Справа № 159/6962/25
Провадження № 2/159/307/26
09 лютого 2026 року м. Ковель
Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі: головуючого - судді Шишиліна О.Г., за участю секретаря судового засідання - Сабецької К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
02.10.2025 року, позивач ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН. Груп», звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 19.04.2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Незалежні Фінанси» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) уклали договір про споживчий кредит № 1983178, за умовами якого позичальнику були надані кредитні кошти, які вона не повернула. Право вимоги за цим договором перейшло від ТОВ «Фінансова компанія «Незалежні Фінанси» до ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН. Груп» на підставі договору факторингу № 04092024 від 04.09.2024 року. Заборгованість відповідача за договором про споживчий кредит № 1983178 від 19.04.2024 року становить 24144,40 грн., з них: 5000,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу, 13694,40 грн. - заборгованість за процентами, 4900,00- заборгованість за несплату штрафів, 550,00 грн.- заборгованість за комісією за надання кредиту.
На підставі викладеного позивач ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН. Груп» просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на його користь заборгованість за договором про споживчий кредит № 1983178 від 19.04.2024 року в розмірі 24144,40 грн., а також стягнути на його користь судові витрати по справі.
Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 06.10.2025 року відкрито провадження по справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, у поданій позовній заяві просить справу розглядати у її відсутності, позов підтримує повністю, з підстав, викладених у позовній заяві та просить його задовольнити. Не заперечує проти ухвалення заочного рішення у справі.
У судові засідання, призначені на 13.11.2025, 22.01.2025 відповідач повідомлений повісткою направленою поштовим відправлення Ф119, R 06702 143159 9; Ф119, R 06704 871047 3 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов не подав.
У відповідності до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи на підставі наявних доказів.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки сторони не з'явилися у судове засідання.
За змістом частин четвертої та п'ятої ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
У Постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі № 1519/2-5034/11 вказано, що за таких умов відмінність між датою судового засідання, про час та місце якого учасники справи були належним чином повідомлені, та датою складання повного судового рішення не свідчить про порушення порядку повідомлення учасників справи про час та місце проведення судового засідання та не є підставою для скасування судового рішення.
Отже за таких умов датою рішення суд зазначає дату складання повного тексту рішення.
Дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 19.04.2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Незалежні Фінанси» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) уклали договір про споживчий кредит № 1983178, відповідно до якого кредитодавець надає позичальнику фінансовий кредит в розмірі 5000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Основні умови кредитування згідно договору про споживчий кредит № 1983178 від 19.04.2024 року:
- сума кредиту - 5000,00 грн. (п. 1.2.);
- строк кредитування - 360 днів (п. 1.3.);
- дата надання кредиту - 19.04.2024 року (п. 1.3.);
- дата погашення кредиту - 30.03.2025 року (п. 1.4.);
- процентна ставка 1,91 % в день (п. 1.5.);
- кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням картки НОМЕР_1 (п. 2.1.).
19.04.2024 року ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» надало (перерахувало) ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 5000 грн., що підтверджується листом ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» № 7/6657 від 17.12.2024 року, листом АТ «Державний Ощадний Банк України» № 46/1211/162964/2025/137 від 19.12.2025 року до якого додано інформацію про рух коштів по картці № НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_1 .
04.09.2024 року ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН. Груп» (фактор) та ТОВ «Фінансова компанія «Незалежні фінанси» (клієнт) уклали договір факторингу № 04092024, на підставі якого до фактора перейшло право вимоги за договором про споживчий кредит № 1983178 від 19.04.2024 року до ОСОБА_1 (витяг з Акту приймання-передачі прав № 1 від 04.09.2024 року до Договору факторингу № 04092024 від 04 вересня 2024 року).
Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем, заборгованість відповідача за договором про споживчий кредит № 1983178 від 19.04.2024 року на дату відступлення права вимоги становила 24144,40 грн., з них: 5000,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу, 13694,40 грн. - заборгованість за процентами, 4900,00- заборгованість за несплату штрафів, 550,00 грн.- заборгованість за комісією за надання кредиту.
Контррозрахунку заборгованості чи доказів її відсутності відповідач не подав.
Частиною 2 статті 11Цивільного кодексуУкраїни визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є у тому числі договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст.626ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1ст. 628 ЦК України).
Стаття 627ЦК України визначає, що відповідно до статті 6цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Абзац другий частини 2 статті 639ЦК України передбачає, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до ч. 1ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Згідно з ч. 1ст.8 ЗУ «Проелектронні документита електроннийдокументообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст.6 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа.
Отже, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Відповідно до ч. 1ст.7 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст.3Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. ч. 3, 4, 7, 12 ст.11ЗУ «Проелектронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов'язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до ч. 1ст.12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України«Про електроннідокументи таелектронний документообіг» та «;Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч. 1ст.1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (п. 1 ч. 1ст. 512 ЦК України).
Відповідно до абз. 1 ч. 1ст.1077ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно з ч. 1ст.1078ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до ч. 1ст.629ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно приписів ч. 1ст.526ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.610ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Таким чином, суд вважає доведеним, що сторони узгодили розмір кредиту (позики), грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі ОСОБА_1 для укладення договору про споживчий кредит № 1983178 від 19.04.2024 року на відповідних умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
У свою чергу, кожним зі спірних правочинів передбачено розмір та порядок сплати відсотків за користування кредитом, жоден з них відповідачем не оспорювався та в судовому порядку не скасовувався повністю чи окремі його положення.
Будь-яких доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості за вказаним кредитним договором, відповідачем по справі суду надано не було.
З урахуванням наведеного, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН. Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 5000,00 грн. та процентів за користування кредитом у розмірі 13694,40 грн. підлягають до задоволення.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за неустойкою, суд зазначає наступне.
Згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеноїстаттею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом ПрезидентаУкраїни №64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, в подальшому його дія неодноразово продовжувалася.
Оскільки неустойка (штраф) нараховані у період дії в Україні воєнного стану, то відповідач на підставі п. 18 розділу «Прикінцевіта перехідніположення» ЦКУкраїни звільняється від обов'язку сплати на користь позивача, як кредитодавця, неустойки.
Отже, в задоволенні позовних вимог про стягнення неустойки слід відмовити.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення тіла кредиту в розмірі 5000,00 грн. та процентів за користування кредитом в розмірі 13694,40 грн. слід задовольнити, тоді як в задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.
Статтею 133 ЦПК України, встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За ч.ч.1, 2 ст.137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
При стягненні витрат на правничу допомогу слід враховувати, що представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч.2 ст.15 Цивільного процесуального кодексу України).
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Такий правовий висновок сформовано у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі № 372/1010/16-ц.
В даному випадку, заявлений позивачем розмір витрат з надання професійної правничої допомоги в розмірі 7000,00 грн. підтверджується договором про надання правової допомоги № 1 від 11.11.2024 року, свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю, ордер про надання правничої допомоги від 21.07.2025 року, актом прийому-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги № 1 від 11.11.2024 року.
Враховуючи наданні докази, суд прийшов до висновку про задоволення витрат на правничу допомогу в сумі 7000,00 грн., які слід стягнути з відповідача на користь позивача.
Враховуючи результат вирішення спору, керуючись ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 1875,60 грн. (18694,40:24144,40*2422,40).
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 4, 7, 8, 11, 12, 13, 76, 77, 81, 83, 141,247,258,
259, 263, 265, 280 ЦПК України, суд ,-
Позовну заяву Товариства зобмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія«ЕЛ.ЕН.Груп» суму заборгованості за договором про споживчий кредит № 1983178 від 19.04.2024 року в розмірі 18694,40 гривень.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія«ЕЛ.ЕН.Груп» судовий збір у розмірі 1875,60 грн. та 7000,00 грн. витрат на правничу допомогу.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складання.
Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення рішення може бути оскаржене відповідачем до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 09.02.2026 року.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН. Груп», адреса місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, 10, код ЄДРПОУ: 41240530.
Відповідач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Головуючий:О. Г. ШИШИЛІН