Справа № 580/12844/24 Суддя (судді) першої інстанції: Петро ПАЛАМАР
10 лютого 2026 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Аліменка В.О.,
суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 07 березня 2025 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради, третя особа: Черкаська міська рада про визнання протиправними дій,-
До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Департаменту управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради, у якому просив суд:
-визнати протиправною бездіяльність Департаменту управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини заробітку внаслідок несвоєчасної виплати йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу на підставі постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.08.2023 у справі № 580/3955/22;
-стягнути з Департаменту управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини заробітку внаслідок несвоєчасної виплати йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу на підставі постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.08.2023 у справі №580/3955/22 у розмірі 23229,64 грн.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 07 березня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Департаменту управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини заробітку внаслідок несвоєчасної виплати йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу на підставі постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.08.2023 у справі № 580/3955/22.
Зобов'язано Департамент управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу на підставі постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.08.2023 у справі №580/3955/22 за період з 01.08.2023 року по 29.11.2024 року відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та «Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
За змістом частини першої статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції має бути розглянута протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
За приписами частини другої статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п'ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.
Згідно з частиною четвертою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі.
Пунктом 1 статті 6, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду, з метою забезпечення повного та всебічного розгляду справи, а також прийняття законного та обґрунтованого рішення з дотриманням процесуальних прав усіх учасників судового процесу, дійшла висновку про наявність підстав для продовження строку розгляду апеляційної скарги на розумний строк.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Судом встановлено, що Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 14.03.2023 у справі №580/3955/22 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.08.2023 скасовано рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 14.03.2023 та ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено, а саме:
-визнано протиправним та скасовано розпорядження Черкаського міського голови від 10.08.2022 № 465-р(к) «Про припинення служби та звільнення ОСОБА_1 »;
-поновлено ОСОБА_1 на посаді директора департаменту управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради з 10.08.2022;
-стягнуто з Черкаської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 10.08.2022 у розмірі 475400 грн 34 коп;
-стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок Черкаської міської ради понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 47300 грн.
Згідно ч. 1 ст. 325 КАС України, постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення.
Постановою Шостого адміністративного апеляційного суду від 07.11.2023 у справі №580/3955/22 заяву Черкаської міської ради про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.08.2023 задоволено частково та змінено постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.08.2023, а саме: замінено у абзаці п'ятому резолютивної частини розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що стягується, з 475400 (чотириста сімдесят п'ять тисяч чотириста) грн 34 коп. на 179190 (сто сімдесят дев'ять сто дев'яносто) грн 53 коп. В іншій частині постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.08.2023 залишено без змін.
Постановою Касаційного адміністративного суду від 12.04.2024 у справі №580/3955/22 задоволено касаційну скаргу ОСОБА_1 , постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2023 року у справі №580/3955/22 скасовано та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні заяви Черкаської міської ради про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2023 року відмовлено.
Згідно ч. 2 ст. 369 КАС України, судове рішення за наслідками провадження за нововиявленими або виключними обставинами може бути оскаржено в порядку, встановленому цим Кодексом для оскарження судових рішень суду відповідної інстанції. З набранням законної сили новим судовим рішенням в адміністративній справі втрачають законну силу судові рішення інших адміністративних судів у цій справі.
Отже, Постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.08.2023 у справі №580/3955/22, якою скасовано рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 14.03.2023 та ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено не втрачала законної сили.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 08.11.2024 у справі №580/3955/22 задоволено клопотання Черкаської міської ради про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення суду в адміністративній справі №580/3955/22 та постановлено:
-здійснити зміну порядку виконання судового рішення в адміністративній справі №580/3955/22 шляхом стягнення з Черкаської міської ради через Департамент управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 10.08.2022 по 01.08.2023 у розмірі 296209 (двісті дев'яносто шість тисяч двісті дев'ять) грн 81 коп.;
-здійснити зміну порядку виконання судового рішення в адміністративній справі №580/3955/22 шляхом стягнення з Черкаської міської ради через Департамент управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради на користь ОСОБА_1 за рахунок Черкаської міської ради понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 18000 (вісімнадцять тисяч) грн 00 коп.
Розпорядженням Черкаського міського голови від 02.08.2023 №385-р(к) ОСОБА_1 поновлено на посаді директора департаменту управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради.
На виконання вказаної постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.08.2023 у справі №580/3955/22 ОСОБА_1 05.12.2023 Департаментом управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради виплачено 179190,53 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, підтверджується платіжними інструкціями від 05.12.2023 №351, №352, №353, №354, №355. Решта суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 296209,81 грн. виплачена Департаментом управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради 29.11.2024, що підтверджується платіжними інструкціями від 29.11.2024 №389, №390, №391, №392.
Суд врахувує, що виплата ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначеного постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.08.2023 у справі № 580/3955/22 була здійснена 29.11.2024 року.
Не погоджуючись з вказаними діями відповідача, позивач звернувся за захистом своїх прав з відповідним позовом до суду.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень частини першої статті 129-1 Конституції України, судові рішення ухвалюються судом іменем України та є обов'язковими для виконання на всій території держави.
Згідно з частиною першою статті 21 Закону України «Про оплату праці», кожен працівник має гарантоване право на отримання оплати за виконану ним роботу відповідно до норм чинного законодавства та положень колективного договору, що реалізується на підставі укладеного трудового договору.
Статтею 34 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що у разі порушення строків виплати заробітної плати працівникам здійснюється компенсація втрати частини заробітку, яка розраховується з урахуванням індексу зростання цін на споживчі товари та тарифів на послуги у порядку, визначеному законодавством України.
Механізм нарахування та здійснення виплати компенсації за втрату частини заробітної плати у зв'язку з несвоєчасною її виплатою визначений Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», а також Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159.
Відповідно до статей 1- 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», підприємства, установи та організації незалежно від форми власності та виду господарювання зобов'язані здійснювати компенсацію громадянам у разі порушення встановлених строків виплати належних їм доходів, у тому числі якщо таке порушення сталося з вини власника або уповноваженого ним органу чи посадової особи.
Компенсація втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати здійснюється у випадку затримки виплати таких доходів на один і більше календарних місяців, якщо доходи були нараховані громадянам починаючи з дати набрання чинності зазначеним Законом.
Під доходами у розумінні цього Закону слід розуміти грошові доходи громадян, які виплачуються на території України та не мають одноразового характеру, зокрема: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання з урахуванням усіх передбачених законодавством надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсій за особливі заслуги перед Україною та інших доплат; соціальні виплати; стипендії; заробітну плату або грошове забезпечення; суми індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі внаслідок каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у зв'язку з втратою годувальника.
Розмір компенсації визначається шляхом множення суми нарахованого, але фактично не виплаченого доходу за відповідний місяць (після утримання податків та обов'язкових платежів) на індекс інфляції за період невиплати такого доходу. При цьому індекс інфляції за місяць, за який здійснюється виплата доходу, до розрахунку не включається.
Виплата суми компенсації здійснюється в тому ж календарному місяці, у якому відбувається погашення заборгованості за відповідний місяць.
Згідно зі статтею 3 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індекс споживчих цін розраховується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, та підлягає офіційному оприлюдненню не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним.
Відповідно до пункту 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) та приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках, поділений на 100. Індекс споживчих цін для розрахунку компенсації визначається шляхом перемноження щомісячних індексів споживчих цін за період невиплати доходу, при цьому індекс місяця, за який здійснюється виплата доходу, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси публікуються органами державної статистики, а приклади розрахунку наведені у додатку до Порядку.
Суд погоджується з доводами представника позивача та поділяє правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19, відповідно до якої середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою є складовою заробітної плати. Право на його отримання виникає у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати трудові обов'язки з причин, що не залежали від його волі. Такий підхід узгоджується з положеннями частини другої статті 235 Кодексу законів про працю України, якою передбачено, що орган, який розглядає трудовий спір, одночасно з рішенням про поновлення працівника на роботі ухвалює рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи.
На виконання вимог Порядку № 159 представник позивача здійснив спробу розрахунку компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати за заявлений період. Проте такий розрахунок передбачає застосування індексу споживчих цін до узагальненого періоду, а не до конкретних календарних місяців, що унеможливлює його застосування з огляду на відсутність у матеріалах справи помісячної довідки щодо погашення відповідачем заборгованості з невиплаченої заробітної плати (середнього заробітку за час вимушеного прогулу).
Разом із цим суд відхиляє заперечення відповідача, викладені у відзиві, щодо визначення періоду розрахунку компенсації втрати частини доходів, з урахуванням положень частини другої статті 369 Кодексу адміністративного судочинства України.
З огляду на викладене, суд доходить висновку про наявність правових підстав для зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати за період з 01 серпня 2023 року по 29 листопада 2024 року відповідно до вимог Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб.
За таких обставин, перевіривши наявні у справі докази відповідно до правил, передбачених статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд визнає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги або заперечення, за винятком випадків, прямо передбачених статтею 78 цього Кодексу.
Водночас частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доведення правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається саме на відповідача.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.
При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Департаменту управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради - залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 07 березня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст.328 КАС України.
Суддя-доповідач В.О. Аліменко
Судді Н.В. Безименна
А.Ю. Кучма