Справа № 320/17620/24
10 лютого 2026 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі судді-доповідача Златіна С.В., суддів Осіпової О.О., Кравченка Є.Д., розглянувши клопотання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про поновлення строку на подання апеляційної скарги на рішення Київського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, -
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.
Не погоджуючись із рішенням Київського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Перевіривши апеляційну скаргу, Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 20 січня 2026 року залишив її без руху, оскільки вона не відповідала вимогам статті 295 КАС України, а саме - пропущено тридцятиденний строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Приписи пункту 1 частини другої статті 295 КАС України визначають, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Як вбачається з матеріалів справи, рішення суду першої інстанції ухвалено 01 вересня 2025 року, а відтак останнім днем подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції з урахуванням пункту 1 частини другої статті 295 КАС України та вихідних днів було 01 жовтня 2025 року. Однак, апеляційну скаргу направлено до суду апеляційної інстанції 09 січня 2026 року, тобто поза межами встановленого приписами КАС України процесуального строку.
09 січня 2026 року ГУ ПФ України у Київській області засобами поштового зв'язку було подано клопотання №1000-0904-7/3138 про поновлення процесуального строку, яке обґрунтовано введенням на території України воєнного стану та пов'язаних з ним обставинами і наслідками. Згадане клопотання зареєстровано судом апеляційної інстанції 19 січня 2026 року за №1689/26.
Надаючи оцінку вказаному клопотанню апелянта, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.
Доводи апелянта про введення воєнного стану в Україні в якості неможливості своєчасної реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення судом оцінюється критично, оскільки, саме по собі введення в Україні воєнного стану з огляду на приписи частини другої статті 9 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" не може бути самостійною і безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження суб'єкту владних повноважень, а доказів, що такий правовий режим та пов'язані з ним наслідки перешкоджали подати апеляційну скаргу протягом встановленого КАС України строку апелянтом не надано.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що обмеження строку на апеляційне оскарження не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011). Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути піддане обмеженням, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав, або фінансовим обмеженням (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії", справа "Креуз проти Польщі").
Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Крім того, згідно правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 24 липня 2023 року у справі №200/3692/21 процесуальний строк, зокрема строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:
- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;
- повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;
- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;
- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об'єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;
- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.
Водночас, судом апеляційної інстанції не встановлено наявності вказаних вище умов для поновлення строку подання апеляційної скарги.
Так, ГУ ПФ України у Київській області вперше подало засобами поштового зв'язку апеляційну скаргу 30 вересня 2025 року, тобто в межах встановленого приписами КАС України строку.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2025 року вказану апеляційну скаргу було залишено без руху та встановлено десятиденний строк для усунення недоліків шляхом подання (направлення) до Шостого апеляційного адміністративного суду оригіналу документа про сплату судового збору у розмірі 1816,80 грн.
Оскільки апелянтом не було усунуто вказані недоліки у встановлений судом строк, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2025 року (суддя-доповідач: Штульман І.В., судді: Оксененко О.М., Черпак Ю.К.) вперше подану апеляційну скаргу було повернуто особі, яка її подала. Зазначену ухвалу апелянт отримав 26 грудня 2025 року о 14:54 год.
З огляду на викладене, варто зауважити, що доказів усунення вказаних судом недоліків при поданні першої апеляційної скарги до моменту її повернення до суду апеляційної інстанції надано не було.
Вдруге апеляційну скаргу, як встановлено вище, було подано 09 січня 2026 року, тобто більше ніж через десять днів після отримання ухвали про повернення вперше поданої апеляційної скарги.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для можливості визнання поважними причин пропуску Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області строку на апеляційне оскарження рішення Київського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року. Інших доводів поважності причин пропуску строку апелянтом не зазначено.
Таким чином, у встановлений судом строк визначені в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху недоліки апеляційної скарги не усунуті.
Враховуючи, що апелянтом пропущено тридцятиденний строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, а клопотання про поновлення такого строку задоволенню не підлягає, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність надання строку для подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду із зазначенням інших поважних, на думку апелянта, причин для його поновлення та наданням відповідних доказів на їх підтвердження.
На підставі викладеного, керуючись статтями 295, 321, 325 КАС України, колегія суддів -
У задоволенні клопотання від 09 січня 2026 року №1000-0904-7/3138 Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції - відмовити.
Продовжити Головному управлінню Пенсійного фонду України у Київській області строк усунення недоліків апеляційної скарги на рішення Київського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії на 10 днів, який обчислюється з дати отримання скаржником копії цієї ухвали.
Вказати, що апелянт протягом десяти днів, які обраховуються з моменту отримання копії цієї ухвали, має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших причин для його поновлення, які вважає поважними.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не може бути оскаржена в касаційному порядку.
Суддя-доповідач С.В. Златін
Суддя О.О. Осіпова
Суддя Є.Д. Кравченко