Справа № 215/6822/24
1-кп/215/385/26
09 лютого 2026 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу
у складі:головуючого- судді ОСОБА_1
з участю: секретаря ОСОБА_2
захисника ОСОБА_3
прокурора ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 1202404170000646 щодо обвинувачення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 185, ч.2 ст. 190 КК України,
У провадженні суду перебуває вказане кримінальне провадження.
У судовому засіданні прокурором заявлено письмове клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому посилаючись на те, що необхідно провести судовий розгляд справи, допитати всіх свідків, потерпілих, враховуючи значну кількість епізодів діяльності, відсутність соціальних зв'язків і місця роботи, тяжкість і суспільну небезпеку злочинів, сувору міру покарання, наявність ряду судимостей, через продовження існування ризиків вчинення нового злочину, ухилення від суду і незаконного впливу на свідків .
Обвинувачений і захисник в судовому засіданні заперечували щодо клопотання, просили обрати домашній арешт. Вказували на наявність житла, відсутність ризиків ухилення від суду, впливу на свідків, тривалий термін перебування під вартою.
Заслухавши думки учасників кримінального провадження, суд прийшов до висновку, що клопотання прокурора підлягає задоволенню.
Згідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу.
Згідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, зазначеним у п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
На думку суду, обставини, на які посилався суд при обранні обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою не змінилися та є актуальними, тому суд вважає, що жоден із більш мяких запобіжних заходів, в т.ч. домашній арешт, не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Розглядаючи можливість застосування альтернативних запобіжних заходів суд зазначає, що ОСОБА_5 на цей час як раніше обвинувачується у скоєнні ряду злочинів, в т.ч. тяжких, під час воєнного стану, що викликають значний публічний інтерес і за вчинення яких передбачено покарання до 8 років позбавлення волі, неодружений, постійного місця мешкання і міцних соціальних зв'язків не має, тому він перебуваючи на волі може ухилитися від явки до суду і перешкоджати кримінальному провадженню шляхом незаконного впливу на свідків, будучи обізнаним про їх місце проживання, з метою уникнення від можливого суворого покарання.
Також, ОСОБА_5 не працює, раніше судимий за вчинення злочинів проти власності, постійного доходу не має, обвинувачується у вчиненні декількох корисливих злочинів, що в сукупності з іншим свідчить про ризик продовжити злочинну діяльність, з метою відшукання коштів для свого існування.
Крім того, згідно практики ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 р., суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
Доводи обвинуваченого не спростовують вказані обставини і є недостатніми для зміни запобіжного заходу на цей час. Належна процесуальна поведінка обвинуваченого повязана з дієвістю раніше обраного запобіжного заходу. Тривалий розгляд справи пов'язаний з її складністю і значною кількістю учасників.
Чинний КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачені обов'язково, тобто, поза всяким сумнівом, здійснюватимуть відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вони мають реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні надалі.
Враховуючи викладене, інтереси правосуддя, в т.ч. необхідність допиту потерпілих і свідків, що має важливе значення для всебічного і обєктивного розгляду справи, та зважаючи на значний суспільний інтерес до такої категорії справ, суд вважає необхідним продовжити строк тримання обвинуваченого під вартою ще на 60 днів.
Керуючись ст.ст.177, 199, 183, 184, 331 КПК України, суд -
Продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів до 09 квітня 2026 року з можливістю внесення застави у розмірі 60 560 грн. і порядку, визначеному ухвалою Тернівського районного суду м.Кривого Рогу від 24.10.2024 .
Клопотання обвинуваченого про зміну запобіжного заходу - відхилити.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту проголошення .
Повний текст ухвали складено та проголошено 10.02.2026 року.