Справа № 620/937/25 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції:
Бородавкіна С.В.
Іменем України
09 лютого 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Сорочка Є.О.,
суддів Коротких А.Ю.,
Чаку Є.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.04.2025 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 та його структурного підрозділу - ІНФОРМАЦІЯ_3 , щодо невнесення відомостей про виключення його з військового обліку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, згідно Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», відповідно до відмітки у тимчасовому посвідченні № НОМЕР_1 про виключення з військового обліку від 12.11.2008 згідно ст. 37 п. 6 п.п. 6 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу»;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 та його структурний підрозділ - ІНФОРМАЦІЯ_3 , внести відомості про виключення його з військового обліку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, згідно Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», відповідно до відмітки у тимчасовому посвідченні № НОМЕР_1 про виключення з військового обліку від 12.11.2008 згідно ст. 37 п. 6 п.п. 6 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.04.2025 у задоволенні позову відмовлено.
Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове про задоволення позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що навіть після подачі ним заяви про виправлення недостовірних відомостей у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, зокрема у частині категорії обліку з «не на обліку» на «не військовозобов'язаний», а також щодо зазначення про виключення його з військового обліку на підставі підпункту 6 пункту 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», відповідачами не було внесено відповідні відомості.
Також зазначив, що ОСОБА_1 знятий з місця реєстрації у 2021 році і нині не має задекларованого (зареєстрованого) місця проживання. Крім того, оскільки невірні відомості до Реєстру щодо позивача внесені відділом, саме ІНФОРМАЦІЯ_3 , як правонаступник ІНФОРМАЦІЯ_5 , має усунути виявлені у ньому недоліки.
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_4 , подав відзив на апеляційну скаргу позивача в якому вказав на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, а також на безпідставність доводів апеляційної скарги. Зауважив, що оскільки позивач у 2008 році був виключений з військового обліку, на нього не поширюються правила військового обліку, зокрема в частині взяття на військовий облік військовозобов'язаних, проходження ВЛК та оновлення персональних даних. Також ІНФОРМАЦІЯ_4 зауважив, що згідно даних Реєстру ОСОБА_1 не перебуває на обліку у Відділі. Зареєстрованою адресою його проживання є м. Київ. З огляду на викладене, для виправлення недостовірних відомостей йому необхідно звернутися до ІНФОРМАЦІЯ_8 за місцем реєстрації.
Перший відділ ІНФОРМАЦІЯ_9 не подав відзиву або письмових пояснень на апеляційну скаргу.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що відповідно до вироку Ічнянського районного суду Чернігівської області від 13.05.1996 по справі №1-63/1996 позивача визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 81 ч. 4 КК України, і на підставі ст. 44 КК України призначено покарання у вигляді одного року позбавлення волі, який згідно з ст. 45 КК України замінено умовним покаранням.
12.11.2008 ІНФОРМАЦІЯ_6 виключено позивача з військового обліку на підставі підпункту 6 пункту 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», про що є відповідна відмітка у тимчасовому посвідченні № НОМЕР_1 , виданому ОСОБА_1 замість військового квитка.
Позивач зазначає, що в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів щодо нього розміщені недостовірні відомості, а саме: встановлена категорія обліку «не на обліку» замість «не військовозобов'язаний»; відсутня інформація про виключення ОСОБА_1 з військового обліку, у зв'язку з чим він звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 , як правонаступника ІНФОРМАЦІЯ_5 , із заявою, у якій, серед іншого просив внести у Реєстр відповідні виправлення.
Листом від 28.11.2024 за №1В/5915 ІНФОРМАЦІЯ_4 повідомив, що згідно даних Реєстру ОСОБА_1 не перебуває на обліку у Відділі чи іншому територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки. Його дані були актуалізовані з відомостей, що містяться в інших реєстрах (у тому числі публічних), базах (банках) даних у процесі отримання (обміну) інформації, визначеної статтями 6-9 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», відповідно до Закону України «Про публічні електронні реєстри». При цьому, вказана в Реєстрі адреса реєстрації місця його проживання є м. Київ. Враховуючи викладене, повідомлено, що ОСОБА_1 необхідно особисто прибути до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання з військово-обліковим документом та іншими підтверджуючими документами для звірки та уточнення даних щодо виключення його з військового обліку та подальшого обов'язкового та своєчасного їх внесення згідно вимог Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів».
Не погоджуючись з такою відповіддю, позивач звернувся до суду.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ІНФОРМАЦІЯ_4 у спірних правовідносинах права позивача не порушував, позаяк не вносив щодо нього недостовірні відомості до Реєстру. Більш того, ОСОБА_1 на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_8 або його Відділах не перебуває, відповідно у ІНФОРМАЦІЯ_3 , як органу ведення Реєстру, відсутній обов'язок виправлення щодо позивача відповідних відомостей..
Щодо зазначених висновків суду першої інстанції колегія суддів зазначає наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 1 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (Закон №2232-XII) військовий обов'язок встановлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Згідно із частиною третьою статті 1 Закону №2232-XII військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який був неодноразово продовжений та триває до цього часу. Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Відповідно до пунктів 1, 8, 9, 11 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Механізм організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних встановлено Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 (Порядок №1487).
Відповідно до пункту 16 Порядку №1487 військовий облік поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, з урахуванням обсягу та деталізації - на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.
Персонально-якісний військовий облік передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного військового обліку покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, органи СБУ, відповідні підрозділи розвідувальних органів.
Персонально-первинний військовий облік передбачає облік відомостей стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів за місцем їх проживання у відповідній адміністративно-територіальній одиниці. У селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, ведення такого обліку покладається на виконавчі органи сільських, селищних, міських рад.
Районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, у тому числі: організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до частини дев'ятої статті 1 Закону №2232-XII щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Згідно із статтею 37 Закону №2232-ХІІ (у редакції, чинній станом на 2008 рік) урегульовані підстави для: взяття на військовий облік та зняття з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (частини перша-п'ята); виключення з військового обліку у відповідних ТЦК та СП (частина шоста).
Так, зняттю з військового обліку військовозобов'язаних у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України: які вибувають в іншу місцевість (адміністративно-територіальну одиницю) України до нового місця проживання; які після проходження строкової військової служби прийняті на військову службу до інших військових формувань або на службу в органи внутрішніх справ, податкової міліції; які вибули на строк більше трьох місяців за межі України; в інших випадках за рішенням Міністерства оборони України.
Виключенню з військового обліку підлягають громадяни України, які: 1) призвані чи прийняті на військову службу або направлені для проходження альтернативної (невійськової) служби; 2) проходять військову службу (навчання) у вищих військових навчальних закладах і військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів; 3) визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку; 4) досягли граничного віку перебування в запасі; 5) припинили громадянство України; 6) були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину; 7) направлені для відбування покарання до установ виконання покарань або до яких застосовано примусові заходи медичного характеру; 8) не отримали до 40-річного віку військово-облікової або спорідненої з нею спеціальності; 9) померли.
Отже, виключення громадянина України з військового обліку як такого, що раніше був засуджений до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, свідчить про те, що держава в особі компетентного органу (ТЦК та СП) прийняла рішення звільнити цю особу від виконання військового обов'язку.
Відповідно до пункту 15 Порядку №1487 за умови запровадження інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов'язаних та резервістів та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, відповідно до Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів":
взяття на військовий облік, зняття з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, відомості про яких наявні та актуалізовані (верифіковані) в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, за умови дотримання ними правил військового обліку здійснюється на підставі відомостей про декларування, зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання осіб в електронній формі, надісланих органами, що здійснюють реєстрацію / зняття з реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб (далі - органи реєстрації) через єдину інформаційну систему МВС до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів;
відомості про декларування / зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання призовників, військовозобов'язаних та резервістів, надіслані органом реєстрації через єдину інформаційну систему МВС до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, є підставою для взяття особи на військовий облік або зняття з військового обліку районним (міським) територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, органом СБУ, відповідним підрозділом розвідувального органу.
Законом України від 16.03.2017 №1951-VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» (далі - Закон №1951-VIII) передбачено, що Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Згідно із ст. 3 Закону №1951-VIII основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов';язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов'язку.
Відповідно до положень частини п'ятої статті 5 Закону №1951-VIII органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є: уповноважений орган адміністрування держателя Реєстру; оперативні командування; територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя; Центральне управління Служби безпеки України; відповідні підрозділи розвідувальних органів України.
Згідно із частиною шостою статті 5 Закону №1951-VIII органи адміністрування Реєстру: 1) здійснюють аналітичну обробку даних; 2) забезпечують взаємодію щодо ведення Реєстру, контролюють повноту, відповідність та своєчасність внесення інформації, наданої державними органами, контролюють виконання рішень Держателя та розпорядника Реєстру. Орган адміністрування Реєстру має доступ до статистичних відомостей Реєстру; 3) забезпечують зберігання та резервування бази даних Реєстру, контроль за її цілісністю, дотриманням вимог законодавства та Порядку ведення Реєстру, затвердженого Кабінетом Міністрів України; 4) організовують підготовку та підвищення кваліфікації персоналу підпорядкованого органу адміністрування.
Статтею 9 Закону №1951-VIII установлено, що призовник, військовозобов';язаний та резервіст має право:
1) отримувати інформацію про своє включення (невключення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, в тому числі через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста;
2) звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.
Встановлено, що 12.11.2008 позивач виключений з військового обліку на підставі пункту 6 частини шостої статті 37 Закону №2262-ХІІ, про що ІНФОРМАЦІЯ_6 у тимчасовому посвідченні ОСОБА_1 проставлено відповідну відмітку.
У подальшому дані позивача в Реєстрі були актуалізовані з відомостей, що містяться в інших реєстрах (у тому числі публічних), базах (банках) даних у процесі отримання (обміну) інформації, визначеної Порядком №1487 та Законом №1951-VIII.
Водночас, ІНФОРМАЦІЯ_4 зазначає, що ОСОБА_1 не перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_7 , про що зазначено в листі від 28.11.2024 №1В/5915. Позивач не спростовує даної обставини.
За приписами статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із пунктом 8 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.
Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси, і просити про їх захист.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року у справі № 19-рп/2011 зазначив, що особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Тобто, обов'язковою умовою судового захисту є наявність порушених прав та охоронюваних законом інтересів безпосередньо позивача з боку відповідача, зокрема, наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Дослідження правомірності прийняття рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень повинно здійснюватись на момент їх прийняття (вчинення) та не може обґрунтовуватись юридичною правильністю (правомірністю) таких актів із урахуванням подій, які сталися, або могли статися у майбутньому.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 03.07.2018 у справі №826/16634/16, від 05.09.2018 у справі №826/8956/17 та від 12.06.2018 у справі №826/4406/16.
З урахуванням наведеного апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відповідачі не порушували права позивача у спірних правовідносинах, позаяк не вносили щодо нього недостовірні відомості до Реєстру.
Крім того, ОСОБА_1 на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_8 або його Відділах не перебуває, відповідно у відповідачів відсутній обов'язок виправлення щодо позивача відповідних відомостей.
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 271, 272, 286, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.04.2025 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Суддя-доповідач Є.О. Сорочко
Суддя А.Ю. Коротких
Суддя Є.В. Чаку