний Суд у своїх постановах (зокрема, у постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц, від 17 грудня 2020 року у справі № 278/2177/15-ц) неодноразово зазначав, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положеннями закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Зокрема, належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором/договором позики можуть бути виписки за картковими рахунками (по кредитному договору).
Згідно правової позиції, яка була висловлена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 у справі № 161/16891-15 про стягнення заборгованості за кредитним договором (провадження № 61-517св18), банк зобов'язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Проте, позивачем не надано жодного первинного документу, який би підтверджував факт перерахування АТ «Райффазен Банк» кредитних коштів, а також фактичне користування останнього кредитними коштами (рух коштів на особовому рахунку позичальника).
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (частина 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
Відповідно до положень частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, з наведених норм законодавства вбачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Відповідно до п. 62 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
З досліджених доказів вбачається, що позивачем не доведено факт перерахування грошових коштів на рахунок відповідача, відповідні первинні документи до позовної заяви не додані, з клопотання про їх витребування позивач до суду не звертався.
Наданий позивачем розрахунок заборгованості за договором позики, не є належним та допустимими доказом на підтвердження перерахування коштів відповідачу, існування заборгованості за договором та її розміру. Відповідач наявність заборгованості та її розмір не визнає. Відтак, розрахунок заборгованості не приймається судом до уваги.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач не довів належними, допустимими, достовірними доказами факт надання та отримання грошових коштів, а також розмір заборгованості. Факт укладення з відповідачем Кредитного договору № 014-RO-82-116293451 від 29 листопада 2021 року не є достатньою підставою для стягнення зазначеної позивачем заборгованості.
Необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов'язання за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог (постанова Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі № 761/33403/17 (провадження № 61-12551св20).
Судом встановлено, що доказів існування зобов'язання за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог позивача, не надано.
Крім того, наявна в матеріалах справи копія договору відступлення права вимоги не містить усіх додатків, що позбавляє суд можливості дослідити його зміст у повному обсязі та встановити умови вказаного договору, за яким, як стверджує позивач, відбулося відступлення права грошової вимоги за кредитним договором. Також, в матеріалах справи відсутні будь-які докази здійснення ТОВ «ФК «ЄАПБ» оплати за договором відступлення права вимоги.
Отже, позивачем не доведено правомірність заявлених вимог й не доведено факт набуття права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Кредитним договором № 014-RO-82-116293451 від 29 листопада 2021 року.
Суд не вважає за доцільне проводити перерахунок заборгованості з огляду на статус відповідача з урахуванням п. 14 ст. 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки позивачем не доведено наявність заборгованості та її розмір.
Відповідно до ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи наведене вище, суд вважає за необхідне в задоволенні позовних вимог відмовити.
Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 3028,00 грн (а.с. 1 - платіжна інструкція).
На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з огляду на відмову у задоволенні позовних вимог, судовий збір залишається за позивачем.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 546, 549, 550, 610, 611, 624, 625, 629, 1046, 1048-1049, 1050, 1054,1077,1078 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352-355 ЦПК України, суд,
В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Учасник справи, якому судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження юридичної особи: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, реквізити IBAN № НОМЕР_2 у АТ «ТАСкомбанк».
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Головуючий суддя Р.В.Хижний