Справа № 560/19593/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Фелонюк Д.Л.
Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.
10 лютого 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гонтарука В. М.
суддів: Моніча Б.С. Білої Л.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 липня 2025 року (ухвалене в м. Хмельницький) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 липня 2025 року позов задоволено частково.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Позивач своїм правом, передбаченим, ст.ст. 300, 304 КАС України не скористався та не подав відзив на апеляційну скаргу.
Сьомий апеляційний адміністративний суд, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та з 01.09.2011 отримує пенсію відповідно до Закону №2262-XII. Пенсію було призначено у розмірі 79% суми грошового забезпечення.
На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі - Постанова №103) Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснило позивачу перерахунок та виплату пенсії з 01.01.2018 у розмірі 70% суми грошового забезпечення.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 22.01.2024 у справі №560/188/24 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , виходячи з грошового забезпечення, зазначеного у довідці ІНФОРМАЦІЯ_1 №ХС53964 від 06.11.2023, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 29.01.2024 у справі №560/193/24 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №ХС53964 від 06.11.2023 про розмір грошового забезпечення з урахуванням окладу за посадою, військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років та додаткових видів грошового забезпечення з 01.01.2018 по 31.03.2019 із врахуванням раніше виплачених сум.
На виконання зазначених рішень суду проведено перерахунок пенсії позивача у розмірі 70% грошового забезпечення та розмір пенсії до виплати становить: з 01.01.2018 - 13730,00 грн (нарахований розмір пенсії - 22255,60 грн); з 01.04.2019 - 14970,00 грн (нарахований розмір пенсії - 22269,10 грн).
Позивач звернувся до відповідача з заявою щодо перерахунку та виплати пенсії з урахуванням 79% сум грошового забезпечення та без обмеження її максимальним розміром.
Відповідач повідомив позивача листом про відсутність підстав для задоволення його заяви.
Позивач, вважаючи порушеними його права, звернувся з позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.
Порядок визначення розміру пенсії та його максимальної величини у відсотковому відношенні відповідних сум грошового забезпечення визначено у статті 13 Закону №2262-ХІІ.
З моменту прийняття Закону №2262-ХІІ до статті 13 неодноразово вносились зміни, зокрема, щодо визначення максимального розміру пенсії, обчисленого відповідно до цієї статті.
Відповідно до частини 2 статті 13 Закону №2262-ХІІ зі змінами, внесеними Законом України від 27.03.2014 №1166-VII "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" (далі - Закон №1166-VII), максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
Саме така, змінена редакція частини 2 статті 13 Закону №2262-ХІІ, застосована відповідачем при перерахунку пенсії позивача з 01.01.2018 на підставі Постанови №103 та з 01.04.2019 на виконання рішень суду.
Суд вважає безпідставними доводи відповідача про необхідність застосування зазначеної редакції частини 2 статті 13 Закону №2262-ХІІ для визначення розміру пенсії позивача у зв'язку з наведеним нижче.
Вирішуючи питання про застосування Закону №2262-ХІІ у часі, суд зазначає, що згідно з статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи людини і громадянина, не є вичерпними. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Роз'яснення вказаної норми наведено в рішенні Конституційного Суду України №1-рп/99 від 09.02.1999, зі змісту якого слідує, що принцип закріплений у частині 1 статті 58 Конституції України, треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Тобто внесені Законом №1166-VII зміни до частини 2 статті 13 Закону №2262-ХІІ щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70% грошового забезпечення мають застосовуватися виключно при призначенні нових пенсій. Відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.
Тому з 01.01.2018 та з 01.04.2019 до пенсії позивача слід застосовувати належний відсоток розміру його грошового забезпечення, право на який останній отримав при розрахунку пенсії за Законом №2262-ХІІ, а саме 79%.
Крім того, відповідно до статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У пунктах 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" від 01.06.2006 Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності.
Отже, в розумінні статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, позивач, отримуючи пенсію відповідно до Закону №2262-ХІІ, мав законні сподівання на своєчасне здійснення перерахунку пенсії.
У пункті 50 рішення по справі "Щокін проти України" Європейський суд з прав людини вказує, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Позбавлення власності можливе тільки "на умовах, передбачених законом".
Суд вважає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області протиправно визначено розмір пенсії позивача з розрахунку 70% суми грошового забезпечення, чим порушено право власності останнього, гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Суд також зазначає, що визначенням розміру пенсії позивача відповідач вчинив дії, які є протиправними.
Оскільки суд встановив протиправність дій відповідача, то наявні правові підстави для його зобов'язання здійснити з 01.01.2018 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років позивачу у розмірі 79% відповідних сум грошового забезпечення та здійснити виплату пенсії в цьому розмірі з 01.01.2018 з урахуванням раніше виплачених сум, а також, зобов'язання перерахувати та виплатити з 01.04.2019 позивачу пенсію за вислугу років на підставі довідки про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019 №ХС53964 від 06.11.2023, виданої ІНФОРМАЦІЯ_2 , з основним розміром пенсії 79% грошового забезпечення, з урахуванням раніше проведених виплат.
Щодо позовних вимог в частині обмеження пенсії максимальним розміром, то суд зазначає та враховує таке.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом України №3668-VI від 08.07.2011 "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (далі - Закон №3668-VI), який набрав законної сили 01.10.2011.
Відповідно до статті 2 Закону №3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Підпунктом 8 пункту 6 розділу ІI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №3668-VI частину 5 статті 43 Закону №2262-ХІІ викладено у новій редакції, а саме: "Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.".
У зв'язку з внесенням змін до статті 43 Закону №2262-ХІІ частина п'ята стала вважатися частиною сьомою.
Законом України від 24.12.2015 №911-VIІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон №911-VIІІ) частину 7 статті 43 Закону №2262-ХІІ доповнено реченням такого змісту: "Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень".
Проте рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, тобто, 20.12.2016.
Конституційний Суд України у рішенні від 20.12.2016 №7-рп/2016 виходив із того, що заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв'язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом №2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Отже, з 20.12.2016 частина 7 статті 43 Закону №2262-ХІІ, яка обмежувала максимальний розмір пенсії осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, відсутня як правова норма.
Враховуючи викладене, обмеження відповідачем максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом №2262-ХІІ, є протиправним.
Посилання апелянта на Закон №3668-VI, який встановив обмеження розміру пенсії, і діє на даний час, є необґрунтованим з таких підстав.
Згідно з положеннями частини 1 статті 2 Закону №3668-VІ зі змінами, внесеними згідно з Законом №911-VIII та Законом України від 06.12.2016 №1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон №1774-VIII), максимальний розмір пенсії призначеної відповідно до Закону №2262-ХІІ, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії, призначеної відповідно до Закону №2262-ХІІ, не може перевищувати 10740 гривень.
У зв'язку з прийняттям Закону №3668-VІ та внесенням до нього змін згідно з Законом №911-VIII та Законом №1774-VIII, були внесені аналогічні зміни до частини 7 статті 43 Закону №2262-ХІІ.
Конституційним Судом України у рішенні від 20.12.2016 №7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню одних і тих самих спірних правових відносин щодо обмеження максимальним розміром пенсій військовослужбовців та визнано, що таке обмеження не відповідає статті 17 Конституції України.
Отже, враховуючи висновки Конституційного Суду України обмеження максимального розміру пенсії осіб, які її отримують згідно з Законом №2262-XII не застосовується.
Висновки щодо відсутності підстав для застосування частини 1 статті 2 Закону №3668-VІ зазначені у постанові Верховного Суду від 16.12.2021 у справі №400/2085/19.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України).
Також постановою Верховного Суду від 24.09.2021 у справі №370/2160/17 (провадження №К/9901/52961/18), вкотре зазначено, що оскільки рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 ухвалено 20.12.2016, то саме з цієї дати частина 7 статті 43 Закону №2262-ХІІ втратила чинність.
З урахуванням викладеного, а також заявлених позовних вимог, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про протиправність дій відповідача щодо обмеження розміру пенсії позивача максимальним розміром при її перерахунку з 01.04.2019 та, як наслідок, необхідність зобов'язання пенсійного органу здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача з 01.04.2019 без обмеження її максимальним розміром.
Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено.
Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 липня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Гонтарук В. М.
Судді Моніч Б.С. Біла Л.М.