Справа №155/6/26
Провадження №2/155/243/26
10.02.2026 м. Горохів
Горохівський районний суд Волинської області
в складі: головуючого судді Сметани В.М.,
при секретарі судового засідання Воронюк Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу
Позивач 05 січня 2026 року звернувся до суду з позовом до відповідача про розірвання шлюбу.
Позов обґрунтовує, що позивач перебуває в шлюбі з відповідачем, який 06 листопада 2022 року зареєстрований Іваничівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Володимирському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), актовий запис №48.
В даному шлюбі у них ІНФОРМАЦІЯ_1 , народилася дочка ОСОБА_3 , яка проживає разом з нею, спору щодо визначення місця проживання дитини немає.
Вказує, що через конфлікти сторони припинили своє подружнє життя, проживають окремо, на даний час вони не мають взаємних прав і не виконують взаємних обов'язків подружжя, відсутній спільний бюджет.
На підставі викладеного, просить шлюб, укладений між позивачем та відповідачем розірвати.
Ухвалою судді від 06 січня 2026 року, прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.
Позивач в судове засідання не з'явилася, подала заяву про розгляд справи у її відсутності, позов просить задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутності, позов визнає.
У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі, який зареєстрований 06 листопада 2022 року Іваничівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Володимирському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), актовий запис №48.
В подружжя від шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дочка ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження.
Відповідно до ч.1 ст.24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Як вбачається зі змісту ч.3 та ч.4 ст.56 СК України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду від 21.12.2007 року №11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя встановлено, що Проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітніх дітей, та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Відповідно до ч.3 ст.105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.
Згідно ч.2 ст.112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Судом встановлено, що сторони подружніх стосунків не підтримують, у зв'язку з відсутністю взаєморозуміння, примирення між ними неможливе. Наведене свідчить про формальний характер шлюбу сторін.
Враховуючи особливий характер сімейних відносин, які склалися в даній сім'ї, та їх об'єктивну недоступність для оточуючих, та з врахуванням вимог ст.ст. 24, 55, 56 СК України, суд приходить до висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення.
Відповідно до вимог ч.2 ст.114 СК України, у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача понесених судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини 3 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з положеннями частин 1-4 статті 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 5,6 статті 137 ЦПК України, передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з правилами пункту 1 частини 2 статті 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини 3 статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України, визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При стягненні витрат на правничу допомогу необхідно враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору.
Розмір витрат на оплату правничої допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правничу допомогу.
Витрати на правничу допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, заяв, запитів, клопотань, апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником позивача подано до суду наступні документи: договір №19/12-25 про надання професійної правничої допомоги від 29 грудня 2025 року, квитанцію до прибуткового касового ордеру №19 від 29 грудня 2025 року, копію акту прийняття - передачі наданих послуг/професійної правничої допомоги від 30 грудня 2025 року.
Принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як уже зазначалося вище, включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.
Зокрема, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі № 826/15063/18.
Відповідно до правової позиції Об'єднаної палати Верховного Суду у складу суддів Касаційного господарського суду від 3 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.
Надані представником позивача документи відповідно до положень ст.12, 81 ЦПК України є належними доказами сплати грошових коштів за надання професійної правничої допомоги адвоката у даній справі. Враховуючи наведені вище положення закону, якими встановлено, що витрати, пов'язані з оплатою професійної правничої допомоги адвоката, несуть сторони, а також характер спірних правовідносин, ступінь складності справи, час витрачений адвокатом на надання правничої допомоги, виходячи з принципів розумності, виваженості і справедливості, враховуючи, що відповідач не обґрунтовує необхідність зменшення розміру відшкодування судових витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, а позивачем було наведено детальне обґрунтування та подані належні докази на підтвердження розміру понесених витрат на таку допомогу, суддя дійшов висновку, що розмір судових витрат, що складається з витрат на правничу допомогу, у сумі 3000 гривень є співмірними із часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом виконаної адвокатом роботи, значенням справи для учасників.
Відповідно до вимог пп.1 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», позивачем був сплачений судовий збір, про що до позову додана квитанція банку.
Крім того, у відповідності до ст.141 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь позивача понесені нею по справі судові витрати в сумі користь 1211,20 гривень.
Керуючись ст.ст.12, 13, 77, 81, 89, 141, 200, 206, 263, 264 ЦПК України, на підставі ст.ст. 110, 111, 112 СК України, суд, -
Позов задовольнити.
Шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстрований 06 листопада 2022 року Іваничівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Володимирському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), актовий запис №48 - розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 понесені судові витрати, пов'язані з наданням правової допомоги в сумі 3000 ( три тисячі) гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок сплаченого судового збору.
Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Сторонами по справі є:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , паспорт громадянина України № НОМЕР_2 ).
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , паспорт громадянина України № НОМЕР_4 ).
Дата складення повного тексту заочного рішення 10 лютого 2026 року.
Суддя Горохівського районного суду
Волинської області В.М. Сметана