Справа №295/7673/25
Категорія 35
2/295/245/26
10.02.2026 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира в складі:
головуючого судді Чішман Л.М.,
за участю секретаря судового засідання Лайчук В.В.,
представника позивача Тичини Г.В, відповідача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за первісним позовом Комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за спожиті послуги централізованого опалення, постачання теплової енергії та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради про захист прав споживача шляхом визнання договору неукладеним та стягнення моральної шкоди, -
Представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідачів заборгованість за спожиті з 01.05.2018 по 01.06.2025 послуги централізованого опалення, постачання теплової енергії в розмірі 55024, 21 грн та витрати зі сплати судового збору в сумі 3028, 00 грн.
В обґрунтування вимог вказано, що позивач надає послуги з централізованого опалення відповідно до умов, визначених Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року № 2189, Законом України «Про теплопостачання» від 02.06.2005 р. № 2633 та «Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 та «Правилами надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року № 830.
Квартира АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та членів його сім?ї - дружини ОСОБА_3 та сина ОСОБА_1 .
Вказана квартира забезпечується послугами централізованого опалення, постачання теплової енергії, які надає КП «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради.
Між позивачем, як надавачем послуг з однієї сторони, та відповідачами, як споживачами наданих послуг з іншої сторони існують фактичні договірні відносини з приводу надання послуг на підставі відкритого особового рахунку, норм чинного законодавства (ст. 11 ЦК України) та Договору про надання послуг.
Внаслідок порушення відповідачами свого обов'язку щодо оплати наданих послуг за період з 01.05.2018 по 01.06.2025 в них утворилась заборгованість в розмірі 55 024, 21 грн, яку позивач просить стягнути з відповідачів у солідарному порядку.
Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 30.06.2025 у справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін (а.с. 18).
22.07.2025 відповідач ОСОБА_1 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив залишити позовну заяву без розгляду (а.с. 25-32).
В обґрунтування відзиву зазначив, що представник позивача - ОСОБА_4 є фізичною особою, яка не має відповідних підтверджених повноважень на представлення інтересів позивача. До позовної заяви долучені довіреність, витяг з наказу про кадрові переміщення, посадова інструкція, які посвідчені самим же неналежним представником.
Зазначені матеріали, які додані до заяви на підтвердження наявності у Тичини Г.В. повноважень представляти інтереси позивача в судах, не містять інформації про те, що поіменована особа наділена повноваженнями на самопредставництво у розумінні ст. 58 ЦПК.
Також зазначив, що позовна заява має бути залишена без розгляду через грубе порушення приписів ЦПК.
ОСОБА_1 зазначив, що у позовній заяві відсутні докази, що між ним та позивачем укладався будь-який договір, який до того ж не додано до позовної заяви, у позові відсутні докази того, що саме позивач є надавачем послуги теплопостачання за адресою АДРЕСА_2 , відсутні належні докази обґрунтування нарахованого боргу. Розрахунок заборгованості відповідачів, додано до позовної заяви, є даними обороту грошових коштів по особовому рахунку, що є внутрішнім бухгалтерським документом, з якого не можливо зробити висновок щодо кількості спожитих послуг та правильності їх нарахувань. Крім того, з документа неможливо встановити, що він стосується саме ОСОБА_1 .
Позивачем не надано інформацію про порядок зняття показань вузлів комерційного обліку (показань ВКО ТЕ у будівлі), а також не надано документів, які підтверджують показання вузлів комерційного обліку (показань ВКО ТЕ у будівлі) за період вказаний у позові помісячно.
Відсутня інформація щодо приладу обліку, зокрема його відповідність ДСТУ EN 834:2017 «Вимірювачі витрат тепла для визначення тепловіддачі кімнатних опалювальних батарей. Прилади з електроживленням» або ДСТУ EN 835:2007 «Вимірювачі витрат тепла для визначення тепловіддачі кімнатних опалювальних батарей. Прилади випаровувального типу без електроживлення», а також інформація про повірку вузла обліку.
З наданих додатків неможливо встановити тариф на послугу.
Надані позивачем докази суперечать один одному. Так, документ «Оборот по ОР» за період 05.2018-09.2020 в стовпчику «тариф» містяться різні щомісячні значення тарифу, відсутні одиниці вимірювання, а самі значення не відповідають значенням наведеним в додатку «Динаміка зміни тарифів на послуги...».
Не надано інформації про методику розрахунку спожитих послуг (Гкал), адже відповідач не має індивідуального приладу обліку, не надано первісну інформацію для розрахунку - показники вузлів комерційного обліку всього будинку, а також інші дані, необхідні для розрахунку індивідуального споживання відповідно до Методики, не надано належних доказів встановлення тарифів на послугу у період, зазначений у позові, зокрема копій рішень МР про встановлення тарифів, належних доказів розрахунку обсягів спожитих послуг, а за період 05.2018-09.2020 - взагалі відсутня інформація про обсяг спожитих послуг.
Крім цього, у відзиві на позовну заяву, керуючись ст. 93 ЦПК України, ОСОБА_1 поставив позивачу десять запитань:
1. Яким чином здійснюється зняття показань вузлів комерційного обліку (показань ВКО ТЕ у будівлі)?
2. Чи має КП «Житомиртеплокомуненерго» ЖМР належні документи, які підтверджують показання вузлів комерційного обліку (показань ВКО ТЕ у будівлі) за період вказаний у позові? Надати такі документи.
3. Як часто має проводитися повірка приладів обліку та коли проводилась вона за адресою, вказаною у позові? Надати підтверджуючі документи.
4. Чи відповідають прилади обліку ДСТУ EN 834:2017 «Вимірювачі витрат тепла для визначення тепловіддачі кімнатних опалювальних батарей. Прилади з електроживленням» або ДСТУ EN 835:2007 «Вимірювачі витрат тепла для визначення тепловіддачі кімнатних опалювальних батарей. Прилади випаровувального типу без електроживлення»? Надати підтверджуючі документи.
5. Чи розраховувався обсяг спожитих послуг відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг?
6. Які формули Методики та вихідні дані використовувались при обрахунку обсягу спожитих послуг.
7. Які середньодобові температури були у вказаний в позові період?
8.Чи встановлено у когось зі споживачів будинку індивідуальні засоби обліку?
9. Коли, впродовж вказаного у позові періоду, проводився огляд вузла засобів вимірювальної техніки? Надати підтверджуючі документи.
10. Яким чином здійснювалося інформування споживачів про намір зміни цін/тарифів на послугу? Надати підтверджуючі документи (а.с. 25-32).
Разом з відзивом на позовну заяву ОСОБА_1 22.07.2025 подано зустрічну позовну заяву, в якій останній просив визнати неукладеним договір з КП «Житомиртеплокомуненерго» ЖМР та відмовити у первісному позові, стягнути з «Житомиртеплокомуненерго» ЖМР на свою користь 80 000, 00 грн моральної шкоди (а.с. 33-36).
В обґрунтування зустрічного позову зазначено, що позивачем за первісним позовом не надано доказів, що між сторонами було досягнуто згоди щодо будь-яких умов, відсутність самого договору, в якому зазначено всі істотні умови, свідчить про те, що такий договір не укладався між сторонами по справі.
Також зазначив, що пред'явлення КП «Житомиртеплокомуненерго» ЖМР безпідставних вимог більше ніж через 7 років викликає психічне напруження, створює відчуття несправедливості, негативні переживання і незручності, що виводить ОСОБА_1 з рівноваги, змушує переживати, нервувати, докладати додаткові зусилля для організації свого життя.
11.08.2025 представник позивача подала до суду відповідь на відзив, в якому зазначила наступне (а.с. 40-42).
Щодо підтвердження повноважень представника позивача.
29.12.2019 набрав чинності Закон України від 18 грудня 2019 року № 390-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва в суді органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення», відповідно до якого було внесено зміни до Господарського процесуального, Цивільного процесуального кодексів Кодексу адміністративного судочинства України щодо права юрисконсультів, інші працівників юридичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування представляти останніх у суді.
Відповідно до вищевказаних змін частиною 3 статті 58 ЦПК України було визначено, що юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Звертаючись до Богунського районного суду м. Житомира з позовною заявою у даній справі, провідним юрисконсультом юридичного відділу Тичиною Г., в якості підтвердження права самопредставництва КП «Житомиртеплокомуненерго» ЖМР, надано:
1. Копію витягу з наказу про кадрові переміщення від 01.07.2022 № 410/к/тр, завіреного юрисконсультом, яким підтверджено діючі трудові відносини з КП «Житомиртеплокомуненерго» ЖМР;
2. Копію витягу з посадової інструкції провідного юрисконсульта юридичного відділу Ганни Тичини від 01.07.2022, в якій визначено права провідного юрисконсульта, зокрема право бути представником підприємства в судах загальної юрисдикції першої, апеляційної та касаційної інстанцій в справах, що розглядаються в порядку цивільного судочинства, з правом підпису всіх процесуальних документів та правом без обмеження користуватись наданими ст. 43 та ст. 49 Цивільного процесуального кодексу України правами та обов'язками учасників справи;
3. Копію довіреності від 02.01.2024 №13/10, якою провідного юрисконсульта юридичного відділу Ганну Тичину уповноважують представляти інтереси підприємства в суді та, в тому числі, підписувати позовні заяви та завіряти копії документів.
Наданими Богунському районному суду м. Житомира документами було в достатній мірі підтверджено повноваження юрисконсульта на самопредставництво позивача в суді.
Зокрема, це підтверджується правовою позицією Верховного Суду (Касаційного господарського суду), що в ухвалі від 07 лютого 2020 року у справі № 17/495-08 залишаючи без руху касаційну скаргу вказав, що для підтвердження повноважень брати участь у справі в порядку самопредставництва працівник (юрисконсульт) має надати суду:
докази того, що особа обіймає певну посаду (наказ, трудовий договір), а також
докази, які дозволяють встановити обсяг повноважень вказаної посадової особи (статут, положення, трудовий договір (контракт).
При цьому, у відповідному трудовому договорі (контракті) має міститись положення щодо повноважень юрисконсульта на представництва інтересів юридичної особи в суді.
Відсутність відповідних положень у трудовому договорі (положенні/посадовій інструкції) є підставою для відмови у допуску до участі у справі.
В ухвалі від 21 січня 2020 року у справі № 924/440/19 Верховний Суд (Касаційний адміністративний суд) зазначив, що для підтвердження права працівника органу державної влади, органу місцевого самоврядування діяти в порядку самопредставництва, такий працівник має надати суду:
витяг з контракту, в якому визначено, що особа має повноваження представляти орган державної влади, орган місцевого самоврядування в суді в конкретній судовій справі без окремого доручення; або
оригінал або копію трудового договору (акту про призначення), або оригінал посвідчення та витяг з посадової інструкції, в якій визначено, що особа має повноваження представляти орган державної влади, орган місцевого самоврядування в суді без окремого доручення керівника; та
окреме доручення (резолюція) керівника, в якому визначено повноваження особи представляти інтереси державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування в суді в конкретній судовій справі, якщо посадовою інструкцією або контрактом не передбачено право такої особи представляти інтереси без такого доручення.
Велика палата Верховного Суду в ухвалі від 8 червня 2022 року у справі № 303/4297/20 сформулювала правову позицію, що з 29 грудня 2019 року самопредставництво, зокрема юридичної особи, у цивільному, господарському й адміністративному судочинстві можуть здійснювати будь-які фізичні особи, уповноважені на це саме відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту).
В постанові Житомирського апеляційного суду від 04.07.2023 року у справі № 296/1290/23 за апеляційною скаргою КП «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради сформульовано висновок про те, що наявність в матеріалах справи доказів про трудові відносини юрисконсульта з КП «Житомиртеплокомуненерго» ЖМР та витягу з посадових обов'язків юрисконсульта належним чином підтверджують повноваження на представництво, передбачене вимогами ч. 3 ст. 58 ЦПК України.
Щодо укладення з відповідачем типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, що є публічним договором приєднання.
Статтею 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII від 09.11.2017 визначено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 7 даного Закону зобов'язано індивідуального споживача укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом.
Статтею 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Пунктом 13 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 визначено, що надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах.
Відповідно до п.4 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Закону «Про житлово-комунальні послуги» № 2189 від 09.11.2017 року співвласники багатоквартирних будинків незалежно від обраної ними форми управління багатоквартирним будинком можуть прийняти рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу електричної енергії і послуг з постачання та розподілу природного газу) щодо кожного виду комунальної послуги згідно з частиною першою статті 14 цього Закону та укласти з виконавцями комунальних послуг письмові договори про надання відповідних комунальних послуг.
Відповідно до ч.5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договори про надання послуг з постачання теплової енергії, які надаються відповідно до «Правил надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуг з постачання теплової енергії», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 є публічними договорами приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.
Текст Договору про надання послуг з постачання теплової енергії було опубліковано на офіційному веб-сайті КП «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради www.tke.org.ua 01 жовтня 2021 року.
Зважаючи на відсутність рішень співвласників багатоквартирного будинку по АДРЕСА_3 щодо вибору моделі договірних відносин з усіма співвласниками даного будинку, також з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , укладено індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, що є публічним договором приєднання.
Абзацом 5 частини 13 Правил надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуг з постачання теплової енергії», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 р. № 830 (далі - Правила № 830) визначено, що фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги або надсилання через Єдину платформу електронного повідомлення про прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепт), наданої відповідно до вимог статтей 10 та 11 Закону України “Про електронну комерцію» (за наявності електронних кабінетів у споживача та виконавця).
Зважаючи на вищевикладене та згідно з п.6 ч.1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відповідачі, як співвласники квартири АДРЕСА_1 є індивідуальними споживачами послуг з постачання теплової енергії та уклали індивідуальний договір про надання таких послуг.
Щодо розподілу обсягу спожитих у будинку АДРЕСА_3 послуг з постачання теплової енергії.
Відповідно до п. 24 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року № 830 визначено, що розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об'єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу.
Опалювальна площа квартири АДРЕСА_1 становить 59,40 кв.м.
Нарахування за послуги централізованого опалення з 01.05.2018 року до 23.10.2018 року здійснено на підставі установлених нормативів (норм) споживання по розрахунковому тарифу, що залежав від температури зовнішнього повітря, згідно п.п.40-49 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005, так як будинок в цей час не був обладнаний приладами обліку теплової енергії.
Нарахування за послуги централізованого опалення, постачання теплової енергії з 23.10.2018 по 01.06.2025 у зв'язку із введенням в експлуатацію будинкового приладу обліку теплової енергії проведено згідно з його показаннями пропорційно опалюваній площі (об'єму) квартири на підставі Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 315 від 22.11.2018.
Позивачем до позовної заяви надано детальний розрахунок проведених нарахувань за надані в спірний період послуги. На зауваження відповідача щодо відсутності в матеріалах справи даних щодо показників приладу обліку теплової енергії та розподілу даної теплової енергії на квартиру відповідача позивач додатково долучив до відповіді на відзив таку інформацію. Такі дані є спеціалізованою інформацією, яка бере участь у розрахунках нарахувань, а їх аналіз повинен здійснюватися лише спеціалістами, які мають відповідні знання та кваліфікацію.
Щодо будинкового приладу обліку теплової енергії.
В будинку АДРЕСА_3 07.09.2018 було введено в експлуатацію лічильник теплової енергії СВТУ-11Т № 000915. Станом на дату введення в експлуатацію такий лічильник пройшов державну повірку, що зазначено та акті введення. В період своєї роботи лічильник знаходився на балансовому обліку КП «Житомиртеплокомуненерго» ЖМР. Показники даного лічильника знімались в опалювальний сезон щомісячно контролерами теплової інспекції позивача.
Даний прилад обліку теплової енергії було виведено з експлуатації 21.10.2021 у зв'язку з встановленням нового обладнання в складі Індивідуального теплового пункту.
Відповідно до енергоефективних заходів, пов'язаних з влаштуванням Індивідуального теплового пункту по АДРЕСА_3 22.10.2021 було введено в експлуатацію лічильник теплової енергії SHARKY 775 № 72322848. Відповідно до паспорта та гарантійного талону на даний прилад обліку пройшов державну повірку, допущений до експлуатації та працює в будинку по даний час. В період своєї роботи лічильник знаходиться на балансовому обліку ОСББ «ЛЕСІ УКРАЇНКИ 50».
Показники даного приладу обліку передаються уповноваженими спеціалістами ОСББ «ЛЕСІ УКРАЇНКИ 50» щомісячно в опалювальний сезон.
До відповіді на відзив представником позивача долучено ряд документів, що підтверджують обставини, якими обґрунтована відповідь на відзив, а саме: типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, довідки щодо показників будинкового приладу обліку за адресою: АДРЕСА_3 за періоди з 23.10.2018 по 15.04.2021 та з 11.10.2021 по 31.03.2025, розподіл отриманої будинком теплової енергії на квартиру за період з 23.10.2018 по 16.04.2020, акт введення в експлуатацію лічильника теплової енергії системи опалення від 07.09.2018, акт виведення з експлуатації лічильника теплової енергії системи опалення від 21.10.2021, лист голови правління ОСББ «Лесі Українки 50» №34 від 21.10.2021, акт введення в експлуатацію лічильника теплової енергії системи опалення від 22.10.2021, паспорт теплолічильника SHARKY 775, витяг з наказу позивача від 01.07.2025 (а.с. 43-58).
Відповідь на відзив з доданими до нього документами було направлено позивачем відповідачам рекомендованими поштовими відправленнями з повідомленням (а.с. 59).
Ухвалою суду від 18.08.2025 прийнято зустрічну позовну заяву до спільного розгляду з первісною позовною заявою, вимоги за зустрічним позовом об'єднано в одне провадження з первісним позовом, призначено підготовче судове засідання (а.с. 61).
26.08.2025 від ОСОБА_1 судом отримано заперечення, в якому останній просив залишити позовну заяву без розгляду. У запереченнях відповідач зазначив, що не отримував відповідь на відзив в установленому законом порядку, такі документи не надіслані йому позивачем, оскільки у переліку додатків та фактично разом з відповіддю на відзив відсутній опис поштового вкладення або інший документ, що підтверджує надіслання наступних додатків - копії типового індивідуального договору, копії листа ОСББ, копії витягу з наказу.
Також зазначив, що відповідь на відзив оформлена без врахування вимог ДСТУ 4163:2020 «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації». Вимоги до оформлення документів», документи про повірку та відповідність нормам та стандартам лічильника, встановленого до 2021 року - відсутні.
У запереченнях відповідач повторно зазначив про відсутність повноважень представника позивача, відсутність доказів про надання позивачем послуг за адресою його проживання.
На думку ОСОБА_1 розрахунки проведених нарахувань за надані позивачем в спірний період послуг повинні бути витребувані та досліджені, в тому числі на предмет наявності ознак кримінальних правопорушень при здійсненні нарахувань та при формуванні тарифів, однак відповідного клопотання про витребування доказів відповідачем не заявлено (а.с. 64-69).
16.01.2026 судом отримано від представника позивача за первісним позовом заяву свідка, в якій остання надала відповіді на десять запитань ОСОБА_1 , поставлених позивачу у відзиві на позовну заяву, підтвердила, що обізнана про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання (ст. 384 КК України) і відмову від давання показань (ст. 385 КК України).
1. Яким чином здійснюється зняття показань вузлів комерційного обліку (показань ВКО ТЕ у будівлі)?
Зняття показань загальнобудинкового приладу обліку СВТУ-11Т заводський номер 000915 з жовтня 2018 року по квітень 2021 року в опалювальні сезони здійснювались контролерами теплової інспекції КП «Житомиртеплокомуненерго» ЖМР. Оскільки даний прилад обліку було обладнано модемом була можливість також дистанційного зняття показань.
Зняття показань загальнобудинкового приладу обліку SHARKY 775 заводський номер 72322848 з жовтня 2021 року по квітень 2025 року в опалювальні сезони здійснюється уповноваженим представником ОСББ «ЛЕСІ УКРАЇНКИ 50», шляхом складання протоколу, який передається КП «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради для проведення нарахувань.
На початку та в кінці опалювального сезону представники теплової інспекції під час введення та виведення з експлуатації теплового лічильника фіксують початкові та кінцеві показники про що складається відповідний акт.
2. Чи має КП «Житомиртеплокомуненерго» ЖМР належні документи, які підтверджують показання вузлів комерційного обліку (показань ВКО ТЕ у будівлі) за період вказаний у позові? Надати такі документи.
КП «Житомиртеплокомуненерго» ЖМР має всі належні документи, що підтверджують показники вузлів комерційного обліку. Довідка щодо показників будинкового приладу обліку надана до відповіді на відзив.
3. Як часто має проводитися повірка приладів обліку та коли проводилась вона за адресою, вказаною у позові? Надати підтверджуючі документи.
Відповідно до Наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 1747 від 13.10.2016 року «Про затвердження міжповірочних інтервалів законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, за категоріями» теплолічильники та теплообчислювачі мають міжповірочний інтервал 4 роки.
Тепловий лічильник СВТУ-11Т заводський номер 000915 пройшов державну метрологічну повірку в 24 листопада 2017 року. (копія свідоцтва про повірку від 24.11.2017 року додається)
Тепловий лічильник SHARKY 775 заводський номер 72322848 пройшов державну метрологічну повірку в вересні 2021 року та в другому кварталі 2025 року. Зазначений тепловий лічильник перебуває на балансі ОСББ «Лесі Українки 50» у зв'язку з чим оригінали документів зберігаються у співвласників. (копія паспорта теплового лічильника SHARKY 775 заводський номер 72322848 з відміткою про проходження повірки додана до відповіді на відзив)
4. Чи відповідають прилади обліку ДСТУ EN 834:2017 «Вимірювачі витрат тепла для визначення тепловіддачі кімнатних опалювальних батарей. Прилади з електроживленням» або ДСТУ EN 835:2007 «Вимірювачі витрат тепла для визначення тепловіддачі кімнатних опалювальних батарей. Прилади випаровувального типу без електроживлення»? Надати підтверджуючі документи.
Вказані ДСТУ EN 834:2017 (Облік тепла) та ДСТУ EN 835:2007 (Вимірювачі витрат тепла для визначення тепловіддачі кімнатних опалювальних батарей. Прилади випаровувального типу без електроживлення) (EN 835:1994, IDT) стосуються вимірювачів витрат тепла для визначення тепловіддачі кімнатних опалювальних батарей і не використовуються позивачем.
Тепловий лічильник СВТУ-11Т зав. № 000915, який з жовтня 2018 року по квітень 2021 року обліковував фактично спожиту теплову енергію житловим будинком АДРЕСА_3 відповідав вимогам ДСТУ EN 1434:2014, ДСТУ 3339 та Технічному регламенту засобів вимірювальної техніки (Сертифікат UA.TR.001 120 17 Rev.0).
Тепловий лічильник Sharky 775 зав. № 72322848, який на даний час встановлено в даному житловому будинку відповідає стандарту ДСТУ EN 1434-5:2014 (та аналогічному європейському EN 1434). Цей ультразвуковий прилад призначений для вимірювання спожитої теплової енергії та обсягів теплоносія в комунальних та промислових системах.
5. Чи розраховувався обсяг спожитих послуг відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг?
Нарахування за послуги проводяться позивачем згідно Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 315 від 22.11.2018 року.
6. Які формули Методики та вихідні дані використовувались при обрахунку обсягу спожитих послуг.
Порядок розрахунку обсягу спожитих послуг в кв. 66 на прикладі березня 2025 року:
Вихідні дані:
Спожито теплової енергії за березень 2025 - 28,169 Гкал;
Загальна опалювальна площа споживачів - 3132,59 кв.м
Загальна опалювальна площа відключених споживачів - 680,47 кв.м
Загальна опалювальна площа підключених споживачів - 2452,12 кв.м
Опалювальна площа кв.66 - 59,4 кв. м
Кількість годин надання послуги в березні 2025 р. - 541 год.
1. Розрахунок загально будинкових потреб (розділ 4 п.8-10 Методики) : 28,169 Гкал * 25% (відсоток для 1-5 поверхових будинків) * (1+680,47/3132,59)= 8,571987 Гкал ділиться пропорційно опалювальним площам на всіх споживачів послуги. На квартиру 66 : 8,571987 / 3132,59 * 59,4 = 0,162542 Гкал.
2. Розрахунок теплової енергії з транзитними трубопроводами внутрішньобудинкової системи опалення для споживачів послуг з індивідуальною системою опалення - формула 3 Методики (розділ 2 п.2). за березень 2025р. - 0,602509 Гкал.
3. Залишок Гкал (28,169 - 8,571987 - 0,602509 = 18,994504 Гкал ділиться пропорційно опалювальним площам на споживачів з централізованим теплопостачанням (розділ 2 п.2): 18,994504 / 2452,12 * 59,4=0,460122 Гкал.
Сумарно на квартиру розподілено - 0,460122 +0,162542=0,622664 Гкал.
Аналогічно проводиться розрахунок щомісячно враховуючи кількість спожитої теплової енергії і кількість годин надання послуги (в розрахунку споживачам з індивідуальною системою опалення).
7. Які середньодобові температури були у вказаний в позові період?
Для проведення нарахувань в період з 01.10.2018 року по 01.03.2025 року КП «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради використовувало такі середньомісячні температури повітря за даними Житомирського обласного центру з гідрометеорології.
МісяцьСередньомісячна температура повітря, ?CМісяцьСередньомісячна температура повітря, ?C
10.20188,810.20229,52
11.2018111.20223,2
12.2018-1,512.2022-0,6
01.2019-4,201.20230,6
02.20191,402.2023-0,2
03.20195,103.20234,7
04.20198,104.20237,2
10.2019410.202311,1
11.20195,311.20233,8
12.20192,712.20231,1
01.20200,801.2024-2
02.20202,302.20243,9
03.20205,403.20244,7
04.20207,910.20247,4
10.20201011.20242,5
11.20204,212.20240,1
12.20200,101.20252
01.2021-2,202.2025-3,4
02.2021-3,903.20256,9
03.20212,3
04.20217,1
10.20217,9
11.20215
12.2021-1,6
01.2022-1
02.20221,9
03.20222,3
04.20226,8
8.Чи встановлено у когось зі споживачів будинку індивідуальні засоби обліку?
Індивідуальні прилади обліку теплової енергії в будинку по АДРЕСА_3 відсутні.
9. Коли, впродовж вказаного у позові періоду, проводився огляд вузла засобів вимірювальної техніки? Надати підтверджуючі документи.
На початку та в кінці опалювального сезону представники теплової інспекції під час введення та виведення з експлуатації теплового лічильника проводять його огляд про що складається відповідний акт.
10. Яким чином здійснювалося інформування споживачів про намір зміни цін/тарифів на послугу? Надати підтверджуючі документи.
Тариф на послугу з постачання теплової енергії, відповідно до вимог Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року № 280/97-ВР, Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року № 2189-VIII та Закону України «Про теплопостачання» від 02.06.2005 року № 2633-IV затверджується рішеннями виконавчого комітету Житомирської міської ради.
За вимогами чинного законодавства України встановленню тарифів на комунальні послуги обов'язково передує процедура інформування споживачів про намір зміни цін/тарифів на комунальні послуги.
Порядок інформування споживачів про намір зміни цін/тарифів на комунальні послуги з обґрунтуванням такої необхідності затверджено наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.06.2018 року № 130 (далі - Порядок інформування № 130).
Відповідно до ч.5 Порядку інформування № 130 інформація про загальний розмір планованого тарифу, поданого до органу, уповноваженого встановлювати тарифи, та його структура (плановані витрати за елементами, прибуток, податок на додану вартість) доводиться до відома споживачів шляхом розміщення на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування в мережі Інтернет (за наявності), у друкованому засобі масової інформації місцевої сфери розповсюдження (перевага надається друкованим засобам масової інформації органу місцевого самоврядування), веб-сайті виконавця комунальних послуг (за наявності), на інформаційних стендах в абонентських відділах виконавців комунальних послуг та на інформаційних стендах біля адміністративних будинків органів місцевого самоврядування в населених пунктах, де споживачі отримують відповідні послуги.
Таким чином, інформація про намір зміни ціни/тарифу була доведена до споживачів послуг на офіційному веб-сайті Житомирської міської ради за посиланням https://zt-rada.gov.ua /, на офіційному веб-сайті КП «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради https://tke.org.ua/, на інформаційних стендах в розрахункових групах підприємства за адресою м. Житомир, вул. Київська, 71 та АДРЕСА_4 .
До вказаної заяви долучено ряд документів, що підтверджують обставини, якими обґрунтовані відповіді на запитання: свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювання техніки, акти введення в експлуатацію та виведення з експлуатації лічильника енергії системи опалення житлового будинку по АДРЕСА_3 від 07.09.2018, 01.09.2019, 01.09.2020, 16.04.2021, 22.10.2021, акти перевірки лічильника теплової енергії систем опалення від 01.09.2022, 16.08.2023, 29.07.2024, 31.03.2025 (а.с. 120-129).
В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом позовну заяву підтримала та просила її задовольнити.
ОСОБА_1 просив відмовити у задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічну позовну заяву.
Інші відповідачі в судове засідання не з'явились, причин неявки не повідомили, відзиву на позовну заяву не подали.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та заслухавши сторін, суд дійшов висновку про задоволення позову КП «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради з огляду на наступне.
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №428524316 від 26.05.2025 відсутні відомості щодо зареєстрованого права власності на квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 3).
Разом з тим, відповідно до свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 11.03.2000 вказана квартира на праві спільної часткової власності належить відповідачам (а.с. 4), що не спростовано останніми в ході розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_1 з 22.12.1990 зареєстрований та проживає у такій квартирі, що підтверджується відомостями з ВОМІРМП УДМС України в Житомирській області (а.с. 17).
Відповідач ОСОБА_3 з 08.12.2015 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 (а.с. 15).
Відповідач ОСОБА_2 з 06.07.2023 зареєстрованийа за адресою: АДРЕСА_6 (а.с. 16).
До моменту реєстрації за нинішніми адресами ОСОБА_3 та ОСОБА_2 мешкали у належній їм квартирі АДРЕСА_1 , що підтверджується цими ж відповідями ВОМІРМП УДМС України в Житомирській області (а.с. 15-16).
Комунальним підприємством «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради надавалися послуги з централізованого опалення та постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно розрахунку заборгованості та оборотам по особовому рахунку за період з 01.05.2018 по 01.06.2025 обліковується заборгованість за послуги з централізованого опалення, постачання теплової енергії у розмірі 55024, 21 грн (а.с. 6-7).
Тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання та на послуги з постачання теплової енергії, які надає споживачам КП «Житомиртеплокомуненерго» затверджені відповідними рішеннями виконавчого комітету Житомирської міської ради (а.с. 8).
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законами України «Про житлово-комунальні послуги», «Про теплопостачання», «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».
Згідно з ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.
Відповідно до ч. 2 ст. 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Таким чином, оскільки квартира відповідачів знаходиться у багатоквартирному будинку, а внутрішньобудинкові мережі централізованого опалення належать до інженерного (технічного) обладнання житлового будинку та є його невід'ємною частиною, вони зобов'язані нести витрати з теплопостачання, утримання та обслуговування будинку спільно з іншими власниками квартир цього будинку.
Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 162 ЖК України у будинках (квартирах), що належить громадянинові наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.
Відповідно до ст. 162 ЖК України власники (споживачі) повинні щомісячно здійснювати оплату за отримані комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами (п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Зі змісту статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» вбачається, що до житлово-комунальних послуг, зокрема, належить послуга з постачання теплової енергії, постачання гарячої води.
Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Відповідно до положення п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживачі зобов'язані оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець комунальної послуги має право звертатися до суду в разі порушення споживачами умов договору.
Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку (ст. 25 Закону України «Про теплопостачання»).
Відповідно до ч. 1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Відповідно до частини першої ст. 12 Закону України «Про житлово комунальні послуги» (в редакції закону 1060-IX від 01.05.2021) надання житлово комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Водночас, частина 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» покладає на індивідуального споживача обов'язок укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом.
Згідно з п.45 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, що затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830, індивідуальний споживач зобов'язаний укладати договори про надання послуги у порядку і випадках, визначених законом (зокрема з урахуванням рішення співвласників багатоквартирного будинку щодо обраної моделі договірних відносин у багатоквартирному будинку).
Частини друга - третя ст. 12 Закону «Про житлово комунальні послуги» (в редакції Закону №1060-ІХ від 03.12.2020) унормовують, що договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач(співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку),колективний споживач). Істотними умовами договору про надання житлово-комунальної послуги є: 1) перелік послуг; 2) вимоги до якості послуг; 3)права і обов'язки сторін; 4) відповідальність сторін за порушення договору; 5) ціна послуги; 6) порядок оплати послуги; 7) порядок і умови внесення змін до договору, в тому числі щодо ціни послуги; 8) строк дії договору, порядок і умови продовження його дії та розірвання.
Договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.
Договір про надання комунальних послуг укладається строком на один рік. Якщо за один місяць до закінчення зазначеного строку жодна із сторін не повідомить письмово другу сторону про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк.
З пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором.
Якщо споживач (інша особа, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), який отримав проект договору (змін до нього) від виконавця комунальної послуги, не повідомив протягом 30 днів про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього, а вчинив дії, які засвідчують його волю до отримання (продовження отримання) відповідної комунальної послуги від цього виконавця (у тому числі здійснив оплату наданих послуг), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій виконавцем комунальної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом(ч. 1, 3, 4 ст. 13 Закону «Про житлово комунальні послуги»).
Особливості укладання, зміни і припинення договорів про надання комунальних послуг у багатоквартирному будинку визначає ст. 14 Закону «Про житлово комунальні послуги» і її частина перша унормовує, що за рішенням співвласників багатоквартирного будинку, прийнятим відповідно до закону, з виконавцем відповідної комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) укладається договір про надання комунальних послуг, а саме:
1) індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, що укладається кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно, за умови що співвласники прийняли рішення про вибір відповідної моделі організації договірних відносин та дійшли згоди з виконавцем комунальної послуги щодо розміру плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку;
2) колективний договір, що укладається від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою;
3) договір про надання комунальних послуг з колективним споживачем, що укладається з об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об'єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір.
Співвласники багатоквартирного будинку (об'єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, визначених цією частиною, за кожним видом комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії).
У межах одного багатоквартирного будинку дозволяється обрання різних моделей організації договірних відносин за різними видами комунальних послуг.
Частина п'ята ст. 14 Закону унормовує, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
Текст Договору про надання послуг з постачання теплової енергії було опубліковано на офіційному веб-сайті КП «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради www.tke.org.ua 01 жовтня 2021 року.
Відповідно до п.6 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №830 від 21.08.2019 (далі у тексті також Правила №830), виконавець забезпечує постачання теплової енергії у відповідній кількості та якості, що забезпечує надання послуги встановленим нормативам:
- за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем - до межі внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку (будівлі) та інженерно-технічних систем приміщення споживача;
- за договором з колективним споживачем, колективним договором, індивідуальним договором, договором з власником (користувачем) будівлі - до межі зовнішніх інженерних мереж постачання послуги виконавця та внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку (будівлі).
Згідно з п.24 зазначених Правил розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об'єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг.
Пункт 37 Правил № 830 не звільняє споживача від оплати послуги, отриманої ним до укладення відповідного договору. Споживач не звільняється від оплати послуги за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (на іншому об'єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб.
Зважаючи на відсутність рішень співвласників багатоквартирного будинку по АДРЕСА_3 щодо вибору моделі договірних відносин з усіма співвласниками даного будинку, в тому числі з відповідачами, укладено індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, що є публічним договором приєднання.
Згідно з частиною першою ст. 8 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» (далі у тексті також Закон №2119-VIII) рахунки на оплату наданої комунальної послуги формуються виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, на основі показань вузла комерційного обліку відповідної комунальної послуги згідно з вимогами статей 9-11 цього Закону.
Комерційний облік здійснюється вузлом (вузлами) комерційного обліку відповідної комунальної послуги, що забезпечує (забезпечують) загальний облік її споживання, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки. У будівлях, зазначених у частинах другій і третій статті 4 цього Закону, обсяг відповідної комунальної послуги, визначений за допомогою вузла комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 цього Закону, - за розрахунковим або середнім споживанням), розподіляється між усіма споживачами з урахуванням показань вузлів розподільного обліку, приладів - розподілювачів теплової енергії відповідно до частин другої - четвертої цієї статті.
При цьому для цілей розподільного обліку відповідно до цієї статті права та обов'язки споживачів поширюються також на власників майнових прав на об'єкти нерухомого майна у завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано (ч.1 ст. 9, ч.1 ст. 10 Закону №2119-VIII).
Абзацом третім ч.1 ст. 6 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» унормовано, що витрати оператора зовнішніх інженерних мереж на обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку (їх складових частин) відшкодовуються споживачами відповідної комунальної послуги, а також власниками (співвласниками) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання у такій будівлі, шляхом сплати виконавцю комунальної послуги плати за абонентське обслуговування - за умови укладення індивідуальних договорів або індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг та з урахуванням особливостей, визначених цим Законом і Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Стаття 19 Закону України «Про теплопостачання» покладає на споживача обов'язок щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», визначає особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку та регулює правові, організаційні та економічні відносини, пов'язані з реалізацією прав та виконанням обов'язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління.
Внутрішньобудинкові мережі централізованого опалення належать до інженерного (технічного обладнання) житлового будинку і є його невід'ємною частиною. За наведеного, всі співвласники будинку (власники квартир), в тому числі і власники квартир з індивідуальним опаленням, повинні брати участь у загальних витратах на опалення будинку пропорційно займаній площі житла.
Згідно з пунктами 4, 5, 9 Правил №830 від 21.08.2019 послуга надається споживачу для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт споживача для потреб опалення та приготування гарячої води. Виконавець забезпечує безпечне постачання теплоносія відповідно до цих Правил та умов договору про надання послуги з постачання теплової енергії. Теплоносій подається в обсязі відповідно до теплового навантаження будівлі. Значення температури теплоносія повинно відповідати температурному графіку теплової мережі (в частині температури подавального трубопроводу), значення тиску-гідравлічному режиму теплової мережі відповідно до умов договору. Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період безперервно, крім часу перерв, визначених частиною першою статті 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Згідно із п. 31 Правил № 830 вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, а для багатоквартирних будинків, обладнаних системою автономного теплопостачання, як сума тарифів на виробництво та постачання теплової енергії.
Пунктами 32, 33 Правил №830 визначено, що плата за послугу розраховується виходячи з розміру встановленого тарифу та обсягу спожитої послуги, визначеного та розподіленого відповідно до законодавства. Уразі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу(протягом опалювального періоду)та умовно-постійної частини тарифу(протягом року). Плата виконавцю за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем складається з:
плати за послугу, визначеної відповідно до цих Правил та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;
плати за абонентське обслуговування, визначеної виконавцем, розмір якої не може перевищувати граничного розміру, встановленого Кабінетом Міністрів України;
плати за технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної послуги, що визначається окремим договором між виконавцем та співвласниками багатоквартирного будинку.
Плата за послугу, абонентське обслуговування та плата за обслуговування, поточний ремонт внутрішньобудинкової системи теплопостачання багатоквартирного будинку вноситься споживачем виконавцю щомісяця однієї сумою в порядку та розмірах, визначених договором. При цьому виконавець забезпечує деталізацію інформації щодо структури плати у рахунках споживачів.
У разі коли співвласники багатоквартирного будинку самостійно не обрали однієї з моделей організації договірних відносин, визначенихчастиною першою статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», та/або не дійшли згоди з виконавцем про розмір плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, плата виконавцю за індивідуальним договором складається з плати за послугу та плати за абонентське обслуговування.
Доказів того, що співвласники багатоквартирного будинку не дійшли згоди з виконавцем розмір плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку суду не надано.
Рахунки на оплату спожитої послуги формуються виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів послуг, на основі показань вузлів комерційного обліку з урахуванням показань вузлів розподільного обліку відповідно до Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та надаються споживачу (його представнику) у строк не пізніше ніж за 10 календарних днів до граничного строку внесення плати за послуги, визначеного договором.
Розрахунковим періодом для оплати спожитої послуги є календарний місяць. Оплата послуги здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиту послугу), якщо інший порядок та строки не визначені договором. За бажанням споживача оплата послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів.
Відповідно до п. 38 Правил № 830 споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання).
Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що зазначена у рахунках на оплату послуга «централізоване опалення, постачання теплової енергії» не звільняє відповідачів від обов'язку оплачувати надані послуги з постачання тепла, позаяк судом встановлено, що позивач постачає відповідачам теплову енергію для опалення їх спільної квартири, місць загального користування, допоміжних приміщень будинку та забезпечення функціонування внутрішньо будинкових систем опалення.
Обороти по особовому рахунку, розрахунок заборгованості є належними доказами, що підтверджують факт наявності заборгованості відповідачів по оплаті послуг, наданих позивачем.
Тобто позивач, будучи єдиним офіційним теплопостачальним підприємством у місті Житомирі, виробляє теплову енергію, транспортує її та постачає (відпускає) споживачам, що по своїй суті фактично відповідає критерію централізованого опалення, яке визначається як система теплопостачання, яка подає тепло від одного потужного джерела (наприклад, ТЕЦ або великої котельні) до багатьох будівель одночасно через мережу трубопроводів.
При цьому чинним законодавством України не передбачено підстав для звільнення споживача (відповідача) від оплати фактично йому наданих послуг, у зв'язку із недоліками у виставлених на оплату рахунках.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
Доказування покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України).
Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Квартира АДРЕСА_1 , під'єднана до єдиної централізованої системи теплопостачання, від користування якої відповідачі, як власники, не відмовилися у встановленому законом порядку, отже, вони зобов'язані нести витрати по її утриманню, в тому числі з надання послуг по її обігріву, а відтак надання таких послуг та їх оплата не залежать у будь-якому випадку від того проживав власник у цій квартирі чи ні.
Такий правовий висновок висловлено в постановах Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 10.12.2018 року (справа №638/11034/15), від 02.04.2020 року (справа №757/29813/17).
Щодо зустрічного позову.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, визначені ЗУ «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до пункту 5 статті 1 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Згідно зі пунктом 1 частини першої статті 7 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.
Відповідно до частини другої статті 7 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; своєчасно вживати заходів до усунення виявлених неполадок, пов'язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з його вини; забезпечувати цілісність обладнання приладів (вузлів) обліку комунальних послуг відповідно до умов договору та не втручатися в їхню роботу; власним коштом проводити ремонт та заміну санітарно-технічних приладів і пристроїв, обладнання, іншого спільного майна, пошкодженого з його вини, яка доведена в установленому законом порядку; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Отже пунктом 5 частини другої статті 7 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» визначено обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором.
Згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Такі правові висновки викладено в постанові ВС від 25.03.2024 у справі №462/1232/23.
За положеннями п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Згідно ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі. Це одна з вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до частини третьої статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. Особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину.
Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов'язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору. Якщо вимога про зміну або розірвання договору пред'явлена стороною, яка приєдналася до нього у зв'язку зі здійсненням нею підприємницької діяльності, сторона, що надала договір для приєднання, може відмовити у задоволенні цих вимог, якщо доведе, що сторона, яка приєдналася, знала або могла знати, на яких умовах вона приєдналася до договору.
Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договори про надання послуг з постачання теплової енергії, які надаються відповідно до «Правил надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуг з постачання теплової енергії», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 є публічними договорами приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.
Текст Договору про надання послуг з постачання теплової енергії було опубліковано на офіційному веб-сайті КП «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради www.tke.org.ua 01 жовтня 2021 року.
Таким чином, правових підстав для визнання договору між КП «Житомиртеплокомуненерго» ЖМР та відповідачами про надання послуги з постачання теплової енергії немає.
З урахуванням викладеного, оскільки відповідачі, будучи користувачами квартири АДРЕСА_1 та її фактичними власниками, належним чином та в повному обсязі не здійснюють оплату наданих послуг, позивачем доведено належними та допустимими доказами наявність заборгованості відповідачів за надання послуг з централізованого опалення та постачання теплової енергії, суд вважає, що позовні вимогиКП "Житомиртеплокомуненерго" обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в межах заявлених позовних вимог, шляхом стягнення з відповідачів заборгованості у розмірі 55024, 21 грн.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним судовий збір.
Разом з тим, відповідачем ОСОБА_1 долучено до матеріалів справи пенсійного посвідчення ОСОБА_2 , з якого встановлено, що останній є особою з інвалідністю 2 групи (а.с. 87), а тому звільнений від сплати судового збору.
Керуючись ст.ст. 525, 526 ЦК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про теплопостачання», ст.ст. 12, 13, 77, 81, 141, 280, 259, 263-268, 354, 382 ЦПК України, -
Позовну заяву Комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за спожиті послуги централізованого опалення, постачання теплової енергії - задовольнити.
Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради заборгованість за послуги з централізованого опалення, постачання теплової енергії за період з 01.05.2018 по 01.06.2025 в розмірі 55024, 21 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради судовий збір у розмірі по 1009, 33 грн з кожного.
Компенсувати Комунальному підприємству «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради 1009,33 судового збору за рахунок держави, в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.
В задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради про захист прав споживача шляхом визнання договору неукладеним та стягнення моральної шкоди - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Комунальне підприємство «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради, місцезнаходження: м. Житомир, вул. Київська, 48; ідентифікаційний код: 35343771.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_6 , РНОКПП: НОМЕР_3 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_5 , РНОКПП: НОМЕР_4 .
Повний текст рішення складено 10.02.2026.
Суддя Л.М. Чішман