Справа № 620/16249/24 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції:
Падій В.В.
Іменем України
09 лютого 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Сорочка Є.О.,
суддів Коротких А.Ю.,
Чаку Є.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.03.2025 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, у якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 30.12.2022 №053430003059, яким ОСОБА_1 , було відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 , до загального страхового стажу періоди роботи з 21.08.1987 по 03.09.1992, з 15.10.1992 по 23.02.1994, з 24.02.1994 по 20.12.1997, а також призначити і виплачувати йому пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 22.12.2022.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.03.2025 позов задоволено частково, ухвалено:
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 30.12.2022 №053430003059, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу періоди роботи з 21.08.1987 по 03.09.1992, з 15.10.1992 по 23.02.1994, з 24.02.1994 по 20.12.1997, відповідно до записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 22.12.2022.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що до страхового стажу правомірно не зараховано: період роботи в колгоспі з 21.08.1987 по 03.09.1992 та з 15.10.1992 по 23.02.1994, оскільки відсутня довідка про фактично відпрацьовані вихододні та встановлений мінімум трудової діяльності у колгоспі та довідка про реорганізацію; період роботи з 24.02.1994 по 20.12.1997, оскільки на записі про звільнення не читається печатка. Звертає увагу, що в оскаржуваному рішенні вказано, що для зарахування до страхового стажу періоду роботи в колгоспі з 21.08.1987 по 03.09.1992 та з 15.10.1992 по 23.02.1994 необхідно надати до територіальних органів Пенсійного фонду України довідку про кількість відпрацьованих вихододнів та встановлений мінімум вихододнів в колгоспі, довідку про реорганізацію та періоду роботи з 24.02.1994 по 20.12.1997 необхідно надати довідку з посиланням на первинні документи та довідку про реорганізацію.
Позивач та Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області не подали відзиву або письмових пояснень на апеляційну скаргу.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 22.12.2022 позивач звернувся з заявою до ГУ ПФУ в Донецькій області про призначення пенсії віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За принципом екстериторіальності структурним підрозділом для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви, визначене ГУ ПФУ в Чернігівській області, яким було прийнято рішення від 30.12.2022 № 053430003059 про відмову в призначенні йому пенсії з огляду на відсутність необхідного страхового стажу на дату подання заяви, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Додатково у рішення зазначено, що до страхового стажу не зараховано: період роботи в колгоспі з 21.08.1987 по 03.09.1992 та з 15.10.1992 по 23.02.1994, оскільки відсутня довідка про фактично відпрацьовані вихододні та встановлений мінімум трудової діяльності у колгоспі та довідка про реорганізацію; період роботи з 24.02.1994 по 20.12.1997, оскільки на записі про звільнення не читається печатка. Страховий стаж за наданими документами становить 11 років 02 місяці 28 днів.
Не погоджуючись із вказаною відмовою, позивач звернувся до суду.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що спірні періоди роботи мають бути зараховані до страхового стажу позивача. Належним способом захисту порушених прав позивача в межах спірних правовідносинах буде зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити зарахування вказаних періодів до страхового стажу позивача, а також призначити пенсію.
Щодо позовної вимоги про виплату пенсії позивачу, суд зазначає, що дана вимога є передчасною, а відтак задоволенню не підлягає, оскільки пенсійний орган на виконання цього рішення ще не призначив пенсію позивачу.
Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами У країни.
Згідно із ст. 8 Закону № 1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Відповідно до ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (Закон № 1058-ІV), страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до ст. 62 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (Закон № 1788-ХІІ) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За приписами Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка працівника.
Відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93 № 58 зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за № 110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. № 301 (301-93-п) "Про трудові книжки працівників", цією Інструкцією та іншими актами законодавства. Заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу. До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Згідно з п. 2.4. вказаної Інструкції, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження); записи виконуються арабськими цифрами; записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Отже, відповідальним за заповнення трудової книжки, а також внесення до неї записів, є підприємство роботодавець.
Станом на час першого заповнення трудової книжки позивача діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162.
Згідно із пунктом 2.2 Інструкції №162 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по-батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Згідно з пунктом 2.11 Інструкції №162 першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після того ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка переведення працівника на іншу постійну роботу на тому ж підприємстві оформлюється в такому ж порядку, як і прийом на роботу.
Відповідно до пункту 2.3 Інструкції №162 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження і заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільнені - день звільнень повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Відповідно до висновку Верховного Суду, сформованого у постанові від 06 березня 2018 року по справі № 754/14989/15-а, положеннями Закону № 1058-IV підставою для призначення пенсії визначено наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Отже, не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальною обставиною є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Відповідно п. 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.93 № 301, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Таким чином, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі № 677/277/17, від 24.05.2018 року по справі № 490/123 92/16-а.
Встановлено, що у трудову книжку позивача серії НОМЕР_1 внесені записи про те, що він у 1987 році відпрацював 296 вихододнів з необхідних 280 вихододнів, в 1988 році - 290 вихододнів з необхідних 280 вихододнів, в 1989 році 348 вихододні з необхідних 280 вихододнів, в 1990 році - 334 вихододнів з 280 необхідних, в 1991 році - 325 вихододнів з 280 необхідних, в 1992 році - 289 вихододнів з необхідних 280 вихододнів.
Отже періоди роботи за 1987-1992 роки підлягають зарахуванню в повному обсязі, оскільки в цей період позивач щорічно відпрацював в колгоспі встановлений мінімум вихододнів.
Відповідно до довідки від 12.09.2023 № 05-07-05/46, виданої Архівним відділом Виконавчого комітету Лиманської міської ради Донецької області, у 1993 році позивач відпрацював 214 вихододнів, в 1995 році - 199 вихододнів, в 1996 році 155 вихододні, в 1997 році - 168 вихододнів. Дані про встановлений мінімум відсутні.
Крім того, невиконання позивачем встановленого мінімуму трудової участі у 1993-1994, не може позбавляти його права на зарахування до страхового стажу часу роботи за фактичною тривалістю.
Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що спірні записи у трудовій книжці є недійсними та недостовірними.
Таким чином, спірні періоди роботи позивача мають бути зараховані до його страхового стажу, що свідчить про протиправність спірного рішення відповідача.
Відповідно до частини першої статті 45 Закону №1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.
Як обґрунтовано зауважив суду першої інстанції
У зазначеному випадку, задоволення позовних вимог щодо зобов'язання призначити позивачеві пенсію за віком відповідно до Закону №1058-ІV є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.
Згідно із пунктом 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1, у редакції постанов правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1 та від 16.12.2020 №25-1), після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Відповідно до пункту 4.3 Порядку №22-1 створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій.
Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Пунктом 4.10 Порядку №22-1 передбачено, що після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Встановлено, що заява позивача про призначення пенсії від 28.11.2024 була розглянута за екстериторіальним принципом ГУ ПФУ в Чернігівській області і оспорюване рішення про відмову в призначенні пенсії за віком прийнято саме вказаним територіальним органом Пенсійного фонду України.
З огляду на зазначене необхідно зобов'язати саме ГУ ПФУ в Чернігівській області призначити пенсію за віком позивачу з 22.12.2022.
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про часткове задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної не спростовують висновки суду першої інстанції.
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 271, 272, 286, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.03.2025 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Суддя-доповідач Є.О. Сорочко
Суддя А.Ю. Коротких
Суддя Є.В. Чаку