10 лютого 2026 рокуЛьвівСправа № 460/7425/25 пров. № А/857/27516/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Пліша М.А.,
суддів Іщук Л.П., Обрізка І.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23 червня 2025 року (головуючий суддя Щербаков В.В., м. Рівне) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати протиправною відмову військової частини НОМЕР_1 про звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» через сімейні обставини: у зв'язку з необхідність здійснювати постійний догляд за своєю матір'ю, яка є особою з інвалідністю ІІ групи та у зв'язку з відсутністю інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи.
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби на підставі пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» через сімейні обставини: у зв'язку з необхідність здійснювати постійний догляд за своєю матір'ю, яка є особою з інвалідністю ІІ групи та у зв'язку з відсутністю інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 23 червня 2025 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, просить таке скасувати, та прийняти нове яким позовні вимоги задовольнити повністю.
В апеляційній скарзі зазначає, що ОСОБА_1 проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
В період проходження військової служби, позивачем було подано рапорт до Військової частини НОМЕР_1 про звільнення його з військової служби на підставі пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ, в редакції від 20.06.2024, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) через сімейні обставини: у зв'язку з необхідність здійснювати постійний догляд за своєю матір'ю, яка є особою з інвалідністю ІІ групи та у зв'язку з відсутністю інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи.
На підтвердження наявності у нього права на звільнення з військової служби позивачем до поданого рапорту було долучено наступні документи:
- нотаріально посвідчені копії паспорта та ідентифікаційного коду ОСОБА_2 ;
- нотаріально посвідчені копії паспорта та ідентифікаційного коду ОСОБА_1 ;
- нотаріально посвідчена копія свідоцтва про народження ОСОБА_1 ;
- нотаріально посвідчена копія Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження ОСОБА_1 ;
- нотаріально посвідчена копія довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії « 12 ААГ» №717482 відносно ОСОБА_2 , відповідно до якого останній встановлено ІІ групу інвалідності;
- нотаріально посвідчена копія пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 відносно ОСОБА_2 ;
- нотаріально посвідчена копія висновку лікарсько-консультативного висновку (форми №080-4/0) про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі №33/105 відносно ОСОБА_2 , відповідно до якого останній рекомендовано отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичних осіб.
- нотаріально посвідчена копія свідоцтва про шлюб;
- нотаріально посвідчена копія свідоцтва про смерть ОСОБА_3 (батька військовослужбовця);
- оригінал Відомостей з Реєстру Львівської міської територіальної громади про кількість зареєстрованих осіб №178945;
- оригінал Акту обстеження матеріально-побутових умов сім'ї.
Паралельно Відповідачем було підготовлено відповідне подання до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі по тексту ІНФОРМАЦІЯ_2 ) для підготовки та видачі Акту обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
На виконання подання, начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 було видано Акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати догляд (утримання) від 28.02.2025 року, який в подальшому було скеровано на адресу Військової частини НОМЕР_1 .
За результатами розгляду рапорту позивача, Військовою частиною НОМЕР_1 було надано письмову відповідь від 04.04.2025 року №2/106 про відмову у задоволенні рапорту та про відмову у звільненні, оскільки позивачем не підтверджено існування підстав для звільнення з військової служби, а саме:
1. в довідці МСЕК матері - ОСОБА_2 не зазначено, що вона потребує постійного догляду;
2. отриманий від ІНФОРМАЦІЯ_2 акт обстеження сімейного стану військовослужбовця від 28.02.2025 року №1466 не підтверджує відсутності у ОСОБА_2 інших членів сім'ї другого ступеня споріднення.
Сторона позивача вважає, що надана Відповідачем відповідь за результатами розгляду поданого позивачем рапорту є протиправною та незаконною, у зв'язку з чим звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду із позовною заявою.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції зазначив наступне: долучені позивачем до рапорту на звільнення висновок ЛКК №33/105 від 23.04.2024 та №14/34 від 15.04.2025 про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (форма №080-4/0) та про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, внаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основ (форма №080-2/0) не містить інформації про те, що його матір, має необхідність у постійному сторонньому догляді. Більше того, як зазначено у висновку №33/105 від 23.04.2024, такий дійсний до 23.04.2025 (виданий на 1 рік), при цьому висновок №14/34 від 15.04.2025 дійсний до 15.04.2026 (також виданий на 1 рік) тобто є строковими.
Натомість, як вже йшлося вище, поняття «постійний догляд» передбачає безперервний догляд, який надається особі, яка не здатна до самообслуговування, догляд, який надається без будь-якого часового обмеження, безперервно, постійно.
Таким чином, враховуючи вищенаведені висновки Верховного Суду, наданий Висновок №33/105 від 23.04.2024 та №14/34 від 15.04.2025 не підтверджують необхідність здійснення постійного догляду, а їй призначенням є отримання компенсації по догляду на непрофесійній основі.
Крім того, як йдеться у згаданих постановах від 21 лютого 2024 року у справі №120/1909/23 та від 11.04.2024 у справі №420/16689/23, медико-соціальна експертна комісія визначає потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі особам з інвалідністю, а також особам, яким визначена ступінь втрати професійної працездатності. Щодо осіб, які не відносяться до цих категорій, але які за станом здоров'я нездатні до самообслуговування і потребують постійного стороннього догляду, то суд вважає, що такі повноваження можуть бути віднесені до лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Суд зауважує, що матір позивача згідно з довідкою до акта огляду МСЕК є особою з інвалідністю ІІ групи безтермінова (загальне захворювання). Натомість, у згаданій довідці відсутні відомості про необхідність такої особи в постійному сторонньому догляді, відсутня також індивідуальна програма реабілітації, яка б містила такі відомості.
Відтак, суд вважав, що відсутні підстави для його звільнення, визначені абз.13 п.3 ч.12 ст.26 Закону №2232-ХІІ.
Суд першої інстанції при ухваленні рішення неправильно застосував норму матеріального права, допустивши перекручення правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 21.02.2024 року у справі №120/1909/23 та від 11.04.2024 у справі №420/16689/23, шляхом її виривання з контексту, використав її всупереч змісту судових рішень.
Насправді, вказана правова позиція не містить висновків, на які посилається суд, а в системному зв'язку з іншими нормами свідчить про протилежне, зокрема, що висновки лікарсько-консультативних комісій є належними документами на підтвердження необхідності здійснення постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю.
Положеннями частин першої та шостої статті 2 Закону № 2232-ХІІ визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Мобілізацію провести на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Згідно з цим Указом мобілізація проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.
Ці строки неодноразово продовжувалися аналогічними Указами Президента України та тривають надалі.
Підстави та порядок звільнення з військової служби передбачені ст. 26 Закону №2232-ХІІ.
Військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах:
2) під час дії воєнного стану:
г) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Відповідно до абз.12 п. 3 ч. 12 ст.26 Закону, військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин під час дії воєнного стану у зв'язку з:
необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Відповідно до частини 7 статті 26 Закон № 2232-ХІІ звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Відповідно до додатку 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України «Про Перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби»:
При поданні до звільнення з військової служби за підставами:
26) у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько- консультативної комісії закладу охорони здоров'я:
- документи, які підтверджують відповідні родинні зв'язки з цією особою (особами);
- один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім'ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;
- один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики;
- висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько- консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляді.
Міністерством оборони України у Наказі №495 від 23.07.2024 року «Про затвердження Змін до інструкції про організації виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України» чітко зазначено, що потреба у постійному догляді може підтверджуватися як висновком МСЕК, так і висновок ЛКК.
Визначення терміну «медичний висновок» наведене у пункті 3 Порядку ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров'я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України «Деякі питання ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров'я» від 18.09.2020 № 2136, як електронний документ, що формується на підставі медичних записів (без відмітки про відміну запису) в системі та містить висновок лікаря про тимчасову або постійну втрату працездатності, придатність до певних видів діяльності, про стан здоров'я пацієнта або щодо інших питань, визначених законодавством.
У пункті 3 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 337, значиться, що медичний висновок - це висновок у формі рішення лікарсько-консультативної комісії (лікарсько-експертної комісії) закладу охорони здоров'я (у разі нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) та висновок у формі рішення лікарсько-експертної комісії спеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров'я (у разі хронічного професійного захворювання (отруєння) за місцем амбулаторного обліку, лікування або обстеження потерпілого про встановлення зв'язку погіршення стану здоров'я працівника з впливом на нього важкості та напруженості трудового процесу, небезпечних, шкідливих виробничих факторів, психоемоційних причин або протипоказань за станом здоров'я виконувати роботу.
Узагальнюючи наведене, є підстави стверджувати, що медичний висновок - це документ, який містить об'єктивні дані про стан здоровся особи та видається з питань, пов'язаних з таким станом здоров'я.
Суб'єктами формування чи видачі медичного висновку зазначені лікарі, лікарсько- консультативні та лікарсько-експертні комісії закладів охорони здоров'я.
В свою чергу, відповідно до пунктів 19, 24 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317, комісія (МСЕК) проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою. Комісія видає особі, яку визнано особою з інвалідністю або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, довідку та індивідуальну програму реабілітації і надсилає у триденний строк виписку з акта огляду комісії органові, в якому особа з інвалідністю перебуває на обліку як отримувач пенсії чи державної соціальної допомоги. За місцем роботи зазначених осіб надсилається повідомлення щодо групи інвалідності та її причини, а у разі встановлення ступеня втрати професійної працездатності - витяг з акта огляду комісії про результати визначення ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у додаткових видах допомоги.
Таким чином, лікар, лікарсько-консультативна комісія та лікарсько-експертна комісія за результатами проведеного лікування чи обстеження можуть формувати медичний висновок, а МСЕК за результатами проведеного огляду - довідку, акт огляду (витяг з акту огляду) та протокол засідання комісії.
Стосовно повноважень ЛКК та МСЕК на видачу медичного висновку щодо необхідності здійснення постійного догляду, то Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року №1317 (далі - Положення № 1317), регламентована процедура проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації.
Відповідно до пп.1 п.11 цього Положення №1317 міські, міжрайонні, районні комісії визначають:
- ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків;
- потребу осіб з інвалідністю у забезпеченні їх технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення на підставі медичних показань і протипоказань, а також з урахуванням соціальних критеріїв;
- потребу осіб з інвалідністю, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі, в тому числі у додатковому харчуванні, ліках, спеціальному медичному, постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування;
- ступінь стійкого обмеження життєдіяльності хворих для направлення їх у стаціонарні відділення центрів соціального обслуговування;
- причини смерті особи з інвалідністю або особи, ступінь втрати працездатності якої визначений комісією у відсотках на підставі свідоцтва про смерть у разі, коли законодавством передбачається надання пільг членам сім'ї померлого;
- медичні показання на право одержання особами з інвалідністю автомобіля і протипоказання до керування ним.
У наведеному формулюванні прав та обов'язків МСЕК відсутнє поняття «постійного догляду», а є лише право визначати необхідність догляду, стороннього нагляду, аж ніяк не постійного догляду.
Слід зауважити, що поняття «сторонній догляд» не є тотожним поняттю «постійний догляд», позаяк перше говорить про те, ким надається догляд, а друге, коли надається такий догляд.
При цьому, «постійний догляд» - це безперервний догляд, який надається особі, що не здатна до самообслуговування, догляд, який надається без будь-якого часового обмеження, суцільним порядком.
Водночас, відповідно до Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я від 09.04.2008 № 189 (далі - Порядок № 189), при лікувально-профілактичних закладах охорони здоров'я утворюються ЛКК (п.1 розділу ІІІ).
Згідно з пунктом 3 розділу ІІІ цього Порядку до основних завдань ЛКК належить:
1) видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи, відповідно до вимог пункту 4 розділу IV цього Порядку;
2) здійснення направлення хворих на огляд та обстеження до МСЕК для встановлення інвалідності;
3) надання до МСЕК документів хворого, направленого на огляд та обстеження;
4) вжиття заходів щодо перевірки та усунення недоліків у суб'єкта господарювання, що були виявлені за результатом перевірки уповноваженими лікарями, перелік яких затверджується правлінням Пенсійного фонду України, обґрунтованості медичних висновків про тимчасову непрацездатність (у разі звернення керівника суб'єкта господарювання).
Пункт 4 розділу IV Порядку № 189 визначає, що ЛКК видає такі документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи:
форму рішення для встановлення причинно-наслідкового у зв'язку захворювання з умовами праці;
висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), - до досягнення дитиною 16-річного віку.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.03.2021 №407 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я» затверджено Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-4/о «Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі».
Згідно з пунктами 2, 3 цієї Інструкції такий висновок надається закладами охорони здоров'я усіх рівнів надання медичної допомоги; висновок заповнюється членами лікарської комісії на підставі заповненої лікарем загальної практики-сімейної медицини форми первинної облікової документації № 025/о «Медична карта амбулаторного хворого № », затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14.02.2012 № 110, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28.04.2012 за № 661/20974.
Повноваження ЛКК визначені ще в одному нормативно-правовому акті, зокрема в наказі Міністерства охорони здоров'я України 31.07.2013 № 667 «Про затвердження форми висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю І чи II групи внаслідок психічного розладу та Інструкції про порядок його надання», в якому мова йде про те, що висновок лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю І чи II групи внаслідок психічного розладу видається лікарською консультативною комісією закладу охорони здоров'я за місцем проживання чи реєстрації особи з інвалідністю (п.1). Висновок ЛКК надається особі, що звернулась із заявою, згідно з формою бланка, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31.07.2013 № 667, за підписами членів ЛКК, завіреними печаткою закладу охорони здоров'я, у структурі якого перебуває ЛКК (пункт 8).
Сторона позивача зауважує, що дійсно є недосконалість та неузгодженість термінів та понять в нормативно-правових актах стосовно питання «яким документом необхідно підтверджувати необхідність здійснення постійного догляду» та «який орган має видавати цей документ».
Аналізуючи повноваження МСЕК, передбачені Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317, слід зазначити, що остання визначає потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі осіб з інвалідністю, а також осіб, яким визначена ступінь втрати професійної працездатності.
Щодо осіб, які не відносяться до цих категорій, але які за станом здоров'я нездатні до самообслуговування і потребують постійно стороннього догляду, то на переконання сторони позивача, такі повноваження віднесені до ЛКК, які мають право приймати:
1) висновок або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний),- до досягнення дитиною 16-річного віку;
2) висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою № 080-4/о);
3) висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціального послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою № 080-2/о), з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг;
4) висновок щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу за формою бланка, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31.07.2013 № 667.
Крім того, положеннями абз.4 пп.«г» п.2 ч.4 статті 26 Закону № 2232-ХІІ визначено два альтернативні документи для підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за особою: або висновок МСЕК, або ЛКК.
Такий правовий підхід відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 21.02.2024 у справі №120/1909/23 за подібних обставин справи, суті спору і правового регулювання, на який власне посилається суд першої інстанції в оскаржуваному рішення, однак не правильно трактує при розгляді даної справи.
Зокрема, відповідно до постанови Верховного суду від 21.02.2024 у справі №120/1909/23: Повертаючись до підстав для звільнення військовослужбовця з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», суд зазначає про недосконалість та неузгодженість термінів та понять в нормативно-правових актах стосовно питання, яким документом підтверджується необхідність здійснення постійного догляду та який орган має право видавати цей документ.
63. Аналізуючи повноваження медико-соціальної експертної комісії, передбачені Положенням № 1317, є підстави для висновку, що така визначає потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі особам з інвалідністю, а також особам, яким визначена ступінь втрати професійної працездатності.
64. Щодо осіб, які не відносяться до цих категорій, але які за станом здоров'я нездатні до самообслуговування і потребують постійного стороннього догляду, то суд приходить до переконання, що такі повноваження можуть бути віднесені до лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, які також мають право приймати висновки, зокрема, про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою № 080-2/о) з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг.
65. Крім того, суд зауважує, що абзац 4 підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначає два документи альтернативно для підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за особою або висновок медико-соціальної експертної комісії, або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
66. Повертаючись до обставин цієї справи судом встановлено, що позивачем до рапорту про звільнення з військової служби додано висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою № 080-2/о), відповідно до якого ОСОБА_2 рекомендовано соціальну послугу: догляду вдома.
67. При цьому, підпункт «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що підставою для звільнення є саме необхідність здійснення постійного догляду.
68. Жодного слова про систематичність, чи іншу періодичність такого догляду, у висновку, наданого позивачем, немає. Саме по собі поняття «догляд вдома» є не тотожним поняттю «постійний догляд», позаяк останнє передбачає безперервний догляд, який надається особі, що не здатна до самообслуговування, догляд який надається без будь-якого часового обмеження, суцільним порядком.
69. З огляду на відсутність у висновку, складеного ЛКК Комунального некомерційного підприємств «Ямпільська територіальна лікарня» Ямпільської міської ради про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, інформації про необхідність постійного догляду, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач не надав відповідачу доказів на підтвердження існування підстав для звільнення, визначених підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Іншими словами, суд першої інстанції не проаналізував повністю судове рішення, не зробив аналізу фактичним обставинам даної справи, що перебувала на розгляду у Верховному Суді, оскільки до поданого рапорту військовослужбовцем було подано висновок ЛКК належної форми, однак у ньому містилися рекомендації щодо необхідності здійснення «догляду вдома», а не «потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі».
Також, такий висновок викладено і у Постанові Верховного Суду від 11.04.2024 року у справі №420/16689/23 на який також посилається суд першої інстанції у своєму рішенні: Верховний Суд бере до уваги, що порядок видання та заповнення форми первинної облікової документації№ 080-4/о «Висновок про наявність порушення функцій організму через, які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі» визначає Інструкція щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-4/о «Висновок про наявність порушення функцій організму через, які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі», а форми первинної облікової документації № 080-2/ о «Висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі» (далі - висновок) визначає Інструкція щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-2/о «Висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі», які затверджені наказом Міністерства охорони здоров'я України 09.03.2021 № 407, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15.04.2021 за№510/36132 (далі - Інструкція № 407).
72. Відповідно до Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-4/о «Висновок про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України 09.03.2021 № 407, висновок надається особі або законному представнику особи, яка потребує надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі відповідно до Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 № 859. Висновок призначений для надання до структурних підрозділів з питань соціального захисту населення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчих органів міської, міста обласного значення, районної в місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади за місцем проживання/перебування особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, або до структурного підрозділу, що визначений договором про співробітництво територіальних громад для вирішення питання призначення особі соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі.
73. Згідно з Інструкцією щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-2/о «Висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі», затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України 09.03.2021 № 407, Висновок призначений для реєстрації когнітивних порушень які виникають при захворюваннях (органічні психічні розлади (F00-F09), розумова відсталість (F70-F79), порушення рухової активності (паралічі), соціальна дезадаптація, інвалідність І групи тощо). Когнітивні порушення можуть спостерігатися у симптокомлексі наступних розладів психіки (F10-F19), шизофренія (F20), первазивні розлади розвитку (F84), нейродегенеративні захворювання (хвороба Альцгеймера, Паркінсона тощо), судинні захворювання головного мозку (інсульти, інфаркти мозку, церебральний атеросклероз), нейроінфекція, наслідки черепно- мозкової травми, новоутворення, метаболічні порушення та інтоксикації, аутоімунні захворювання, генетичні захворювання тощо (пункт2 Інструкції № 407).
74. Пунктом 5 Інструкції № 407 вказано, що висновок надається особі або законному представнику особи, яка потребує надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі відповідно до Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 № 859.
75. Згідно з пунктом 12 Інструкції № 407 особам, яким встановлено інвалідність безстроково, висновок видається безстроково. Особам, яким інвалідність встановлена на певний строк, висновок видається на строк не більше ніж до завершення строку встановлення їм інвалідності, але не менше ніж на12 місяців. Іншим категоріям осіб висновок видається на 12 місяців з дати видачі (пункт 12 Інструкції№ 407).
76. Повертаючись до обставин цієї справи, Верховний Суд бере до уваги, що суди попередніх інстанцій встановили, що позивач до рапорту про звільнення з військової служби на підтвердження необхідності здійснення позивачем постійного догляду за матір'ю додав рішення ЛКК КНП Центр ПМСД № 18 Одеської міської ради від 23.05.2023 року, хоча суди в оскаржуваних судових рішеннях називають цей документ довідкою ЛКК та висновком ЛКК.
77. Втім, суди попередніх інстанцій, надаючи оцінку обставинам цієї справи та вирішуючи питання щодо належності, допустимості та достатності доказів, не дослідили чи є рішення ЛКК комісії КНП «Центр ПМСД» №18 Одеської міськоїради від 23.05.2023 року документом, що віднесений до повноважень органів, визначених в Постанові Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 № 413 «Про затвердження переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу», на яку посилались суду в оскаржуваних рішеннях, та чи підтверджує вона всі відомості, які необхідні для застосування положень підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-ХІІ. Тобто чи відповідає вказане рішення встановленій формі, чи віднесено до компетенції уповноваженого на це чинним законодавством органу, чи містить інформацію про строк, на який воно видане, оскільки позивач ініціює остаточне звільнення з військової служби, тощо.
Зі змісту постанови Верховного Суду слідує, що позивачем до поданого рапорту було надано рішення ЛКК, а не висновок ЛКК затвердженої форми, що підтверджує потребу у постійному сторонньому догляді, а тому Верховний Суд надав відповідні висновки про відсутність у військовослужбовця права на звільнення з військової служби.
Колегія суддів зазначає, що Верховний Суд у постанові від 13 червня 2024 року у справі № 520/21316/23 зазначив, що щодо осіб, які не відносяться до осіб з інвалідністю, чи яким визначена ступінь втрати професійної працездатності, але які за станом здоров'я нездатні до самообслуговування і потребують постійно стороннього догляду, то на переконання Суду, такі повноваження віднесені до ЛКК закладу охорони здоров'я, які мають право приймати, зокрема: 1) висновок або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), - до досягнення дитиною 16-річного віку; 2) висновок про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою №080-4/о), з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг;
3) висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціального послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою №080-2/о), з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг;
4) висновок щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу за формою бланка, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров 'я України від 31.07.2013 №667.
Отже висновок про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою №080-4/о), який видається ЛКК закладу охорони здоров 'я може підтверджувати необхідність здійснення постійного догляду за хворою особою.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 до рапорту про звільнення з військової служби додав висновки про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальноїпослуги з догляду на непрофесійній основі (за формою №080- 4/о) №695 та №696 ЛКК комунального некомерційного підприємства Заліщицька центральна міська лікарня Заліщицької міської ради Тернопільської області м. Заліщики МОЗ України.
Зі змісту висновку №695 вбачається, що такий виданий 17 серпня 2023року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (бабусі позивача), відповідно до якого особа потребує: догляду вдома, отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи, та висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою №080-4/о).
Відповідно до висновку №696 ЛКК такий виданий 17 серпня 2023 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (дідусь позивача) де зазначено, що особа потребує: догляду вдома, отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи (а.с.11-12).
Таким чином, з врахування підстав для видачі висновків про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надані позивачем висновки, складені ЛКК комунального некомерційного підприємства Заліщицька центральна міська лікарня Заліщицької міської ради Тернопільської області м. Заліщики МОЗ України, 17 серпня 2023 року за №695 та №696 є достатньою підставою для висновку, що такі особи потребують постійного догляду у розумінні абзацу восьмого підпункту г пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-ХІ) оскільки потребу у постійному сторонньому догляді визначають лікувально-консультативні комісії на підставі первинної облікової документації №025/о Медична карта амбулаторного хворого № , що ведеться лікарем загальної практики-сімейної медицини, а тому військові частини не мають ставити під сумнів достовірність таких висновків, у тому числі з питань належності суб'єкта, до повноважень якого віднесено видача відповідних медичних документів (висновків, довідок).
З урахуванням наведеного вище, колегія суддів зазначає, що необхідність постійного стороннього догляду за бабусею і дідусем може підтверджуватися відповідним медичним висновком ЛКК, а тому доводи апелянта про те, що у спірних правовідносинах для підтвердження необхідності стороннього догляду за бабусею і дідусем позивач мав надати виключно висновок медико-соціальної експертної комісії, є безпідставними.
Аналогічний висновок викладено у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.10.2024 року у справі №460/4801/24.
Окремо, сторона позивача звертає увагу апеляційного суду на лист Міністерства охорони здоров'я України, адресований Міністерству оборони України від 26.09.2023 №034-10/27195/2-23 (вх. Міноборони України від 20.11.2023 № 220/17/3) та примірник листа Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України №220/16, який відповідно до резолюції заступника Міністра оборони України від 23.11.2023 №вх. 162/уд доведено до структурних підрозділів Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Так, за змістом листа від 26.09.2023 № 034-10/27195/2-23 Міністерство охорони здоров'я України роз'яснило, що потребу хворого у постійному сторонньому догляді визначають медико-соціальні і лікарсько-консультативні комісії.
Медико-соціальні експертні комісії вказують про потребу в сторонньому догляді особам з інвалідністю І А, Б групи у Довідці до акта огляду медико-соціальною експертною комісією (форма 157-1/0, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 30.07.2012 № 577).
Усім решта потребу у сторонньому догляді визначають лікуючі лікарі та лікарсько- консультативні комісії, що підтверджують відповідними висновками:
- висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (форма 080-4/о);
- висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, внаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (форма 080-2/о), затверджені наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.03.2021 № 407);
- висновок лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу, за формою затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31.07.2023 №667.
З огляду на вище викладене, сторона позивача вважає, що поданий позивачем до рапорту про звільнення з військової служби висновок ЛКК (форми №080-4/о) є належним та достатнім доказом того, що його родич потребує постійного стороннього догляду. Цей документ не лише відповідає встановленим нормативним вимогам, а й надає правові підстави для реалізації позивачем свого права на звільнення з військової служби за сімейними обставинами.
Щодо посилання про те, що висновок ЛКК №33/105 від 23.04.2024 року не є належним документом, що підтверджує необхідність догляду, оскільки висновок виданий зі строком дії 23.04.2025 року, а не на постійній основі, то апелянт зазначає, що Позивач впродовж 2024-2025 років тричі звертався до командування військової частини із рапортами про звільнення з військової служби, останні дві відмови у звільнення з військової служби долучено до позовної заяви.
Крім цього, стан здоров'я матері за останній рік погіршилося, вона і надалі потребує стороннього догляду, однак за висновком ЛКК про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, внаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (форма 080-2/о), затверджені наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.03.2021 № 407).
Скан-копія висновку долучено до позовної заяви, а тому потребу у сторонньому догляді матері надалі існує.
Окремо апелянт звертає увагу на те, що позивачем було надано достатньо доказів на підтвердження відсутності у особи з інвалідності, яка потребує постійного стороннього догляду відсутності інших членів сім'ї першого та другого ступеня споріднення (хоча суд першої інстанції взагалі не надав висновки з приводу цього).
Позивачем до рапорту про його звільнення з військової служби було надано наступні документи: відомості з Реєстру Львівської міської територіальної громади про кількість зареєстрованих осіб №178945 та Акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї.
Відповідно до Відомостей з Реєстру Львівської міської територіальної громади про кількість зареєстрованих осіб №178945, за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано 2 особи: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Відповідно до Акту обстеження матеріально-побутових умов сім'ї від 30.12.2024 року, який складено відділом ЖК ЛКП «Господар»: обстеження проведено за адресою АДРЕСА_1 , особи, які проживають разом із заявником: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
ОСОБА_2 є вдовою, у неї лише один єдиний син, військовослужбовець ОСОБА_1 . Інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення у матері немає.
В той же час, відповідно до відповіді з Військової частини НОМЕР_1 про відмову у звільнення позивача з військової служби:
Отриманий від ІНФОРМАЦІЯ_2 акт обстеження сімейного стану військовослужбовця від 28.02.2025 року №1466 не підтверджує відсутність у ОСОБА_2 інших членів другого ступеня споріднення.
Відповідно до Акту обстеження сімейного стану військовослужбовця від
28.02.2025 року №1466:
Обстеження проведено за адресою: АДРЕСА_1 .
Установлено: громадянка ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_2 ) с інвалідом ІІ групи (довідка МСЕК серія 12ААГ№717482) та потребує надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (ЛКК висновок №33/105), її чоловік ОСОБА_1 помер 2017 році (свідоцтво про смерть номер виготовлено форми НОМЕР_3 ).
З наданих документів та проведеного обстеження вбачається, що ОСОБА_4 являється особою з інвалідністю ІІ групи, яка потребує надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, однак не надано достатніх доказів, які б підтверджували, що у ОСОБА_5 відсутні члени сім'ї другого ступеня споріднення.
Не дивлячись на те, що хоча в Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України «Про Перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби» передбачено вимогу при поданні рапорту про звільнення з військової служби подати в числі іншого:
- один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім'ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
В той же час, Міністерством оборони України дотепер не розроблено Порядку видачі вказаного акту.
Відповідно до наданої відповіді на адвокатський запит з ІНФОРМАЦІЯ_3 від 18.02.2025 року:
у зв'язку з не визначенням чинним законодавством порядку отримання військовослужбовцями Акту обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі Акту) на час, до моменту врегулювання даного питання на загальнодержавному рівні, з метою зняття соціальної напруги та вчасного опрацювання Актів, запити щодо яких надходять від командирів військових частини, військовослужбовців та адвокатських запитів в інтересах військовослужбовців, начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 начальникам районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки визначено необхідність:
- призначення комісії для проведення обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати догляд (утримання);
- дотримання 10 денного терміну з моменту надходження розпорядження від ІНФОРМАЦІЯ_3 , запиту командира військової частини або звернення військовослужбовця з організації та забезпечення роботи комісії, щодо обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати догляд (утримання), затвердження усіх примірників Актів та направлення одного примірнику до військової частини або на адресу військовослужбовця з усіма належно завіреними додатками.
У такому разі, саме суб'єкт владних повноважень має довести, що у особи з інвалідністю, яка потребує стороннього догляду: або існують інші члени першого чи другого ступеня споріднення; або такі особи є; або є підстави вважати, що вони є; або що надані докази не спростовують цього.
Тому, відмовлячи позивачу у погодженні рапорту фактично з підстав не надання документа (документів), який неможливо надати, відповідач покладає на позивача надмірний тягар по збиранню доказів.
Так, відповідно до абз.16 пункту 11 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою КМУ від 23.12.2022 року № 154:
Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення:
перевіряють за зверненням командира військової частини або за заявою родичів (за наявності підстав) сімейний стан військовослужбовця.
Відповідно до п.9 вище зазначеного Положення, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань: розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.
При цьому, ІНФОРМАЦІЯ_2 наділені повноваженнями самостійно скеровувати запити для надання інформації (по аналогії до п.60 Постанови КМУ №560, хоча яка і стосується процедури оформлення відстрочки від призову на військову службу, однак наділяє повноваженнями комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 отримувати інформацію за їхніми запитами... за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом п'яти робочих днів з дати його отримання).
Посилаючись у своєму Аті обстеження сімейного стану військовослужбовця на відсутність інших членів другого ступеня споріднення, ІНФОРМАЦІЯ_4 , в тому числі Відповідач не зазначають у своїх відповідях, який саме документ не подано або необхідно подати додатково на підтвердження відсутності у ОСОБА_2 інших, окрім позивача, членів сім'ї другого ступеня споріднення.
Вказане, призводить до необґрунтованого обмеження права позивача бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, а не будь-яких документів на власний розсуд.
Законодавством передбачено обов'язок ІНФОРМАЦІЯ_2 обстежити сімейний стан військовослужбовця, за результатами якого видати відповідний Акт, який затверджений керівником ТЦК та СП, з інформацією про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати догляд за особами, що його потребують.
У даному випадку, обов'язок доказування та з'ясовування що інших родичів які можуть здійснювати постійний догляд покладено на ТЦК та СП.
Також, сторона позивача хоче звернути увагу Суду на лист Міністерства юстиції «Щодо видачі витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян» від 25.08.2023 року №112984/19.3.2/11-23, яким було надано роз'яснення Генеральному штабу Збройних Сил України та Міністерству оборони України, де зазначено, що оскільки законодавством встановлено конкретні форми витягів з Реєстру, які формуються з нього автоматично, видача за заявою фізичної особи витягу з Реєстру щодо відсутності працездатних дітей у особи з інвалідністю (у разі наявності у військовозобов'язаного дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю), а також витягу з Реєстру про відсутність працездатних інших дітей у особи з інвалідністю (у разі наявності у військовозобов'язаного батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю), не передбачена чинним законодавством.
При цьому апелянт зазначає, що можливість довести відсутність інших членів сім і першого чи другого ступеня споріднення наявна лише у тому випадку, якщо такі члени сім'ї існували раніше та правовий зв'язок між ними припинився, що підтверджується, наприклад, рішенням суду, свідоцтвом про смерть, свідоцтвом про розірвання шлюбу тощо.
Проте, якщо таких членів сім'ї не існувало взагалі, то підтвердити їх відсутність неможливо.
Окремо, сторона позивача вказує, що чинним законодавством у сфері проходження військової служби не визначено поняття «члени сім ї першого, другого ступеня споріднення».
Підпунктом 14.1.263 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що членами сім'ї фізичної особи першого ступеня споріднення для цілей розділу IV цього Кодексу вважаються її батьки, її чоловік або дружина, діти такої фізичної особи, у тому числі усиновлені.
Членами сім'ї фізичної особи другого ступеня споріднення для цілей розділу IV цього Кодексу вважаються її рідні брати та сестри, її баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки.
Проте, такі положення застосовуються для цілей розділу IV «Податок на доходи фізичних осіб» Податкового кодексу України (застосовується до доходів, отриманих починаючи з 1 січня 2017 року платником податків у вигляді спадщини/дарунка).
Відповідно до правового висновку Верховного Суду, який сформований у постанові від 27.02.2025 у справі №380/16966/24, що «відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи» означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує.
У випадку ж «юридичної наявності» інших членів сім ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об'єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби, тощо), то така особа відсутня.
Як зазначалося вище, ОСОБА_2 є вдовою, має єдиного сина, онуків не було та немає.
Інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення, які спільно проживають з нею, які пов'язані спільним побутом, взаємними правами та обов'язками, остання немає.
Позивач по відношенню своєї матері, ОСОБА_2 є єдиним членом сім'ї першого ступеня споріднення, хто може здійснювати постійний догляд за своєю матір'ю, особою з інвалідністю ІІ групи. Члени другого ступеня споріднення у особи з інвалідністю взагалі відсутні.
Відмовляючи позивачу у погодженні рапорту фактично з підстав відсутності документа (документів), який неможливо надати, відповідач покладає на позивача надмірний тягар по збиранню доказів.
А тому підсумовуючи вище наведене, сторона позивача вважає, що є наявні підстави для звільнення позивача з військової служби на підставі абз.13 п.3 ч.12 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я).
Згідно п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
ОСОБА_1 18.03.2025 звернувся до відповідача із рапортом про звільнення з військової служби на підставі п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», у зв'язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за своєю матір'ю, ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю II групи.
До вказаного рапорту позивачем долучено наступні документи:
- нотаріально посвідчені копії паспорта та ідентифікаційного коду ОСОБА_2 ;
- нотаріально посвідчені копії паспорта та ідентифікаційного коду ОСОБА_1 ;
- нотаріально посвідчена копія свідоцтва про народження ОСОБА_1 ;
- нотаріально посвідчена копія Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження ОСОБА_1 ;
- нотаріально посвідчена копія довідки до акта огляду медикосоціальної експертної комісії серії « 12 ААГ» №717482 відносно ОСОБА_2 , відповідно до якого останній встановлено ІІ групу інвалідності;
- нотаріально посвідчена копія пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 відносно ОСОБА_2 ;
- нотаріально посвідчена копія висновку лікарсько-консультативного висновку (форми №080-4/0) про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі №33/105 відносно ОСОБА_2 , відповідно до якого останній рекомендовано отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичних осіб.
- нотаріально посвідчена копія свідоцтва про шлюб;
- нотаріально посвідчена копія свідоцтва про смерть ОСОБА_6 (батька військовослужбовця);
- оригінал Відомостей з Реєстру Львівської міської територіальної громади про кількість зареєстрованих осіб №178945;
- оригінал Акту обстеження матеріально-побутових умов сім'ї.
Листом від 04.04.2025 №2/106 відповідач відмовив позивачу у звільненні з військової служби, у зв'язку з не достатністю наданих військовослужбовцем копій документів на підтвердження обставин, передбачених абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції погодився з позицією відповідача та вважав, що позивачем не доведено в установленому порядку належними доказами обставин з приводу того, що його матір має необхідність саме у постійному сторонньому догляді. А, відтак, відсутні підстави для його звільнення, визначені абз.13 п.3 ч.12 ст.26 Закону №2232-ХІІ.
Проте суд апеляційної інстанції з такими доводам суду першої інстанції не погоджується з наступних міркувань
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу (далі - Закон №2232-ХІІ) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до частини 6 статті 2 Закону №2232-XII одним з видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про оборону України» від 6 грудня 1991 року №1932-XII особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій; воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII (далі - Закон №389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, було введено воєнний стан. Строк дії Указу в подальшому продовжено відповідними Указами Президента України та діє на даний час.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
З огляду на вище наведене, а саме введення в Україні військового стану та зважаючи на вид військової служби, яку проходить позивач, підстави звільнення його з військової служби визначені п.п. «г» п. 2 ч.4 ст.26 Закону №2232-ХІІ, відповідно до якого військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах, зокрема, під час дії воєнного стану: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Згідно з абз.13 п.3 ч.12 ст.26 Закону №2232-ХІІ, військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах, серед іншого, під час дії воєнного стану:
необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Як уже зазначалось вище позивач, будучи військовослужбовцем, призваним по мобілізації в особливий період, звернувся до відповідача з рапортом про звільнення з військової служби на підставі абз.13 п.3 ч.12 ст.26 Закону №2232-ХІІ, а саме, за сімейними обставинами, у зв'язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за своєю матір'ю, ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю II групи.
Наявність у матері позивача, ОСОБА_2 . II групи інвалідності підтверджується копією довідки до акта огляду МСЕК від 12.03.2024 №717482 та копією пенсійного посвідчення(ас.41-42, 43).
До рапорту позивачем, серед іншого, також додано висновок КНП «Львівське територіальне медичне об'єднання» Клінічна лікарня планового лікування, реабілітації та паліативної допомоги» №33/105 від 23.04.2024 за формою №080-4/о про наявність порушень функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи(а.с.44-45), виданий ОСОБА_2 та висновок №14/34 від 15.04.2024 за формою №080-2/о про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, виданий ОСОБА_2 (а.с.64).
Відповідач надав відповідь, щодо відмови у звільненні позивача з військової служби, а саме: після проведеного аналізу пред'явлених позивачем копій документів, встановлено, що на підтвердження права на звільнення позивачем надано копію довідки до акту огляду МСЕК серії 12 ААГ № 717482 від 17.04.2024 про встановлення для ОСОБА_2 другої групи інвалідності, у якій не зазначено про потребу особи з інвалідністю у постійному догляді. Також, до рапорту було додано копію висновку № 33/105 від 23.04.24 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі. Вказує, що для особи з інвалідністю потребу в постійному сторонньому догляді мала б визначити саме МСЕК. Крім того відповідач вказав що позивачем до рапорту не додано документів про відсутність інших членів сімґї першого чи другого ступеня споріднення.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції вважав, що долучені позивачем до рапорту на звільнення висновок ЛКК №33/105 від 23.04.2024 та №14/34 від 15.04.2025 про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (форма №080-4/0) та про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, внаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основ (форма №080-2/0) не містить інформації про те, що його матір, має необхідність у постійному сторонньому догляді. Більше того, як зазначено у висновку №33/105 від 23.04.2024, такий дійсний до 23.04.2025 (виданий на 1 рік), при цьому висновок №14/34 від 15.04.2025 дійсний до 15.04.2026 (також виданий на 1 рік) тобто є строковими.
При цьому суд першої інстанції при ухваленні рішення покликався на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 21.02.2024 року у справі №120/1909/23 та від 11.04.2024 у справі №420/16689/23, однак таке покликання було не зовсім коректним.
Вказана правова позиція у зазначених постановах не містить висновків, на які посилається суд, а в системному зв'язку з іншими нормами свідчить про протилежне, зокрема, що висновки лікарсько-консультативних комісій є належними документами на підтвердження необхідності здійснення постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю.
Відповідно до частини 7 статті 26 Закон № 2232-ХІІ звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Відповідно до додатку 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України «Про Перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби»:
При поданні до звільнення з військової служби за підставами:
26) у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько- консультативної комісії закладу охорони здоров'я:
- документи, які підтверджують відповідні родинні зв'язки з цією особою (особами);
- один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім'ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;
- один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики;
- висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько- консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляді.
Міністерством оборони України у Наказі №495 від 23.07.2024 року «Про затвердження Змін до інструкції про організації виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України» чітко зазначено, що потреба у постійному догляді може підтверджуватися як висновком МСЕК, так і висновок ЛКК.
Визначення терміну «медичний висновок» наведене у пункті 3 Порядку ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров'я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України «Деякі питання ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров'я» від 18.09.2020 № 2136, як електронний документ, що формується на підставі медичних записів (без відмітки про відміну запису) в системі та містить висновок лікаря про тимчасову або постійну втрату працездатності, придатність до певних видів діяльності, про стан здоров'я пацієнта або щодо інших питань, визначених законодавством.
У пункті 3 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 337, значиться, що медичний висновок - це висновок у формі рішення лікарсько-консультативної комісії (лікарсько-експертної комісії) закладу охорони здоров'я (у разі нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) та висновок у формі рішення лікарсько-експертної комісії спеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров'я (у разі хронічного професійного захворювання (отруєння) за місцем амбулаторного обліку, лікування або обстеження потерпілого про встановлення зв'язку погіршення стану здоров'я працівника з впливом на нього важкості та напруженості трудового процесу, небезпечних, шкідливих виробничих факторів, психоемоційних причин або протипоказань за станом здоров'я виконувати роботу.
Отже, медичний висновок - це документ, який містить обґєктивні дані про стан здоровґя особи та видається з питань, пов'язаних з таким станом здоров'я.
Суб'єктами формування чи видачі медичного висновку зазначені лікарі, лікарсько- консультативні та лікарсько-експертні комісії закладів охорони здоров'я.
В свою чергу, відповідно до пунктів 19, 24 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317, комісія (МСЕК) проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою. Комісія видає особі, яку визнано особою з інвалідністю або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, довідку та індивідуальну програму реабілітації і надсилає у триденний строк виписку з акта огляду комісії органові, в якому особа з інвалідністю перебуває на обліку як отримувач пенсії чи державної соціальної допомоги. За місцем роботи зазначених осіб надсилається повідомлення щодо групи інвалідності та її причини, а у разі встановлення ступеня втрати професійної працездатності - витяг з акта огляду комісії про результати визначення ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у додаткових видах допомоги.
Таким чином, лікар, лікарсько-консультативна комісія та лікарсько-експертна комісія за результатами проведеного лікування чи обстеження можуть формувати медичний висновок, а МСЕК за результатами проведеного огляду - довідку, акт огляду (витяг з акту огляду) та протокол засідання комісії.
Стосовно повноважень ЛКК та МСЕК на видачу медичного висновку щодо необхідності здійснення постійного догляду, то Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року №1317 (далі - Положення № 1317), регламентована процедура проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації.
Відповідно до пп.1 п.11 цього Положення №1317 міські, міжрайонні, районні комісії визначають:
- ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків;
- потребу осіб з інвалідністю у забезпеченні їх технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення на підставі медичних показань і протипоказань, а також з урахуванням соціальних критеріїв;
- потребу осіб з інвалідністю, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі, в тому числі у додатковому харчуванні, ліках, спеціальному медичному, постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування;
- ступінь стійкого обмеження життєдіяльності хворих для направлення їх у стаціонарні відділення центрів соціального обслуговування;
- причини смерті особи з інвалідністю або особи, ступінь втрати працездатності якої визначений комісією у відсотках на підставі свідоцтва про смерть у разі, коли законодавством передбачається надання пільг членам сім'ї померлого;
- медичні показання на право одержання особами з інвалідністю автомобіля і протипоказання до керування ним.
У наведеному формулюванні прав та обов'язків МСЕК відсутнє поняття «постійного догляду», а є лише право визначати необхідність догляду, стороннього нагляду, аж ніяк не постійного догляду.
Слід зауважити, що поняття «сторонній догляд» не є тотожним поняттю «постійний догляд», позаяк перше говорить про те, ким надається догляд, а друге, коли надається такий догляд.
При цьому, «постійний догляд» - це безперервний догляд, який надається особі, що не здатна до самообслуговування, догляд, який надається без будь-якого часового обмеження, суцільним порядком.
Водночас, відповідно до Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я від 09.04.2008 № 189 (далі - Порядок № 189), при лікувально-профілактичних закладах охорони здоров'я утворюються ЛКК (п.1 розділу ІІІ).
Згідно з пунктом 3 розділу ІІІ цього Порядку до основних завдань ЛКК належить:
1) видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи, відповідно до вимог пункту 4 розділу IV цього Порядку;
2) здійснення направлення хворих на огляд та обстеження до МСЕК для встановлення інвалідності;
3) надання до МСЕК документів хворого, направленого на огляд та обстеження;
4) вжиття заходів щодо перевірки та усунення недоліків у суб'єкта господарювання, що були виявлені за результатом перевірки уповноваженими лікарями, перелік яких затверджується правлінням Пенсійного фонду України, обґрунтованості медичних висновків про тимчасову непрацездатність (у разі звернення керівника суб'єкта господарювання).
Пункт 4 розділу IV Порядку № 189 визначає, що ЛКК видає такі документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи:
форму рішення для встановлення причинно-наслідкового у зв'язку захворювання з умовами праці;
висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), - до досягнення дитиною 16-річного віку.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.03.2021 №407 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я» затверджено Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-4/о «Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі».
Згідно з пунктами 2, 3 цієї Інструкції такий висновок надається закладами охорони здоров'я усіх рівнів надання медичної допомоги; висновок заповнюється членами лікарської комісії на підставі заповненої лікарем загальної практики-сімейної медицини форми первинної облікової документації № 025/о «Медична карта амбулаторного хворого № », затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14.02.2012 № 110, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28.04.2012 за № 661/20974.
Повноваження ЛКК визначені ще в одному нормативно-правовому акті, зокрема в наказі Міністерства охорони здоров'я України 31.07.2013 № 667 «Про затвердження форми висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю І чи II групи внаслідок психічного розладу та Інструкції про порядок його надання», в якому мова йде про те, що висновок лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю І чи II групи внаслідок психічного розладу видається лікарською консультативною комісією закладу охорони здоров'я за місцем проживання чи реєстрації особи з інвалідністю (п.1). Висновок ЛКК надається особі, що звернулась із заявою, згідно з формою бланка, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31.07.2013 № 667, за підписами членів ЛКК, завіреними печаткою закладу охорони здоров'я, у структурі якого перебуває ЛКК (пункт 8).
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що дійсно є недосконалість та неузгодженість термінів та понять в нормативно-правових актах стосовно питання «яким документом необхідно підтверджувати необхідність здійснення постійного догляду» та «який орган має видавати цей документ».
Аналізуючи повноваження МСЕК, передбачені Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317, слід зазначити, що остання визначає потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі осіб з інвалідністю, а також осіб, яким визначена ступінь втрати професійної працездатності.
Щодо осіб, які не відносяться до цих категорій, але які за станом здоров'я нездатні до самообслуговування і потребують постійно стороннього догляду, то на переконання сторони позивача, такі повноваження віднесені до ЛКК, які мають право приймати:
1) висновок або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний),- до досягнення дитиною 16-річного віку;
2) висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою № 080-4/о);
3) висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціального послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою № 080-2/о), з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг;
4) висновок щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу за формою бланка, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31.07.2013 № 667.
Крім того, положеннями абз.4 пп.«г» п.2 ч.4 статті 26 Закону № 2232-ХІІ визначено два альтернативні документи для підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за особою: або висновок МСЕК, або ЛКК.
Такий правовий підхід викладений Верховним Судом у постанові від 21.02.2024 у справі №120/1909/23 за подібних обставин справи, суті спору і правового регулювання, на який власне посилається суд першої інстанції в оскаржуваному рішення, однак не правильно трактує при розгляді даної справи.
Зокрема, відповідно до постанови Верховного суду від 21.02.2024 у справі №120/1909/23: Повертаючись до підстав для звільнення військовослужбовця з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», суд зазначає про недосконалість та неузгодженість термінів та понять в нормативно-правових актах стосовно питання, яким документом підтверджується необхідність здійснення постійного догляду та який орган має право видавати цей документ.
63. Аналізуючи повноваження медико-соціальної експертної комісії, передбачені Положенням № 1317, є підстави для висновку, що така визначає потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі особам з інвалідністю, а також особам, яким визначена ступінь втрати професійної працездатності.
64. Щодо осіб, які не відносяться до цих категорій, але які за станом здоров'я нездатні до самообслуговування і потребують постійного стороннього догляду, то суд приходить до переконання, що такі повноваження можуть бути віднесені до лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, які також мають право приймати висновки, зокрема, про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою № 080-2/о) з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг.
65. Крім того, суд зауважує, що абзац 4 підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначає два документи альтернативно для підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за особою або висновок медико-соціальної експертної комісії, або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
66. Повертаючись до обставин цієї справи судом встановлено, що позивачем до рапорту про звільнення з військової служби додано висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою № 080-2/о), відповідно до якого ОСОБА_2 рекомендовано соціальну послугу: догляду вдома.
67. При цьому, підпункт «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що підставою для звільнення є саме необхідність здійснення постійного догляду.
68. Жодного слова про систематичність, чи іншу періодичність такого догляду, у висновку, наданого позивачем, немає. Саме по собі поняття «догляд вдома» є не тотожним поняттю «постійний догляд», позаяк останнє передбачає безперервний догляд, який надається особі, що не здатна до самообслуговування, догляд який надається без будь-якого часового обмеження, суцільним порядком.
69. З огляду на відсутність у висновку, складеного ЛКК Комунального некомерційного підприємств «Ямпільська територіальна лікарня» Ямпільської міської ради про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, інформації про необхідність постійного догляду, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач не надав відповідачу доказів на підтвердження існування підстав для звільнення, визначених підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Також, такий висновок викладено і у Постанові Верховного Суду від 11.04.2024 року у справі №420/16689/23 на який також посилається суд першої інстанції у своєму рішенні: Верховний Суд бере до уваги, що порядок видання та заповнення форми первинної облікової документації№ 080-4/о «Висновок про наявність порушення функцій організму через, які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі» визначає Інструкція щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-4/о «Висновок про наявність порушення функцій організму через, які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі», а форми первинної облікової документації № 080-2/ о «Висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі» (далі - висновок) визначає Інструкція щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-2/о «Висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі», які затверджені наказом Міністерства охорони здоров'я України 09.03.2021 № 407, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15.04.2021 за№510/36132 (далі - Інструкція № 407).
72. Відповідно до Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-4/о «Висновок про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України 09.03.2021 № 407, висновок надається особі або законному представнику особи, яка потребує надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі відповідно до Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 № 859. Висновок призначений для надання до структурних підрозділів з питань соціального захисту населення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчих органів міської, міста обласного значення, районної в місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади за місцем проживання/перебування особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, або до структурного підрозділу, що визначений договором про співробітництво територіальних громад для вирішення питання призначення особі соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі.
73. Згідно з Інструкцією щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-2/о «Висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі», затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України 09.03.2021 № 407, Висновок призначений для реєстрації когнітивних порушень які виникають при захворюваннях (органічні психічні розлади (F00-F09), розумова відсталість (F70-F79), порушення рухової активності (паралічі), соціальна дезадаптація, інвалідність І групи тощо). Когнітивні порушення можуть спостерігатися у симптокомлексі наступних розладів психіки (F10-F19), шизофренія (F20), первазивні розлади розвитку (F84), нейродегенеративні захворювання (хвороба Альцгеймера, Паркінсона тощо), судинні захворювання головного мозку (інсульти, інфаркти мозку, церебральний атеросклероз), нейроінфекція, наслідки черепно- мозкової травми, новоутворення, метаболічні порушення та інтоксикації, аутоімунні захворювання, генетичні захворювання тощо (пункт2 Інструкції № 407).
74. Пунктом 5 Інструкції № 407 вказано, що висновок надається особі або законному представнику особи, яка потребує надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі відповідно до Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 № 859.
75. Згідно з пунктом 12 Інструкції № 407 особам, яким встановлено інвалідність безстроково, висновок видається безстроково. Особам, яким інвалідність встановлена на певний строк, висновок видається на строк не більше ніж до завершення строку встановлення їм інвалідності, але не менше ніж на12 місяців. Іншим категоріям осіб висновок видається на 12 місяців з дати видачі (пункт 12 Інструкції№ 407).
76. Повертаючись до обставин цієї справи, Верховний Суд бере до уваги, що суди попередніх інстанцій встановили, що позивач до рапорту про звільнення з військової служби на підтвердження необхідності здійснення позивачем постійного догляду за матір'ю додав рішення ЛКК КНП Центр ПМСД № 18 Одеської міської ради від 23.05.2023 року, хоча суди в оскаржуваних судових рішеннях називають цей документ довідкою ЛКК та висновком ЛКК.
77. Втім, суди попередніх інстанцій, надаючи оцінку обставинам цієї справи та вирішуючи питання щодо належності, допустимості та достатності доказів, не дослідили чи є рішення ЛКК комісії КНП «Центр ПМСД» №18 Одеської міськоїради від 23.05.2023 року документом, що віднесений до повноважень органів, визначених в Постанові Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 № 413 «Про затвердження переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу», на яку посилались суду в оскаржуваних рішеннях, та чи підтверджує вона всі відомості, які необхідні для застосування положень підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-ХІІ. Тобто чи відповідає вказане рішення встановленій формі, чи віднесено до компетенції уповноваженого на це чинним законодавством органу, чи містить інформацію про строк, на який воно видане, оскільки позивач ініціює остаточне звільнення з військової служби, тощо.
Зі змісту постанов Верховного Суду слідує, що позивачем до поданого рапорту було надано рішення ЛКК, а тому Верховний Суд надав відповідні висновки про відсутність у військовослужбовця права на звільнення з військової служби.
У даній спірній ситуації позивачем надано висновки ЛКК затвердженої форми, як що підтверджують потребу догляді.
Колегія суддів зазначає, що Верховний Суд у постанові від 13 червня 2024 року у справі № 520/21316/23 зазначив, що щодо осіб, які не відносяться до осіб з інвалідністю, чи яким визначена ступінь втрати професійної працездатності, але які за станом здоров'я нездатні до самообслуговування і потребують постійно стороннього догляду, то на переконання суду, такі повноваження віднесені до ЛКК закладу охорони здоров'я, які мають право приймати, зокрема:
1) висновок або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), - до досягнення дитиною 16-річного віку;
2) висновок про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою №080-4/о), з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг;
3) висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціального послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою №080-2/о), з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг;
4) висновок щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу за формою бланка, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров 'я України від 31.07.2013 №667.
Отже висновок про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою №080-4/о), який видається ЛКК закладу охорони здоров'я може підтверджувати необхідність здійснення постійного догляду за хворою особою.
Як уже згадувалось вище, позивач до рапорту про звільнення з військової служби додав висновки про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою №080- 4/о) №33/105 від 23.04.2024 та №14/34 від 15.04.2024 за формою №080-2/о про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, видані ОСОБА_2 .
Таким чином, висновки складені ЛКК є достатньою підставою для висновку, що такі особи потребують постійного догляду у розумінні абзацу восьмого підпункту г пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-ХІ оскільки потребу у постійному сторонньому догляді визначають лікувально-консультативні комісії на підставі первинної облікової документації №025/о Медична карта амбулаторного хворого № , що ведеться лікарем загальної практики-сімейної медицини, а тому військові частини не мають ставити під сумнів достовірність таких висновків, у тому числі з питань належності суб'єкта, до повноважень якого віднесено видача відповідних медичних документів (висновків, довідок).
З урахуванням наведеного вище, колегія суддів зазначає, що необхідність постійного стороннього догляду за матір'ю може підтверджуватися відповідним медичним висновком ЛКК, а тому доводи відповідача про те, що у спірних правовідносинах для підтвердження необхідності стороннього догляду позивач мав надати виключно висновок медико-соціальної експертної комісії, є безпідставними.
Щодо тверджень відповідача про не надання документів про відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення, то згідно матеріалів справи позивачем до рапорту про його звільнення з військової служби було надано наступні документи: відомості з Реєстру Львівської міської територіальної громади про кількість зареєстрованих осіб №178945 та Акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї.
Відповідно до Відомостей з Реєстру Львівської міської територіальної громади про кількість зареєстрованих осіб №178945, за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано 2 особи: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Відповідно до Акту обстеження матеріально-побутових умов сім'ї від 30.12.2024 року, який складено відділом ЖК ЛКП «Господар»: обстеження проведено за адресою АДРЕСА_1 , особи, які проживають разом із заявником: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
ОСОБА_2 є вдовою, у неї лише один єдиний син, військовослужбовець ОСОБА_1 .
З отриманого відповідачем від ІНФОРМАЦІЯ_2 акту обстеження сімейного стану військовослужбовця від 28.02.2025 року №1466 вбачається, що :
Обстеження проведено за адресою: АДРЕСА_1 .
Установлено: громадянка ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_2 ) є інвалідом ІІ групи (довідка МСЕК серія 12ААГ№717482) та потребує надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (ЛКК висновок №33/105), її чоловік ОСОБА_1 помер 2017 році (свідоцтво про смерть номер виготовлено форми НОМЕР_3 ).
Не дивлячись на те, що хоча в Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України «Про Перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби» передбачено вимогу при поданні рапорту про звільнення з військової служби подати в числі іншого:
- один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім'ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки, апелянт підставно зазначив, що Міністерством оборони України дотепер не розроблено Порядку видачі вказаного акту.
Зазначена обставина підтверджується відповіддю на адвокатський запит з ІНФОРМАЦІЯ_3 від 18.02.2025 року:
у зв'язку з не визначенням чинним законодавством порядку отримання військовослужбовцями Акту обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі Акту) на час, до моменту врегулювання даного питання на загальнодержавному рівні, з метою зняття соціальної напруги та вчасного опрацювання Актів, запити щодо яких надходять від командирів військових частини, військовослужбовців та адвокатських запитів в інтересах військовослужбовців, начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 начальникам районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки визначено необхідність:
-призначення комісії для проведення обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати догляд (утримання);
-дотримання 10 денного терміну з моменту надходження розпорядження від ІНФОРМАЦІЯ_3 , запиту командира військової частини або звернення військовослужбовця з організації та забезпечення роботи комісії, щодо обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати догляд (утримання), затвердження усіх примірників Актів та направлення одного примірнику до військової частини або на адресу військовослужбовця з усіма належно завіреними додатками.
Тому, відмова відповідача у погодженні рапорту позивача з підстав не надання документа (документів) є необґрунтованою. Вказане, призводить до необґрунтованого обмеження права позивача бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, а не будь-яких документів на власний розсуд.
Законодавством передбачено обов'язок ІНФОРМАЦІЯ_2 обстежити сімейний стан військовослужбовця, за результатами якого видати відповідний Акт, який затверджений керівником ТЦК та СП, з інформацією про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати догляд за особами, що його потребують.
У даному випадку, обов'язок доказування та з'ясовування що інших родичів які можуть здійснювати постійний догляд покладено на ТЦК та СП.
Тому підсумовуючи вище наведене, за наявності фактичних підстав для звільнення позивача з військової служби на підставі абз.13 п.3 ч.12 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я), відповідач оцінюючи надані до рапорту документи діяв не добросовісно.
Оскільки, зазначені вище обставини були не належно оцінені відповідачем, то враховуючи, що питання звільнення позивача зі служби віднесено до компетенції відповідача, колегія судів вважає за можливе зобов'язати військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення його з військової служби на підставі пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» через сімейні обставини: у зв'язку з необхідність здійснювати постійний догляд за своєю матір'ю, яка є особою з інвалідністю ІІ групи та у зв'язку з відсутністю інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому таке слід скасувати, а позовні вимоги - задовольнити частково.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 2 ч. 1 ст. 315, ст. 317, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23 червня 2025 року у справі №460/7425/25 - скасувати та ухвалити нове рішення яким позовні вимоги ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову військової частини НОМЕР_1 про звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» через сімейні обставини: у зв'язку з необхідність здійснювати постійний догляд за своєю матір'ю, яка є особою з інвалідністю ІІ групи та у зв'язку з відсутністю інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення його з військової служби на підставі пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» через сімейні обставини: у зв'язку з необхідність здійснювати постійний догляд за своєю матір'ю, яка є особою з інвалідністю ІІ групи та у зв'язку з відсутністю інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи з урахуванням висновків суду викладених у мотивувальній частині постанови.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя М.А. Пліш
судді Л. П. Іщук
І. М. Обрізко