П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
10 лютого 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/39845/24
Категорія 112010200Головуючий у суді І інстанції: Лебедєва Г.В. час і місце ухвалення: спрощене провадження, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Семенюка Г.В.,
суддів - Федусика А.Г., Шляхтицького О.І.,
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П'ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 липня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправним та скасування рішення, -
встановиВ:
Позивач, звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправним та скасування рішення, мотивуючи його тим, що під час призначенні пенсії позивачу не був зарахований період роботи з 25.04.2013 року по 02.03.2014 року, з 11.04.2014 року по 01.12.2014 року, з 10.12.2014 року по 03.11.2015 року, з 27.11.2015 року по 15.02.2016 року, а саме період роботи позивача в державному унітарному підприємстві міста москва «Мосгортранс», філія 14 автобусний парк на території російської федерації на посаді водія автобусу регулярних міських пасажирських маршрутів 5 розряду. Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонської області за для того, щоб вказані періоди роботи були враховані до загально його стажу, але отримав відповідь від 31.07.2024 року за № 6576-5881/Д-02/В-2100/24 за підписом заступника начальника Головного Управління - Л. Тарнавська, в якій вказано, що підстав зарахування до страхового стажу періоду робити позивача на території рф, немає та рекомендовано звернутися до суду. Позивач вважає дії Головного Управління Пенсійного Фонду в Херсонській області щодо не зарахування даного періоду роботи на території російської федерації протиправними, оскільки період роботи підтверджується записами в трудовій книжці, оригінал якої наданий був позивачем до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, він працював, отримував заробітну плату, в якої проводилися всі обов'язкові відрахування для нарахування пенсії та підтвердження страхового стаж, а тому звернулася до суду з даною позовною заявою.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31 липня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо відмови ОСОБА_1 , викладеної у листі від 31.07.2024 року № 6576-5881/Д-02/8-2100/24, у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи з 25.04.2013 року по 02.03.2014 року, з 11.04.2014 року по 01.12.2014 року, з 10.12.2014 року по 03.11.2015року, з 27.11.2015 року по 15.02.2016 року. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 02.01.2023 року, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 25.04.2013 року по 02.03.2014 року, з 11.04.2014 року по 01.12.2014 року, з 10.12.2014 року по 03.11.2015року, з 27.11.2015 року по 15.02.2016 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що задовольняючи частково позов, суд першої інстанції не врахував, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні з 02.01.2023 року та отримує пенсію за віком відповідно до Закону №1058. За матеріалами електронної пенсійної справи страховий стаж позивача становить 33 роки 9 місяців 11 днів (зарахований по 31.12.2022). До страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано періоди роботи з 25.04.2013 року по 02.03.2014 року, з 11.04.2014 року по 01.12.2014 року, з 10.12.2014 року по 03.11.2015 року, з 27.11.2015 року по 15.02.2016 року, оскільки позивач працював на підприємствах, які розташовані на території російської федерації. 09.07.2024 року позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок пенсії, призначеної відповідно до Закону № 1058, а саме зарахувати до страхового стажу періодів роботи на території російської федерації. Вказана заява не відповідає, встановленій законодавством, формі у зв'язку з чим, була розглянута відповідно до положень Закону України “Про звернення громадян». Так, листом від 31.07.2024 року № 6576-5881/Д-02/8-2100/24 позивачу надано пояснення/інформацію щодо його пенсійного забезпечення. Лист відповідача щодо пенсійного забезпечення позивача за своєю правовою природою не є рішенням пенсійного органу щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати пенсії за віком, як помилково зазначає ОСОБА_1 . Відповідач вважає, що в даному випадку, відносно заяви позивача від 09.07.2024 року Головним управлінням рішень не приймалось, протиправних дій не вчинялося, бездіяльності допущено не було. З огляду на зазначене, вимога позивача “визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 31 липня 2024 року за №6576-5881/Д-02/В-2100/24 за підписом заступника начальника Головного Управління - Л. Тарнавська про відмову у зарахуванні до загального стажу, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , періоду роботи з 25 квітня 2013 року по 02 березня 2014 року, періоду роботи з 11 квітня 2014 року по 01 грудня 2014 року; періоду роботи з 10 грудня 2014 року по 03 листопада 2015 року; періоду роботи з 27 листопада 2015 року по 15 лютого 2016 року на державному унітарному підприємстві міста москва «Мосгортранс», філія 14 - автобусний парк, розташованому на території російської федерації;» є безпідставною та законодавчо необґрунтованою.
На підставі ст. 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України, серія НОМЕР_1 , виданий Бериславським РВ УМВС України в Херсонській області 06.04.1998 року.
Після досягнення 60 річного віку позивач звернувся до звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області із заявою про призначення пенсії за віком, однак йому було відмовлено в призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Згідно даних комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» вбачається, що позивач звернувся 19.12.2023 року до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, в якому просив:
визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 10 січня 2023 року №212450011027 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо не врахування ОСОБА_1 до страхового стажу, відповідно до трудової книжки НОМЕР_2 від 10 жовтня 1980 року періоду за записом №8-10 період з 14 квітня 1992 року по 25 листопада 1998 року та період за записом №17-18 період з 03 листопада 2002 року по 27 грудня 2004 року;
визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 14 лютого 2023 року №212450011027 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо не врахування ОСОБА_1 до трудового стажу періоду трудової діяльності відповідно до трудової книжки НОМЕР_2 від 10 жовтня 1980 року з 31 серпня 1987 року по 25 листопада 1999 року; до трудового стажу періоду трудової діяльності відповідно до трудової книжки НОМЕР_2 від 10 жовтня 1980 року з 03 листопада 2002 року по 27 грудня 2004 року;
зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зарахувати громадянину України - ОСОБА_1 до загального трудового (страхового) стажу:
період роботи з 31 серпня 1987 року на посаді головного інженера - механіка совхоза «ДНИПРО», який було реорганізовано в агрофірму «Днипро» з 14 лютого 1990 року;
період роботи з 13 квітня 1992 року в АГРОФІРМА «ДНИПРО» водієм 3-го класу в автогаражі, яка було реорганізована в КСП «ДНИПРО» по 25 листопада 1998 року;
період роботи з 03 листопада 2002 року водієм 1 класу на лінійному автобусі ОСОБА_2 регулярні міські пасажирські маршрути по терміновому трудовому договору, який був розірваний за ініціативою робітника за власним бажанням 27 грудня 2004 року в Дочірньому державному унітарному підприємстві « 14 автобусний парк» м. Москва, ГУП «Мосгортранс»;
здійснити перерахунок та виплату позивачу по справі - ОСОБА_1 недоотриманої суми пенсії з 02 січня 2023 року.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03.04.2024 року у справі № 420/35532/23, яке набрало законної сили 06.05.2024 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання здійснити зарахування періодів роботи до страхового стажу - задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 10 січня 2023 року №212450011027 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 14 лютого 2023 року №212450011027 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зарахувати ОСОБА_1 до загального трудового (страхового) стажу: період роботи з 31 серпня 1987 року по 25 листопада 1998 року; період роботи з 03 листопада 2002 року по 27 грудня 2004 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 02.01.2023 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Після набрання вказаним рішенням суду законної сили позивачу з 02.01.2023 року призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-ІV та він перебуває на обліку в Головному управлінні пенсійного фонду в Одеській області.
Згідно Форми РС-право страховий стаж позивача становить 33 роки 9 місяців 11 днів (зарахований по 31.12.2022).
Позивачу належить трудова книжка серії НОМЕР_2 з вкладишем серії НОМЕР_3 .
У вказаній трудовій книжці містяться записи про роботу ОСОБА_1 на території російської федерації, зокрема, з 25.04.2013 року по 02.03.2014 року, з 11.04.2014 року по 01.12.2014 року, з 10.12.2014 року по 03.11.2015року, з 27.11.2015 року по 15.02.2016 року водієм на державному унітарному підприємстві міста москва «Мосгортранс», філія 14 - автобусний парк, розташованому на території російської федерації.
Згідно Форми РС-право до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 25.04.2013 року по 02.03.2014 року, з 11.04.2014 року по 01.12.2014 року, з 10.12.2014 року по 03.11.2015року, з 27.11.2015 року по 15.02.2016 року на державному унітарному підприємстві міста москва «Мосгортранс», філія 14 - автобусний парк, розташованому на території російської федерації не зараховано.
09.07.2024 року позивач звернулася до відповідача зі заявою про зарахування до страхового стажу періодів роботи з 25.04.2013 року по 02.03.2014 року, з 11.04.2014 року по 01.12.2014 року, з 10.12.2014 року по 03.11.2015року, з 27.11.2015 року по 15.02.2016 року.
Листом від 31.07.2024 року № 6576-5881/Д-02/8-2100/24 Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області повідомило позивача, що до страхового стажу не зараховані періоди роботи з 25.04.2013 року по 02.03.2014 року, з 11.04.2014 року по 01.12.2014 року, з 10.12.2014 року по 03.11.2015року, з 27.11.2015 року по 15.02.2016 року, оскільки він працював на підприємствах, які розташовані на території російської федерації. Відповідно до статті 24 Закону, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Законом України “Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання питання обчислення страхового стажу та пенсійного забезпечення» від 25.04.2024 №3674-IX доповнено Закон статтею 24-1 такого змісту, зокрема: періоди трудової діяльності за межами України зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, якщо це передбачено цим Законом або міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Відповідно до норм міжнародного права, у зв'язку з актом збройної агресії російської федерації проти України, з країною-агресором розірвано дипломатичні відносини. 11.06.2022 російська федерація вийшла з Угоди про гарантії прав громадян державучасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Враховуючи вищезазначене, підстав щодо зарахування до страхового стажу періодів роботи з 25.04.2013 року по 02.03.2014 року, з 11.04.2014 року по 01.12.2014 року, з 10.12.2014 року по 03.11.2015року, з 27.11.2015 року по 15.02.2016 року на території російської федерації немає.
Не погодившись з відмовою у зарахуванні періодів роботи до страхового стажу, позивач звернулася до суду за захистом своїх прав.
Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги зазначив, що з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, виходячи із наданих частиною другою статті 245 КАС України повноважень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо відмови ОСОБА_1 , викладеної у листі від 31.07.2024 року № 6576-5881/Д-02/8-2100/24, у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи з 25.04.2013 року по 02.03.2014 року, з 11.04.2014 року по 01.12.2014 року, з 10.12.2014 року по 03.11.2015року, з 27.11.2015 року по 15.02.2016 року та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 02.01.2023 року, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 25.04.2013 року по 02.03.2014 року, з 11.04.2014 року по 01.12.2014 року, з 10.12.2014 року по 03.11.2015 року, з 27.11.2015 року по 15.02.2016 року.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду погоджується з означеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно з частинами першою, другою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Статтею 1 Закону № 1058-IV передбачено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Згідно з частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
За змістом статті 26 Закону № 1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років та за наявності страхового стажу з 01.01.2023 по 31.12.2023 - не менше 30 років.
Відповідно до частин першої та другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Судом встановлено, що 09.07.2024 року позивач звернулася до відповідача зі заявою про зарахування до страхового стажу періодів роботи з 25.04.2013 року по 02.03.2014 року, з 11.04.2014 року по 01.12.2014 року, з 10.12.2014 року по 03.11.2015року, з 27.11.2015 року по 15.02.2016 року.
Листом від 31.07.2024 року № 6576-5881/Д-02/8-2100/24 Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області повідомило позивача, що 11.06.2022 російська федерація вийшла з Угоди про гарантії прав громадян держав учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, а тому підстав щодо зарахування до страхового стажу періодів роботи з 25.04.2013 року по 02.03.2014 року, з 11.04.2014 року по 01.12.2014 року, з 10.12.2014 року по 03.11.2015року, з 27.11.2015 року по 15.02.2016 року на території російської федерації немає.
Згідно зі статтею 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Отже, призначення і виплата пенсій в Україні здійснюється також на підставі міжнародних договорів (угод), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.
Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в сфері пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин; далі - Угода) пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 5 Угоди визначено, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди.
Приписами статті 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Положеннями статті 3 Угоди також визначено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами.
Згідно з абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14.01.1993 (яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Частиною 2 статті 4 Угоди Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів від 15.04.1994, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, російської федерації, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.
Отже, наведені положення вказаних міжнародних договорів передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчислення. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно із законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи:
документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), надається у разі відсутності в паспорті громадянина України або свідоцтві про народження інформації про реєстраційний номер облікової картки платника податків;
2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного стажу роботи). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).
Особи, яким пенсія призначається відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення, надають документи про стаж, передбачені Порядком підтвердження наявного трудового стажу, а за періоди роботи після 01.01.2004 додатково надається інформація, отримана органами, що призначають пенсію, від відповідних фондів держав-учасниць міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення (в довільній формі) про сплату страхових внесків.
Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637 (далі Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження стажу роботи приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.
Отже, прийняття на підтвердження стажу роботи, зокрема довідок, застосовується тільки в тому випадку, коли відсутня трудова книжка, або відсутні відповідні записи чи містяться неправильні чи неточні записи в трудовій книжці.
З матеріалів справи вбачається, що позивач працював на території російської федерації в період з 25.04.2013 року по 02.03.2014 року, з 11.04.2014 року по 01.12.2014 року, з 10.12.2014 року по 03.11.2015року, з 27.11.2015 року по 15.02.2016 року, про що свідчить трудова книжка позивача.
Автентичність записів у трудовій книжці позивача у спірні періоди відповідачем не оспорюється. Трудова книжка позивача містить усі належним чином внесені записи про роботу позивача у спірні періоди, такі записи засвідчені чітким відтиском печатки підприємств та не містять ні виправлень/підтирань, ні інших неточностей, які б давали підстави сумніватись у їх достовірності.
Крім того, відповідно до статті 13 Угоди кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення.
Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Постановою від 29.11.2022 № 1328 Кабінет Міністрів України постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 у м. Москві. Міністерству закордонних справ в установленому порядку повідомити депозитарію про вихід з Угоди, зазначеної в пункті 1 цієї постанови.
Таким чином, Угода припинилася через шість місяців з дня отримання депозитарієм повідомлення України про вихід з Угоди, що сталося не раніше, ніж 30.05.2023 року.
У Рішенні від 09.02.1999 № 1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Не зважаючи на вихід України з Угоди, пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають (стаття 13 Угоди).
Так само не є підставою для відмови у зарахуванні спірного стажу роботи позивача до стажу, який враховується для призначення пенсії і припинення участі російської федерації в Угоді, адже такий стаж ним набутий до прийняття відповідних нормативних актів.
Крім того, надана позивачем трудова книжка не може піддаватися сумніву та позбавляти особу права на зарахування відповідних періодів до стажу лише з тих міркувань, що у зв'язку з військовою агресією російської федерації припинено співробітництво з країною-агресором.
Відсутність інформації про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду російської федерації та неможливість їх підтвердження не може бути підставою для відмови у зарахуванні до страхового стажу для призначення пенсії за віком стажу роботи, набутого на підприємствах російської федерації, який підтверджений належними доказами, зокрема записами трудової книжки.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 28 січня 2025 року у справі № 620/3530/22.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відмовляючи у зарахуванні періодів роботи позивача з 25.04.2013 року по 02.03.2014 року, з 11.04.2014 року по 01.12.2014 року, з 10.12.2014 року по 03.11.2015року, з 27.11.2015 року по 15.02.2016 року, до його страхового стажу, відповідач діяв протиправно.
Як слідує позовної заяви, позивач просить визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 31.07.2024 року № 6576-5881/Д-02/8-2100/24, яким відмовлено йому у зарахуванні спірних періодів роботи.
Однак, суд зазначає, що така відмова була оформлена листом Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 31.07.2024 року № 6576-5881/Д-02/8-2100/24, який не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні пункту 19 частини 1 статті 4 КАС України.
Пунктом 10 частини другої статті 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Суд звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Відтак, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, виходячи із наданих частиною другою статті 245 КАС України повноважень, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо відмови ОСОБА_1 , викладеної у листі від 31.07.2024 року № 6576-5881/Д-02/8-2100/24, у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи з 25.04.2013 року по 02.03.2014 року, з 11.04.2014 року по 01.12.2014 року, з 10.12.2014 року по 03.11.2015року, з 27.11.2015 року по 15.02.2016 року та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 02.01.2023 року, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 25.04.2013 року по 02.03.2014 року, з 11.04.2014 року по 01.12.2014 року, з 10.12.2014 року по 03.11.2015 року, з 27.11.2015 року по 15.02.2016 року.
Доводи апеляційної скарги майже дублюють відзив на адміністративний позов (а.с. 56) були предметом дослідження в суді першої інстанції та висновків останнього не спростовують.
З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 липня 2025 року по справі № 420/39845/24, - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач Г.В. Семенюк
Судді А.Г. Федусик О.І. Шляхтицький