10 лютого 2026 року ЛьвівСправа № 380/5945/25 пров. № А/857/17584/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючої судді - суддів: Хобор Р. Б., Бруновської Н. В., Шавеля Р. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Жовківської окружної прокуратури на ухвалу судді Львівського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року, що ухвалив суддя Ланкевич А.З., у місті Львові, у справі № 380/5945/25 за адміністративним позовом Жовківської окружної прокуратури до Новояричівської селищної ради про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
Жовківська окружна прокуратура звернулася до суду із позовом до Новояричівської селищної ради, у якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Новояричівської селищної ради, яка полягає у невжитті заходів щодо ліквідації несанкціонованого сміттєзвалища;
- зобов'язати Новояричівську селищну раду вжити заходів щодо ліквідації несанкціонованого сміттєзвалища в межах села Убині Новояричівської селищної громади Львівського району Львівської області за координатами 49.930639, 24.429290, 49.930895, 24.429050.
14 квітня 2025 року суддя Львівського окружного адміністративного суду прийняв ухвалу, якою позовну заяву повернув позивачеві, на підставі пункту 7 частини четвертої статті 169 КАС України, у зв'язку з відсутністю підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави.
Приймаючи вказану ухвалу, суддя виходив з того, що Державна екологічна інспекція у Львівській області (далі - Інспекція) є територіальним органом Державної екологічної інспекції України, яка, відповідно до підпункту 5 пункту 4 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 року № 275 (далі - Положення № 275), уповноважена самостійно звертатися до суду із позовом щодо визнання протиправними дій чи бездіяльності органів місцевого самоврядування, тобто є самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю.
Крім того, зміст листа Інспекції від 30.12.2024 року № 03-4520 свідчить про те, що Новояричівська селищна рада повідомила про намір вжити заходи щодо ліквідації сміттєзвалища.
Також, суддя звернув увагу на те, що лист прокурора від 25.03.2025 року про намір скерувати позов до суду подано того ж дня, що й позовну заяву, що унеможливило надання відповіді Інспекцією.
Не погодившись із таким судовим рішенням, його оскаржив позивач, подавши апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, апелянт зазначає те, що суд першої інстанції, при прийнятті ухвали, порушив норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясував обставин справи.
Апелянт вказує на те, що прокурор дотримався порядку, передбаченого статтею 23 Закону України “Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі - Закон № 14 жовтня 2014 року), оскільки Інспекція протягом розумного строку після отримання повідомлення від 23.12.2024 року самостійно не звернулася до суду з позовом в інтересах держави, що є достатнім аргументом для підтвердження бездіяльності інспекції.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.
Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно - правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Згідно з частинами третьою, четвертою статті 53 КАС України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.
Відповідно до частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 року у справі № 912/2385/18 зазначила, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону № 1697-VII, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора причини незвернення з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Отже, з огляду на вищевказану постанову Верховного Суду, ключовою при розгляді спірного питання є необхідність встановити, чи прокурор належним чином повідомив компетентний орган про намір звернутися до суду та чи надав такому органу розумний строк для самостійного реагування, який має бути достатнім для того, щоб компетентний орган міг оцінити ситуацію та прийняти рішення про самостійне звернення до суду або надати аргументовану відповідь.
Апеляційний суд встановив, що прокурор направив Інспекції перший запит листом від 23.12.2024 року № 14.53/05-38-5464вих-24, на який отримав відповідь від 30.12.2024 року № 03-4520.
Зі змісту цієї відповіді, а також з листа Новояричівської селищної ради, у відповідь на запит позивача № 14.53/05-38-293ВИХ-225 від 22.01.2025, встановлено, що Інспекція та Новояричівська селищна рада, відповідно до вимог чинного законодавства вживали заходи щодо ліквідації несанкціонованого сміттєзвалища. Тобто відповіді Інспекції та Новояричівської селищної ради фактично свідчили про вжиття певних заходів реагування, а не про повну бездіяльність.
Водночас, лист прокурора № 14.53/05-38-1339ВИХ-25 від 25.03.2025 року, яким Жовківська окружна прокуратура повідомила Інспекцію про намір скерувати до суду позовну заяву, датований тим самим днем, що й подання позовної заяви до суду - 25.03.2025 року.
За таких обставин, як правильно зазначив суддя суду першої інстанції, Державна екологічна інспекція у Львівській області була фактично позбавлена можливості надати відповідь на зазначений лист та, відповідно, самостійно вирішити питання про звернення до суду.
Отже, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Державна екологічна інспекція у Львівській області є територіальним органом Державної екологічної інспекції України, яка, відповідно до підпункту 5 пункту 4 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Постановою № 275, уповноважена звертатися до суду із позовом щодо, крім іншого, визнання протиправними дій чи бездіяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, їх посадових осіб, про визнання недійсними індивідуальних актів або їх окремих частин, правочинів, що порушують вимоги законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Відповідно до пункту “й» частини першої статті 20-2 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища», до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить: вживати в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах.
Тобто Державна екологічна інспекція у Львівській області є належним суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави у відповідній сфері та має право та можливість самостійно звернутися до суду.
Як наслідок, реалізація прокурором права на звернення до суду з позовом у подібних правовідносинах невід'ємно пов'язана із необхідністю доведення невиконання або неналежного виконання уповноваженим органом своїх повноважень щодо захисту інтересів держави у сфері охорони навколишнього природного середовища.
Аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності, апеляційний суд вважає, що прокурор не довів належним чином наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді, оскільки відповідь Інспекції від 30.12.2024 року свідчить про наявність певного реагування з боку органів місцевого самоврядування на проблему несанкціонованого сміттєзвалища, а не про повну бездіяльність компетентного органу.
Крім того, прокурор не надав Інспекції розумного строку для реагування на повідомлення від 25.03.2025 року про намір звернутися до суду, подавши позовну заяву того ж дня та не навів достатніх обґрунтувань того, що Інспекція не здійснює або неналежним чином здійснює захист інтересів держави, з урахуванням наявної відповіді Інспекції про вжиття заходів.
Відповідно до пункту 7 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви прокурору, оскільки прокурор не виконав вимоги законодавства щодо належного обґрунтування підстав для представництва інтересів держави та не дотримався встановленого процесуальним законодавством порядку звернення до суду.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції без змін.
Судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Жовківської окружної прокуратури залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року у справі № 380/5945/25 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуюча суддя Р. Б. Хобор
судді Н. В. Бруновська
Р. М. Шавель