Справа № 560/10398/24
Головуючий у І інстанції: Божук Д.А.
Суддя-доповідач: Біла Л.М.
10 лютого 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Білої Л.М.
суддів: Гонтарука В. М. Моніча Б.С.
розглянувши в порядку письмового провадження заяву Фермерського господарства "Сарат" про ухвалення додаткового судового рішення у справі за адміністративним позовом Фермерського господарства "Сарат" до Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Фермерське господарство "Сарат" звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області, Державної податкової служби України, в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних за № 10953139/38823757 від 24.04.2024 року;
- зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №15 від 21.12.2021 року.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року позов задоволено.
Не погодившись з судовим рішенням, відповідач - Головне управління ДПС у Хмельницькій області, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2025 року апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року - без змін.
Позивачем подано до Сьомого апеляційного адміністративного суду заяву про винесення додаткової постанови у справі для вирішення питання про відшкодування витрат на правничу допомогу, понесених позивачем у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції.
Судова колегія, надавши оцінку доводам заявника щодо підставності вирішення питання про відшкодування витрат на професійну правову допомогу, в призмі наданих заявником доказів, відзначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Частиною 3 ст. 134 КАС України передбачено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).
Відповідно до ч. ч. 1, 7 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Аналіз наведених положень законодавства, дає підстави суду апеляційної інстанції для висновку, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Крім цього, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 17.09.2019 у справі № 810/3806/18, від 10.12.2019 у справі № 10.12.2019.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що в матеріалах справи наявні копії Додаткової угоди від 20.12.2024 року до Договору про надання правничої (правової) допомоги №20/06 від 20.06.2024 року, акту виконаних робіт від 29.12.2024 року і платіжної інструкції від 10.01.2025 року.
Так, відповідно до опису наданих послуг, адвокатом в зв'язку з розглядом апеляційної скарги у даній справі надано позивачу наступні юридичні послуги: підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу.
Гонорар у фіксованому розмірі за домовленістю сторін за надання правничої допомоги у Сьомому апеляційному адміністративному суд складає 3500 грн.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені: договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що в матеріалах цієї справи наявний належним чином складений договір про надання правової допомоги, оформлені та підписані документи, які містять детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом.
Разом з тим, суд враховує принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката, який запроваджено у ч. 5 ст. 134 КАС України.
Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
В даному випадку, визначена адвокатом сума компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу позивачем, за результатами розгляду апеляційної скарги ГУ ДПС в Хмельницькій області в розмірі 3500 грн., не є належним чином обґрунтованою у контексті дослідження обсягу фактично наданих адвокатом послуг із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг та витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.
В призмі розгляду даного питання, суд зважає на те, що обсяг наданих послуг адвокатом не потребували витрачання значної кількості часу, оскільки адвокат, приймаючи участь у справі ще під час розгляду справи в суді першої інстанції, здійснив детальне вивчення та правовий аналіз всіх обставин справи і відповідно написання відзиву на апеляційну скаргу не потребувало ні додаткового вивчення обставин справи, ні аналізу норм чинного законодавства, ні формування правової позиції.
При цьому, колегія суддів зазначає, що зміст відзиву на апеляційну скаргу практично є ідентичним змісту позовної заяви, що викликає сумнів у необхідності затрати великої кількості часу на його підготовку за умови успішного досвіду судового супроводу справи у суді першої інстанції, а тому, на переконання колегії суддів, розмір, заявлений позивачем до відшкодування за надання такої послуги, є необґрунтованим та підлягає зменшенню.
Тож, виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу та того, що заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є дещо неспівмірною щодо складності справи і витраченого адвокатом часу, а тому судова колегія вважає, що розмір вказаних витрат підлягає стягненню в сумі 1500 грн.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заяву про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу необхідно задовольнити частково.
Керуючись ст.ст. 243, 252, 310, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Заяву Фермерського господарства «Сарат» про ухвалення додаткової постанови у справі №560/10398/24 - задовольнити частково.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Хмельницькій області (ЄДРПОУ 44070171, м.Хмельницький, вул. Пилипчука,17, 29000) на користь Фермерського господарства «Сарат» (ЄДРПОУ 38823757, Хмельницька область, м. Деражня, вул. Миру, буд.222/1, 32200) судові витрати, понесені у зв'язку із розглядом справи №560/10398/24 в суді апеляційної інстанції за надану професійну правничу допомогу у розмірі - 1500 грн. (одна тисяча п'ятсот гривень).
У задоволені решти вимог заяви відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Біла Л.М.
Судді Гонтарук В. М. Моніч Б.С.