Справа № 718/2597/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Масюк Л.О.
Суддя-доповідач - Біла Л.М.
10 лютого 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Білої Л.М.
суддів: Гонтарука В. М. Моніча Б.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 17 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції в Чернівецькій області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
Позивач звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції в Чернівецькій області про скасування постанови у справі про адміністративні правопорушення від 13.09.2025 року серії ЕНА №5708227 року, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП у виді штрафу в розмірі 3400 гривень
Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 17 листопада 2025 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує увагу на порушенні судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення частково незаконного рішення.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 січня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі та призначено останню до розгляду у відкритому судовому засіданні.
На визначену дату сторони в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи. Будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не надходило.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
За вказаних обставин, а також враховуючи достатність доказів в матеріалах справи, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.
Постановою серії ЕНА №5708227 від 13.09.2025 року позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП та накладено штраф в розмірі 3400 грн.
За змістом оскаржуваної постанови, позивач 13.09.2025 року о 02:09:40 год. здійснював рух на транспортному засобі марки BMW 5201, д.н.з. НОМЕР_1 , по вул. Винниченка, 78, у м.Чернівці, при цьому не мав права керування транспортними засобами відповідної категорії, чим порушив п.2.1 «а» ПДР України.
Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.
За результатом розгляду матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрнутованість вимог позову та наявність підстав для їх задоволення.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України від 30.06.1993 року № 3353-XII "Про дорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (зі змінами та доповненнями).
Відповідно до положень ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР), зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Пунктом 1.1. ПДР України визначено, що ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Відповідно до п.1.9. ПДР України особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Зі змісту ст. 9 КУпАП, слідує, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст.10 КУпАП).
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності ( ст. 7 КУпАП).
Згідно п.2.4.а ПДР України, на вимогу поліцейського водій зобов'язаний пред'явити документи, перелічені у п.2.1 цих Правил.
Відповідно до пункту 2.1 Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема, посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб.
Диспозицією частини 2 статті 126 КУпАП визначено, що керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Приписами ч. 9 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. На території України відповідно до Конвенції про дорожній рух діють національні та міжнародні посвідчення водія. Порядок видачі, обміну та встановлення терміну дії таких посвідчень визначається Кабінетом Міністрів України.
Як встановлено з матеріалів справи, зокрема з оглянутого в судовому засіданні відеозапису бодікамер патрульних поліцейських тривалістю більше двох годин, які долучені до матеріалів справи, 13.09.2025 року екіпажем патрульної поліції було виявлено автомобіль марки BMW 5201, д.н.з. НОМЕР_1 , який рухався по вул. Винниченка в м. Чернівці під час дії комендантської години (02:09 год.). Зупинивши вказаний транспортний засіб та миттєво підійшовши до нього, патрульні поліцейські виявили, що місце водія порожнє, а в автомобілі перебуває чотири особи - на передньому пасажирському місці особа чоловічої статі ОСОБА_2 , на задньому пасажирському сидінні двоє дівчат і ОСОБА_1 .
Відповідно до доводів патрульних, водієм автомобіля марки BMW 5201, д.н.з. НОМЕР_1 був саме ОСОБА_1 , який здійснив переміщення з водійського сидіння на заднє пасажирське сидіння на коліна одного з пасажирів даного авто, залишивши водійське сидіння вільним.
При цьому, з розмови, яка відбулась між позивачем та працівниками поліції вбачається, що жодна із осіб, які перебували в автомобілі, не ідентифікувала себе як водія вказаного транспортного засобу.
При перевірці документів патрульними поліцейськими було встановлено, що ОСОБА_1 , не має права керування транспортними засобами. Вказана обставина щодо неотримання посвідчення водія не заперечувалась позивачем під час розгляду справи судом першої інстанції та в доводах апеляційної скарги.
Також з вказаного відеозапису вбачається, що водію ОСОБА_1 поліцейською роз'яснено права передбачені ст.268 КУпАП та ст.63 Конституції України.
Таким чином, судова колегія погоджується з позицією суду першої інстанції, що заперечення позивача щодо керування саме ним транспортним засобом марки BMW 5201, д.н.з. НОМЕР_1 , слід розцінити як бажання уникнути відповідальності за вчинене правопорушення.
Доводи апеляційної скарги фактично дублюють доводи, наведені в позовній заяві, які отримали об'єктивну оцінку суду першої інстанції.
Таким чином, оскільки матеріалами справи доведено факт ненадання позивачем належних та достатніх доказів, які б спростували факти викладені в оскаржуваній постанові, колегія суддів вважає доведеним факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП, за яке до позивача застосовано санкцію у вигляді накладення штрафу в розмірі 3400грн.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем доведено правомірність прийняття оскаржуваної постанови від 13.09.2025 року серії ЕНА №5708227 .
В контексті викладеного, колегія суддів доходить до переконання про відсутність будь-яких порушень прав позивача з боку суб'єкта владних повноважень в ході розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Наразі, відповідачем доведено правомірність своїх дій щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Водночас, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог, оскільки сама його незгода з інкримінованим правопорушенням не є підставою для скасування оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення та звільнення від адміністративної відповідальності.
Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли своє обґрунтоване підтвердження в ході апеляційного розгляду справи та не спростовують висновки суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 17 листопада 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Біла Л.М.
Судді Гонтарук В. М. Моніч Б.С.