"10" лютого 2026 р. Справа № 363/833/26
10 лютого 2026 року м. Вишгород
Суддя Вишгородського районного суду Київської області Дьоміна О.П., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , третя особа Пірнівська сільська рада, про виправлення описки в правовстановлюючому документі, -
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з вказаною заявою, в якій просили суд виправити описку у свідоцтві про право власності на житло від 01.10.1994 року, шляхом заміни неправильного написання прізвищ « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_4 » та « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_4 » та визнати зазначене виправлення таким, що має юридичне значення для подальшої державної реєстрації прав власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
При цьому у вказаній заяві учасники процесу зазначені: позивач за №1 та позивач за №2, а також третя особа.
Вивчивши матеріали заяви, встановлено, що вона не може бути прийнята судом, оскільки не в повному обсязі відповідає вимогам закону:
Так, відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частина 1 ст. 293 ЦПК України наголошує, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Частина 2 вказаної статті містить перелік справ, що розглядає суд розглядає в порядку окремого провадження, а саме, справи про:
1) обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи;
1-1) обмеження фізичної особи у відвідуванні гральних закладів та участі в азартних іграх;
2) надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності;
3) визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою;
4) усиновлення;
5) встановлення фактів, що мають юридичне значення;
6) відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника та векселі;
7) передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність;
8) визнання спадщини відумерлою;
9) надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку;
10) примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу;
11) розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб;
12) розкриття професійної таємниці на ринках капіталу та організованих товарних ринках.
Стаття 294 ЦПК України зазначає, що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.
Так, в ідповідно до п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України за №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» - суд може встановлювати факти належності особі документів, які не відносяться до таких, що посвідчують особу, наприклад, довідок про поранення чи перебування у госпіталі у зв'язку з пораненням, повідомлення військових частин, військкоматів і інших органів військового управління про загибель чи пропажу без вісті в зв'язку з обставинами військового часу, а також заповіту, страхового свідоцтва (полісу), ощадної книжки, трудової книжки, іншого документа про трудовий стаж.
Також, роз'яснено, що такі справи розглядаються якщо: відповідно до закону, такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих або майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; встановлення факту не пов'язане з подальшим вирішенням спору про право.
Відповідно до листа ВСУ від 01.01.2012 року "Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення" сам по собі факт належності документа не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджується документом. Таким чином, для заявника важливо не так саме одержання документа, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають із цього факту. Це означає, що в судовому порядку можна встановити належність громадянину такого документа, який є правовстановлюючим.
Статтяя 318 ЦПК України передбачає вимоги до заяви про встановлення факту. Так, у заяві повинно бути зазначено:
1) який факт заявник просить встановити та з якою метою;
2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт;
3) докази, що підтверджують факт.
Д о заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.
Як вбачається з поданої заяви та доданих до неї документів, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з заявою, в той час, як зазначили в ній позивачів, замість заявників та третю особу, замість заінтересованої особи. Крім того, зі змісту заяви не вбачається з якою метою їм необхідно виправити прізвища у відповідному свідоцтві, як і не зазначено в якості заінтересованих осіб - інших осіб, вказаних у свідоцтві про право власності ( ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ). Заявниками не вказано ким видане відповідне свідоцтво.
Діючим законодавством не передбачено порядку виправлення судом у відповідних свідоцтвах про право власності, виданих державними органами, описок. Стаття 315 ЦПК України дає право на звернення до суду з заявою про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
А відтак, враховуючи вище наведене, заявникам необхідно привести зазначену заяву у відповідність до вимог, передбачених ст. 315-318 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. ст. 17, 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Суддя, також, звертає увагу, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини її основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
На підставі вищевикладеного, заява в порядку ст. 185 ЦПК України підлягає залишенню без руху з наданням строку для виправлення недоліків.
Керуючись ст. ст. 175-176, 185 ЦПК України, суддя, -
Заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , третя особа Пірнівська сільська рада про виправлення описки в правовстановлюючому документі - залишити без руху.
Надати заявникам для усунення зазначених в цій ухвалі суду недоліків строк тривалістю десять днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Роз'яснити заявникам, що у випадку не усунення зазначених недоліків у встановлений строк, заява буде їм повернута.
Копію ухвали надіслати заявникам.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання.
Суддя О.П. Дьоміна