Справа № 640/34207/21
04 лютого 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Бужак Н.П.
Суддів: Беспалова О.О., Кобаля М.І.
За участю секретаря: Мірошниченко С.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на додаткове рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2025 року, суддя Бойченко Ю.П., у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЕЙЧЕС УКРАЇНА» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення заборгованості та пені,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «СІЕЙЧЕС УКРАЇНА» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві, в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 14.11.2022, просило:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків від 27.08.2021 № 00005150402;
- стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в місті Києві (ЄДРПОУ 37993783) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЕЙЧЕС УКРАЇНА» заборгованість з відшкодування ПДВ у розмірі 9 158 878,00 грн за податковою декларацією з податку на додану вартість за квітень 2021 року;
- стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в місті Києві пеню: у розмірі 102 571,18 грн за несвоєчасне бюджетне відшкодування ПДВ у сумі 16 639 325,00 грн, з дня виникнення підстав для нарахування пені (02.07.2021) до моменту її відшкодування (до 26.07.2021 включно); у розмірі 37 285,66 грн за несвоєчасне бюджетне відшкодування ПДВ у сумі 2 400 223,00 грн, з дня виникнення підстав для нарахування пені (02.07.2021) до моменту її відшкодування (до 02.09.2021 включно); пеню, на рівні 120 % облікової ставки Національного банку України встановленої на момент виникнення пені, нараховану з дня виникнення підстав для нарахування пені (02.07.2021) протягом строку її дії до дати винесення рішення судом у справі, за несвоєчасне (неповернуте) бюджетне відшкодування ПДВ у сумі 9 158 878,00 грн.
Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано.
На виконання положень п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2825-ІХ Окружним адміністративним судом міста Києва надіслано дану справу до Київського окружного адміністративного суду.
На виконання Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 № 399, Київським окружним адміністративним судом передано справу Запорізькому окружному адміністративному суду.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЕЙЧЕС УКРАЇНА» задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків форми «В1» від 27.08.2021 № 00005150402 в частині, якою Товариству з обмеженою відповідальністю «СІЕЙЧЕС УКРАЇНА» зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 5 559 502 (п'ять мільйонів п'ятсот п'ятдесят дев'ять тисяч п'ятсот дві) гривні 86 коп. та застосовано штрафні санкції у розмірі 4 219 501 (чотири мільйони двісті дев'ятнадцять тисяч п'ятсот одна) гривня 49 коп.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 9 636 (дев'ять тисяч шістсот тридцять шість) гривень 15 копійок присуджено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЕЙЧЕС УКРАЇНА» (04070, м. Київ, вул. Сагайдачного, буд. 33, пов. 6; код ЄДРПОУ 35704808) за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11-Г; код ЄДРПОУ 44082145).
19 листопада 2025 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла заява представника Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЕЙЧЕС УКРАЇНА» про ухвалення додаткового рішення у справі № 640/34207/21, в якій заявник просив вирішити питання щодо розподілу судових витрат та стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 244 240,00 грн на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЕЙЧЕС УКРАЇНА» за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків.
Додатковим рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2025 року задоволено частково заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЕЙЧЕС УКРАЇНА» про ухвалення додаткового рішення.
Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЕЙЧЕС УКРАЇНА» (04070, м. Київ, вул. Сагайдачного, буд. 33, пов. 6; код ЄДРПОУ 35704808) за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11-Г; код ЄДРПОУ 44082145) судові витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката у розмірі 70 000 (сімдесят тисяч) гривень 00 копійок.
В іншій частині заяви - відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції в частині задоволення заяви та постановити нове рішення, яким в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЕЙЧЕС УКРАЇНА» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про ухвалення додаткового рішення про розподіл витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши осіб, що з'явились в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до частини другої вказаної статті заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.
Частиною 3 ст. 252 КАС України передбачено, що додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
У відповідності до змісту вказаної статті, додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно п.1 ч.3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
При цьому даною статтею передбачено цілі розподілу, визначення розміру та розмір судових витрат.
Згідно ч.3 ст. 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 134 КАС України, становлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Окрім зазначеного вище колегія суддів звертає увагу на положення ч.6 та ч.7 КАС України, відповідно до яких, визначено, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що на підтвердження надання правової допомоги необхідно долучати, у тому числі, розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися в акті приймання-передачі послуг за договором.
Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час, витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.
За змістом частини 9 статті 139 КАС при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) від 23 січня 2014 року (справа «East/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04)) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Як убачається із матеріалів справи, метою підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу представником позивача до заяви про ухвалення додаткового рішення додано копії: Договору про надання правової допомоги від 27.08.2021 № 2-1/74-2021, за умовами п. 1.1. якого Адвокатське об'єднання «КМ Партнери» в особі адвоката-учасника ОСОБА_1 зобов'язується за запитом Довірителя (ТОВ «СІЕЙЧЕС УКРАЇНА») та/або його посадових (службових) осіб надавати йому послуги з правової (правничої) допомоги, із Додатковими угодами від 23.02.2022 № 1, від 20.02.2023 № 2, від 28.02.2024 № 3; актів прийому-передачі від 09.12.2021, від 11.01.2022, від 23.02.2022, від 31.03.2022, від 09.01.2023, від 22.05.2025, від 30.06.2025, від 28.07.2025, від 18.11.2025 (три акти цією датою); рахунків-фактур від 09.12.2021 № 115 на суму 35 938,00 грн, від 11.01.2022 № 3 на суму 11 778,00 грн, від 23.02.2022 № 35 на суму 24 708,00 грн, від 31.03.2022 № 38 на суму 12 780,00 грн, від 09.01.2023 № 5 на суму 57 510,00 грн, від 22.05.2025 № 56 на суму 65 484,00 грн, від 30.06.2025 № 79 на суму 14 076,00 грн, від 28.07.2025 № 87 на суму 4 896,00 грн, від 18.11.2025 № 140 на суму 26 316,00 грн, від 18.11.2025 № 141 на суму 2 448,00 грн, від 18.11.2025 № 142 на суму 8 568,00 грн; виписок з особового рахунку.
Представник позивача заявляє до відшкодування суму судових витрат без урахування ПДВ, а саме в сумі 244 240,00 грн.
Таким чином, вищезазначеними документами, копії, яких долучаються до заяви, підтверджується понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу та право на їх стягнення з відповідача.
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI (далі - Закон №5076-VI).
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону №5076-VI, адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги; документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI, видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать також консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.
Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Вказана правова позиція висловлена у постанова Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі № №826/15063/18, від 14 липня 2021 року у справі № 808/1849/18, від 09 березня 2021 року у справі №200/10535/19-а, від 18 березня 2021 року у справі №520/4012/19, від 23 квітня 2021 року у справі №521/15516/19, від 14 червня 2021 року у справі №826/13244/16, від 29 листопада 2021 року у справі № 420/13285/20.
Окрім того, Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Такі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Так, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 01 вересня 2022 року у справі №640/16093/21 зазначив, що суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Окрім того, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 01 лютого 2023 року у справі № 560/12697/21 дійшов до висновку про те, що «…розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Проте, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг».
Згідно ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Так, здійснюючи розподіл судових витрат зі сплати судового збору, суд першої інстанції виходив з того, що задоволено 42,71% позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЕЙЧЕС УКРАЇНА». При цьому, 42,71% від суми 244 240,00 грн складає 104 314,90 грн.
Разом з тим, в акті прийому-передачі від 11.01.2022 відображено послугу «підготовка відповіді на відзив Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві» в сумі 4 530,00 грн, хоча позивач просив стягнути витрати виключно з Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків.
При цьому, як вірно зазначено судом першої інстанції, кількість витраченого часу на надання послуг, зазначена в актах прийому-передачі, є завищеною відносно складності таких послуг. Так, наприклад, в акті від 09.01.2023 зазначено «підготовка додаткових пояснень щодо позовних вимог та основних обставин справи» - 4 год. 48 хв., вартість 20 448,00 грн без ПДВ. В акті від 22.05.2025 вказано «підготовка відповіді на відзив відповідача 1» - 9 год. 00 хв., вартість 45 900,00 грн. В акті від 18.11.2025 вказано «підготовка до судового засідання, яке відбулося 16 липня 2025 року» - 3 год. 30 хв., вартість 17 850,00 грн з ПДВ.
Окрім того у суді апеляційної інстанці представник податкового органу не просить зменшити витрати на правничу допомогу, а просить відмовити у їх стягненні на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЕЙЧЕС УКРАЇНА», оскільки, на його переконання, витрачений час на послуги надані адвокатом, що зазначено в актах прийому-передачі, є занадто довгим.
Водночас, колегія суддів зазначає, що дана обставина була врахована судом першої інстанції при визначені розміру витрат на правничу допомогу, що підлягають стягненню на користь позивача.
Враховуючи вищевикладене, складність справи, критерії розумності, а також те, що позовні вимоги позивача задоволено частково, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що судові витрати, сплачені позивачем при розгляді справи у суді першої інстанціїї, підлягають відшкодуванню у розмірі 70000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, так як суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування додаткового рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2025 року.
При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а додаткове рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2025 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк, визначений ст. 329 КАС України.
Суддя-доповідач: Бужак Н.П.
Судді: Беспалов О.О.
Кобаль М.І.
Повний текст виготовлено: 09 лютого 2026 року.