П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
29 січня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/2042/25
Час і місце ухвалення рішення суду 1 інстанції:
14:07 год., м. Одеса;
Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції:
09.07.2025 року;
Головуючий в 1 інстанції: Пекний А.С.
П'ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
Головуючого судді - Єщенка О.В.
суддів - Бітова А.І.
- Градовського О.В.
За участю: секретаря - Недашковської Я.О.
представника апелянта - Довгоноса В.Ю.
представника позивача - Петрушко І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 липня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 17.08.2023 року №20507/15-32-24-04/2042316230, №20512/15-32-24-04/2042316230, №20513/15-32-24-04/2042316230, №20509/15-32-24-04/2042316230, №20506/15-32-24-04/2042316230, №20503/15-32-24-04/2042316230, №20511/15-32-24-04/2042316230.
В обґрунтування доводів та вимог адміністративного позову зазначено, що у червні 2023 року ГУДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 24.04.2020, за результатами якої складено акт від 28.06.2023 року №17432/15 32-24-04/2042316230. Зазначеною перевіркою встановлено ряд порушень позивачем податкового законодавства, в результаті чого ГУДПС винесено оспорювані податкові повідомлення-рішення.
Оспорюючи правомірність та обґрунтованість податкових повідомлень-рішень, позивач зазначає, що під час планування, організації, проведення документальної перевірки, а також нарахування за її результатами грошових зобов'язань, контролюючий орган не врахував строки давності, визначені пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, які поширюються й на період діяльності, яким може бути охоплений перевіркою. Також, контролюючим органом не було належним чином витребувано у позивача первинні документи, що стосуються предмета перевірки, відтак в акті перевірки ГУДПС не мало права посилатись на ненадання таких документів платником податку, як на підставу для складання спірних податкових повідомлень-рішень.
Поряд з цим, позивач просить враховувати, що у спірному періоді його господарська діяльність була пов'язана з реалізацією квитків на масові заходи за агентськими договорами. Особливістю таких договорів є те, що доходами агенту мають визнаватись не всі кошти, що поступають на його рахунок від реалізації квитків, а лише комісія за реалізацію, яка, зазвичай, встановлюється у відсотковому співвідношенні від суми проданих квитків. Відтак, до складу прибутку позивача, який підлягає оподаткуванню, має включатись тільки комісія, розмір якої належним чином відображений у податкових деклараціях та документально підтверджений. У спірному періоді від здійснення господарської діяльності позивач також мав витрати на оплату орендної плати, комунальних платежів, зв'язку, тощо. Однак, з акту перевірки не встановлено, які саме витрати податковою не були «зараховані» до витрат, на підставі яких сум були сформовані висновки про донарахування податкових зобов'язань.
Таким чином, посилаючись на допущення контролюючим органом порушень під час призначення податкової перевірки, складанні висновків перевірки, позивач наголошує на недоказовості висновків перевірки, наполягає на неправомірності податкових повідомлень-рішень та наявності підстав для скасування цих рішень ГУДПС в судовому порядку.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09 липня 2025 року адміністративний позов задоволено.
Суд визнав протиправними та скасував прийняті Головним управлінням ДПС в Одеській області 17 серпня 2023 року податкові повідомлення-рішення: №20507/15-32-24-04/2042316230 форми «Р»; №20512/15-32-24-04/2042316230 форми «Р»; №20513/15-32-24-04/2042316230 форми «ПС»; №20509/15-32-24-04/2042316230 форми «Р»; №20506/15-32-24-04/2042316230 форми «ПС»; №20503/15-32-24-04/2042316230 форми «ПС»; №20511/15-32-24-04/2042316230 форми «ПС».
Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 12120 гривень.
Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не підтвердив на підставі належних, допустимих і достовірних доказів направлення позивачеві наказу про призначення документальної перевірки та повідомлення про проведення податкової перевірки. Не дотримання вимог податкового законодавства щодо організації та проведення документальної перевірки є наслідком незаконності прийнятих за результатами такої перевірки податкових повідомлень-рішень.
Поряд з цим, суд першої інстанції врахував, що на час призначення і проведення документальної податкової перевірки, оформлення її результатів та прийняття спірних податкових повідомлень-рішень позивач вже як три роки припинив підприємницьку діяльність. Також, за висновком суду, особливої уваги заслуговує й та обставина, що на момент призначення податкової перевірки, надіслання повідомлення про її проведення та запиту про надання документів, унаслідок збройної агресії російської федерації проти України, а саме через використання злочинними російськими збройними угрупуваннями БПЛА типу «Shahed 136», було пошкоджено та частково зруйновано будівлю за адресою, де мешкав, був зареєстрований позивач і яка є його податковою адресою. Отже, саме на час призначення і проведення податкоової перевірки, оформлення її результатів та прийняття спірних податкових повідомлень-рішень позивач поза своєю волею позбавлений можливості отримувати за своєю податковою адресою поштову кореспонденцію від контролюючого органу, тобто не через нехтування власними обов'язками щодо забезпечення листування з контролюючим органом, а унаслідок конкретних обставин, викликаних збройною агресією російської федерації проти України.
Водночас, у спірному випадку, унаслідок необізнаності позивача про проведення перевірки, витребування у нього документів та відповідно відсутності у нього можливості підтвердити документально показники податкової і фінансової звітності, відповідач зробив висновки про допущення позивачем порушень податкового законодавства, які ґрунтувались виключно на аналізі податкової інформації та інформації, яка міститься в інших базах даних, а не на дослідженні господарських операцій та первинних документів (первинних документів, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отриманих від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів). З огляду на що, такі висновки контролюючого органу є передчасними і помилковими, а надані відповідачем докази не підтверджують фактів вчинення позивачем порушень податкового законодавства.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, Головне управління ДПС в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у позові.
Обґрунтовуючи доводи та вимоги апеляційної скарги, апелянт зазначає, що Податковим кодексом України прямо встановлено обов'язок платника податків - фізичної особи повідомляти контролюючий орган про зміну своєї податкової адреси (місця проживання). Отже, податковий орган діяв у відповідності до закону, надсилаючи всі документи (запит про надання документів, наказ і повідомлення про перевірку, акт перевірки та податкові повідомлення-рішення) на останню відому офіційну адресу позивача, що значилась в його облікових даних. Поряд з цим, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані рекомендованим листом з повідомленням на адресу платника, зазначену в контролюючому органі. При цьому сумлінний платник зобов'язаний забезпечити отримання кореспонденції за адресою, наведеною у Єдиному державному реєстрі, в іншому випадку, у разі невиконання цього обов'язку, такий платник не вправі посилатися на неотримання документів як на підставу для звільнення від відповідальності.
Апелянт зауважує на тому, що ненадання платником податків документів на стадії перевірки є прямою протиправною бездіяльністю платника, яка тягне за собою визначені законом наслідки, прирівнюється до відсутності документів на момент складання та подання податкової звітності, не підтвердження показників податкового обліку.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 посилається на необґрунтованість доводів апелянта, правильність висновків суду першої інстанції та відсутність підстав для скасування судового рішення.
Судом першої інстанції з'ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, ОСОБА_1 у період з 12.08.2013 року по 24.04.2020 року був зареєстрований фізичною особою-підприємцем, з 24.04.2020 року припинено підприємницьку діяльність позивача, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відповідний запис.
На підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.1 статті 79, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України ГУДПС в Одеській області прийнято наказ від 10.04.2023 року №2418-п, яким визначено провести документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи платника податків ОСОБА_1 з 15 червня 2023 року, тривалістю 5 робочих днів за період діяльності з 01.01.2017 року по 24.04.2020 року.
11.04.2023 року ГУДПС в Одеській області на адресу позивача сформовано повідомлення №202/15-32-24-04 щодо проведення з 15.06.2023 позапланової невиїзної документальної перевірки, в якому зазначено про необхідність забезпечити надання всіх необхідних документів, що підтверджують дані податкових декларацій (розрахунків), зокрема фінансову, статистичну та іншу звітність, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, а також первинні та інші документи, які використовувалися в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
Також, 13.04.2023 року ГУДПС в Одеській області складено на адресу позивача запит №4658/КПР/15-32-24-04-06 щодо надання первинних документів.
Згідно наявних в матеріалах справи доказів (конверти, фіскальні чеки, рекомендовані поштові повідомлення та поштові довідки), копії наказу про проведення документальної позапланової перевірки, повідомлення про проведення документальної позапланової та податковий запит направлено позивачеві засобами поштового зв'язку за податковою адресою: 65009, м. Одеса, Фонтанська дорога, буд. 10, рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Зміст та реквізити поштових відправлень у цих документах не зазначений.
Також, копії наказу про проведення документальної позапланової перевірки, повідомлення про проведення документальної позапланової та податковий запит фактично не було одержані позивачем та поштові відправлення повернуті ГУДПС з відмітками про причину невручення - «за закінченням терміну зберігання».
Поряд з цим, 22.06.2023 року ГУДПС в Одеській області складено акт №2536/15-32-24-04/2042316230 про ненадання платником документів.
У період з 15.06.2023 року по 21.06.2023 року ГУДПС в Одеській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 року по 24.04.2020 року, за результатами якої складено акт від 28.06.2023 року №17432/15-32-24-04/ НОМЕР_1 .
Зазначеною перевіркою встановлено наступні порушення позивачем:
1) пункту 44.1 статті 44 пункту 85.2 статті 85, пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України в частині не надання до перевірки документів, що стосуються здійснення підприємницької діяльності за період з 01.01.2017 по 24.04.2020;
2) пунктів 177.2, 177.4 статті 177, пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 1217384,77 грн, в тому числі за 2017 рік у сумі 67550,78 грн, за 2019 рік у сумі 1115546,91 грн, за 2020 рік у сумі 34287,08 грн;
3) підпунктів 1.2, 1.4, 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України в результаті чого донараховано військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 101448,73 грн., у тому числі за 2017 рік у сумі 5629,23 грн, за 2019 рік у сумі 92962,25 грн, за 2020 рік у сумі 2857,25 грн;
4) статті 51, підпункту «б» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, а саме: подання з недостовірними відомостями та з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків за 1-й, 2-й, 3-й, 4-й квартали 2017 року, 1-й, 2- й, 3-й картали 2018 року, за 2-й квартал 2019 року;
5) пункту 181.1 статті 181, пунктів 183.1, 183.2 статті 183, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, підпункту 194.1.1 пункту 194.1 статті 194 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість за 2020 рік у сумі 92752,27 грн;
6) підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49, пункту 203.1 статті 203, пункту 202.1 статті 202 Податкового кодексу України, в результаті чого не надано податкові декларації з податку на додану вартість за 3 податкових періоди, а саме: за січень - лютий 2020 року по строку до 20.03.2020 року, березень 2020 року по строку до 21.04.2020 року, квітень 2020 року по строку до 20.05.2020 року.
Вказані висновки ґрунтуються на ненаданні платником податків первинних документів, які підтверджують показники податкової звітності.
На підставі висновків акту перевірки ГУДПС в Одеській області 17.08.2023 винесено наступні податкові повідомлення-рішення:
№20507/15-32-24-04/2042316230 форми «Р», яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, який сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 1437292,49 грн (за податковими зобов'язаннями в сумі 1149833,99 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 287458,50 грн);
№20512/15-32-24-04/2042316230 форми «Р», яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 115940,34 грн (за податковими зобов'язаннями в сумі 92752,27 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 23188,07 грн);
№20513/15-32-24-04/2042316230 форми «ПС», яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 1020 грн за неподання податкових декларацій з податку на додану вартість за 3 податкових періоди, а саме: за січень - лютий 2020 року, березень 2020 року та квітень 2020 року;
№20509/15-32-24-04/2042316230 форми «Р», яким позивачеві збільшено податкове зобов'язання з військового збору, який сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 119774,38 грн (за податковими зобов'язаннями в сумі 95819,50 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 23954,88 грн);
№20506/15-32-24-04/2042316230 форми «ПС», яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 1020 грн за не надання до перевірки документів;
№20503/15-32-24-04/2042316230 форми «ПС», яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 340 грн за не повідомлення про всі об'єкти оподаткування;
№20511/15-32-24-04/2042316230 форми «ПС», яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 1020 грн за подання з недостовірними відомостями та з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків за 1-й, 2-й, 3-й, 4-й квартали 2017 року, 1-й, 2- й, 3-й картали 2018 року, за 2-й квартал 2019 року.
Не погоджуючись із висновками контролюючого органу про порушення у податковій сфері, посилаючись їх необґрунтованість та неправомірність, позивач до адміністративного суду за захистом своїх прав та інтересів.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного.
За правилами підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Також, відповідно до пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про надання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.
Згідно підпункту 73.3.2 пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України запит вважається належним чином врученим, якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Слід враховувати, що відповідно до пункту 42.1 статті 42 Податкового кодексу України податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті.
Згідно пунктів 42.2, 42.5 статті 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
У разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Згідно підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.
Відповідно до підпунктів 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі якщо розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.
Згідно пунктів 78.4, 78.5 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.
За правилами пунктів 79.1, 79.2 статті 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
У разі надіслання (вручення) відповідно до статті 42 цього Кодексу платнику податків (його представнику) копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної перевірки, шляхом надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення документальна позапланова невиїзна перевірка (крім перевірки, визначеної статтею 200 цього Кодексу) розпочинається не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу.
Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
Аналізуючи вище наведені норми Податкового кодексу України, судом першої інстанції правильно визначено, що проведення перевірки як контрольного заходу передбачає такі етапи її проведення: встановлення підстав для проведення перевірки; прийняття контролюючим органом рішення про проведення перевірки, яке оформлюється наказом керівника цього органу; допуск до перевірки; вивчення наданих платником податків документів та/або інших матеріалів; оформлення результатів перевірки. Реалізація зазначених етапів означає, що податкова перевірка відбулася як юридичний факт, на підставі якого керівник податкового органу може зробити висновок про наявність податкового правопорушення та прийняти відповідне рішення.
В контексті спірних правовідносин слід враховувати, що положеннями Податкового кодексу України передбачено альтернативні шляхи направлення документів платнику податків податковим органом: або засобами електронного зв'язку, або засобами поштового зв'язку, або шляхом вручення особисто платнику чи його представнику.
Слід також зважати на те, що при вирішенні спорів щодо правомірності проведення заходів податкового контролю та прийняття податкового повідомлення-рішення обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на останнього, що прямо врегульовано положеннями статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, для встановлення факту направлення (вручення) особі податкового запиту та наказу на проведення податкової перевірки поштою у встановленому законодавством порядку дослідженню підлягають, зокрема: відповідність адреси одержувача у поштовому відправленні місцезнаходженню особи; зміст повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення та в якому зазначено дату вручення або причини невручення.
При цьому, установлено, що з наказом про невиїзну перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб саме до її початку. Невиконання вказаних вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності її правових наслідків. Оскільки невиїзна перевірка проводиться не за місцезнаходженням платника податків, завчасне (до початку перевірки) повідомлення його про час та місце проведення перевірки є гарантією його права на об'єктивну, повну та всебічну перевірку дотримання ним податкової дисципліни, включаючи можливість надання платником податків наявних у нього документів для підтвердження показників податкового обліку. Лише дотримання установлених умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних створює належні підстави наказу про проведення податкової перевірки.
У питаннях дотримання контролюючими органами процедури проведення податкової перевірки істотне значення має встановлення обставин забезпечення платникам податків можливості реалізувати їх права, передбачені Податковим кодексом України, а у разі їх порушення - вплив на правильність та обґрунтованість висновків контролюючого органу, здійснених за результатами такої перевірки, на підставі яких прийняті рішення.
Виходячи з обставин справи, слід враховувати, що позивач був зареєстрований фізичною особою-підприємцем, з квітня 2020 року припинено його підприємницьку діяльність, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відповідний запис.
Організація та призначення податкової перевірки відбулись із значним проміжком часу після початку процедури припинення підприємницької діяльності позивача та фактичного завершення цієї процедури.
Податковий запит, повідомлення про призначення перевірки та наказ про призначення податкової перевірки фактично не були вручені позивачеві. Наявні в матеріалах справи докази (поштовий конверт, фіскальний чек, рекомендоване повідомлення про вручення та поштова довідка) свідчать про надсилання контролюючим органом поштових відправлень адресату - ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , які були повернуті контролюючому органу із відмітками «за закінченням терміну зберігання».
Поряд з цим, досліджені докази (поштовий конверт, фіскальний чек, рекомендоване повідомлення про вручення та поштова довідка) не містять інформації про зміст відправленої кореспонденції, зокрема, щодо податкового запиту, повідомлення про призначення податкової перевірки та відповідного наказу контролюючого органу, або ж будь-яких інших реквізитів вмісту відправлень, за допомогою яких можливо було б їх ідентифікувати з документами, що стосуються організації та призначення спірної документальної невиїзної перевірки.
Нарахування спірних податкових зобов'язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій відбулось у зв'язку з ненаданням платником податку документів, що підтверджують дані податкових декларацій (розрахунків) та які використовувалися в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, відбулось за відсутності у розпорядженні контролюючого органу доказів, які б достеменно свідчили про направлення платнику податкового запиту, повідомлення про призначення податкової перевірки та наказу про призначення документальної позапланової невиїзної перевірки.
В контексті спірних правовідносин, слід також враховувати, що у травні 2023 року, тобто у проміжок часу, який припав на призначення перевірки та надіслання повідомлення про її проведення та запиту про надання документів, унаслідок збройної агресії російської федерації проти України, а саме через використання злочинними російськими збройними угрупуваннями БПЛА типу «Shahed 136», було пошкоджено та частково зруйновано будівлю за адресою: АДРЕСА_2 , де мешкав та був зареєстрований позивач і яка є його податковою адресою.
Обставини справи показують, що на момент призначення і проведення перевірки, оформлення її результатів та прийняття спірних податкових повідомлень-рішень позивач поза своєю волею був позбавлений можливості отримувати за своєю податковою адресою поштову кореспонденцію від контролюючого органу, тобто не через нехтування власними обов'язками щодо забезпечення листування з контролюючим органом, а унаслідок конкретних обставин, викликаних збройною агресією російської федерації проти України.
Отже, фактичне неотримання поштової кореспонденції не відбулось внаслідок неправомірних дій платника податку чи зловживання останнім правом бути повідомленим контролюючим органом щодо прийнятих стосовно нього рішень.
Поряд з цим, як вже зазначалось, у спірному випадку унаслідок встановлених судом вищенаведених обставин щодо необізнаності позивача про проведення перевірки, витребування у нього документів та відповідно відсутності у нього можливості підтвердити документально показники податкової і фінансової звітності, відповідач зробив висновки про допущення позивачем порушень податкового законодавства, які ґрунтувались виключно на аналізі податкової інформації та інформації, яка міститься в інших базах даних, а не на дослідженні господарських операцій та первинних документів (первинних документів, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отриманих від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів).
На переконання апеляційного суду, невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкові повідомлення-рішення, прийняті за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не можуть вважатись правомірними та підлягають скасуванню.
Враховуючи викладене, оскільки висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову є правильними, відповідають нормам матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що рішення суду відповідно до вимог 316 КАС України підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 139, 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС Одеській області - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 липня 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено та підписано 09.02.2026 року.
Головуючий-суддя: О.В. Єщенко
Судді: А.І. Бітов
Ю.М. Градовський