Справа № 215/1061/26
3/215/514/26
10 лютого 2026 року м. Кривий Ріг
Суддя Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Квятковський Я.А. розглянувши матеріали, які надійшли з ВП №5 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; яка ніде не працює; проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 2 ст. 184 КУпАП,-
Згідно протоколу, 31.01.2026 приблизно о 09:30 годині гр. ОСОБА_1 за місцем свого проживання, а саме: АДРЕСА_1 , ухилялася від виконання батьківських обов'язків щодо виховання свого неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який не відвідує навчання в школі без поважних причин, чим порушила ч. 3 ст. 150 СК України та вчинила правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 184 КУпАП.
ОСОБА_2 в судове засідання з'явилася, з протоколом погодилась, пояснила, що з сином проведена бесіда, в т.ч. ювенальною поліцією, також з ним працює психолог.
Суд зауважує, що ч.1 ст. 184 КУпАП передбачено відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Ч.2 ст. 184 КУпАП передбачає ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення.
Обов?язок подати відповідні докази покладено саме на поліцейського згідно до вимог КУПАП.
Так, у даному випадку незважаючи на наявний факт неналежного виконання батьківського обов?язку щодо дитини, поліцейським не надано до суду жодного доказу на підтвердження факту повторності таких дій.
У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року, та «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року, Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
Враховуючи викладене, з точки зору достатності доказів, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять тієї сукупності доказів, яка б усунула обгрунтований сумнів щодо доведеності наявності в діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого саме ч. 2 ст. 184 КУпАП.
Водночас, суд зауважує, що сам факт визнання особою, яка притягується до адміністративної відповідальності вини у вчинені правопорушення, за відсутності інших допустимих і достовірних доказів, не може бути достатнім доказом вчинення особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, правопорушення, та не звільняє особу, якою порушено провадження у справі про адміністративне правопорушення у наданні належних доказів, визначених ч.1 ст.251 КУпАП, на підтвердження факту порушення.
Згідно зі ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі вищевикладеного, враховуючи відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження повторного ухилення ОСОБА_1 від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення належного виховання сина, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП, в зв'язку з чим провадження в даній справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 40-1, 279, 280, 281, 283-285, 287, 289, 291, 294, 308 КУпАП, суддя -
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.184 КУпАП закрити на підставі ч. 1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в її діях події і складу правопорушення, передбаченого ч.2 ст.184 КУпАП.
Постанова про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, прокурором та потерпілим, протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.