Справа № 676/2979/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Вдовичинський А.В.
Суддя-доповідач - Біла Л.М.
10 лютого 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Білої Л.М.
суддів: Гонтарука В. М. Моніча Б.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 25 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Вінницькій області ДПП, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови,
Позивач звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції у Вінницькій області ДПП, Департаменту патрульної поліції, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 4545137 від 20.04.2025 року за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.
Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 25 листопада 2025 року позов задоволено частково.
Суд скасував постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 4545137 від 20.04.2025 р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 340 грн., а справу про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення направив до Управління патрульної поліції в Вінницькій області на новий розгляд.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням в частині задоволених вимог, відповідач - Департамент патрульної поліції, подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2026 року відкрито апеляційне провадження у даній справі та призначено останню до розгляду у відкритому судовому засіданні.
В судовому засіданні представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі та просив її задовольнити.
Позивач в судове засідання не з'явився, явку уповноваженого представника не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, що в розрізі приписів ч. 2 ст. 313 КАС України не перешкоджає розгляду справи.
Колегія суддів, вислухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, визнала за можливе продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження.
Судом встановлені наступні обставини справи.
Так, відповідно до постанови серії ЕНА № 4545137 від 20.04.2025 року позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.
Зі змісту вказаної постанови встановлено, що позивач 20.04.2025 р. об 16 год. 39 хв., керуючи транспортним засобом марки «Toyota Land Cruiser 200» д.н.з. НОМЕР_1 , на автодорозі селище Стрижавка, дорога АД М 21 297 км у населеному пункті позначеному дорожним знаком 5.4.9 с.Стрижавка Вінницький район Вінницька область, рухався зі швидкістю 86 км/год, чим перевищив дозволену швидкість руху на 36 км/год та допустив порушення п.12.4 ПДР України.
Швидкість руху вимірювалась приладом TruCAM ТС 000303.
Не погоджуючись з винесеною постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з часткової обгрунтованості вимог позову та наявності підстав для його часткового задоволення.
Так, на переконання суду першої інстанції, оскільки в оскаржуваній постанові відсутні посилання на відео, фото виготовлені з приладу ТruСAM ТС 000303, а також неправильно зазначено час вчинення позивачем інкримінованого йому правопорушення, остання підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення направленню відповідачу на новий розгляд.
Колегія суддів, надаючи оцінку спірним правовідносинам та висновкам суду першої інстанції, відзначає наступне.
Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», установлюють Правила дорожнього руху України (далі ПДР України), затверджені постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року.
За правилами п.1.3. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. №1306 (далі ПДР України) учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Згідно з п.12.4 ПДР України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством України.
Положеннями розділу 33 «Дорожні знаки» ПДР України ( зі змінами ) визначено, що дорожній знак 5.79 позначає ділянки доріг, де може здійснюватися контроль за порушенням ПДР за допомогою спеціальних технічних та або технічних засобів.
При цьому, за нормами ч.1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Отже, системний аналіз положень КУпАП дає підстави для висновку, що якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, уповноважена посадова особа зобов'язана здобути докази винуватості особи у вчиненні правопорушення.
Такі ж вимоги містяться у відомчому нормативному акті - в Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, яка затверджена наказом МВС України від 06.11.2015р № 1376.
В іншому випадку, застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень. Така позиція суду ґрунтується на правових висновках, які зроблені Конституційним Судом України в рішенні від 22.12.2010р у справі № 23-рп/2010.
Статтями 72-79 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Разом з тим, виходячи із закріпленого в частині 4 статті 129 Конституції України принципу змагальності і рівності сторін у судочинстві, обов'язок доказування законності застосування адміністративного стягнення при розгляді скарги громадянина в суді покладається на орган (посадову особу), яким винесено оскаржувану постанову.
При цьому, судова колегія звертає увагу на приписи ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», якими відзначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Як встановлено з наявних матеріалів справи, єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення є відеофайл, що був записаний на портативному відеорегістраторі 473379 та зазначений як доказ в п.7 оскаржуваної постанови.
При цьому, на підтвердження правомірності винесення оскаржуваної постанови відповідачем надано суду першої інстанції фото виготовлені з приладу ТruСAM ТС 000303, однак, як вірно відзначив суд першої інстанції оскаржувана постанова не містить жодних посилання на відео або фото виготовлені з приладу ТruСAM ТС 000303.
Так, оглянувши роздруківку зображення правопорушення File: « 1745168179_l4000_0420_165619.jmf», здійсненого з технічного приладу ТruСAM ТС 000303, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність суперечностей у часі вчинення позивачем інкримінованого йому правопорушення, який відзначений на фото, здійсненого з технічного приладу ТruСAM ТС 000303, та в самій постанові.
В оглянутому зображенні провопорушення зазначено швидкість транспортного засобу - 86 км/год., відстань з якої встановлено порушення - 220,9 м, місцезнаходження (географічні координати, 297 км АД М 21) та час вчинення правопорушення « 16:56:19», в той час, як в оскаржуваній постанові серії ЕНА № 4545137 від 20.04.2025 зазначено час вчинення правопорушення « 16:39:57».
Тобто, в даному випадку, вказана похибка свідчить про неможливість ідентифікації наданих відповідачем доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, здійснених за допомогою технічного приладу ТruСAM ТС 000303, як підставу для винесення постанови серії ЕНА № 4545137 від 20.04.2025.
Суд апеляційної інстанції не вважає прийнятним доводи апелянта в тій частині, що мала місце описка, оскільки це спростовується дослідженими судом і наданими самим відповідачем доказами.
Як наслідок, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що постанова серії ЕНА № 4545137 від 20.04.2025 не відповідає критеріям, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України, що є підставою для її скасування.
Колегія суддів зазначає, що фактично суд першої інстанції надав оцінку процедурним порушенням відповідача під час складання спірної постанови, тоді як наявності або відсутності факту вчинення позивачем правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 122 КУпАП судом не встановлювалась.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Таким чином, суд першої інстанції мав підстави для висновку, що позовні вимоги про скасування оскаржуваної постанови є обґрунтованими і підлягають частковому задоволенню в частині скасування постанови про накладення адміністративного стягнення з направленням справи на новий розгляд уповноваженим органом. Новий розгляд справи надасть можливість позивачу заявити клопотання, надати пояснення, належним чином скористатись правовою допомогою при розгляді відносно нього справи про адміністративне правопорушення.
Відтак, суд апеляційної інстанції також не надає оцінки спірній постанові на предмет її правомірності або протиправності.
Доводи скаржника, щодо відсутності у суду першої інстанції правових підстав застосування п.2 ч. 3 ст. 286 КАС України з огляду на те, що спірна постанова складена уповноваженою особою та уповноваженим органом колегія суддів відхиляє, оскільки зазначеною нормою КАС України не передбачено виключного переліку випадків, за яких справа про адміністративне правопорушення направляється на новий розгляд.
Водночас, допущені відповідачем порушення при прийнятті спірної постанови є наслідком направлення справи на новий розгляд для повного та належного вирішення питання про можливість притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в частині задоволення позову правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції в цій частині не вбачається.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення, а рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 25 листопада 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Біла Л.М.
Судді Гонтарук В. М. Моніч Б.С.